Постанова № 62780833, 10.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/27957/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Бєлової Л.В.,

при секретарі: Вітковській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг» та Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг» до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників, третя особа: Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг» звернулось до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників, де третя особа: Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 09.10.2015 №0002003903 та №0002013903.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 серпня 2016 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 09.10.2015 №0002003903. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, з апеляційною скаргою звернувся позивач, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову, якою позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені ним в оскаржуваній постанові, не відповідають обставинам справи.

Також не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням апеляційну скаргу подав Офіс великих платників податків ДФС у місті Києві, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про те, що оскаржувані рішення були прийняті податковим органом з урахуванням всіх обставин на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційних скарг і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Альянс Холдинг» підлягає задоволенню, а Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби у місті Києві, - залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 17.09.2015 за результатами фактичної перевірки господарської одиниці позивача - АЗС 4036, магазину, що розташовані за адресою: м. Буча, вул. Шевченка, 1-А, ГУ ДФС у Київській області, складено Акт №000680, яким зафіксовано порушення позивачем п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (далі - Положення № 637) та пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

На підставі вищеозначеного Акту перевірки, 09.10.2015 податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення: №0002003903, яким у зв'язку з порушенням п. 2.6 Положення № 637 та на підставі абз. 3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у п'ятикратному розміру неоприбуткованої суми у розмірі 161500 грн. та №0002013903, яким у зв'язку з порушенням п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та на підставі п. 1 ст. 17 названого Закону до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн.

Частково задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що , оскільки позивачем належним чином оприбуткована сума у розмірі 32300 грн. шляхом роздрукування фіскальних звітних чеків РРО та внесення відповідного запису до КОРО, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскальних чеків (Z-звітів) та витягу з КОРО податкове повідомлення-рішення від 09.10.2015 №0002003903 є протиправним та підлягає скасуванню.

Водночас, суд дійшов висновку, що оскільки будь-яких доводів та доказів на підтвердження існування обставин, які призвели до недостачі бензину марки А-92 в кількості 15,88 літрів на АЗС, позивачем суду не надано, - відповідач приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 09.10.2015 №0002013903 діяв у межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого:

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до п.2.6 Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Згідно з пунктом 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня; за кожне наступне вчинене порушення - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п.2.6 Положення № 637 стало вилучення з блоків фіскальної пам'яті та непред'явлення до перевірки працівниками АЗС готівкових коштів у сумі 32 300 грн., що було кваліфіковано податковим органом як неоприбуткування таких коштів у визначеному законом порядку.

З даного приводу колегія суддів зазначає наступне.

Так, наказом ТОВ «Альянс Холдинг» від 21.04.2015 №51 «Про встановлення правил нічного режиму роботи та нормативних залишків в касі автозаправних станцій ТОВ «Альянс Холдинг» встановлено ліміти готівки в касі для роботи в нічному режимі та протягом дня згідно додатку № 1, зокрема, для АЗС 4036: денний ліміт 10000 грн., нічний - 4000 грн.

22 Серпня 2007 року між позивачем та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено Договір про інкасацію коштів № 67-1-1/209, за умовами якого банк власними засобами у дні і години, погоджені сторонами, проводить інкасацію готівкової виручки позивача та доставляє проінкасовану готівку до кас ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», здійснює її обробку і переказ на рахунок позивача.

В подальшому між сторонами укладено додаткову угоду до вказаного договору від 27.10.2008, відповідно до п. 2.5 якої для збереження коштів, отриманих від відвідувачів АЗС, позивач використовує спеціальні сейфи (металеві шафи), які є його власністю і знаходяться безпосередньо на АЗС.

При цьому з пояснень представника позивача вбачається, що сейф на АЗС 4036 закритий на два ключі, які за правилами безпеки та згідно з умовами зазначеного договору про інкасацію мають бути використані одночасно. Один ключ знаходиться на АЗС, а другий - в інкасаторській службі, а тому відкриття сейфу можливе тільки за участю інкасатора ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».

На переконання колегії суддів, наведені вище обставини свідчать про неможливість пред'явлення відповідних готівкових коштів на вимогу податкового органу, однак не є доказом допущення позивачем порушення, передбаченого п.2.6 Положення № 637.

Колегія суддів апеляційної інстанції також враховує, що відповідно до п. 1.2 Положення № 637 каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.

