Ухвала суду № 62784490, 17.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4502/16 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

17 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Мацедонської В.Е., Петрика І.Й.,

при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Головного управління Національної поліції в Київській області - Сахнюк Ірини Іванівни на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, зобов'язання вчинити певні дії. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вважає своє звільнення з займаної посади в органах Національної поліції України протиправним та необґрунтованим, оскільки, на його думку, проведення оцінки позивача атестаційною комісією було формальністю, процес атестування був непрозорим, у зв'язку із чим атестацію та звільнення проведено неправомірно.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 серпня 2016 року задоволено позов. Визнано протиправним і скасовано наказ начальника Головного управління Національної поліції у Київській області від 17.02.2016 року № 77о/с про звільнення капітана поліції ОСОБА_3 у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за статтею 77, п. 1, пп. 5 (через службову невідповідність). Поновлено ОСОБА_3 на посаді інспектора роти дорожньо-патрульної служби із забезпечення супроводження в Головному управлінні Національної поліції у Київській області з 18.02.2016 року та зараховано трудовий стаж за період вимушеного прогулу з 18.02.2016 року по день поновлення на роботі. Стягнуто з Головного управління в Київській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.02.2016 року по 30.08.2016 року в розмірі 22887,48 грн.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Головного управління Національної поліції в Київській області - Сахнюк Ірина Іванівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

ОСОБА_3 проходив службу в МВС України з 2003 року, призначений до Національної поліції України з присвоєнням спеціального звання «капітан поліції» в порядку переатестування Наказом начальника Головного управління Національної поліції у Київській області від 07.11.2015 року № 1 о/с.

Наприкінці 2015 року в Національній поліції були проведено заходи щодо атестування поліцейських згідно «Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 року № 1465.

Відповідно до вимог названої Інструкції безпосереднім керівником позивача було складено атестаційний лист, в якому відображено професійну, спеціальну підготовку, конкретні показники служби, особисті якості та інше.

Безпосереднім керівником розглянуто зміст атестаційного листа та зроблено висновок «займаній посаді відповідає».

Засіданню атестаційної комісії передувало проведення тестування на знання законодавчої бази (професійний тест) та на загальні здібності та навички, за результатами якого позивач набрав 63 бали (з 120 можливих).

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що за результатами тестування позивач набрав 63 бали (для позитивної оцінки тестування достатньо було набрати 40 балів (25 % від 120)), мав позитивну характеристику у відповідності до атестаційного листа, повністю і відверто відповів на всі запитання членів комісії, атестаційна комісія прийняла рішення про звільнення його зі служби через службову невідповідність.

13 січня 2016 року після оголошення рішення атестаційної комісії, позивачем було подано апеляційну скаргу, яка була розглянута 21 січня 2016 року апеляційною атестаційною комісію.

Апеляційна атестаційна комісія у складі 4-х осіб рішення атестаційної комісії від 05.01.2016 року залишила без змін.

На підставі висновків атестаційної комісії Наказом начальника Головного управління Національної поліції у Київській області від 17.02.2016 року № 77о/с капітана поліції ОСОБА_3 відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» було звільнено у запас Збройних сил (з постановкою на військовий облік) за статтею 77, п. 1, пп. 5 (через службову невідповідність).

Не погоджуючись з наказом про його звільнення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

02.07.2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про Національну поліцію», який набрав чинності 07.11.2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 вказаного Закону поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно з ч. 1 ст. 48 Закону призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

Статтею 47 Закону встановлено, що призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України. У разі проведення конкурсу для визначення кандидата для призначення на відповідну посаду призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції згідно з номенклатурою посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України, та відповідно до результатів конкурсу.

Пунктом 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Згідно пункту 10 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Таким чином, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою або шляхом проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 57 Закону атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Атестування поліцейських проводиться:

1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;

2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;

3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Аналогічні норми в частині підстав для атестування закріплені у п. 3 розділу І Інструкції № 1465.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 57 вказаного вище Закону атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

Тобто, прийняття рішення про проведення атестації щодо конкретного поліцейського та проведення атестації може мати місце у виключних випадках, а саме: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

При цьому, вище перелічені підстави для проведення атестації з метою вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є наслідком виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді, зокрема, за фізичним станом, у зв'язку із хворобою, неналежною професійною підготовкою, порушенням порядку та правил несення служби. Проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є можливістю у той чи інший спосіб залишення на службі та, як крайній захід, звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю, виходячи із професійних, моральних і особистих якостей.

Правова позиція по вказаному питанню висловлена Верховним Судом України у постанові від 11 березня 2014 року № 21-13а14.

