Ухвала суду № 62792004, 16.11.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6594/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

16.11.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Парапана В.Ф., Панасенкова В.О.,

при секретарі Томашевській К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Хлібодарського виробничого управління житлово-комунального господарства на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 30 червня 2016 року по цивільній справі за скаргою Хлібодарського виробничого управління житлово-комунального господарства на дії державного виконавця, зацікавлена особа: Відділ державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області,

встановила:

16 червня 2016 року Хлібодарськое виробниче управління житлово-комунального господарства звернулося до Біляївського районного суду Одеської області із скаргою на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2, в якій зазначив, що 31.10.2013 року Біляївським районним судом Одеської області був винесений судовий наказ №496/5324/13-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь Хлібодарського виробничого управління житлово-комунального господарства 2686,29 грн. заборгованості за житлово-комунальні послуги та 114,70 судового збору та виданий 07.02.2014 року. 25.02.2015 року зазначений судовий наказ був предявлений до виконання до відділу державної виконавчої служби. 18.12.2015 року старшим державним виконавцем Згамою З.О. була винесена постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», зазначивши при цьому в описовій частині постанови, що при перевірці майнового стану боржника та виходом за його місцем мешкання. Вказаному в виконавчому документі, майна належного боржнику та підлягаючого опису в рахунок погашення боргу не виявлено, боржник не працює, пенсію не отрує, інших доходів не виявлено. Заявник просив суд визнати дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайого управління юстиції Одеської області ОСОБА_2 з повернення виконавчого документу стягувану протиправними; постанову про повернення виконавчого документа від 18.12.2015 року з примусового виконання судового наказу №496/5324/13-ц від 31.10.2013 року виданого Біляївьским районним судом Одеської області - скасувати, та зобовязати старшого державного виконавця Згаму З.О. відновити виконавче провадження з примусового виконання судового наказу та в порядку передбаченому ЗУ «Про виконавче провадження» в повному обсязі здійснити дії щодо примусового виконання судового наказу №496/5324/13-ц від 31.10.2013 року виданого Біляївьским районним судом Одеської області .

До судового засідання представник Хлібодарського виробничого управління житлово-комунального господарства не з`явився, але надіслав до суду клопотання, в якому просив справу слухати у його відсутність, на вимогах викладених в скарзі наполягав у повному обсязі.

Старший державний виконавець Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ОСОБА_2 до судового засідання не з`явилася, але надала до суду заяву про розгляд скарги без представника ВДВС.

Ухвалою суду у задоволенні скарги було відмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвалою Хлібодарське ВУЖКГ звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати цю ухвалу та задовольнити скаргу в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Згідно ст. 311 ЦПК України, однією з підстав для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті та розгляду скарги, суд першої інстанції порушив наступні норми чинного процесуального законодавства.

Подавши скаргу від 16.06.2016р., заявник не вказав субєкт оскарження конкретну особу державного виконавця чи іншу посадову особу відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, та не зазначив та не вказав боржника ОСОБА_3

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК України, або не оплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє заявника і надає йому строк для усунення недоліків.

В п. 5 ПленумуВищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ пленуму за №6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», зазначено, що враховуючи положення статті 383 ЦПК, субєктом оскарження може бути державний виконавець чи інша посадова особа державної виконавчої служби, які представляють орган державної виконавчої служби, зазначений у статті 3 Закону України «Про державну виконавчу службу», оскільки відповідно до частини другої статті 4 цього Закону державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

П. 13 цього ж Пленуму передбачено, що скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК, та містити відомості, зазначені в пунктах 35 частини сьомої статті 82 Закону про виконавче провадження, зокрема зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби та норму закону, яку порушено, а також обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Якщо скарга за формою і змістом не відповідає таким вимогам, то застосовуються положення статті 121 ЦПК.

У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, що виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, при розгляді таких скарг мають застосовуватися положення ЦПК, якими врегульовано аналогічні питання, а саме: стаття 122 ЦПК про відкриття провадження у справі; статті 26, 27, 45 ЦПК щодо кола осіб, які беруть участь у справі, їхніх прав та обовязків; статті 7477 ЦПК про судові виклики та повідомлення; глави 4 розділу III ЦПК про судовий розгляд; глав 1, 2 розділу V ЦПК щодо апеляційного та касаційного оскарження судових рішень тощо.

В п.16 Пленуму зазначено, що відповідно до статті 385 ЦПК скаргу нарішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, а при оскарженні постанови про відкладення провадження виконавчих дій у триденний строк, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Також суди повинні враховувати, що коли в законі встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду (наприклад, стаття 26 оскарження постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, стаття 58 оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування звіту про оцінку майна (Закону про виконавче провадження), їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за нормами статті 385 ЦПК.

Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх зясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Наприклад, при оскарженні бездіяльності зазначених осіб у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення до уваги може бути взято ті обставини, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження і не отримав у визначений законом строк (з урахуванням поштового обігу) задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він із матеріалами виконавчого провадження.

Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути розяснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.

В п. 17 зазначеного вище Пленуму зазначено, що згідно зі статтею 26 ЦПК сторона виконавчого провадження, яка звернулася до суду зі скаргою, бере участь в її розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обовязків яких безпосередньо стосується розгляд і вирішення цієї скарги, як заінтересовані особи.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК з особливостями, встановленими статтею 386 ЦПК, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються. До участі у справі як заінтересованої особи залучається інша сторона виконавчого провадження, оскільки судовим рішенням може бути вирішено питання про її права чи інтереси.

Незважаючи на вказані порушення, суд першої інстанції фактично прийняв та розглянув по суті вказану скаргу, однак, в матеріалах справи відсутні також ухвали про відкриття провадження по справі та призначення справи до розгляду.

Вказані вище порушення привели також до того, що розглядаючи справу по суті суд жодного разу не здійснив виклик заінтересованої особи боржника ОСОБА_3, і розглянув справу за її відсутністю, не зясувавши її позицію щодо скарги.

Крім цього, з матеріалів справи не вбачається та обставина, що відділ державної виконавчої служби надав суду копії матеріалів виконавчого провадження в повному обсязі, а суд досліджував при розгляді справи оригінал цього провадження та/або залучив прошиті та пронумеровані матеріали виконавчого провадження в повному обсязі.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що винесена ухвала Біляївського районного суду Одеської області від 30 червня 2016 року винесена передчасно, вона не може вважатися законною та обґрунтованою, і тому вона підлягає скасуванню з направленням матеріалів справи до того ж суду першої інстанції для вирішення питання щодо прийняття та розгляду заяви у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального законодавства.

Керуючись ст. ст. 303-304, 307, 312, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу Хлібодарського виробничого управління житлово-комунального господарства задовольнити частково.

Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 30 червня 2016 року скасувати, направити матеріали справи до того ж суду першої інстанції для вирішення питання щодо прийняття та розгляду заяви у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального законодавства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: В.О. Панасенков

ОСОБА_4