За змістом ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

В свою чергу, п. 23 Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 № 833, який визначає загальні умови провадження торговельної діяльності суб'єктами оптової торгівлі, роздрібної торгівлі, закладами ресторанного господарства, основні вимоги до торговельної мережі, мережі закладів ресторанного господарства і торговельного обслуговування споживачів (покупців), які придбавають товари у підприємств, установ та організацій незалежно від організаційно-правової форми і форми власності, фізичних осіб - підприємців та іноземних юридичних осіб, що провадять підприємницьку діяльність на території України (далі - суб'єкти господарювання), забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що не належить суб'єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників.

Виходячи з аналізу наведених норм, місце проведення розрахунків не обмежується виключно касовим апаратом, а включає касу, грошовий ящик, сейф, тощо. При цьому, скринька РРО підприємства та сейф підприємства фактично є його касою, а тому внутрішній рух коштів у межах однієї каси не потребує оформлення касовим ордером.

Крім того, позивачем на підтвердження належного оприбуткована суми у розмірі 32300 грн. були надані фіскальні звітні чеки РРО (Z-звіти) та відомості про внесення відповідного запису до КОРО.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем належним чином оприбуткована сума у розмірі 32300 грн., шляхом роздрукування фіскальних звітних чеків РРО та внесення відповідного запису до КОРО, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскальних чеків (Z-звітів) та витягом з КОРО, що у своїй сукупності вказують на безпідставність висновку податкового органу про порушення позивачем п.2.6 Положення № 637 та, як наслідок, протиправність податкового повідомлення-рішення від 09.10.2015 №0002003903. З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав до задоволення апеляційної скарги Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби у місті Києві.

Разом з тим, стосовно податкового повідомлення-рішення від 09.10.2015 №0002013903, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» стала наявність від'ємного значення показника бензину марки А-92 в кількості 15,88 літрів понад допустиму похибку вимірювання, передбачену технічною документацією для резервуарів, що, на думку контролюючого органу, свідчить про реалізацію такого пального без застосування реєстраторів розрахункових операцій та без видачі відповідних розрахункових документів на суму 385,38 грн.

Суд першої інстанції погодився із вказаним висновком податкового органу з огляду на те, що позивачем не надано будь-яких доводів та доказів на підтвердження існування обставин, які призвели до недостачі бензину марки А-92 в кількості 15,88 літрів на АЗС.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції виходить із того, що відповідно до положень ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Незважаючи на наведене, суд першої інстанції на порушення вказаних вище приписів процесуального Закону, неправомірно переклав тягар доказування протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на позивача, не витребувавши у відповідача жодних доказів на підтвердження факту здійснення саме реалізації позивачем пального без застосування реєстраторів розрахункових операцій та без видачі відповідних розрахункових документів.

На переконання колегії суддів сама по собі нестача пального на АЗС позивача не може бути підставою для твердження про порушення позивачем п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та не може бути підставою до застосування відповідних штрафних санкцій.

Жодних доводів та обґрунтувань допущення позивачем саме вказаного порушення ані Акт перевірки, ані матеріали справи не містять.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав до застосування відповідальності за п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», помилково ототожнивши факт виявлення недостачі з фактом реалізації товару з реалізацією такого пального без застосування РРО та без видачі відповідних розрахункових документів.

Водночас, заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що у відповідності до положень Технічних вимог до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій, встановленими Додатком №7 до протокольного рішення від 27.06.2002 №13 Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом, відпуск пального на АЗС без застосування системи РРО технічно неможливе. Так само слушними є зауваження апелянта про те, що при проведенні відповідних замірів податковим органом не були враховані похибка засобу вимірювання паливно-мастильних матеріалів, а також норми природних втрат, затверджені постановою Державного комітету СРСР від 26.03.1986 №40.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ТОВ «Альянс Холдинг» спростовують висновки суду першої інстанції та враховуючи, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено належними і допустимими доказами правомірність податкового повідомлення-рішення від 09.10.2015 № 0002013903, а тому колегія суддів вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Отже, під час ухвалення оскаржуваного рішення суд першої інстанції дійшов хибного висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.10.2015 № 0002013903, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, - а тому у відповідності до ст.202 КАС України, постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог. В решті постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 вересня 2016 року є законною та обґрунтованою, а тому підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг» задовольнити.

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 вересня 2016 року скасувати в частині відмови Товариству з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг» в задоволенні позовних вимог до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.10.2015 №0002013903. Позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.10.2015 №0002013903.

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 вересня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників Д (код ЄДРПОУ 39669867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг» (код ЄДРПОУ 34430873) судові витрати в розмірі 2664 (дві тисячі шістсот шістдесят чотири) гривні 77 копійок.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 15 листопада 2016 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Бєлова Л.В.