Ухвала суду № 62792072, 16.11.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7432/16

Головуючий у першій інстанції Прохоров П. А.

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Комлевої О.С., Кравця Ю.І.,

при секретарі Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2016 року,

встановила:

У серпні 2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 25 травня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 11159061000 за яким банк надав вказаному відповідачу кредит у іноземній валюті.

Розмір кредиту було визначено на рівні 58000,00 дол. США, відсоткову ставку - 12,5% річних, термін користування кредитом - до 24.05.2028 року. За умовами наведеного договору погашення кредиту має відбуватись частинами, шляхом здійснення строкових платежів, щомісяця.

Належне виконання вказаних зобов'язань за договором № 11159061000 забезпечено порукою ОСОБА_4

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, внаслідок чого до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ПАТ «УкрСиббанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Відповідач ОСОБА_3 не виконує належним чином свої зобов'язання позичальника за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 2200963,23 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2016 року позов ПАТ «Дельта Банк» було задоволено.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 11159061000 від 24.05.2007 року у розмірі 2200963 грн. 23 коп. Вирішено питання судових витрат.

Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку ОСОБА_4 В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Інші сторони судове рішення не оскаржували.

Апелянт в судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлявся належним чином.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 25 травня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №11159061000, за яким банк надав вказаному відповідачу кредит у іноземній валюті. Розмір кредиту було визначено на рівні 58000,00 дол. США, відсоткову ставку - 12,5% річних, термін користування кредитом - до 24.05.2028 року. За умовами наведеного договору погашення кредиту має відбуватись частинами, шляхом здійснення строкових платежів, щомісяця.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника ОСОБА_3 за даним кредитним договором між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 116302 від 24.05.2007 року.

Відповідач ОСОБА_3 не виконує належним чином свої зобов'язання позичальника за кредитним договором, внаслідок чого відповідно до розрахунку станом на 28.07.2015 року утворилась заборгованість у сумі 2 200 963,23 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 1246034,66 грн., заборгованість за процентами - 729073,35 грн., пеня - 211833,98 грн., 3% за ставкою від прострочення заборгованості по тілу кредиту - 3232,75 грн., 3% за ставкою від прострочення заборгованості по процентам - 10788,49 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового в зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути змінений у договорі.

Згідно ч. 1. ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 1054 ЦК України, не містять заборони на визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти, в тому числі і в кредитному договорі.

Пунктом 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду кримінальних та цивільних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають з кредитних правовідносин» визначено, що саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

Тому, враховуючи умови договору та положення закону, твердження апеляційної скарги про те, що надання кредиту у іноземній валюті та зростання курсу валют є підставою для відмови у позові не заслуговують на увагу.

Посилання апеляційної скарги на відсутність права вимоги до ОСОБА_3 у ПАТ «Дельта Банк» як нового кредитора є необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що 08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, внаслідок чого до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ПАТ «УкрСиббанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Доводи апеляційної скарги щодо непогодження з розміром заборгованості, не проведення судом економічної експертизи є безпідставними, оскільки у відповідності до норм Цивільного законодавства суд з власної ініціативи позбавлений права на призначення експертиз, відповідачами по справі заяви щодо проведення експертиз подано не було, клопотань не заявлялося, обґрунтованих заперечень щодо наданого банком розрахунку апелянтом як до суду першої інстанції так і до апеляційного суду не надано.

Посилання апеляційної скарги на незастосування судом ст. 559 ЦПК України є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи встановлене, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ПАТ «Дельта Банк». Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги про порушення прав апелянта є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. 213-214 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59, ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими та належними доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді

О.С.Комлева

Ю.І.Кравець