Ухвала суду № 62793880, 03.11.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 320/255/15 Головуючий у 1 інстанції: Урупа І.В.

№ провадження 22-ц/778/3389/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1В

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„03 листопада 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.

суддів: Кочеткової І.В., Маловічко С.В.

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 червня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2015 року ПАТ «Універсал Банк» звернулось до суду з позовом, який в ході розгляду справи був уточнений, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У позові зазначало, що 15.03.2010 року між ПАТ Універсал Банк , який є правонаступником ВАТ Універсал Банк, та відповідачем було укладено кредитний договір № ВL 5233/1, за умовами якого остання отримала кредитні кошти в сумі 88 926,53 грн., зі сплатою 17% річних за користування кредитом, за умови дотримання строків та порядку погашення кредиту, встановлених договором, строком до 01.03.2015 року.

Цільове призначення кредиту було визначено у п.1.4, в отже і позичальником ОСОБА_2, як погашення заборгованості позичальника ОСОБА_3 перед ПАТ Універсал Банк за кредитним договором № ВL 5233 від 02.06.2008 року.

Відповідач зобовязалася сплачувати заборгованість отриманими кредитними коштами відповідно до графіку платежів, що був визначений у додатку 1 до кредитного договору, не пізніше 1-го числа кожного місяця в розмірі 2 246,21 грн.

Кредитні кошти відповідач отримала відповідно до умов договору, шляхом перерахування їх на погашення заборгованості за кредитним договором № ВL 5233 від 02.06.2008 року.

20.01.2011 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, а 07.02.2012 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду № 2 про припинення зобовязань за кредитним договором № ВL 5233/1 від 15.03.2010 року, відповідно до якої сторони визнали, що станом на 07.02.2012 року загальний розмір заборгованості позичальника перед кредитором за основним договором становить 91 658 грн. 28 коп., з яких 10 660,66 грн. загальна прострочена основна сума кредиту, 69 078,33 грн. загальна строкова основна сума кредиту, 11 723,57 грн. - загальна сума прострочених процентів за користування кредитом, 195,72 грн. загальна сума строкових процентів за користування кредитом.

Також сторони погодили, що станом на дату підписання угоди заборгованість позичальника за основним договоромв сумі нарахованої відповідно до умов основного договору пені вважається погашеною шляхом прощення зобовязання позичальника перед кредитором та позичальник вважається таким, що виконав в повному обсязі зобовязання щодо сплати нарахованої відповідно до умов основного договору пені.

Сторони погодили, що кредитор має право нараховувати пеню в розмірі та у випадках, передбачених основним договором, а позичальник зобовязався сплатити пеню у разі її нарахування кредитором.

Позичальник зобовязався в період до 01.02.2015 року включно сплатити кредитору грошову суму в розмірі 54 994,97 грн. в порядку, визначеному п 2.1 цієї угоди.

Зараховані позичальником кошти кредитор направляє на погашення заборгованості за основним договором.

Підписанням цієї угоди сторони погодили можливість припинення зобовязань за умови повного виконання зобовязань, зазначених в п. 2.1 угоди.

Посилаючись на те, що відповідач свої зобовязання не виконала, у звязку з чим станом на 25.06.2015 року у неї перед банком утворилась заборгованість у сумі 41 438 грн. 58 коп., що складається з простроченої заборгованості по кредиту за договором № ВL 5233/1 від 15.03.2010 року, позивач просив стягнути вказану суму на користь банку.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 червня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного Акціонерного Товариства Універсал Банк заборгованість за кредитним договором № ВL 5233/1 від 15.03.2010 року, що складається з простроченої заборгованості по кредиту в розмірі 41 438 грн. 58 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного Акціонерного Товариства Універсал Банк судові витрати за сплату судового збору в розмірі 414 грн. 39 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк», суд виходив з доведеності неналежного виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору № ВL 5233/1від 15.03.2010 року, який позичальник уклала з банком з метою погашення заборгованості по іншому кредитному договору, який 02.06.2008 року був укладений між ПАТ «Універсал Банк» та її дочкою ОСОБА_4

З висновками суду слід погодитися, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, вимогам норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання(неналежне виконання) У разі порушення зобов»язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що 15.03.2010 року між ПАТ Універсал Банк , який є правонаступником ВАТ Універсал Банк, та відповідачем було укладено кредитний договір № ВL 5233/1, за умовами якого остання отримала кредитні кошти в сумі 88 926,53 грн., зі сплатою 17% річних за користування кредитом, за умови дотримання строків та порядку погашення кредиту, встановлених договором, строком до 01.03.2015 року.

Цільове призначення кредиту за укладеним з ОСОБА_2 договором було визначено у п.1.4 договору, як погашення заборгованості перед ПАТ Універсал Банк за кредитним договором № ВL 5233 від 02.06.2008 року.

Відповідач зобовязалася сплачувати заборгованість отриманими кредитними коштами відповідно до графіку платежів, що визначений у додатку 1 до кредитного договору, не пізніше 1-го числа кожного місяця в розмірі 2 246,21 грн.

Відповідно до умов договору, кредитні кошти відповідач отримала шляхом перерахування їх на погашення заборгованості за кредитним договором № ВL 5233 від 02.06.2008 року.

20.01. 2011 року сторонами було укладено додаткову угоду № 1, а 07.02.2012 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду № 2 про припинення зобовязань за кредитним договором № ВL 5233/1 від 15.03.2010 року, відповідно до якої сторони визнали, що станом на 07.02.2012 року загальний розмір заборгованості позичальника перед кредитором за основним договором становить 91 658 грн. 28 коп., з яких 10 660,66 грн. загальна прострочена основна сума кредиту, 69 078,33 грн. загальна строкова основна сума кредиту, 11 723,57 грн. - загальна сума прострочених процентів за користування кредитом, 195,72 грн. загальна сума строкових процентів за користування кредитом.

Також сторони визнали, що станом на дату підписання цієї угоди заборгованість позичальника за основним договоромв сумі нарахованої відповідно до умов основного договору пені вважається погашеною шляхом прощення зобовязання позичальника перед кредитором та позичальник вважається таким, що виконав в повному обсязі зобовязання щодо сплати нарахованої відповідно до умов основного договору пені.

Сторони погодили, що кредитор має право нараховувати пеню в розмірі та у випадках, передбачених основним договором, а позичальник зобовязався сплатити пеню у разі її нарахування кредитором.

При цьому позичальник зобов»язалась в період з 07.02.2012 року по 01.02.2015 року сплатити грошову суму в розмірі 54994 грн. 97 коп. шляхом внесення до 1 числа місяця щомісячних платежів у розмірі 1527 грн. 64 коп.(п.2.1 додаткової угоди).

У зазначеному пункті сторони також погодили, що позичальник доручає кредитору здійснювати договірне списання зазначених сум з його поточного рахунку(а.с.44-47).

З наданих позивачем розрахунку заборгованості та даних виписки з особового рахунку позичальника, які суд розцінив в якості належних письмових доказів у розумінні ст. 58 ЦПК України, вбачається, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_2 умов додаткової угоди № 2 від 07.02.2012 року до кредитного договору від 15.03.2010 року, за якою були не лише припинені певні зобов»язання позичальника, але при цьому сторони погодили, що у період з 07.02.2012 року по 01.02.2015 року ОСОБА_2 зобов»язується сплатить загальну суму заборгованості у розмірі 54994 грн. 97 коп. щомісячними платежами у сумі 1527 грн. 64 коп., станом на 25.06.2015 року заборгованість позичальника за тілом кредиту становила 41438грн. 58 коп.(а.с.103-117).

Правильність вказаного розрахунку та його відповідність як умовам кредитного договору від 15.03.2010 року, так і додаткової угоди від 07.02.2012 року(а.с.5-13,44-47), належними та допустимими доказами відповідачем спростовані не були, враховуючи, що від проведення призначеної ухвалою від 31.08.2015 року за клопотанням представника відповідача фінансово - кредитної експертизи ОСОБА_2 відмовилась, не здійснивши її оплату(а.с.156).

Наведені в апеляційній скарзі доводи про те, що списання грошових коштів з рахунку позичальника здійснювалося банком з порушення вимог ст. 59 Закону України «Про банки та банківську діяльність», а саме, за відсутності відповідного доручення від ОСОБА_2, є безпідставними, оскільки спростовуються змістом як п.1.2.3 кредитного договору від 15.03.2010 року, так і п.2.1 додаткової угоди № 2, в яких питання повноважень банку щодо списання коштів з рахунку позичальника було погоджено сторонами.

Інші докази та обставини, на які ОСОБА_2 посилається в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і додаткового правового обґрунтування не потребують, оскільки при їх встановленні та дослідженні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Зазначені доводи фактично зводяться до іншої оцінки обставин справи, яка відрізняється від наданої судом, тих підстав, з якими ст. 309 ЦПК України пов»язує можливість скасування чи зміни оскаржуваного рішення, вони не містять.

При розгляді справи судом були дотримані вимоги цивільного процесуального закону, всебічно, повно й об»єктивно з»ясовані обставини справи та надана їм належна оцінка.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 червня 2016 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: