Рішення № 62779977, 14.11.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" листопада 2016 р. Справа № 918/1051/16

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення в сумі 1 893,96 грн

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від позивача: Боліщук І.Ю., дов. № 1 від 04.01.2016 року

від відповідача: не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2016 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (відповідач) про стягнення в сумі 1 893,96 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

07.04.2009 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди державного майна № 717-2009 нежитлових приміщень площею 33 кв м на 1- му поверсі гуртожитку, розташованого по АДРЕСА_1, що перебуває на балансі Державного вищого навчального закладу "Рівненський коледж економіки та бізнесу", що є спільною власністю територіальних громад Рівненської області.

Усупереч умовам договору відповідач свій обов'язок щодо сплати орендної плати своєчасно та у повному обсязі не виконав, розмір заборгованості за вказаним договором на час звернення до господарського суду складає 1 634,32 грн.

За неналежне виконання умов цього договору позивачем нараховано 259,64 грн пені.

Договір оренди між сторонами розірвано за згодою сторін, про що свідчить акт прийому - передачі нерухомого майна від 03.03.2016 року.

25.04.2016 року позивачем надіслано на адресу відповідача претензію № 18-07-01291 з проханням оплатити борг, однак заборгованість на теперішній час не погашено.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на ст.ст. 11, 509, 526 ЦК України.

Ухвалою суду від 11.10.2016 року порушено провадження, справу призначено до судового розгляду на 24.10.2016 року.

Ухвалою суду від 24.10.2016 року розгляд справи відкладено на 14.11.2016 року.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

У разі якщо ухвалу надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.04.2009 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди державного майна № 717-2009 (надалі-договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (надалі - майно): нежитлові приміщення площею 34,5 кв.м. на 1- му поверсі гуртожитку, розташованого по АДРЕСА_1, що перебуває на балансі Державного вищого навчального закладу "Рівненський коледж економіки та бізнесу", що є спільною власністю територіальних громад Рівненської області (п. 1.1. договору).

Пунктами 10.1. та 10.2. договору передбачено, що договір укладено строком на одинадцять місяців та діє з 07.04.2009 року по 06.03.2010 року включно. Умови цього договору в частині зобов'язань орендаря з орендної плати зберігають силу до виконання зобов'язань.

15.04.2010 року додатковим договором до договору оренди державного майна №717-2009 від 07.04.2009 року продовжено дію основного договору на строк до 05.02.2011 року. 01.02.2011 року додатковим договором до договору оренди державного майна № 717-2009 від 07.04.2009 року продовжено дію основного договору на строк до 05.02.2012 року. 16.02.2012 року додатковим договором до договору оренди державного майна № 717-2009 від 07.04.2009 року продовжено дію основного договору на строк до 05.02.2014 року. 28.03.2014 року договором про внесення змін до договору оренди державного майна № 717-2009 від 07.04.2009 року продовжено дію основного договору на строк до 05.02.2016 року.

Згідно з п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у строк, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акта приймання-передачі майна. Обов'язок щодо складання акта покладається на орендодавця (п.2.4. договору).

Як встановлено судом із матеріалів справи, 07.04.2009 року між сторонами підписаний Акт приймання-передачі майна, за яким позивач передав, а відповідач прийняв в користування нежитлові приміщення площею 34,5 кв м на 1-му поверсі гуртожитку, розташованого по АДРЕСА_1, що перебуває на балансі Державного вищого навчального закладу. "Рівненський коледж економіки та бізнесу".

За п. 2.2. договору передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником орендованого майна є держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Забороняється приватизація орендованого майна.

Майно передавалося в оренду: 32,5 кв.м - для здійснення торгівлі продовольчими товарами (крім товарів підакцизної групи) та 2 кв м для здійснення продажу товарів підакцизної групи (п. 1.3. додаткового договору від 01.02.2011 року до договору оренди державного майна № 717-2009 від 07.04.2009 року).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 1 ст. 283 ГК України, ст. 759 ЦК України орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Орендна плата визначається на підставі "Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна", затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995 року №786 та за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - лютий 2009 року - 1 026,00 грн (п. 3.1. договору).

