Рішення № 62796645, 17.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/3905/16-ц Головуючий у 1 - й інстанції: Ластовка Н.Д.

№ апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/796/14106/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2016 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Панченка М.М.

- Борисової О.В.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 вересня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про визнання недійсним графіку погашення кредиту,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 27 вересня 2016 року в задоволені позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про визнання недійсним графіку погашення кредиту відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 вересня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи, а висновки суду обставинам справи не відповідають. Суд дійшов помилкового висновку про те, що основним доводом позивача в обґрунтування недійсності графіку погашення кредиту є використання іноземної валюти в якості засобу платежу, так як позивач посилався на невідповідність оспорюваного графіку вимогам законодавства про захист прав споживачів, а саме: зазначення в ньому не детального розпису сукупної вартості кредиту, а орієнтованої (приблизної) його вартості. Судом безпідставно не прийнято до уваги в якості належного доказу висновок судово - економічної експертизи, так як застосування при проведенні експертизи нормативних актів, які стосуються діяльності банків, не свідчить про неправильність розрахунків, що були здійснені експертом та викладені у висновку. Посилався на те, що при вирішенні спору до правовідносин не було застосовано ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та положення Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, хоча саме ці акти регулюють порядок надання споживачам інформації про сукупну вартість кредиту.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» Бордун ОлексійІгорович проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на їх безпідставність, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24 травня 2013 року між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» було укладено кредитний договір № 50009100.

У вказаному договорі зазначено, що він включає в себе цей договір, загальні умови кредитування, графік погашення кредиту, а також додаткові угоди і інші документи, що можуть бути укладені чи підписані сторонами щодо вказаного кредиту.

Відповідно до умов кредитного договору № 50009100, товариство надало позичальнику кредитні кошти в розмірі 114 758,59 грн. зі сплатою 9,9 % річних, строком на 60 місяців, та додатковий кредит на загальну суму 35962,20 грн. для сплати страхових платежів на тих же умовах. Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути компанії кредит, а також платити проценти за користування кредитом і інші платежі відповідно до умов договору. Цільовим призначенням кредиту є придбання автомобіля марки «Seat IBIZA».

Також сторонами було погоджено, що усі платежі за цим договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США.

Відповідно до п. 1.1. Загальних умов кредитування, компанія зобов'язується надати позичальнику кредит у сумі, визначеній у кредитному договорі в українських гривнях. В кредитному договорі сторони встановлюють еквівалент суми кредиту у іноземній валюті, прийнятній для сторін.

Пунктом 1.3.1 Загальних умов кредитування передбачено, що розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту та додаткового кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти на день укладення кредитного договору у графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту відповідно до встановлених компанією рахунків у гривні, при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунка обмінного курсу банку. Позитивне або від'ємне значення різниці, яка виникла внаслідок зміни або обмінного курсу іноземної валюти на момент виставлення рахунка та обмінного курсу, який діяв на день укладення кредитного договору, по відношенню до основної суми боргу та суми процентів, вказаних у Графіку погашення кредиту враховується як коригування суми процентів, що підлягає сплаті відповідно до умов цього кредитного договору. Якщо в період між датою виставлення рахунка та датою отримання суми, еквівалентної тій, що зазначена в такому рахунку, обмінний курс, який був використаний компанією, збільшиться більше ніж на 2%, різниця, що виникла внаслідок такого збільшення, виплачується позичальником.

Графіком погашення до кредитного договору № 50009100 було встановлено, що кредит та додатковий кредит погашається протягом 60 місяців рівними платежами в розмірі 371,69 доларів США. Вказаний платіж включає в себе 73,19 долари США в погашення суми додаткового кредиту; 0,60 долари США процентів за користування додатковим кредитом; решта зараховується як погашення суми кредиту та відсотків по основному кредиту.

Звертаючись до суду з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про визнання недійсним графіку погашення кредиту, ОСОБА_3 посилалася на те, що вказаний графік погашення не відповідає вимогам, які встановлені Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, зокрема, в ньому не зазначено детальний розпис сукупної вартості кредиту, а вказано лише орієнтовану вартість, що свідчить про порушенням законодавства про захист прав споживачів та є підставою для визнання цього графіку недійсним в судовому порядку.

Відмовляючи ОСОБА_3 в задоволенні її позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні договору сторони погодили між собою порядок погашення кредиту шляхом сплати платежів у гривнях з перерахунком за відповідним обмінним курсом, позивач своїм підписом засвідчила, що її було ознайомлено з усією інформацією, передбаченою ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та добровільно прийняла на себе зобов'язання позичальника за договором, які включають в себе повернення кредитних коштів згідно графіку платежів, які виражені в іноземній валюті. Також суд посилався на те, що позовні вимоги є недоведеними і непідтвердженими належними доказами, оскільки висновок за результатами проведення судово - економічної експертизи не є належним і допустимим доказом , так як експертом було застосовано неправильну нормативну базу при проведенні дослідження, а саме: нормативні акти, що регулюють діяльність банків, в той час як відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» не є банківською установою.

Проте, в повній мірі з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з наступних підстав.

Так, за змістом ст. 57 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Закріплений в ст. 59 ЦПК України принцип допустимості доказів визначає, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, за клопотанням позивача ОСОБА_3 ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27 квітня 2016 року у справі було призначено судову економічну експертизу.

Експертне дослідження було проведено експертом Київського науково - дослідного інституту судових експертиз Гриненком Ігорем Миколайовичем, який має другий кваліфікаційний клас, вищу економічну освіту, відповідну кваліфікацію судового експерта за напрямком досліджень 11.3 «Дослідження документів фінансово-кредитних операцій» та стаж експертної роботи з 2011 року.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/3 від 08 жовтня 1998 року, під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково-технічна, довідкова література, програмні продукти тощо. Визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, (методів дослідження)) належить до компетенції експерта.

Як вбачається зі змісту Висновку № 8781/16-45 від 18 серпня 2016 року за результатами проведення судово - економічної експертизи, експерт при проведенні експертизи використовував ряд законодавчих та нормативно - правових актів, серед яких Закон України «Про банки та банківську діяльність» та Постанова Правління Національного Банку України «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Використання вказаних нормативних актів здійснювалось в контексті дослідження природи укладеного між сторонами кредитного договору № 50009100, оскільки ними також регулюється ряд питань, які стосуються діяльності із надання послуг по кредитуванню.

Враховуючи вказане, використання вищезазначених нормативних актів при проведенні економічного дослідження не суперечить природі питання, що було постановлено на вирішення експерту, а тому висновок суду про неналежність і недопустимість Висновку № 8781/16-45 як доказу з підстав застосування неправильної нормативної бази є помилковим.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 в частині щодо неправильності оцінки, наданої судом першої інстанції висновку № 8781/16-45 від 18 серпня 2016 року як доказу, а тому рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 вересня 2016 року необхідно змінити та виключити з мотивувальної частини рішення висновки суду про те, що Висновок № 8781/16-45 від 18 серпня 2016 року за результатами проведення судово - економічної експертизи не є належним і допустимим доказом у справі.

При цьому, незважаючи на надання судом першої інстанції неправильної оцінки експертному висновку № 8781/16-45 як доказу, колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність правових підстав для задоволення позову та визнання графіку погашення заборгованості за кредитним договором № 5000910 недійсним, і вважає, що такий висновок відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги його правильність не спростовують, з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Тобто, метою договору є забезпечення фіксування тих умов, на які сторони погоджуються для врегулювання своїх взаємних прав і обов'язків щодо обраного ними кола відносин.

Умови договору та спосіб його вчинення визначаються сторонами з урахуванням вимог законодавства та в межах дозволеного відступу від нього.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту зазначається, зокрема, детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту.

Зміст кредитного договору № 50009100 був зафіксований в кількох документах, а саме: безпосередньо в договорі, в Загальних умовах кредитування, в графіку погашення кредиту.

В оспорюваному графіку погашення кредиту було наведено розпис сукупної вартості кредиту. В ньому чітко визначено розмір помісячних платежів та складові цих платежів, кінцеву сукупну вартість кредиту з урахуванням процентів за користування кредитом.

Окрім того, графік також містив окрему таблицю із зазначенням «Вартість послуг, пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням кредитного договору та орієнтовна сукупна вартість кредиту з урахуванням відсоткової ставки за кредитом».

Згідно з положеннями кредитного договору № 50009100, графік є його невід'ємною складовою. На примірнику даного графіка постановлено особистий підпис позичальника ОСОБА_3, тобто, вона погодилася із формуванням графіку саме в такому грошовому виразі і формі.

Пункт 1.1. Загальних умов кредитування передбачав, що компанія зобов'язалася надати позивачу кредит у сумі, визначеній у договорі, у національній валюті України.

При цьому було погоджено, що сторони встановлюють еквівалент суми кредиту у іноземній валюті, прийнятній для сторін.

При укладенні договору № 50009100, ОСОБА_3 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» визначили між собою, що еквівалент суми кредиту встановлюватиметься в доларах США.

З огляду на це, у спірному графіку погашення кредиту суми конкретних платежів були визначені в еквіваленті іноземної валюти, що була погоджена сторонами - у доларах США.

У п. 1.3. Загальних умов кредитування зазначено, що сторони погоджуються, що кошти у повернення кредиту та додаткового кредиту позивачем відображають вартість кредиту та додаткового кредиту на момент його видачі та забезпечують отримання банком коштів на основі діючого обмінного курсу валюти. Крім того, п. 1.3.1. встановлено, що розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту та додаткового кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти на день укладення кредитного договору у графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною договору.

На вказаному аркуші Загальних умов кредитування наявний підпис позичальника ОСОБА_3, тобто, вона надала звою згоду на складання графіку погашення кредиту в іноземній валюті (доларах США) без будь-яких зауважень чи застережень.

Графік платежів є документом (умовою договору), який роз'яснює та відображає розмір та строки здійснення платежів, визначених самим договором.

З графіку платежів по кредитному договору № 50009100 вбачається, що щомісячні платежі, у відповідності до п. 1.3.1. Загальних умов кредитування, визначені у еквіваленті іноземної валюти - доларів США, по курсу станом на день укладення кредитного договору.

Формула співвідношення між визначеними в іноземній валюті сумами платежів та розміром сум в національній валюті, які виставляються до сплати позичальнику в залежності від курсу, урегульована в п. 1.3.1 загальних положень та в момент укладення договору була відома ОСОБА_3.

За правилами ст. 192 ЦК України, законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Стаття 533 ЦК України встановлює, що грошове зобов'язання має бути виконано у гривнях, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно правової позиції, викладеної в Постанові Верховного Суду України № 6-79цс14 від 2 липня 2014 року, відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Разом із тим ч. 2 ст. 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.

Пунктами 1, 3 Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України № 496 від 12 листопада 2013 року, Національний банк України установлює офіційний курс гривні до іноземних валют, міжнародних рахункових грошових одиниць, а також офіційний курс банківських металів (далі - офіційний курс гривні до іноземних валют та банківських металів). Так, офіційний курс гривні до долара США розраховується як середньозважене значення курсу гривні до долара США з його купівлі та продажу на умовах "тод", "том" і "спот" у день установлення офіційного курсу за всіма укладеними угодами між суб'єктами ринку, а також між суб'єктами ринку та Національним банком за даними Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку.

Таким чином, офіційний курс гривні по відношенню до долара США є постійно змінною величиною, а тому еквівалент іноземної валюти в залежності від курсу також буде змінюватися.

В зв'язку з цим, при укладенні кредитного договору № 50009100, зміна розміру вартості кредиту у зв'язку коливанням курсу валют була застережена в умовах кредитного договору як обставина, яка не дає змоги завбачливо визначити конкретні розміри подорожчання кредиту та відобразити їх у спірному графіку.

Надаючи свою згоду на укладення кредитного договору та проставляючи свій особистий підпис на графіку погашення і загальних умовах кредитування, ОСОБА_3, яка є вільною у праві на укладення договору та виборі контрагента, виразила свою згоду на закріплення такої формули розрахунку вартості кредиту, що передбачала коливання належних до сплати сум в залежності від офіційного курсу валют.

За таких обставин, враховуючи зміст укладеного між сторонами кредитного договору № 50009100, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що визначення в графіку погашення заборгованості всіх сум в еквіваленті іноземної валюти, а саме в доларах США, не суперечить вимогам закону, незважаючи на те, що допускає коливання розміру належних до сплати сум при переводі в національну валюту, у зв'язку з коливанням офіційного курсу долара США.

Правильність вказаного висновку суду не спростовує також і висновок № 8781/16-45 від 18 серпня 2016 року за результатами проведення судово - економічної експертизи.

Так, експертом було встановлено, що на момент укладення кредитного договору № 50009100 від 24 травня 2013 року, згідно умов кредитування, викладених у кредитному договорі, сукупна вартість кредиту становить 182 418,20 грн., реальна процентна ставка становить (у процентному значенні) 23,61%, абсолютне значення подорожчання кредиту (в грошовому виразі) становить 67569,61 грн. За кредитним договором № 50009100 від 24 травня 2013 року відповідно до базових умов кредитування, сума щомісячного платежу (ануїтентного платежу) становить 2432,64 грн. або еквівалент в доларах США за курсом ПАТ «КІБ Креді Агріколь» (8,1660 грн./1 долар США)- 297,90 доларів США. Крім того, згідно графіка погашення кредиту позичальник зобов'язаний щомісячно сплачувати суму додаткового кредиту, в еквіваленті в доларах США, в розмірі 73,19 долари США та суму процентів за користування додатковим кредитом в еквіваленті в доларах США 0,60 долари США.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що наведені в цьому висновку розрахунки правильність висновків суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для визнання недійсним графіку погашення кредиту не спростовують, з огляду на наступне.

Як вбачається з висновку, експерт в основу розрахунків поклав суму кредиту, визначену в гривнях, без урахування її еквіваленту в іноземній валюті та без урахування того, що розмір кожного із платежів в іноземній валюті підлягає переведенню в національну валюту за офіційним курсом станом на дату сплати.

Здійснені розрахунки по кредиту експерт навів у таблицях, які є додатками до експертного висновку.

При аналізі вказаних в цих таблиць вбачається, що всі належні до сплати платежі зазначаються в однаковому розмірі в національній валюті, який обрахований за курсом валют, що діяв станом на дату укладення договору.

Разом з тим, умовами кредитного договору чітко встановлено, що розмір платежів в рахунок погашення кредиту розраховується шляхом застосування обмінного курсу банку, чинного на момент виставлення кожного конкретного рахунку.

Оскільки експертом не було враховано вказані умови договору та норми Загальних умов кредитування, розрахунок ним було проведено виходячи з суми кредиту, що виражена лише в гривнях, та з урахуванням обмінного курсу 8,1666 грн./долар США, що діяв на момент підписання договору, колегія суддів приходить до висновку про неправильність та невідповідність такого розрахунку умовам укладеного між сторонами договору, а тому не вважає висновок № 8781/16-45 від 18 серпня 2016 року підставою для визнання графіку погашення заборгованості за кредитним договором № 50009100 таким, що не відповідає вимогам законодавства.

Крім того, відповідно до п. 9.5 Загальних умов кредитування, що є невід'ємною частиною кредитного договору, позивач ОСОБА_3 своїм підписом підтвердила, що в момент укладення договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» належним чином ознайомило її, зокрема, з інформацією, передбаченою ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», з Правилами надання фінансових послуг (кредитів), затверджених компанією, а згідно п. 9.6 цих умов, позивач підтвердила, що їй надано вичерпну інформації про умови надання послуги фінансового кредиту із зазначенням вартості цієї послуги для позичальника.

За таких обставин, враховуючи, що при підписанні договору позивач підтвердила факт ознайомлення з елементами вартості кредиту та умовами кредитування в іноземній валюті, укладеним договором було чітко визначено умови надання кредиту і його погашення, із заявами про надання додаткової інформації або роз'яснення певних положень договору позивач до відповідача не зверталася, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що графік погашення заборгованості за кредитним договором № 50009100 відповідає вимогам законодавства, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання його недійсним.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не розглянув справу на підстав тих доводів, що були зазначені позивачем в позовній заяві, а помилково послався на те, що підставою для подання позовних вимог про визнання недійсним графіку погашення кредиту є формування цього графіку в іноземній валюті, колегія суддів вважає безпідстанвими, так як зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що питання щодо формування графіку в іноземній валюті досліджувалося судом в контексті посилань позивача на те, що графік погашення заборгованості не відповідає положенням законодавства.

Твердження апелянта про те, що оскаржуваний графік погашення заборгованості за кредитом не відповідає вимогам ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, колегія суддів також вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до п.3.2 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, кредитний договір має містити графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу, тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.

Як вбачається з оскаржуваного графіку, він в повному обсязі відповідає вказаним вимогам.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильність висновків суду першої інстанції в частині щодо відсутності правових підстав для визнання графіку погашення заборгованості за кредитним договором № 50009100 недійсним.

За таких обставин, оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 в частині щодо неправильності наданої судом першої інстанції оцінки висновку експерта, як недопустимого та неналежного доказу, а тому рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 вересня 2016 року необхідно змінити та виключити з мотивувальної частини рішення висновки суду про те, що висновок № 8781/16-45 від 18 серпня 2016 року за результатами проведення судово - економічної експертизи не є належним і допустимим доказом у справі. В решті рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 вересня 2016 року підлягає залишенню без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 57, 59, 303, 307, 309, 313, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 вересня 2016 року змінити та виключити з мотивувальної частини рішення висновки суду про недопустимість і неналежність як доказу Висновку № 8781/16-45 від 18 серпня 2016 року за результатами проведення судово - економічної експертизи.

В решті рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 вересня 2016 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: