Постанова № 62770822, 15.11.2016, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/1247/16-а

номер провадження 2-а/350/48/2016

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2016 року смт. Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

у складі :

головуючого судді Бейка А.М.

секретаря Маєвської С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Рожнятів справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Рожнятівському районі про визнання неправомірних дій та зобов'язання здійснити певні дії, суд -

в с т а н о в и в :

у своєму адміністративному позові позивач просить визнати неправомірною відмову УПФ України в Рожнятівському районі №184/Б-15 від 21.09.2016 року у призначенні пенсії за вислугу років у порядку ст.86 ЗУ «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року та скасувати її. Зобов'язати УПФ України в Рожнятівському районі зарахувати позивачу до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугою років відповідно до ст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру» за період роботи з 16.11.1994 року по 30.09.1997 року. Зобов'язати УПФ України в Рожнятівському районі призначити, нарахувати та виплатити позивачу пенсію за вислугу років у розмірі 90% від місячного заробітку без обмеження граничного розміру та з урахуванням середньомісячної суми виплат за 60 календарних місяців такої роботи, яка становить 10448,22 грн. Стягнути з УПФ України в Рожнятівському районі в користь позивача судові витрати по справі.

У своїй позовній заяві позивач вказав на те, що перебуваючи на посаді слідчого особливо важливих справ СВ прокуратури Івано-Франківської області 14.09.2016 року звернувся до УПФ України в Рожнятівському районі із заявою про призначення пенсії за вислугу років у відповідності до ЗУ «Про прокуратуру». Однак рішенням УПФ Україні в Рожнятівському районі №184/Б-15 від 21.09.2016 року йому відмовлено у призначенні пенсії. Свою відмову у призначенні пенсії УПФ України в Рожнятівському районі мотивувало тим, що відповідно до ч.1 ст.86 ЗУ «Про прокуратуру» від 14.09.2014 року прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення за пенсією за вислугу років не менше 22 років 6 місяців, у тому числі на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців. Позивач вважає рішення відповідача незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує його конституційні права.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не прибув, однак подав до суду заяву в якій вказав, що позовні вимоги підтримує у повному об'ємі та просить їх задоволити.

У судове засідання представник відповідача Іванів О.В. не прибув, однак направив заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги не визнав з підстав викладених у запереченні на позов.

Вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

У письмовому запереченні на позов УПФ Україні в Рожнятівському районі від 04.11.2016 року зазначило, що на час звернення позивача до управління про призначення пенсії, ст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. №1789-ХІІ (в редакціях Закону України №358/95-ВР від 05.10.1995 р. та №2663-ІІI від 12.07.2001 р.) втратила чинність. Починаючи із 01.06.2015 року, згідно з п.5 Прикінцевих положень ЗУ від 02.03.2015 року №213-УШ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України в тому числі "Про прокуратуру". Тобто з 01.06.2015 року, пенсії, що визначені в порядку та на умовах, згідно із ЗУ "Про прокуратуру", не призначаються, а раніше призначені пенсії - не перераховуються. Просили в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Копією листа УПФ України в Рожнятівському районі від 21.09.2016 року №184/Б-15/а.с.18-19/ підтверджено, що заява позивача від 14.09.2016 р. розглянута та роз'яснено, що згідно із ЗУ «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. №697-VII та п.5 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 року №213-УШ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" підстав для призначення йому пенсії за вислугу років немає.

Копією військового квитка серія НОМЕР_1/а.с.31-34/ підтверджено, що ОСОБА_1 з 27.05.1986 року по 11.05.1988 року проходив строкову військову службу.

Копією розпорядження голови Рожнятівської районної ради №138 від 16.11.1994 року призначений на посаду спеціаліста з правових питань реабілітованих і присвоєно 14 ранг державного службовця.

Копіями диплома та архівної довідки Львівського НУ ім.І.Франка від 18.02.2016 року №95-А/а.с.40, 41/ підтверджено, що ОСОБА_1 згідно наказу ректора №1181 від 01.08.1995 року був зарахований слухачем спеціального правничого факультету. Завершив навчання позивач згідно наказу ректора №393 від 02.04.1999 року, з присвоєнням кваліфікації «юрист», диплома серії НОМЕР_2 від 03.04.1999 року.

Копією розпорядження голови Рожнятівської РДА від 08.02.1996 року №48/а.с.37/позивача по переводу призначено на посаду спеціаліста з правових питань реабілітованих Рожнятівської РДА.

Копіями розпоряджень голови Рожнятівської РДА від 15.10.1996 року №352 та від 30.09.1997 року №329/а.с.38, 39/ підтверджено, що позивача спочатку було переведено на посаду юрисконсульта юридичного відділу райдержадміністрації, а потім звільнено за власним бажанням.