Розмір орендної плати за базовий місяць - березень 2009 року становить 505, 92 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 1 додаткової угоди від 23.04.2009 року до договору оренди державного майна № 717-2009 від 07.04.2009 року).

Підпунктом 1.2. п. 1 додаткового договору від 01.02.2011 року до договору оренди державного майна № 717-2009 від 07.04.2009 року розмір орендної плати змінено та встановлено 704,62 грн без ПДВ за базовий місяць - грудень 2010 року.

Договором від 28.03.2014 року про внесенням змін до договору оренди державного майна № 717-2009 від 07.04.2009 року встановлено, що розмір орендної плати становить 880,06 грн без ПДВ за базовий місяць - лютий 2014 року.

У п. 3.5. договору передбачено, що орендна плата перераховується до Державного бюджету та баласнсоутримувачу у співвідношенні:

- 50% до Державного бюджету на рахунок відділення Держказначейства в місті Рівне на р/р 31118093700002, код одержувача 22586331, банк одержувача - УДК в Рівненській області, МФО 833017, код платежу 22080200.

- 50 % балансоутримувачу, не пізніше 12 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Судом встановлено, що договір оренди між сторонами розірвано за згодою сторін, про що свідчить акт прийому - передачі нерухомого майна від 03.03.2016 року.

25.04.2016 року позивачем надіслано на адресу відповідача претензію № 18-07-01291 з проханням оплатити борг, однак заборгованість на теперішній час не погашено.

У разі припинення договору орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання - передавання включно. Закінчення строку дії договору не звільняє від обов'язку сплати заборгованості, якщо така виникла у повному обсязі, ураховуючи санкції до державного бюджету та балансоутримувачу (п. 3.8. договору).

Судом встановлено, що відповідач свого обов'язку по сплаті орендної оплати за грудень 2015 року - 34,14 грн, за січень 2016 року - 781,19 грн, за лютий 2016 року - 781,19 грн, за 3 дні березня 2016 року -37,80 грн до Державного бюджету не виконав.

Частиною 1 ст. 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

За з ч. 4. ст. 286 ГК України, ч. 1 ст. 762 ЦК України строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 5 ст. 762 ЦК України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 ст. 285 ГК України передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Аналогічний обов'язок встановлено ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

За ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач свого обов'язку зі сплати орендної плати не виконав, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в розмірі 1 634,32 грн.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основної заборгованості в розмірі 1 634,32 грн.

Крім того, позивач за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині сплати орендної плати здійснив нарахування пені в розмірі 259,64 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.6. договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується до державного бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБК на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Суд, здійснивши перерахунок пені, встановив, що її розмір становить 256,14 грн (при заявленому - 259,64 грн) (розрахунок додається), отже пеня підлягає частковому задоволенню.

Зважаючи на викладене, позивач належними та достатніми доказами, як того вимагають приписи ст.ст. 33, 34 ГПК України, довів заявлені позовні вимоги, а відповідач, в свою чергу, не надав доказів в їх спростування, відтак останні підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (вул. 16 Липня,77, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 13989432) до Державного бюджету на розрахунковий рахунок відділення Державної казначейської служби в м. Рівному № 31118093700002, код одержувача 38012714, банк одержувач - ГУ УДКСУ в Рівненській області, МФО 833017, код платежу 22080200, 1 634,32 грн заборгованості по орендній платі, 256,14 грн пені.

3. У задоволенні позовних вимог про стягнення 3,50 грн пені відмовити.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) в доход Державного бюджету України та 1 375,52 грн судового збору.

5. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (вул. 16 Липня,77, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 13989432) в доход Державного бюджету України та 2,48 грн судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 15.11.2016 року.

Суддя Андрійчук О.В.