Рішення № 62759846, 08.11.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/8558/14-ц Головуючий у І інстанції Усатов Д.Д.Провадження № 22-ц/780/3317/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 08.11.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

08 листопада 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - судді Олійника В.І.,

суддів: Лівінського С.В., Мельника Я.С.,

при секретарі Спеней І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 Надра на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 березня 2016 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 Надра до ОСОБА_3, третя особа: служба у справах дітей Києво-Святошинської РДА Київської області, про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2014 року ПАТ КБ «Надра» звернувся з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 13 березня 2007 між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого від 04 лютого 2011 року є ПАТ «ОСОБА_2 банк «Надра» та відповідачем було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого позивач надав відповідачу на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти (кредит) у сумі 245 000 доларів США зі сплатою відсотків у розмірі 13,74% річних, строком на 120 місяців до 10 березня 2017 року.

В якості забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору, між сторонами було укладено іпотечний договір від 13 березня 2007 року.

На підставі договору іпотеки банку було надано в іпотеку: земельну ділянку загальною площею - 0,151 га (кадастровий номер 3222480601:01:021:0008), яка розташована за адресою: Київська область, Києво- Святошинський район, село Бобриця, вулиця Шевченка, №7 з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, та належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07 грудня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за №1482; житловий будинок, незавершений будівництвом, готовність 71 % з належними до нього будівлями і спорудами, зареєстрований Києво-Святошинським бюро технічної інвентаризації 07 лютого 2007 року за №321 в книзі №2 та колодязь №1, які розташовані за адресою: Київська область, Києво - Святошинський район, село Бобриця, вулиця Шевченка, 7.

Кредит було отримано відповідачем 13 березня 2007 року.

Згідно п.п.3.3.1., 3.3.2., 3.3.3. кредитного договору, відповідач зобов'язувався щомісячно до 10 числа поточного місяця сплачувати мінімально необхідний платіж у валюті кредиту у сумі 3 975,00 доларів США.

Відповідно до п.5.1. кредитного договору у разі прострочення позичальником строку сплати мінімально необхідного платежу по погашенню кредиту, визначеного у п.3.3.3. цього договору, а також у випадку прострочення строку виконання зобов'язань позичальника щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків, комісій та можливих штрафних санкцій у строк, визначений у п.4.3.5. кредитного договору, позичальник сплачує банку пеню в розмірі 1% відсоток від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п.5.2. кредитного договору у разі порушення позичальником вимог п.п.4.3.1., 4.3.2., 4.3.7., 4.3.9., 4.3.10. кредитного договору позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 10% відсотків від суми кредиту, визначеної у п.1.1. цього договору за кожен випадок.

У відповідача станом на 04 червня 2014 року утворилась заборгованість за кредитним договором у сумі 423 814 доларів США 08 центів та 853887 грн. 28 коп.

На підстав наведеного позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 13 березня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованим в реєстрі за №344д, а саме на нерухоме майно :

- земельну ділянку, загальною площею - 0,151 га (кадастровий номер 3222480601:01:021:0008), яка розташована за адресою: Київська область, Києво - Святошинський район, село Бобриця, вулиця Шевченка, 7 з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, та належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 07.12.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Києво- Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за №1482;

- житловий будинок, незавершений будівництвом, готовність 71% з належними до нього будівлями і спорудами, зареєстрований Києво-Святошинським бюро технічної інвентаризації 07.02.2007 року за №321 в книзі №2 та колодязь №1, які розташовані за адресою: Київська область, Києво - Святошинський район, село Бобриця, вулиця Шевченка, 7 з метою погашення заборгованості відповідача за кредитним договором №34/П/27/2007-840 від 13.03.2007 року в сумі - 423 814 доларів США 08 центів та 853887 грн. 28 коп.

Просив на час реалізації предмету іпотеки передати в його (позивача) управління у порядку ст.34 Закону України „Про іпотеку" з правом заміни замків, обладнанням охоронними пристроями предмета іпотеки.

Також позивач просив стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 3654 грн.

