Ухвала суду № 62765099, 15.11.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 683/845/16-ц

Провадження № 22-ц/792/2078/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої судді Грох Л.М.,

суддів: Костенка А.М., Гринчука Р.С.

секретар Гриньова А.М.,

з участю апелянта,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на будівлі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 04 жовтня 2016 року.

Заслухавши доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

В березні 2016 року ОСОБА_1, звертаючись до суду з вказаним позовом, посилався на те, що 21.12.2011 року він купив у ОСОБА_2 належний їй майновий пай, виділений їй у натурі з майнового фонду КСП «Левківське» у виді будівлі майстерні по вул.Леніна, 59/1 та будівлі пожежного депо по вул. Леніна, 59 в с.Левківка Старокостянтинівського району. Оформити нотаріально договір купівлі-продажу цього майна він не може через відсутність правовстановлюючого документу на будівлі, який ОСОБА_2 отримати не може за відсутності майнового сертифікату, який був переданий нею у спілку співвласників майна КСП «Левківське» при виділенні їй частки майна в натурі з майнового фонду та неможливості отримати рішення спілки співвласників майнових паїв про виділення їй майнового паю в натурі. Він позбавлений можливості реалізувати свої права покупця в позасудовому порядку, тому просив визнати за ним право власності на будівлю пожежного депо та будівлю майстерні.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду від 04 жовтня 2016 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає рішення суду незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. На його думку, судом зроблено хибний висновок про те, що між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна. Насправді згідно договору він купив у ОСОБА_2 майновий пай з пайового фонду КСП, який виділено їй як пайщику в натурі у виді пожежного депо та будівлі майстерні. Отримати свідоцтво про право власності на майновий пай позивач не може через відсутність бланків свідоцтв в сільській раді та акту приймання-передачі майна, рішення зборів співвласників.

На думку апелянта, він правомірно набув право власності на частку майнового паю ОСОБА_2 згідно змісту договору від 21.12.2011 року. Хоча в цьому договорі зазначено, що йому продано будівлю пожарного депо та будівлю майстерні, але відповідачка в розумінні ст. 331 ч.2 ЦК України не є власником даних будівель, вона є власником майнового паю на ці будівлі, оскільки не зареєструвала своє право власності на це нерухоме майно.

В засіданні апеляційного суду апелянт підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів.

Відповідач в судове засідання не зявилася, будучи повідомленою про розгляд справи.

Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно дост. 308 ЦПК Україниапеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Так, встановлено, що 21.12.2011 року між сторонами у простій письмовій формі укладено договір, за яким позивач придбав у ОСОБА_2 належний їй майновий пай з майнового фонду КСП «Левківське», на який виділено їй будівлю майстерні по дереву та будівлю пожежного депо.

Факт укладення цього договору та отримання грошових коштів відповідачкою на його виконання не оспорюється сторонами.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з безпідставності заявлених вимог.

Так, за ч. 2 статті 656 Цивільного кодексу України до договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Спеціальними нормативно-правовими актами, які регулюють питання щодо паювання майна КСП, передбачено, що правовстановлюючим документом на право на майновий пай є свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП встановленого зразка, яке видається у певному порядку.

Відповідно до п.13 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 року N 177 (далі - Порядок), майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком. У разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування видається нове свідоцтво.

Для отримання нового свідоцтва у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування, до сільської, селищної або міської ради подаються посвідчені в установленому порядку копія відповідної цивільно-правової угоди або копія свідоцтва про право на спадщину, попереднє свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Після отримання зазначених документів сільська, селищна або міська рада вносить відповідні зміни до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, та анулює попереднє свідоцтво, про що робиться запис у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (абзац 6 пункту 14 Порядку).

Отже, право власності особи на майновий пай (частку у пайовому фонді колишнього сільгосппідприємства, визначену у грошовому виразі) посвідчується відповідним свідоцтвом, вирішення питання про видачу якого перебуває у компетенції сільської, селищної або міської ради.

Як вбачається з матеріалів справи, свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП «Левківський» у звязку з набуттям у власність майнового паю на підставі угоди купівлі-продажу з ОСОБА_2 Сербинівською сільською радою ОСОБА_1 не видавалося.

Посилання апелянта на неможливість отримання цього свідоцтва у Сербинівській сільській раді з підстав відсутності бланків свідоцтв не ґрунтується на доказах.

В свою чергу в справі відсутні дані про те, що свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП «Левківський» серії ХМСК № 025311 на імя ОСОБА_2 сільською радою анульовано у звязку з укладеною угодою.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги щодо набуття позивачем права власності на майновий пай відповідачки (як частку у пайовому фонді колишнього сільгосппідприємства, визначену у грошовому виразі) на підставі угоди купівлі-продажу.

В свою чергу безпідставними є доводи апеляційної скарги про набуття позивачем права власності на будівлі майстерні та пожежного депо на підставі цієї угоди.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" майно колективного підприємства належить його членам на праві спільної часткової власності.

Згідно з п.п. 9 та 16 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року № 62, виділення із складу пайового фонду майна в натурі окремим власникам чи групі власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється згідно із затвердженою загальними зборами членів колективного сільськогосподарського підприємства структурою пайового фонду та не інакше як на підставі рішення зборів співвласників майнових паїв. Лише спірні питання щодо розподілу майна між співвласниками вирішуються в судовому порядку.

За ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 367 ЦК майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Отже, за змістом ст.ст. 358, 367 ЦК України, що врегульовують спірні правовідносини, питання визначення конкретного майна, яке передається власнику майнового паю відноситься до виключної компетенції зборів співвласників майнових паїв.

Матеріали справи не містять доказів про те, що ОСОБА_2 зверталася до зборів співвласників майнових паїв із заявою про виділення зі складу пайового фонду колишнього КСП «Левківський» належного їй майнового паю в натурі і таке питання вирішувалося зборами співвласників майнових паїв КСП «Левківський».

Факт передачі спірного майна (будівель пожежного депо та майстерні) в рахунок майнового паю відповідачці фермерським господарством «ОСОБА_3Г.» за накладною від 12.04.2008 року не має жодного правового значення, оскільки відповідно до акта передачі майна від 23.03.2007 року фермерське господарство володіло вказаним майном на правах оренди і не мало права розпоряджатися ним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 04 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя Апеляційного суду Л.М.Грох

______________

Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_4 Провадження № 22-ц/792/2078/16

Доповідач: Грох Л.М. Категорія: 2