Постанова № 62775487, 06.06.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2016 р. Справа № 804/1665/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО Завод Приват-Кабель» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО Завод Приват-Кабель» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 16.03.2016 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «НВО Завод Приват-Кабель» було збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 959 294,45 грн., в тому числі 639 529,63 грн. за основним платежем та 319 764,82 грн. за нарахованими штрафними санкціями, винесене на підставі акту № 574/04-61-22-3/33116889 від 29 лютого 2016 року повністю;

- стягнути з Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО Завод Приват-Кабель» судовий збір у розмірі 14 389,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що в період з 09.02.2016 року по 22.02.2016 року відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО Завод Приват-Кабель» (код ЄДРПОУ 33116889) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «МЕРЕНТАЛ» (код ЄДРПОУ 39516939) за період серпень 2015 року. За результатами даної перевірки складено акт №574/04-61-22-3/33116889 від 29.02.2016 року, згідно з висновками якого, підприємством завищено податковий кредит по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) по взаємовідносинам з ТОВ «МЕРЕНТАЛ», що призвело до заниження податку на додану вартість за серпень 2015 року на суму 639 529,63 грн. Між тим, позивач вважає такі висновки безпідставними, оскільки у нього наявні всі необхідні документи, що підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ «МЕРЕНТАЛ».

За таких обставин вважають, що винесене за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення, є протиправним і підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити. Надав письмові заперечення, у яких посилається на те, що проведеною перевіркою встановлено «нереальність» проведення господарських операцій по ланцюгу від ТОВ «МЕРЕНТАЛ» до ТОВ «НВО Завод Приват-Кабель» та юридичну дефектність первинних документів, у звязку з тим, що діяльність контрагентів не є господарською діяльністю. Підприємством ТОВ «НВО Завод Приват-Кабель» завищено податковий кредит по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ «МЕРЕНТАЛ» за серпень 2015 року, що призвело до заниження податку на додану вартість за серпень 2015 року на суму 639 529,63 грн. Враховуючи факт відсутності реального здійснення господарської операції, первинні документи, надані позивачем не можуть братись до уваги.

Таким чином, податковий орган вважає позовні вимоги товариства безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО Завод Приват-Кабель» зареєстроване 17.08.2004 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, є платником ПДВ. Податкова адреса Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО Завод Приват-Кабель» відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 49046, м. Дніпропетровськ, вул. Моторна, буд. 1-д.

На підставі наказу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 05.02.2016 року № 95 та відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п.78.1 ст.78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «МЕРЕНТАЛ» (код ЄДРПОУ 39516939) за період серпень 2015 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 29.02.2016 року № 574/04-61-22-3/33116889 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО Завод Приват-Кабель» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «МЕРЕНТАЛ» (код ЄДРПОУ 39516939) за період серпень 2015 року.

За висновками вказаного акту, перевіркою встановлено порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі - ПК України) - завищено податковий кредит по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ «МЕРЕНТАЛ», що призвело до заниження податку на додану вартість за серпень 2015 року на суму 639 529,63 грн.

За змістом вказаного акту, підставою для наведених висновків слугувала інформація, отримана з ДПІ у Печерському районі ДФС у м. Києві, відповідно до якої ТОВ «МЕРЕНТАЛ» має стан 8 (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням), вид діяльності «діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту», свідоцтво платника ПДВ анульовано 18.11.2015 року за рішенням контролюючого органу. У звязку з чим, фінансово-господарська діяльність ТОВ «МЕРЕНТАЛ» здійснювалась поза межами правового поля без мети досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.03.16 року № НОМЕР_1, яким позивачу визначена до сплати сума за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 959 294,45 грн., з яких 639 529,63 грн. основний платіж, 319 764,82 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Таким чином, податковий орган вважає, що операції між ТОВ «МЕРЕНТАЛ» до ТОВ «НВО Завод Приват-Кабель», враховуючи відсутність фактичного транспортування товару, не мають реального товарного характеру, спрямовані виключно на штучне формування податкового кредиту та надання податкової вигоди для третіх осіб, а договори укладені між ними не спричиняють реального настання правових наслідків.

Вирішуючи спір по суті суд вважає за необхідне зазначити, що порядок формування платником податкового кредиту за спірний період за вказаними господарськими взаємовідносинами визначений приписами Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі - ПК України).

Згідно ст.75, ст.78 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772 (далі - Порядок № 984) передбачено, що факти виявлених порушень податкового валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п. 5.2 Порядку № 984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факти відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання пояснень необхідно відобразити в акті.

Під час розгляду справи судом встановлено, що у перевіряємий період ТОВ «НВО Завод Приват-Кабель» мало взаємовідносини з ТОВ «МЕРЕНТАЛ». Між ними було укладено договір купівлі-продажу від 21.08.2015 року № 2108, за умовами якого продавець (ТОВ «МЕРЕНТАЛ») зобовязується передати у власність покупця (ТОВ «НВО Завод Приват-Кабель») продукцію, кількість, найменування, ціна якого, узгоджується сторонами в розрахункових накладних, які є невідємною частиною даного договору, а покупець зобовязується прийняти товар від продавця та оплатити його вартість на умовах даного договору. Копія даного договору міститься в матеріалах справи.

Кількість товару, що передавалась продавцем на умовах даного договору, відображена в видаткових накладних, які є невідємною частиною даного договору.

Відповідно до накладних, товар постачається покупцю товарними партіями. Право власності на товар переходить від продавця до покупця на складі покупця за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Моторна, буд. 1д з моменту підписання сторонами накладної на приймання-передачу товару.

ТОВ «МЕРЕНТАЛ» у серпні 2015 року було поставлено товари на загальну суму 3 837 177,74 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковими накладними № МР-081833 від 18.08.2015 року, № МР-081922 від 19.08.2015 року, № МР-082636 від 26.08.2015 року та МР-082850 від 28.08.2015 року.

На підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за вказаним договором позивач надав копію відповідного договору, рахунки-фактури, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні. Придбані товари були використані підприємством у власній господарській діяльності за основним видом своєї діяльності - виробництво електронних і електричних проводів і кабелів. А зі змісту наведених вище первинних документів вбачається, що вони містять усі необхідні обов'язкові реквізити, підписи посадових осіб та печатки підприємств.

Зазначені первинні документи також надавались підприємством і до перевірки і податковим інспекторам, які були досліджені під час перевірки, що підтверджується актом перевірки від 29.02.2016 року.

Крім того, в акті перевірки відповідач зазначає, що надані до перевірки товарно-транспортні накладні не мають обов'язкових реквізитів, а саме: відсутня будь-яка інформація стосовно вантажно-розвантажувальних операцій, часу прибуття (вибуття).

З цього приводу суд погоджується з позицією позивача та зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (позиція Вищого адміністративного суду України, інформаційний лист від 01.11.2011 р. № 1936/11/13-11).

Статтею 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. № 363 (зареєстрованого в Мінюсті 20.02.98 р. за № 128/2568) (далі - Правила) визначено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил ведення податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Згідно Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортні накладні є внутрішнім документом сторін і не свідчать про наявність певних договірних (правових) стосунків між ними.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» товарно-транспортну накладну повинен мати перевізник для пред'явлення особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки руху. Вказаним законом допускається можливість мати інший встановлений законодавством документ на вантаж, крім товарно-транспортних накладних. Таким документом, в свою чергу є видаткова накладна.

Отже, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання підприємством товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, чи надання товарно-транспортних накладних з несуттєвими помилками, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження податкового кредиту та підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання ТМЦ.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення), затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 передбачено право платників податку спільно узгоджувати форму та порядок заповнення товарно-транспортних накладних.

Суб'єкти господарювання мають право використовувати самостійно розроблені форми (бланки) первинних документів, у тому числі ТТН. Підтверджує це і Держкомстат України (листи Комітету № 14/1-2- 25/102 від 05.12.2005 року та № 14/2-25/89 від 27.11.2006 року), який саме і наділений компетенцією розробляти та затверджувати типові форми первинних документів.

Транспортування здійснювалось власним транспортом ТОВ «НВО Завод Приват-Кабель», автомобілем НОМЕР_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та товарно-транспортними накладними, які містяться у матеріалах справи.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних або недоліки у їх заповненні, при наявності інших первинних документів не може бути належним доказом відсутності факту реальності здійснених операцій, з урахуванням того, що в наявності первинні документи, виписані ТОВ «МЕРЕНТАЛ» на підтвердження поставки (договір, видаткова накладна, податкові накладні).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до вимог п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

За ст.22 Податкового кодексу України визначено що є обєктом оподаткування. Ним визнано майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

У п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно п.186.1 ст.186 Податкового кодексу України місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

За положеннями п.85.2, п.85.4, п.85.8 ст.85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При цьому великий платник податків зобов'язаний також надати в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб копії документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів (якщо такі документи створюються ним в електронній формі), не пізніше робочого дня, наступного за днем початку документальної виїзної планової, позапланової перевірки, документальної невиїзної перевірки.

При проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

При встановленні факту здійснення господарської операції, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Відповідно до п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Ведення бухгалтерського обліку, який є підставою для податкового обліку, регламентується Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV(у відповідній чинній на момент проведення перевірки редакцій), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст.3 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 4 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення кожної господарської операції.

Статтею 9 вищевказаного Закону встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз вказаних норм показує, що лише в разі фактичного здійснення господарської операції документ може вважатися первинним та тим самим підтверджувати реальність проведення такої господарської операції. Тому, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. А для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Також Вищий адміністративний суд України листом «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» від 02.06.2011 року №742/11/13-11 та листом «Щодо підтвердження даних податкового обліку» від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 наголошує на тому, що підставою права на податкові витрати та податковий кредит з ПДВ є: по-перше, реальність здійсненого платником податків придбання товарів, робіт, послуг, у звязку з чим ці витрати й були понесені, та, по-друге, належне оформлення таких операцій первинними документами бухгалтерського обліку та іншими документами.

Суд не бере до уваги доводи податкового органу з приводу відсутності сертифікатів якості на товар як обставину, яка виключає реальність господарської операції, оскільки наявність або відсутність зазначених документів не може підтверджувати або спростовувати самого факту здійснення господарської операції. Крім того, з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про те, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом ТОВ «МЕРЕНТАЛ», правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Відповідачем правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення від 16.03.2016 року № НОМЕР_1, належними чином не доведено. Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені належними та допустимими доказами і носять характер суб'єктивних припущень, відтак податкове повідомлення-рішення, прийняте податковим органом на підставі таких висновків є таким, що порушує права та інтереси позивача.

Беручи до уваги наведене, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення від 16.03.2016 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 959 294,45 грн., в тому числі 639 529,63 грн. за основним платежем та 319 764,82 грн. за нарахованими штрафними санкціями, підлягає визнанню противоправним та скасуванню.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Статтею 86 вищевказаного Кодексу, зазначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.

З огляду на сукупність викладених обставин, з урахуванням вимог чинного законодавства, суд доходить висновку про необхідність у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір, що підтверджується платіжним дорученням, яке міститься в матеріалах справи, підлягає компенсації з Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО Завод Приват-Кабель» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.03.2016 року № НОМЕР_1, прийняте Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО Завод Приват-Кабель» судові витрати у сумі 14 389,42 (чотирнадцять тисяч триста вісімдесят девять гривень сорок дві копійки) грн.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.254 КАС України.

Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя ОСОБА_1