Відповідно до пп. 2 п. 1 розділу IV Інструкції № 1465, організаційні заходи з підготовки та проведення атестування оголошуються наказами відповідних керівників і передбачають: складання списків поліцейських, які підлягають атестуванню.

Разом з тим, судом першої інстанції було встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які свідчать про підстави проведення атестування, зокрема, наказу про проведення атестації ОСОБА_3, у якому повинні бути посилання на те, що атестування проводиться у зв'язку з наявністю підстав (передумов) для вирішення питання про призначення позивача на вищу посаду, заміщення якої здійснюється без проведення конкурсу чи для вирішення питання про його переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність. Вказані відомості також відсутні і в атестаційному листку.

Також судом першої інстанції було встановлено, що наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 07.11.2015 року № 1 о/с відповідно до п.п. 9, 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» було призначено прибулого з МВС України ОСОБА_3 інспектором роти дорожньо-патрульної служби із забезпечення супроводження ГУНП в Київській області, присвоївши йому в порядку переатестування спеціальне звання «капітан поліції».

Відповідно до пояснень відповідача, присвоєння позивачу спеціального звання, яке він мав в органах внутрішніх справ здійснювалося в порядку переатестування, що передбачено п. 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» та не свідчить про призначення його на посаду у даному порядку.

Підставою для видання наказу стала заява позивача від 07.11.2015 року про прийняття на службу до поліції та призначення на посаду.

Колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції доводів відповідача про те, що позивача було взято на службу за окремим порядком та призначено на посаду тимчасового штату з огляду на наступне.

Чинним законодавством України не передбачено механізм прийняття на тимчасову посаду в порядку переатестації. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази затвердження тимчасового штату та існування його взагалі, зокрема, в наказі № 1о/с від 07.11.2015 року немає посилання на те, що вказана посада є тимчасовою до прийняття рішення про переатестацію позивача. Окрім того, призначення на тимчасову посаду не є самостійною підставою для проведення переатестації.

Порядок призначення на посади поліцейських працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, визначений у п. 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до яких працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Отже, п. 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» не передбачає проведення атестування чи переатестування працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції.

Вимоги до кандидатів на службу в поліції визначені у ст.ст. 49, 61 Закону України «Про Національну поліцію», серед яких, зокрема, досягнення 18 років, наявність повної загальної середньої освіти, відповідність рівня фізичної підготовки вимогам, що затверджені Міністерством внутрішніх справ України.

Натомість, завданням атестування, згідно з ч. 1 ст. 57 вказаного Закону є оцінка ділових, професійних, особистих якостей поліцейського, його освітній та кваліфікаційний рівні, фізична підготовка. Перелік обставин, що підлягають дослідженню під час атестування є ширшим, ніж передбачений ст.ст. 49, 61 названого Закону.

Крім того, ст. 57 Закону передбачає проведення атестування поліцейських, тобто громадян України, які відповідно до ч. 1 ст. 17 вказаного Закону склали Присягу поліцейського, проходять службу на відповідних посадах у поліції і яким присвоєно спеціальне звання поліції.

Застосування процедури атестування щодо кандидатів на посаду поліцейського, у тому числі тих, які приймаються на службу в поліції відповідно до п. 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», не передбачено.

Згідно з ст. 58 вказаного Закону призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків. Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

Доказів перебування позивача на одній з посад, передбачених ч. 2 ст. 58 Закону відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 8 Закону поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Вичерпний перелік підстав для проведення атестування визначений у ч. 2 ст. 57 вказаного Закону.

Частиною 4 ст. 57 Закону визначено особу, яка за наявності законодавчо визначених підстав уповноважена видати розпорядчий документ про проведення атестування.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили про наявність підстав про проведення атестування відповідно до вимог вказаного вище Закону.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 розділу IV Інструкції № 1465 організаційні заходи з підготовки та проведення атестування оголошуються наказами відповідних керівників і передбачають складання списків поліцейських, які підлягають атестуванню.

Отже, до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, підлягають включенню лише ті поліцейські, відносно яких наявні підстави для проведення атестації, що передбачені частиною другою статті 57 Закону.

Відповідно до пункту 5 розділу I Інструкції № 1465 атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Інструкції № 1465 визначено, що у Національній поліції України створюються такі атестаційні комісії:

1) центральні атестаційні комісії, персональний склад яких затверджується наказом Національної поліції України.

До повноважень центральних атестаційних комісій належить проведення атестування всіх поліцейських;

2) атестаційні комісії органів поліції, персональний склад яких затверджується наказом керівника відповідного органу за погодженням із Національною поліцією України.

