Ухвала суду № 62792063, 16.11.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7785/16

Головуючий у першій інстанції Добров П. В.

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді - Кравця Ю.І.,

суддів: Журавльова О.Г., Комлевої О.С.,

з участю секретаря судового засідання - Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» Возікової Наталії Вікторівни на ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 13.09.2016 року про зупинення провадження по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном та виселення,

встановила :

26.07.2016 року ПАТ АБ «Південний» звернулося до суду з вищевказаним позовом.

03.08.2016 року ухвалою судді Комінтернівського районного суду Одеської області відкрито провадження у справі.

13.09.2016 року представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 звернулась до суду з заявою про зупинення провадження у справі до вирішення справи №520/10405/16-ц за позовом ОСОБА_3 до Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Іллічової Наталії Артемівни, ПАТ «Акціонерний банк «Південний», третя особа - Орган опіки та піклування Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, про визнання державної реєстрації прав та їх обтяжень неправомірною, визнання неправомірним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та справи №520/10093/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Акціонерний банк «Південний», ОСОБА_4, про визнання додаткових угод до кредитного договору та договорів про внесення змін до іпотечного договору недійсними, оскільки у разі вирішення справ на користь ОСОБА_3 вимоги ПАТ АБ «Південний» по даній справі будуть необґрунтованими.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 13.09.2016 року зупинено провадження у справі до вирішення справ №520/10405/16-ц та №520/10093/16-ц.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник ПАТ АБ «Південний» Возікова Н.В. звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушенням судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вимоги апеляційної скарги Возікова Н.В. мотивує тим, що вирішуючи питання про зупинення провадження у справі районний суд дійшов невірного висновку про те, що справа в Київському районному суді м. Одеси про визнання рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності за банком недійсним, може перешкоджати розгляду судом даної справи і з'ясуванню суттєвих її обставин, оскільки позовні вимоги банку про виселення є самостійними і жодним чином не пов'язаними із позовними вимогами ОСОБА_3, якими оскаржується факт переходу до банку права власності на будинок. Возікова Н.В. вважає, що подання ОСОБА_3 позову до Київського районного суду м. Одеси про визнання рішення державного реєстратора недійсним, а також подання у зв'язку з цим, заяви про зупинення провадження у справі за позовом ПАТ АБ «Південний» про виселення, яка перебуває на розгляді Комінтернівського районного суду м. Одеси, є зловживанням правом в розумінні ч.3 ст. 13 ЦК України, адже, даний позов подано не з метою судового захисту прав ОСОБА_3, який не є колишнім власником будинку, а з метою перешкодити ПАТ АБ «Південний» у здійсненні його права на примусове виселення з належного йому майна.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду з наступних підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Зупиняючи провадження у справі районний суд виходив з того, що дану цивільну справу неможливо розглядати до набрання законної сили рішень по цивільних справах №520/10405/16-ц та №520/10093/16-ц.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.09.2016 року суддями Київського районного суду міста Одеси відкрито провадження у справі №520/10405/16-ц за позовом ОСОБА_3 до Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Іллічової Наталії Артемівни, ПАТ «Акціонерний банк «Південний», третя особа - Орган опіки та піклування Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, про визнання державної реєстрації прав та їх обтяжень неправомірною, визнання неправомірним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та у справі №520/10093/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Акціонерний банк «Південний», ОСОБА_4, про визнання додаткових угод до кредитного договору та договорів про внесення змін до іпотечного договору недійсними (а.с.81-82).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Пленум Верховного Суду України в п. 33 постанови №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснив, що, визначаючи наявність передбачених статтею 201 ЦПК підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто, між двома справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок. Як правило, це виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Суд першої інстанції оцінюючи обставини, які можуть перешкоджати подальшому розгляду справи, невірно дійшов висновку про те, що справи в Київському районному суді м. Одеси про визнання рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності за банком недійсним та про визнання додаткових угод до кредитного договору та договорів про внесення змін до іпотечного договору недійсними, можуть перешкоджати розгляду судом даної справи і з'ясуванню суттєвих її обставин, оскільки позовні вимоги банку про виселення є самостійними і жодним чином не пов'язаними із позовними вимогами ОСОБА_3, якими оскаржується факт переходу до банку права власності на будинок та додаткові угоди до договорів, які є похідними від основних договорів, котрі не були оскаржені.

Відповідно до ч.3 ст. 109 ЖК України, звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічного змісту норма закріплена у ст. 40 Закону України «Про іпотеку», а саме: звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

З наведеного вбачається, що право кредитора на виселення мешканців будинку, що складає предмет іпотеки, виникає з моменту прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто з моменту пред'явлення вимоги в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

Тому вимога про виселення в порядку ст. 109 ЖК України та ст. 40 Закону України «Про іпотеку» за вибором кредитора може пред'являтися як разом із вимогою про звернення стягнення, так і після пред'явлення такої вимоги. При цьому право на виселення виникає у кредитора саме з моменту пред'явлення вимоги в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

Наявність спорів в Київському районному суді м. Одеси жодним чином не обмежує прав банку на пред'явлення до відповідачів вимог про виселення, у тому числі у судовому порядку, оскільки навіть у разі задоволення позовів ОСОБА_3, такі обставини не впливатимуть на результати розгляду справи про виселення, яка була зупинена оскаржуваною ухвалою.

При таких обставинах, у суду першої інстанції не було підстав для задоволення заяви про зупинення провадження у справі на час розгляду зазначених справ.

Таким чином колегія суддів вважає, що висновки районного суду щодо зупинення провадження не відповідають обставинам справи й це є підставою для скасування постановленої у справі ухвали за вимогами ст. 311 ЦПК України з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 311, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» Возікової Наталії Вікторівни - задовольнити частково.

Ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 13.09.2016 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді О.Г.Журавльов

О.С.Комлева