Ухвала суду № 62796470, 10.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/11427/2016 Головуючий в 1-й інстанції - Декаленко В.С.

Доповідач-Чобіток А.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого -Чобіток А.О.

суддів - Немировської О.В., Соколової В.В.

при секретарі - Казанник М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Адвокатського бюро «Кузьмін та партнери» в інтересах ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 липня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики ,-

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2015 року позивач пред»явив вказаний позов до відповідача та зазначав, що 02.02.2010 року надав у позику відповідачу 40 000 доларів США, який зобов»язався повернути позику до 01.04.2010 року, про що ним була складена розписка.

Посилаючись на те, що до сіх пір відповідач не повернув позику, позивач просив стягнути з останнього на його користь 864 400 грн.

В подальшому уточнив свої вимоги і з урахуванням того, що відповідач частково погасив борг, перерахувавши на його картковий рахунок 19998,00 грн. 06.08.2015 року, позивач просив стягнути на його користь 844 402,00 грн.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 11 липня 2016 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, застосувавши строк позовної давності.

Зазначає, що факт перерахунку на картковий рахунок позивача 06.08.2015 року грошових коштів, безпідставно визнано судом як часткове погашення суми заборгованості, що перериває перебіг позовної давності.

Вислухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що 02.02.2010 року позивач надав у позику відповідачу 40 000 доларів США, який зобов»язався повернути позику у вказаному розмірі до 01.04.2010 року, про що ним була складена розписка.

Даний факт відповідачем не оспорюється.

06.08.2015 року відповідачем було частково погашено суму заборгованості в розмірі 19 998 грн., що ним підтверджується, шляхом перерахування вказаної суми на картковий рахунок позивача № НОМЕР_2 відкритий у ПАТ «ПриватБанк».

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками,а позичальник зобов»язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії,що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого зобов»язання.

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідача на користь позивача 844 400 грн., суд виходив з того, що між сторонами було укладено договір позики і вони погодили всі його істотні умови. Незважаючи на те, що строк повернення позики було визначено сторонами до 01.04.2010 року, відповідач 06.08.2015 року частково погасив суму заборгованості за вказаним договором і таким чином визнав свій борг перед позивачем.

Колегія суддів вважає такий висновок суду відповідним обставинам справи та вимогам закону, що регулює правовідносини, які виникли між сторонами.

Доводи апеляційної скарги висновок суду не спростовують.

В позовній заяві, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що з травня 2010 року намагався знайти вчинку відповідача виправдання, знайти розуміння словам відповідача про матеріальну скруту та втрату роботи. Вказані обґрунтування не спростовані відповідачем.

Враховуючи дану обставину та роздруківки вхідних та вихідних СМС повідомлень від абонента: НОМЕР_1 з мобільного телефону марки Samsung, належного відповідачу, останній весь час визнавав свої зобов»язання перед позивачем щодо повернення позики і частково погасив позику та пообіцяв в подальшому погашати позику (а.с.98-124).

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач, починаючи з 2010 року визнавав свої обов»язки перед позивачем по поверненню позики, в зв»язку з чим доводи апеляційної скарги стосовно неправильного застосування судом ч.1 ст. 264 ЦК України і в даному випадку не перервався перебіг позовної давності, не заслуговують на увагу, як такі що не ґрунтуються на законі та обставинах справи.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення ухваленого по даній справі та відсутність підстав до його скасування.

Керуючись ст.ст. 304,307,308,313-315,319 ЦПК України,колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Адвокатського бюро «Кузьмін та партнери» в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - Судді -