До повноважень атестаційної комісії органу поліції належить проведення атестування поліцейських відповідних органів поліції.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Інструкції № 1465 до складу атестаційних комісій входять: 1) у центральних атестаційних комісіях: голова комісії - Голова Національної поліції України або його перший заступник, або заступник; секретар комісії - особа, яку визначає Голова Національної поліції України.

У разі відсутності голови (секретаря) атестаційної комісії його обов'язки виконує член атестаційної комісії, який обраний більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Інструкції № 1465 до зазначених вище атестаційних комісій можуть бути включені працівники підрозділів кадрового забезпечення, Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, практичної психології та інші працівники апарату Національної поліції України чи органу поліції, а також за згодою народні депутати України, працівники МВС, громадських, правозахисних організацій, представники проектів міжнародної технічної допомоги, громадськості та засобів масової інформації.

Кандидати з числа народних депутатів України, працівників МВС, громадських, правозахисних організацій, проектів міжнародної технічної допомоги, громадськості та засобів масової інформації включаються до складу атестаційних комісій за пропозиціями, які були отримані після розміщення відповідних оголошень на офіційних сайтах МВС чи органів поліції, та за наявності їхньої згоди.

На підставі вказаних норм Інструкції № 1465 Атестаційною комісією № 4 у складі 5 осіб було проведено співбесіду із позивачем, результати якої було оформлено протоколом ОП № 15.00000023.738 від 05.01.2016 року.

При цьому, підставою для звільнення позивача стало те, що під час проведення співбесіди комісією було досліджено атестаційний лист, декларація про доходи, послужний список (форма № 1), інформаційну довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади». За результатами розгляду вищевказаних документів, проведеної співбесіди та обговорення наявних документів, атестаційною комісією було прийнято рішення більшістю голосів, що ОСОБА_3 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби у поліції через службову невідповідність.

За змістом додатку № 2 до протоколу засідання атестаційної комісії № 4 від 05.01.2016 року підставою для прийняття рішення щодо невідповідності позивача займаній посаді та його звільнення стало те, що він не зміг надати відомості щодо наявних в матеріалах справи скарги, не зміг пояснити мотиви переходу з слідчого в ДАІ, не зміг пояснити мотиви роботи в ДАІ.

Окрім того, за змістом протоколу № ОП від 21.01.2016 року рішення про невідповідність позивача займаній посаді та його звільнення було прийнято також виходячи із низького рівня знання законодавства та нормативно-правової бази, що регламентують діяльність на займаній посаді. Відсутня мотивація і готовність до змін.

Колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції таких висновків відповідача, оскільки приймаючи рішення про невідповідність займаній посаді та звільнення, відповідачем не було враховано та не було використано відомостей, які свідчать про особисті, ділові та професійні якості позивача, про освітньо-кваліфікаційні якості, фізичну підготовку, відомості щодо оцінки перспектив службової діяльності у Національній поліції, відомостей про заохочення, просування по службі, наявність дисциплінарних стягнень.

В матеріалах справи відсутні положення, інструкції, інші документи, які свідчать, що використаного обсягу матеріалів під час оцінювання було достатньо для прийняття рішення про невідповідність його займаній посаді та звільнення, зокрема, який необхідний обсяг відомостей, матеріалів чи інших даних необхідний для прийняття рішення щодо відповідності займаній посаді.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказане свідчить про недосконалість системи атестування та те, що остання суперечить нормам Конституції України, якими гарантується захист від незаконного звільнення. Окрім того, оскільки за наслідками проведення вказаної атестації неможливо оцінити в повній мірі особисті та професійні якості особи, проходження служби в цілому, така атестація позивача мала формальний характер.

При цьому, відповідачем не доведено того, що позивач під час проходження служби не дотримувався вимог присяги, нехтував інтересами служби, не виконував покладені на нього як на працівника органів внутрішніх справ обов'язки, мав незняті дисциплінарні стягнення тощо для встановлення юридичних фактів, які могли призвести до висновків про невідповідність позивача займаній посаді.

Разом з тим, відповідно до матеріалів справи судом першої інстанції було встановлено, що протягом служби в органах внутрішніх справ позивач зарекомендував себе з позитивної сторони. До виконання службових обов'язків ставився добросовісно, старанно. На належному рівні знав нормативні акти, якими постійно керувався у своїй діяльності. В роботі цілеспрямований, вміє самостійно та обґрунтовано приймати рішення.

Згідно довідки від 22.08.2014 року № 1/10078, виданої Краматорським відділенням ГУ МВС України в Донецькій області, позивач брав безпосередню участь в антитерористичній операції забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в період з 21 липня по 22 серпня 2014 року.

