Вирок № 62763822, 16.11.2016, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 16.11.2016

Справа №320/4856/16-к

1-кп/320/554/16

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«16» листопада 2016 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Сметаніної А.В.,

при секретарі - Горбань Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12016080140002576 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Нове, Мелітопольського району, Запорізької області, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, не одруженого, маючого на піклуванні дідуся, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

за участю прокурора - Фурманенко М.В.

потерпілого - ОСОБА_2,

представника потерпілого - адвоката Яцуренко О.А.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого - адвоката Савона В.В.

В С Т А Н О В И В:

20 травня 2016 року, приблизно о 21 годині 10 хвилин, водій ОСОБА_1, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, керував автомобілем ВАЗ-21099, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по пр. 50 років Перемоги в м. Мелітополь Запорізької області з боку вул. Гоголя в напрямку вул. Пушкіна, зі швидкістю 90 км/г, чим перевищив максимальну допустиму швидкість руху в населеному пункті.

В цей же час пішоходи ОСОБА_2 та ОСОБА_5 перетинали проїзну частину пр. 50 років Перемоги в м. Мелітополі, в невстановленому для пішохідного переходу місці, зліва на право по ходу руху автомобіля ВАЗ-21099, реєстраційний номер НОМЕР_1, де зупинились на осьовій смузі дорожньої розмітки 1.3 ПДР України.

На шляху прямування водій ОСОБА_1, у зв'язку зі зниженням уваги і реакції, а також порушенням координації дій, викликаних вживанням алкогольних напоїв, не впорався з керуванням транспортного засобу, маючи технічну можливість уникнути ДТП, своєчасно не вжив заходів для зниження швидкості руху, аж до зупинки автомобіля, внаслідок чого в районі буд. 22-а пр. 50 років Перемоги в м. Мелітополі скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2, який стояв не рухаючись.

Своїми діями ОСОБА_1, порушив вимоги п.п. 2.9, 12.3, 12.4, 12.9 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

2.9. «Водієві забороняється:

а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин»;

п. 12.3 «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;»

п. 12.4 «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год;»

п. 12.9. «Водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак, відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил».

Порушення п. 12.3 ПДР України допущені водієм ОСОБА_6, знаходиться в прямому причинному зв'язку з подією ДТП та її наслідками.

В результаті наїзду на пішохода ОСОБА_2 йому були заподіяні наступні тяжкі тілесні ушкодження: відкриті осколкові переломи обох кісток лівої гомілки на рівні нижньої третини їх диафізів зі зміщенням уламків, рвані рани нижньої третини лівої гомілки; ЗЧМТ, струс головного мозку, забита рана голови; садна обох верхніх кінцівок.

Зазначені тілесні ушкодження у ОСОБА_7, згідно висновку судово - медичної експертизи №98 від 20.07.2016 року, кваліфікуються наступним чином:

- відкриті осколкові переломи обох кісток лівої гомілки на рівні нижньої третини їх диафізів зі зміщенням уламків, за ознакою небезпеки для життя, як тяжкі;

- в області голови, зокрема ЗЧМТ, струс головного мозку, як легкі, які потягли за собою короткочасний, понад 6, але не більше 21 дня розлад здоров'я;

- садна обох верхніх кінцівок, як легкі.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у пред'явленому обвинувачені визнав повністю та пояснив, що 20 травня 2016 року, о 21 годині 00 хвилин, він, випивши 2-3 пляшки пива, керував автомобілем ВАЗ-21099, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по пр. 50 років Перемоги в м. Мелітополь. Було темно. На осьовій смузі дороги він побачив декілька людей, серед яких був потерпілий ОСОБА_2 Він випадково вчинив наїзд на потерпілого. На його машині було пошкоджено ліве переднє крило, ліва фара та переднє скло. Удар прийшовся в ногу потерпілого та в голову. Він зупинив машину. Підбіг до нього, визвав швидку допомогу, яка, приїхавши, забрала потерпілого в лікарню, а він чекав поліцію. Потім він ходив до потерпілого в лікарню, однак спочатку його не пустили друзі потерпілого, а потім лікарі не сказали, в якій палаті лежить потерпілий. Потерпілому матеріальну шкоду він відшкодував повністю, спочатку сплатив 5800 грн., а потім 3400 грн. В скоєному щиросердно розкаявся, пояснив, що тепер взагалі не вживає алкогольних напоїв, автомобілем керує акуратно, правил дорожнього руху не порушує. Також пояснив, що він мешкає разом зі своїм дідусем ОСОБА_8, якому вже 90 року, є його офіційним піклувальником. Доглядає за ним, готує їжу, купає його, дає ліки, капає очі. Дідусь отримує пенсію 1300 грн., а він не офіційно працює водієм таксі «1661», його заробітна плата складає 2500 грн. Ця робота єдине джерело його доходу. Просить суворо не карати та не позбавляти водійського посвідчення, бо він залишиться без роботи. Цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди в сумі 100 000 грн. визнає частково, в сумі 5 000 грн.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що він є студентом 4-го курсу Таврійського державного агротехнологічного університету, мешкає в гуртожитку. 20 травня 2016 року, приблизно о 21 годині 00 хвилин, він з друзями, вийшли з маршрутного таксі та йшли до гуртожитку. Вони стали переходити дорогу. Пішохідний перехід був, але далеко, тому вони до нього не пішли, а переходили проїзну частину. Він разом з ОСОБА_5, впевнившись що немає машин, підійшли до середини дороги та зупинились на осьовій смузі. Машин не було, тут він почув крик ОСОБА_5, вона йому щось крикнула, однак, що саме не знає, оскільки втратив свідомість. До тями прийшов вже в лікарні. В нього була сильно пошкоджена ліва нога, перелом лівої голені, розбита голова, був струс головного мозку, ушкоджена права рука та права нога. В лікарні на стаціонарі він перебував місяць, йому зробили операцію на нозі, 26.05.2016 року поставили апарат «Пірогова». Через місяць його виписали з лікарні та направили на амбулаторне лікування. Лікар сказав ходити в апараті, ногу не навантажувати, купити костелі. Після виписки з лікарні він звернувся до лікарні за своїм місцем мешкання в с. Куйбишеве, де перебував влітку на канікулах у своїх бабусі та дідуся. Під наглядом був в тій лікарні до кінця літа. У вересні, коли розпочалось навчання і він приїхав до м. Мелітополя, пішов до місцевої поліклініки та став там на облік. Він і зараз перебуває на обліку в лікарні, щомісяця робить рентген ноги. Апарат досі ще стоїть на нозі, з костилем він так і ходить. Лікар каже, що не зростається кістка позаду. Скільки ще ходити в апараті не відомо, лікар нічого не обіцяє, ніяких прогнозів не дає. Навіть, коли його знімуть, треба буде ходити з палицею. Обвинувачений матеріальну шкоду відшкодував йому в повному обсязі, просить суворо обвинуваченого не карати, не позбавляти свободи та не позбавляти посвідчення водія. Разом з тим, просить стягнути з обвинуваченого моральну шкоду в розмірі 100 000 грн., оскільки діями обвинуваченого йому була спричинена моральна шкода, він зазнав фізичних та душевних страждань, погіршились його фізичні здібності, порушився звичний уклад його життя. Він позбавлений можливості самостійно себе обслуговувати, готувати їжу, приймати душ. Не може навіть нормально спати. Він є напівсиротою, його виховували дідусь та бабуся, в теперішній час вони старенькі, а він не може допомогти їм по господарству, вони змушені допомагати йому. Він не може нормально рухатись, відвідувати навчання в університеті, змушений займатись за дистанційною програмою вдома за комп'ютером, в нормальному обсязі не може спілкуватись з друзями, грати в футбол, піти прогулятись, майже весь час знаходиться в гуртожитку, на вулицю виходить рідко та лише біля гуртожитку. Постійно переживає за ногу, щоб зрослись кістки і він зміг вільно рухатись, переживає за навчання. Також змушений щомісяця проходити рентгенографію, щоб поїхати до лікаря, вимушений наймати такси, оскільки ногу навантажувати не можна. Взагалі лікарі не можуть сказати, чи буде він вільно рухатись. Йому встановлена 2 група інвалідності.

У зв'язку з тим, що обвинувачений повністю визнав свою провину, щиросердно розкаявся у скоєному, немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції, суд вважає недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, а тому, у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України, обмежився тільки допитом обвинуваченого, потерпілого та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, а в зв'язку з частковим визнанням обвинуваченим цивільного позову, суд визнав доцільним дослідити лише ті докази, які стосуються цивільного позову. Інші докази по справі не досліджувались.

Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_1 під час досудового розслідування кваліфіковані вірно за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Згідно з ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 р., з відповідними змінами «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на грунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, вину у скоєному кримінальному правопорушенні (злочині) визнав повністю, щиросердно розкаявся у скоєному та активно сприяв розкриттю злочину, частково відшкодував завдану потерпілому шкоду, зокрема матеріальну шкоду відшкодував в повному обсязі, що визнається судом обставинами, що пом'якшують його покарання.

Обставиною, що обтяжує покарання по вказаному кримінальному провадженню є вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 вказаного кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.

Також, суд враховує, що ОСОБА_1 за місцем мешкання характеризується позитивно, є піклувальником свого дідуся ОСОБА_9, згідно довідок КУ «Мелітопольський психіатричний диспансер» у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не обліках не перебуває.

Крім того, при призначенні покарання обвинуваченому, судом враховується думка самого потерпілого, який до обвинуваченого претензій матеріального характеру не має, просить його суворо не карати. Таку ж думку має і представник потерпілого.

На підставі вищевикладеного, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує суспільну небезпеку скоєного ним діяння, його обставини та наслідки, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також, враховує той факт, що особі повинно бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, тому суд прийшов до висновків, що обвинуваченому ОСОБА_1 може бути призначено покарання без ізоляції від суспільства, в межах санкції статті, з відбуванням покарання на підставі ст. 75 КК України, з випробуванням.

Крім того, вирішуючи питання щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_1 додаткового покарання, встановленого санкцією ч.2 ст. 286 КК України, суд виходить з того, що хоча обвинуваченим були грубо порушені ПДР України, в тому числі вчинено кримінальне правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, в результаті дій обвинуваченого потерпілому були завдані тяжкі тілесні ушкодження, однак разом з тим суд враховує й інші обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, зокрема, відсутність судимостей, повне визнання своєї провини, щиросердно каяття, активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування шкоди, позитивну характеристику з місця проживання, наявність на утриманні піклувальника, а також той факт, що обвинувачений неофіційно працює водієм таксі «1661», вказаний дохід є єдиним джерелом його доходу, думку самого потерпілого і його представника, які просили не позбавляти ОСОБА_1 прав керування транспортними засобами, оскільки у разі визнання його винним та стягнення з нього моральної шкоди, йому необхідно буде її відшкодовувати, також судом враховуються дії самого потерпілого ОСОБА_2, який переходив проїзну частину в невстановленому місці.

Тому, суд прийшов до висновку про можливість призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1 без призначення додаткового покарання та не позбавляти його прав керування транспортними засобами.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_2 суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 3 Конституції України особа, її життя та здоров'я, честь та гідність, недоторканність та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч.2 ст. 127 КПК України шкода завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, з подальшими змінами, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала особа, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Так, потерпілому ОСОБА_2 діями обвинуваченого були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, відкриті осколкові переломи обох кісток лівої гомілки зі зміщенням уламків, в результаті чого потерпілий зазнав сильних фізичних та душевних страждань, погіршились його фізичні здібності, порушився звичний уклад його життя.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 після дорожньо-транспортної пригоди тривалий час знаходився на стаціонарному лікуванні, а потім на амбулаторному, переніс операцію, після якої йому встановлено на ногу апарат «Пирогова», який до теперішнього часу не знятий. Він позбавлений можливості вільно рухатись, самостійно себе обслуговувати, вести активний спосіб життя: відвідувати навчання в університеті, спілкуватись з друзями, відвідувати рідних, займатись улюбленими справами, зокрема грати в футбол. Майже весь час потерпілий проводити в гуртожитку, біля комп'ютера, оскільки йому важко пересуватись, лікарі заборонили навантажувати ногу. До теперішнього часу він пересувається з апаратом на нозі та на костилях. Він постійно переживає за ногу, щоб зрослись кістки і він зміг вільно рухатись, переживає за навчання. Змушений щомісяця проходити рентгенографію, відвідувати лікаря. Жодних прогнозів лікарі не дають. Йому встановлена 2 група інвалідності. Отримані потерпілим тілесні ушкодження до сих пір спричинять йому сильний фізичний біль та страждання, що викликає в нього душевні потрясіння та психічні переживання, що негативним чином відображається на його психоемоційному стані.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням всіх вище викладених обставин, а також вимог, які встановлені законом для визначення розміру моральної шкоди, суд приходить до висновку, про часткове задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 і вважає необхідним стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 спричинену моральну шкоду в розмірі 70 000 грн.

Також, у відповідності до ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню витрати на проведення експертиз в сумі 2 726 грн. 76 коп. (1407,36 + 1319,40) у відповідності до наданих розрахунків.

Речові докази по справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 349, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбуванням покарання, якщо він протягом 1 (одного) року не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 наступні обов'язки:

1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 76 КК України додатково покласти на засудженого ОСОБА_1 наступні обов'язки:

1)не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили у вигляді особистого зобов'язання залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, який проживає за адресою: АДРЕСА_3 моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням (злочином) у розмірі 70 000 (сімдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2 на користь держави (р/р 31116115700009, УК у Шевченківському районі, м. Запоріжжя, назва банку: ГУДКУ у Запорізькій області, код банку: 813015, код ЄДРПОУ 38025367) витрати на проведення судових експертиз у розмірі 2 726 грн. 76 коп. (дві тисячі сімсот двадцять шість) гривень 76 копійок.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду А.В.Сметаніна