Таким чином загальний стаж державного службовця за цей період позивача складає 2 роки 10 місяців 15 днів.

З 06.10.1997 року по 14.09.2016 року позивач працював в органах прокуратури Івано-Франківської області на посаді слідчого 13 років 21 день, а на посадах прокурорів 5 років 10 місяців 19 днів. А загальний стаж в органах прокуратури станом на 14.09.2016 року/момент подання заяви/ склав 18 років 11 місяців 9 днів.

Дана обставина підтверджується копіями довідки прокуратури Івано-Франківської області від 13.09.2016 року №18-468 вих.-16 та трудової книжки серії НОМЕР_3/а.с.22-30/.

Станом на час призначення позивача ОСОБА_1, а саме : з 06.10.1997 р. до органів прокуратури ч.2 ст.50-1 ЗУ „Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції Закону України від 05.10.1995 № 358/95-ВР) передбачалося, що пенсії за вислугу років призначаються працівникам прокуратури, яким присвоєно класні чини, із стажем роботи в органах прокуратури 20 років і більше.

Згідно ч.1 ст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. 1789-ХІІ (в редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-ІІІ) встановлено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Відповідно до ч.2 ст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. 1789-ХІІ (в редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-ІІІ), розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

На підставі ч.5 ст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. 1789-ХІІ (в редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-ІІІ), до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у ст.56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, а також половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею 3 років.

Крім того є помилковою позиція УПФ України в Рожнятівському районі щодо відмови у зарахуванні до вислуги років період роботи позивача на посадах державного службовця з 16.11.1994 року по 30.09.1997 року, оскільки ЗУ «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. №1789-ХІІ (в редакціях Закону від 05.10.1995р. №358/95-ВР та від 12.07.2001р. №2663-ІІI) зараховує до стажу роботи, що дає право на пенсію, саму роботу на посадах державних службовців, що займають особи, як правило з вищою освітою. Позивач таку роботу з 16.11.1994 року по 30.09.1997 року виконував, мав 14-13 ранг державного службовця, і це визнається відповідачем, а відсутність диплома про вищу юридичну освіту не є перешкодою для відмови в зарахуванні трудового стажу державного службовця, що дає право на пенсію згідно ЗУ «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. №1789-ХІІ (в редакціях Закону від 05.10.1995р. №358/95-ВР та від 12.07.2001р. №2663-ІІI).

При вирішенні даної справи суд, у відповідності із ч.1 ст.8 КАС України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно приписів ст.22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій ).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи встановлені обставини, а також виходячи із викладеного у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, вважаю, що позивач має право на отримання пенсії за вислугу років з вищевикладених підстав.

У зв'язку з цим доводи відповідача, наведені у запереченнях на адміністративний позов, спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та наведеними нормами права.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що дії Управління пенсійного фонду України в Рожнятівському районі щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років є протиправними, його рішення №184/Б-15 від 21.09.2016 р. слід скасувати та його (відповідача) слід зобов'язати обчислити та призначити пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. №1789-ХІІ (в редакціях Закону від 05.10.1995р. №358/95-ВР та від 12.07.2001р. №2663-ІІI) з 14.09.2016 р., виходячи із розрахунку 90% від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи, а позов задоволити частково.

Розподіл судових витрат суд вирішує в порядку ст.ст.87, 94 КАС України, в зв'язку з чим вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління пенсійного фонду України в Рожнятівському районі на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 551,20 грн.

Керуючись ст.ст.2, 6-14, 17, 18, 19, 49, 87, 94, 183-2 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Рожнятівському районі про визнання неправомірних дій та зобов'язання здійснити певні дії - задоволити частково.

Визнати дії Управління пенсійного фонду України в Рожнятівському районі по прийняттю рішення №184/Б-15 від 21.09.2016р. про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст.86 ЗУ «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року - протиправними.

Скасувати рішення №184/Б-15 від 21.09.2016р. Управління пенсійного фонду України в Рожнятівському районі про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст.86 ЗУ «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Рожнятівському районі зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. №1789-ХІІ (в редакціях Закону від 05.10.1995р. №358/95-ВР та від 12.07.2001р. №2663-ІІI), період роботи з 16.11.1994 року по 30.09.1997 року. на посаді державного службовця

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Рожнятівському районі призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. №1789-ХІІ (в редакціях Закону від 05.10.1995р. №358/95-ВР та від 12.07.2001р. №2663-ІІI) з 14.09.2016 р., виходячи із розрахунку 90% від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи.

В решті позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління пенсійного фонду України в Рожнятівському районі на користь ОСОБА_1 551,20 грн. Судових витрат по справі.

Постанова може бути оскаржена у апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рожнятівський районний суд на протязі десяти днів з часу її проголошення.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А.М.Бейко