Також судом першої інстанції було встановлено, що за результатами тестування позивач набрав 63 бали (для позитивної оцінки тестування достатньо було набрати 40 балів (25 % від 120)).

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що рішення (висновок) Атестаційної комісії щодо невідповідності ОСОБА_3 займаній посаді та звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність прийнято без урахування професійних якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів працівника, його фізичної підготовки.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: через службову невідповідність.

Визначення поняття «службова невідповідність» норми Закону не містять. Поряд з цим, виходячи із вимог та обмежень, що ставляться до поліцейського, та загального розуміння понять, можна дійти висновку, що під службовою відповідністю мається на увазі відповідність поліцейського встановленим вимогам, добросовісне виконання вимог законодавства та дисциплінованість. Тобто, службова невідповідність - це невідповідність займаній посаді в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку та правил несення служби тощо.

Оскільки, метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є встановлення можливості залишення на службі та, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю, у контексті розуміння норм вказаного вище Закону та Інструкції № 1465, звільнення через службову невідповідність може бути застосовано як вид дисциплінарного стягнення, про що зроблено висновок у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2014 року №21-13а14, прийнятій у відповідності до глави 3 КАС України та яка відповідно до ст. 244-2 КАС України, яка має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні норм права.

Таким чином, рішення про призначення атестації працівника одразу ж після прийняття його на роботу (службу у поліції), безвідносно до вирішення питань кар'єри (призначення позивача на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження є незаконним.

Зі змісту пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» вбачається, що лише за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції.

При цьому, при вирішенні питання про призначення на посаду у контексті з'ясування питання щодо відповідності особи вимогам до поліцейських Міністерство внутрішніх справ України має усі повноваження здійснювати призначення на посади поліцейських на конкурсних засадах (стаття 47 Закону), проводити медичне та психофізіологічне обстеження кандидатів, обстеження на предмет виявлення алкогольної, наркотичної та токсичної залежності, тестування на поліграфі, перевіряти рівень фізичної підготовки, а також проводити спеціальну перевірку (стаття 50).

Відповідач не надав суду відомостей які з повноважень, що передбачені Законом України «Про національну поліцію» для прийняття працівників міліції на службу до поліції, Міністерство внутрішніх справ України використало по відношенню до позивача.

Поряд з цим, відповідно до положень ст. 58 Закону України «Про Національну поліцію» призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків. Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

Також судом першої інстанції було встановлено, що під час судового розгляду справи відповідачем не доведено неможливості залишення ОСОБА_3 на службі в поліції, необхідності застосування крайньої міри у вигляді звільнення та порядку дотримання накладання дисциплінарного стягнення. При цьому у матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на невідповідність ОСОБА_3 займаній посаді, наприклад, акту відповідного службового розслідування, документів, що характеризують його із негативної сторони або вказують на його низький професійний рівень.

Оскільки негативне рішення атестаційної комісії тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби через службову невідповідність, таке рішення, незалежно від форми його оформлення (протокол, окремий акт), повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Проте з матеріалів справи, неможливо встановити, яким саме критеріям не відповідав позивач, що в сукупності призвело до прийняття рішення про службову невідповідність.

У той же час, матеріали, що були на розгляді атестаційної комісії, характеризують позивача виключно з позитивного боку, свідчать про його високий професійний рівень.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що звільнення ОСОБА_3 через службову невідповідність за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» відбулося незаконно, а тому спірний наказ в частині звільнення ОСОБА_3 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку із чим ОСОБА_3 належить поновити на посаді інспектора роти дорожньо-патрульної служби із забезпечення супроводження з 18.02.2016 року із зарахуванням трудового стажу за період вимушеного прогулу.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Національної поліції у Київській області виплатити ОСОБА_3 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 18.02.2016 року колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що період, за яким обчислюється середня заробітна плата, визначено розділом ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Згідно з п. 3 ч. 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.

Так, враховуючи дані наявної у матеріалах справи довідки про доходи судом першої інстанції встановлено, що розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_3 становить 173,39 грн.

Поряд з цим, з урахуванням листа Міністерства праці та соціальної політики України від 20 липня 2015 року №10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» період вимушеного прогулу становить 132 календарних днів.

За таких обставин, сума середнього заробітку за даний період із моменту звільнення до моменту прийняття у справі судового рішення по суті становить 22887,48 грн. (132 календарних днів *173,39 грн.).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову повністю.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 196, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Головного управління Національної поліції в Київській області - Сахнюк Ірини Іванівни - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 серпня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: В.Е. Мацедонська

І.Й. Петрик

Повний текст виготовлено 17.11.2016 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Петрик І.Й.

Мацедонська В.Е.