Ухвала суду № 62789260, 15.11.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/1313/15-ц Головуючий у І інстанції Купрієнко С. І.Провадження № 22-ц/780/2970/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 15.11.2016

УХВАЛА

Іменем України

15 листопада 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Березовенко Р.В., Савченко С.І.,

за участю секретаря Топольського В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 березня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2015 року позивач ПАТ «КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вказаним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи вимоги тим, що 12 березня 2008 року із відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір б/н, за умовами якого відповідач отримала кредиту у розмірі 5900 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Пунктами 3.2, 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Станом на 28 лютого 2015 року у звязку з порушеннями зобовязань за кредитним договором ОСОБА_2 має заборгованість у розмірі 12632,87 грн. Просив стягнути із відповідача на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 12632,87 грн. за кредитним договором та судові витрати.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 21 березня 2016 року позов ПАТ «КБ ПриватБанк» задоволено, стягнуто із ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором 12632,87 грн. та судові витрати 243,60 грн.

Відповідач ОСОБА_2, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 березня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами. 12 березня 2008 року між нею і банком було укладено кредитний договір банківського кредиту з кредитним лімітом 500 грн., базовою процентною ставкою 22,8 % річних, з визначеним порядком погашення заборгованості щомісячними платежами в розмірі 7 % від суми заборгованості; умов договору, які б передбачали збільшення кредитного ліміту, процентної ставки або суми щомісячних платежів банком в односторонньому порядку, вона особисто не підписувала та з ними не ознайомлювалась. Умови та Правила надання банківських послуг в тій редакції, що надана позивачем до позовної заяви, їй під час укладання договору не надавалась. Ті Правила та Умови, з якими вона ознайомлювалась під час підписання договору, не містили положень про право банка на односторонню зміну процентної ставки і збільшення кредитного ліміту. Отже, позовні вимоги банку щодо стягнення з неї відсотків в новому розмірі 30 % з 01 січня 2013 року та 34,8 % з 01 вересня 2014 року є безпідставними, оскільки така відсоткова ставка нею не узгоджувалась.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, із таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами укладено кредитний договір, відповідач взяті на себе зобовязання по виплаті кредитних коштів за умовами, визначеними кредитним договором, не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 13 березня 2008 року ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір б/н, за умовами якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 500 грн. у вигляді відновлюваного кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Своїм підписом ОСОБА_2 погодилася, що ознайомлена і згодна з Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді, виразила згоду з тим, що підписана заява разом з Памяткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та банком договір надання банківських послуг.

Згідно п. п. 3.2, 3.3 Умов і Правил надання банківських послуг клієнт надає згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надає банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою держателя відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

В подальшому розмір кредитного ліміту збільшено банком до 5900 грн.

Згідно п. 4.9 Умов і Правил надання банківських послуг банк зобовязаний не рідше одного разу на місяць способом, вказаним у заяві, надавати держателю виписки про стан карткових рахунків і про здійснені за минулий місяць операції по картковим рахункам.

Згідно п. 5.3 Умов і Правил надання банківських послуг банк має право проводити зміни тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту) зобовязаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картковому рахунку згідно п. 4.9 цього договору. Якщо протягом 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду із змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру кредитного ліміту банк залишає за собою в односторонньому порядку, за власним рішенням банку і без попереднього повідомлення клієнта.

Пунктами 6.3, 6.4 Умов і Правил надання банківських послуг банк позичальник зобовязується отримувати виписки про стан карткових рахунків і про здійснені операції по картковим рахункам. При незгоді із змінами Правил та/або тарифів банку надати банку письмову заяву про розірвання цього договору і погасити утворену перед банком заборгованість, в тому числі і заборгованість, яка утворилася впродовж 30 днів з моменту повернення карток, виданих держателю і його довіреним особам.

Згідно п. п. 6.5, 6.6 Умов і Правил надання банківських послуг позичальник зобовязаний погашати заборгованість по кредиту, процентам за його використання, по перерозходу платіжного ліміту, а також виплачувати комісії на умовах, передбачених даним договором. У випадку невиконання обовязків по договору, за вимогою банку виконати обовязок по поверненню кредиту (в тому числі простроченого кредиту і овердрафту), виплату винагороди банку.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Задовольняючи позов ПАТ «КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_2 на умовах, встановлених кредитним договором, своєчасно не виплачує суму боргу за кредитом, тим самим не виконує належним чином покладені на неї за кредитним договором зобовязання, тому суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 12632,87 грн. слід стягнути на користь позивача із відповідача.

Оскільки за кредитним договором, укладеним між позивачем і відповідачем, утворилася заборгованість внаслідок невиконання умов кредитного договору, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про необхідність захисту права позивача шляхом стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором.

Розмір заборгованості відповідачем не спростований, іншого розрахунку не надано, відтак розрахунок, наданий позивачем, приймається колегією суддів за достовірний.

Колегія суддів також враховує, що виписка з рахунку відповідача, яка містить дані про здійснені операції, є належним, допустимим і достатнім доказом заборгованості відповідача, яка виникла внаслідок отримання кредитних коштів.

Відповідно до п. п. 5.3, 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим Постановою Правління НБУ від 18 червня 2003 року № 254, банки обовязково мають складати на паперових та/або електронних носіях особові рахунки та виписки з них. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, що вона не була повідомлена про зміну розміру відсоткової ставки, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Пунктом 5.3 Умов і Правил надання банківських послуг встановлено, що розмір відсоткової ставки за користування кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку, отримання якої є обовязком позичальника.

Так, на підставі Умов та правил надання банківських послуг та Наказу ПАТ «КБ «ПриватБанк» № СП-2014-6915682 від 18 серпня 2014 року відсоткова ставка була підвищена, про що відповідач як користувач кредитної картки повідомлялася шляхом послуг коротких повідомлень SMS на номер телефону, вказаній у заяві; вищевказані зміни та тарифи були також актуалізовані на офіційному сайті ПАТ «КБ «ПриватБанк».

Відповідач не подавала до банку заяву про розірвання кредитного договору у разі незгоди із змінами тарифів, як це передбачено п. 6.4 Умов і Правил надання банківських послуг.

Доводи апеляційної скарги відповідача, що вона не ознайомлювалися з Умовами і Правилами надання банківських послуг в наданій позивачем редакції, а тому на неї не поширюється положення щодо можливості банку беззастережно підвищувати розмір кредитного ліміту, нічим не підтверджуються та відхиляються колегією суддів, оскільки в заяві про укладення кредитного договору остання посвідчила своїм підписом, що з Умовами і Правилами надання банківських послуг ознайомлена, а будь-якої іншої редакції зазначених умов ОСОБА_2 не надано.

Отже, доказів порушення її прав як споживача, на що остання посилалася в апеляційній скарзі, відповідачем також надано не було.

Колегією суддів відхиляється заява ОСОБА_2 про застосування наслідків спливу строку позовної давності, у якій відповідач зазначала, що аналогічна заява була зроблена нею усно в судовому засіданні 11 грудня 2015 року, оскільки дані доводи спростовуються прослуховуванням звукозапису судового засідання за вказану дату.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки ОСОБА_2 не надала інших доказів, що нею було зроблено заяву про застосування наслідків спливу позовної давності до ухвалення рішення судом першої інстанції, її письмова заява від 15 листопада 2016 року також задоволенню не підлягає.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Березовенко Р.В.

ОСОБА_3