Ухвала суду № 62761750, 16.11.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/7311/14-ц 16.11.2016 16112016 16.11.2016

Провадження №22-ц/784/2441/16

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 487/7311/14-ц Головуючий І інстанції - Карташева Т.А

Провадження № 22-ц/784/2441/16 Доповідач - Темнікова В.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської області в складі :

головуючого - Темнікової В.І.,

суддів - Бондаренко Т.З., Крамаренко Т.В.,

за участю секретаря - Лівшенко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 вересня 2016 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Райффайзен Банк Аваль» в особі Миколаївської обласної дирекції до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2014 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду з позов до ОСОБА_1, в якому посилався на те, що 15 жовтня 2007 року ВАТ«Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», уклало з ОСОБА_1 кредитний договір № 014/08-112/69789, за умовами якого банк надав позичальнику за цільовим призначенням грошові кошти у сумі 252000 грн., під зворотнє зобов'язання останньої сплачувати відсотки за користування ними у розмірі 13,5% на рік на строк до 15.10.2017 року включно. В той же день, на забезпечення виконання кредитного договору, Банк з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої, уклали два іпотечних договори № б/н, за якими остання передала в іпотеку Банку належне їй на праві власності нерухоме майно, а саме: - нежитлові приміщення - магазин промислових товарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 45,4 кв.м.; та двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 18,8 кв.м., житловою площею 14,7 кв.м. Позичальник взятого на себе обов'язку належним чином не виконувала, у зв'язку з чим, рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 серпня 2012 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за зазначеним кредитним договором у розмірі 352598,88 грн. Однак, вищевказане рішення суду відповідач не виконує, внаслідок чого заборгованість станом на 04 липня 2014 року збільшилася до 567122,63 грн., з яких: 234 640,19 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 64098,53 грн. - сума не сплачених відсотків за користування кредитом; 268383,91 грн. - пеня за тілом кредиту та процентами. На підставі викладеного, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/08-112/69789 від 15.10.2007 року, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: - нежитлові приміщення - магазин промислових товарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 45,4 кв.м.; - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 18,8 кв.м., житловою площею 14,7 кв.м.; шляхом продажу на прилюдних торгах відповідно до діючого законодавства України в межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

05 листопада 2014 року Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва та додатковим до нього рішенням того ж суду від 12 грудня 2014 року позов задоволено частково.

01 лютого 2016 року ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення скасовано, а справу призначено до розгляду в загальному порядку.

13 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, посилаючись на те, що 25.04.2016 року державним виконавцем Заводського ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень (ВП № 47856975 та ВП № 47856898) з примусового виконання виконавчих листів Заводського районного суду м. Миколаєва про звернення стягнення на предмети іпотеки, а саме магазин промислових товарів по АДРЕСА_1 та двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Проте, станом на теперішній час Заводський ВДВС м. Миколаєва, в межах зведеного виконавчого провадження продовжує вживати заходи примусового виконання щодо звернення стягнення на вищезазначені предмети іпотеки без наявності рішення суду про звернення стягнення на предмети іпотеки. Існує ймовірність того, що до закінчення розгляду даної справи, вищезазначені предмети іпотеки будуть реалізовані на прилюдних торгах. Тобто, станом на теперішній час існує загроза для втрати її майнових прав на нерухоме майно - предмет іпотеки до остаточного розгляду справи в суді, що призведе до порушення прав, як іпотекодавця, так і іпотекодержателя, існує ризик спричинення збитків та може зробити неможливим виконання рішення суду. На підставі викладеного, з метою захисту прав, як позивача, так і відповідача, ОСОБА_1 просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить їй на праві власності та є предметом іпотеки, а саме : - магазин промислових товарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 45,4 кв.м.; - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 18,8 кв.м., до набрання законної сили рішення у справі №487/7311/14-ц.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 вересня 2016 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову про задоволення заяви про забезпечення позову, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, а також на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, надавши пояснення, аналогічні відомостям, викладеним в ній, та просив її задовольнити.

Інші учасники процесу до судового засідання не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Постановляючи ухвалу, суд виходив з того, що Заводським ВДВС м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області здійснюється зведене виконавче провадження №34555666 з виконання виконавчих документів, виданих різними судами (всього 14 виконавчих документів), де стягувачем, серед інших осіб, є також і позивач по даній цивільній справі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», а боржником ОСОБА_1 На виконання цих виконавчих документів було описане майно та на нього накладено арешт, а саме на магазин промислових товарів за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 45,4 кв.м та на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 18,8 кв.м. Назване майно передано ОСОБА_1 в іпотеку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», і якщо ця іпотека є первісною, то саме названий Банк мав би клопотати про забезпечення позову, оскільки перш за все порушується його право іпотекодержателя, проте з такою заявою він не звертався, адже ці заходи направлені, перш за все проти недобросовісних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити тощо, та на створення можливості для майбутнього реального виконання рішення суду саме в разі задоволення позовних вимог. Доказів, які свідчать про існування загрози для втрати майнових прав ОСОБА_1 на вказане майно, нею не надано. Тому, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Висновки суду першої інстанції відповідають матеріалам справи та законодавству, яке підлягає застосуванню для вирішення даного питання, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача. Згідно з роз'ясненнями наданими у п.п.1,4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. В п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009 року також зазначено, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен враховувати, що ця обставина може спричинити шкоду відповідачеві та іншим особам. У зв'язку з цим суд чи суддя повинні роз'яснити позивачеві, який просить забезпечити позов, наслідки можливого завдання відповідачеві збитків і за наявності для цього відповідних підстав вимагати застави. Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справи.

Виходячи з аналізу зазначених норм права вбачається, що суб'єктом права вимагати забезпечення позову може бути саме позивач, позивач за зустрічним позовом, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, органи та особи, яким за законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Отже, звернутися до суду із заявою про забезпечення позову може особа, яка звернулася до суду із позовом, тобто особа яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушені та невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, постановлене на її користь.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не тільки не зверталася до суду ні з якими самостійними позовними вимогами стосовно предмету спору по даній справі, а й заперечує проти задоволення позову, будучи відповідачем по справі, а отже і проти винесення рішення на користь позивача, яке буде підлягати виконанню. Не надано ОСОБА_1 також доказів про те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Сама по собі наявність зведеного виконавчого провадження, в ході якого 31.05.2011р. відбувся опис майна відповідачки, а в червні 2016р. проведена оцінка майна, яка оскаржується боржником, не є достатньою підставою для висновку про те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову по даній справі.

Позивач по даній цивільній справі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не тільки не звертався до суду з заявою про забезпечення свого позову, а навпаки при попередньому перегляді в апеляційному порядку звернення відповідачки з заявою про забезпечення позову по даній справі заперечував проти задоволення її вимог.

Посилання на можливе порушення черговості задоволення вимог кредиторів по зведеному виконавчому провадженні та задоволення вимог інших кредиторів ОСОБА_1 за рахунок іпотечного майна, не підтверджене належними доказами, так як відповідачкою не надано доказів того, чи не забезпечені вимоги інших банків ( серед яких є і ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», на користь якого по іншій справі стягнуто з відповідачки 352598,88грн.) цим же майном, а також наявності чи відсутності приорітетності іпотечних вимог кредиторів.

Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що законні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по даній справі відсутні, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні її заяви про забезпечення позову.

З урахуванням викладеного доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому не є підставою для скасування чи зміни ухвали суду.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів після її проголошення в касаційному порядку.

Головуючий:

Судді: