Постанова № 62775956, 10.10.2016, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 жовтня 2016 року м. Ужгород№ 807/619/16 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.

при секретарі Cтенавській А.М.,

за участю:

позивача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1-представник ОСОБА_2,

відповідача: Мукачівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС України у Закарпатській області - представник Борсенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області, яким просить визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення - рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області від 15.04.2016 року № 0002281302 ( яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 176 тис. 926 гривень та застосовані штрафні санкції (фінансові) розміром 88 тис.463 гривні) та № 0002291302 (яким зменшено від'ємне значення податку на додану вартість на 110тис.481 гривню).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржені рішення суперечать нормам законодавства, висновки перевірки щодо завищення позивачем суми від'ємного значення з податку на додану вартість на 110481 грн. по декларації за грудень 2015 року, а також, завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 176926,00 грн. по декларації за грудень 2015 року, на думку позивача, протиправні та не відповідають вимогам податкового законодавства.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просить задовольнити адміністративний позов з мотивів, наведених у позовній заяві.

Відповідач надав суду заперечення на позов, згідно якого позов не визнав та просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що Мукачівською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань достовірності формування податкового кредиту та нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2015 року, та у зв'язку з тим, що позивач не надав документи, які б підтверджували показник податкової декларації щодо визначеного розміру бюджетного відшкодування, така сума є непідтвердженою документально, достовірність такої не може бути підтверджена за результатами документальної перевірки, а відтак задекларована до бюджетного відшкодування сума не підлягає бюджетному відшкодуванню, та як наслідок Мукачівською ОДПІ було винесено оскаржені податкові повідомлення-рішення, тобто, оскаржені рішення відповідають вимогам законодавства та відсутні підстави для їх скасування.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, з 30.08.2007 року зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №100061764 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданим Мукачівською ОДПІ.

В період з 21.03.2016 року по 25.03.2016 року, працівниками Мукачівської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку СПД ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 з питань формування податкового кредиту та нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2015 року.

За результатами якої складено Акт за № 625/1701/НОМЕР_3 від 31.03.2016 року. В Акті перевірки, зокрема, зазначено, що СПД ОСОБА_1, порушено п.п. 199.1, ст.199, п.200.1, пп "б"п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в частині завищення суми від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 110 481 грн. по декларації за грудень 2015 року та в частині завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 176926 грн. по декларації за грудень 2015 року.

За наслідками перевірки 15 квітня 2016 року було прийнято податкові повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області:

1) № 0002281302, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 176 тис. 926 гривень та застосовані штрафні санкції (фінансові) розміром 88 тис.463 грн.;

2) № 0002291302, яким зменшено від'ємне значення податку на додану вартість на 110тис.481 грн.

Щодо податкового повідомлення рішення № 0002281302 (а.с.11) судом встановлено наступне.

За висновком проведеної перевірки достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2015 року ФОП ОСОБА_1, в результаті порушення пп.199.1 статті 199, п. 200.1 пп."б" п. 200.4 статті 200 Податкового кодексу України завищив суму від'ємного значення з податку на додану вартість на 110 тис. 481 грн. по декларації за грудень 2015 року та завищив суму бюджетного відшкодування на 176 тис. 926 грн. по декларації за грудень 2015 року

Як стверджується відповідачем, що згідно поданої СПД ОСОБА_1 до Мукачівської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області податкової декларації з ПДВ за грудень 2015 року:

від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту відображене у рядку 19 податкової декларації за період який перевірявся складає 234 729 грн.;

сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок відображена у ряд.23.2 складає 176929 грн.;

сума від ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (ряд.24) - 116 888 грн.

Причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту є здійснення операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою та операції звільнених від оподаткування та перерахунку частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях за 2015 рік.

Враховуючи те, що платником у ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки не було надано жодних документів (в тому числі і документів, що підтверджують фактичну оплату постачальникам) та податковий кредит за перевіряємі періоди сформовано з порушенням п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, а відтак і заявлені ФОП ОСОБА_1 суми ПДВ у податкових деклараціях за грудень 2015р. (відповідно 176926 грн.) не підлягають відшкодуванню на розрахунковий рахунок у банку.

На перевірку таких доводів судом встановлено:

Статтею 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI врегульовано порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, зокрема відповідно до пунктів:

200.10. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою контролюючим органом з дня, наступного за днем закінчення терміну проведення камеральної перевірки, у разі якщо камеральна перевірка проведена не була або за результатами проведення перевірки податкове повідомлення-рішення не було надіслано платнику податку у строк, визначений цим Кодексом.

200.11. Контролюючий орган має право провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від'ємного значення, сформованого за операціями за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками;

з придбання товарів/послуг у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу, за період до 1 січня 2016 року.

Отже, суд погоджується з доводами позивача, що тільки за виключенням випадків визначених п.200.11 статті 200 ПК України, право на отримання бюджетного відшкодування виникає у платників податку за результатами проведеної обов'язкової камеральної перевірки.

Крім того, такі обставини підтверджуються Наказом № 186 від 16 березня 2016 року ( а.с.29) яким була призначена позапланова невиїзна перевірка, у змісті якого зазначено, що контролюючим органом було отримано податкову інформацію в ході проведення камеральної перевірки.

Також як було встановлено судом цим подіям передувало проведення документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, що підтверджується Наказом № 176 від 14 березня 2016 року, ( а.с.27) яка мала бути проведена у зв'язку із подачею ФОП ОСОБА_1 заяви про проведення перевірки щодо правомірності заявленого бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2015 року, однак до такої перевірки відповідача не було допущено.

Як встановлено судом під час розгляду даної справи та підтверджено представником відповідача в суді, що камеральна перевірка проводилася, однак акту ( довідки) камеральної перевірки не має, бо керувалися арифметичною методологією.

Пунктом 37 Підрозділу 2 Розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України передбачається, що контролюючі органи не здійснюють документальні позапланові виїзні перевірки щодо достовірності сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявлених платниками у звітних періодах, що настають після 1 липня 2015 року, крім випадків, визначених пунктом 200.11 статті 200 цього Кодексу.

Також за цією ж нормою, з 1 липня 2015 року призупиняється дія підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, абзацу четвертого пункту 82.4 статті 82, пункту 200.11 статті 200 цього Кодексу, а також дія пункту 200.14 статті 200 цього Кодексу в частині проведення документальних позапланових виїзних перевірок. Бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість, задекларованих до відшкодування до 1 липня 2015 року, здійснюється у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу у редакції, що діяла станом на 1 липня 2015 року.

Слід відмітити, що з 01 січня 2015 року законодавець заборонив проводити документальні позапланові перевірки передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4., 78.1.8.,78.1.11 пункту 78.1. статті 78 ПК України, якщо питання, які є предметом такої перевірки були охоплені під час попередньої перевірки платника податків ( п\п 78.2 ПК України).

Щодо твердження відповідача, ( п.2.5 акту перевірки), про те, що у письмовій формі (запит інспекції про надання документів від 18.02.2016 року № 659\10\-7-09-17-02) платнику податків було запропоновано подати всі документи, пов'язані із даною перевіркою, судом оцінюються критично, оскільки Наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки був виданий тільки 16 березня 2016 року. При цьому, фіскальний орган проводив камеральну перевірку, однак наслідки такої в порушення статті 86.2 сатті 86 ПК України не зафіксував. Неподання платником податків інформації та документів на запит контролюючого органу, в якому вказуються лише абстрактні та можливі порушення законодавства, також не можуть бути підставою для проведення позапланової документальної перервіки.

Із аналізу вищезазначених правових норм та обставин справи, слідує що відповідач діяв не у спосіб, що визначений частиною третьою статті 2 КАС України, не на підставі та в межах повноважень, що визначені Конституцією та Законами України

Отже, суд приходить до висновку, про те що правильність нарахування платниками сум бюджетного відшкодування перевіряється фіскальним органом в спосіб, визначений п.200.10 ПК України - проведення камеральної перевірки, а не позапланової документальної перевірки заявлених у податковій декларації даних, тому дії Мукачівської ОДПІ є протиправними, а податкове повідомлення-рішення №0002281302 підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення рішення № № 0002291302 (а.с.12), яким зменшено від'ємне значення податку на додану вартість на 110тис.481 грн., судом встановлено наступне.

Дане податкове повідомленні рішення прийнято на підставі акта перевірки від 31.03.2016 року, встановлено порушення пп. 1991., 199.5 ст. 199, пп."б" п. 2004, 200.1, п.201.10 ст. 200 ПК України.

Відповідно до статті 199 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-V, зокрема пунктів:

199.1. У разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях;

199.5. Частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях, визначена з урахуванням норм пунктів 199.2-199.4 статті 199 цього Кодексу, застосовується для проведення коригування сум податку, які відносяться до податкового кредиту за операціями, зазначеними у пункті 199.1 статті 199 цього Кодексу. Результати перерахунку сум податкового кредиту відображаються у податковій декларації за останній податковий період року. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, коригування відображається платником податку у податковій декларації останнього податкового періоду, коли відбулося зняття з обліку.

Статтею 200 Податкового кодексу України врегульовано порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, зокрема відповідно до пунктів:

200.1. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

200.4. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Як встановлено судом, у декларації за грудень 2015 року платником у ряд. 8.4.- коригування податкових зобов'язань - визначено 110 481 грн. дана сума визначена на підставі шести розрахунків коригування, зареєстрованих 18 січня 2016 року.

Відповідач стверджував, що розрахунки коригування, які були складені 31 грудня 2015 року і зареєстровані тільки 18 січня 2016 року (із порушенням 15-денного терміну для реєстрації), а відтак не можуть бути включені до складу податкової декларації за грудень 2015 року.

В судовому засіданні позивач доводив, що починаючи з 1 липня 2015 року, до складу податкового кредиту включались усі суми податку, нарахованого (сплаченого) під час придбання товарів/ послуг, а на ту частину суми податку, яка відповідала частці товарів/послуг, що використовувались в неоподатковуваних операціях, здійснювалося нарахування податкових зобов'язань за правилами, встановленими п.199.1 ст.199 ПК України, та складалась зведена податкова накладна, яка підлягала реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. У зв'язку з цим за результатами другого півріччя здійснювався перерахунок не податкового кредиту, а сум податкових зобов'язань, нарахованих протягом другого півріччя (липень - грудень) 2015 року на підставі п.199.1 ст.199 розділу ПК України, та визначалась сума податкових зобов'язань, на яку слід збільшити або зменшити податкові зобов'язання, сформовані протягом цього періоду.

Для перерахунку суми податку на додану вартість, що повинна збільшити або зменшити суму податкових зобов'язань, використовується частка використання товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях, яка визначається як різниця між 100 відсотками (загальний обсяг операцій) та відсотком оподатковуваних операцій, розрахованим у графі 6 рядка 3.1 таблиці 1 додатка 7 (Д7) до декларації за грудень 2015 року.

Надалі визначалась сума податкових зобов'язань, яка мала бути нарахована згідно з п.199.1 ст.199 ПК України протягом другого півріччя 2015 року (липень - грудень), та порівнювалась із сумою податкових зобов'язань, на яку згідно з п.199.1 ст.199 ПК України були складені зведені податкові накладні та включені до рядків 1.1 та/або 1.2 декларацій відповідних звітних періодів.

Різниця між результатами проведеного розрахунку та фактично нарахованими протягом другого півріччя податковими зобов'язаннями є сумою податкових зобов'язань, на яку збільшувались або зменшувались податкові зобов'язання, донараховані протягом другого півріччя (липень - грудень) згідно з п.199.1 ст.199 ПК України. В спірній ситуації податкові зобов'язання позивача, розраховані у вказаному вище порядку, зменшилися на 110тис. 481 гривню.

Така ж сума зменшення податкових зобов'язань визначалась підприємцем окремо по кожній з податкових накладних, складених протягом другого півріччя 2015 року (липень - грудень) відповідно до п.199.1 ст.199 ПК України.

На суму податку, визначеного за результатами перерахунку, яка зменшила суму податкових зобов'язань за результатами другого півріччя 2015 року, до кожної з таких зведених податкових накладних позивач складав розрахунки коригування, які реєструвались в ЄРПН.

Результат коригування вказаний з відповідним знаком у рядку 8.4.2 розділу І декларації за грудень 2015 року.

Таким чином позивач правильно розрахував коригування податкових зобов'язань за II півріччя 2015 року.

Порушення позивачем 15-денного терміну подання розрахунків коригування встановленого абз.11 п.201.10 ст.201 ПК України своїм наслідком має застосування штрафних санкцій, оскільки відповідно до вказаної норми реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. В даному випадку, відповідачем не застосовані приписи даної норми до позивача за порушення 15-денного терміну подання розрахунків коригування.

Можливість виключення зі складу податкової накладної розрахунків коригування податковим законодавством не встановлена (абз.6 стор. 6 акту перевірки).

Викладені фактичні обставини, а також правові норми, що регулюють спірні правовідносини, свідчать про помилковість розрахунків податкового органу при визначенні сум ПДВ, на які зменшено бюджетне відшкодування та від'ємне значення податку.

Відповідно до статті 9 частини 1 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 2 частини 3 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 15 квітня 2016 року № 0002281302 та 0002291302 діяв не на підставі та в спосіб визначений чинним законодавством, а тому такі дії є протиправними, а вказані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 94 частини 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 17, 71, 86, 160,163,165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції головного Управління державної фіскальної служби України у Закарпатській області №0002281302 від 15 квітня 2016 року.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції головного Управління державної фіскальної служби України у Закарпатській області №002291302 від 15 квітня 2016 року.

4.Присудити з Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції головного Управління державної фіскальної служби України у Закарпатській області код ЄДРПОУ 39568154, п.і.89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Горького, 21 "А") за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер: НОМЕР_3, адреса: п.і.89600, АДРЕСА_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 758,70 грн (три тисячі сімсот п'ятдесят вісім гривень 70 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Т.В. Скраль