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.09.2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 18.02.2015 року, позов було задоволено. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 24.06.2015 вказані рішення та ухвала були скасовані,. Справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 березня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

На зазначене рішення позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, яке полягає в тому, що при відмові в задоволенні позову суд дійшов помилкового висновку про те, що позивачем не надано розрахунок заборгованості та штрафних санкцій за кредитним договором, жодних документів, що доводили б наявність боргу саме у вказаному позивачем розмірі, відомостей щодо руху коштів по рахунку відповідача, які підтвердили б твердження позивача про відсутність оплат та накопичення заборгованості відповідача перед ним та того, що 06.06.2014 року позивачем дійсно направлялась відповідачу вимога з пропозицією виконати взяті на себе зобов'язання за кредитним договором. Надані ксерокопії заяви на видачу готівки та валютного меморіального ордера від 13.03.2007 не завірені належним чином.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.03.2007 року між ВАТ КБ Надра, правонаступником якого від 04.02.2011 року є ПАТ КБ Надра та відповідачем було укладено кредитний договір №34/П/27/2007-В40, згідно з умовами якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 245 000 доларів США зі сплатою відсотків у розмірі 13,74 % річних, строком на 120 місяців, тобто до 10.03.2017 року.

В якості забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору, між сторонами було укладено іпотечний договір від 13.03.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №344. На підставі договору іпотеки, банку було надано в іпотеку:

- земельну ділянку, загальною площею - 0,151 га (кадастровий номер 3222480601:01:021:0008), розташовану за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Бобриця, вулиця Шевченка, 7 з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.12.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за №1482;

- житловий будинок, незавершений будівництвом, готовність 71%, з будівлями та спорудами, та колодязем №1, зареєстрований Києво-Святошинським БТІ, 07.02.2007 року за №321 в книзі №2, за адресою: Київська область, Києво - Святошинський район, село Бобриця, вулиця Шевченка, 7.

Свої зобовязання за договором позивач виконав повністю, а відповідач свій обов'язок по поверненню кредиту та відсотків не виконує.

Згідно з п.п.3.3.1., п.3.3.2., п.3.3.3. кредитного договору, відповідач зобов'язувався щомісячно до 10 числа поточного місяця сплачувати мінімально необхідний платіж у валюті кредиту у сумі 3 975,00 доларів США.

За ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.ст.526, 530, ч.1 ст. 625, ст.1049 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином та у встановлені строки, а боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк встановлений договором або законом.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстрочкою), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позик, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 Цивільного кодексу України (ч.2 ст.1050 ЦК України).

Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до п.5.1. кредитного договору у разі прострочення позичальником строку сплати мінімально необхідного платежу по погашенню кредиту, визначеного у п.3.3.3. цього договору, а також у випадку прострочення строку виконання зобов'язань позичальника, щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків, комісій та можливих штрафних санкцій у строк, визначений у п.4.3.5. кредитного договору, позичальник сплачує банку пеню в розмірі 1% відсоток, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з п.5.2. кредитного договору у разі порушення позичальником вимог п.п.4.3.1., 4.3.2. ,4.3.7., 4.3.9., 4.3.10. кредитного договору позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 10% відсотків від суми кредиту, визначеної у п.1.1. цього договору за кожен випадок.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідача станом на 04.06.2014 року утворилась заборгованість за кредитним договором у сумі 423 814 доларів США 08 центів та 853887 грн. 28 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі - 231 255,83 доларів США; заборгованості по сплаті відсотків - 177 085,76 доларів США; заборгованості по сплаті комісії (п.1.3.2.КД) - 15 472,49 доларів США; пені за прострочення сплати кредиту - 35 185,95 доларів США, еквівалент 417660 грн. 92 коп. згідно курсу НБУ на 04.06.2014року; штрафу за порушення умов кредитного договору - 36 750 доларів США, еквівалент 436226 грн. 36 коп. згідно курсу НБУ станом на 04.06.2014 року.

За ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.4.2.4. кредитного договору позивач має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобовязань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених кредитним договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс черговий платіж у термін, визначений п.3.3.3. кредитного договору, а також у випадку, невиконання умов, передбачених у п. 4.3.6 цього договору.

Згідно зі ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

За ч.ч.1, 2 ст.590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України Про іпотеку за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.12 Закону України Про іпотеку у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема і на підставі рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення було отримано Позивачем лише 15.04.2016 року, про що свідчить штамп Банку на повідомленні про направлення оскаржуваного рішення (докази додаються).

Отже, кінцевою датою подання апеляційної скарги було 25 квітня 2016 року.

Особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не беруть участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та обовязки, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом, (ст. 13 ЦПК України).

Відмовляючи в позові суд першої інстанції керувався тим, що надані позивачем ксерокопії заяви на видачу готівки, та валютного меморіального ордера від 13.03.2007 року не завірені належним чином.

Проте, відповідно до ч.1 ст.10, ч.1 ст.11, ч.1 ст.60, ч.1 ст.179 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Визнаючи копії фінансово касових документів неналежними суд не звернув увагу на те, що згідно з ч.1 ст.58 ЦПК України належність доказу полягає безпосередньо у наявності інформації щодо предмета доказування.

За таких обставин відмова у позові з тих підстав, що суду не був наданий оригінал (завірена належним чином копія) фінансово касових документів не ґрунтується на нормах процесуального права.

Крім того, відповідно до ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до положень ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст.57-60 ЦПК України.

Факт отримання кредитних коштів та укладення кредитного договору відповідач в ході розгляду справи так і не спростував та не надав жодного доказу з цього приводу. Також кредитний договір у встановленому законом порядку не оспорювалися та є дійсними.

Згідно з ч.1 ст.638 та ч.1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Кредитний договір, є укладеним з моменту досягнення його сторонами у письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору.

Крім того, факт отримання кредиту підтверджується фактичним виконанням умов кредитного договору щодо повернення коштів, що слідує з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості.

Суд при розгляді справи у порушення зазначених норм процесуального права не виконав обов'язок, покладений на нього процесуальним законом та не дотримався встановленого ст.212 ЦПК України принципу щодо оцінки доказів.

Отримання позичальником коштів в кредит підтверджується сукупністю доказів, а також частковим виконанням умов договору щодо повернення коштів.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції керувався тим, що розрахунок заборгованості та штрафних санкцій за кредитним договором на момент розгляду справи по суті позивачем не надано, також жодних документів, що доводили б наявність боргу саме у вказаному позивачем розмірі, у матеріалах справи не міститься.

Проте, судом було обґрунтовано визначено, що мало місце порушення умов кредитного договору, що полягало в невиконанні відповідачами договірних зобов'язань.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

За нормою ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Так, судами було обґрунтовано визначено, що мало місце порушення умов кредитного договору, що полягало в невиконанні відповідачами договірних зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, доданого до позовної заяви, суми фактичної заборгованості та її складових відображено в окремих таблицях, та є доступним для його оцінки як доказу.

Отже, матеріали справи містять розрахунок заборгованості, який позивач вважає правильним, та який, на його думку, відповідає умовам договору та вимогам закону.

Таким чином, вимагати від ПАТ «КБ «Надра» іншого розрахунку та вважати його недопустимим доказом є порушенням ст.ст.10, 11 ЦПК України, ч.4 ст.129 Конституції України, тому якщо суд не погоджується з наданим розрахунком кредитної заборгованості, то повинен дати йому належну правову оцінку (ст.212 ЦПК України), а не відмовляти в задоволенні позовних вимог у разі ненадання банком іншого розрахунку.

Крім того, відповідачем не надано жодного доказу на спростування заборгованості.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції керувався також тим, що не виявлено доказів того, що 06 червня 2014 позивачем дійсно направлялась відповідачу вимога з пропозицією виконати взяті на себе зобов'язання за кредитним договором.

Колегія суддів з таким висновком суду теж не може погодитися.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст.35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобовязання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Відповідно до вимог ст.ст.213, 214 ЦПК України рішення суду має бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, оскільки суд неповно зясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, то відповідно до ст.309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог і звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 13 березня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованим в реєстрі за №344д, а саме, на нерухоме майно: - земельну ділянку загальною площею - 0,151 га, кадастровий номер 3222480601:01:021:0008, яка розташована за адресою: Київська область, Києво - Святошинський район, село Бобриця, вулиця Шевченка, №7 з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, та належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 07.12.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Києво- Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за №1482; - житловий будинок не завершений будівництвом, готовність 71% з належними до нього будівлями і спорудами, зареєстрований Києво-Святошинським бюро технічної інвентаризації від 07.02.2007 року за №321 в книзі №2 та колодязь №1, які розташовані за адресою: Київська область, Києво - Святошинський район, село Бобриця, вулиця Шевченка, №7, з метою погашення заборгованості відповідача за кредитним договором №34/П/27/2007-840 від 13.03.2007 в сумі - 423 814 доларів США 08 центів та 853887 грн. 28 коп., яка складається із заборгованості за кредитом - 231255,83 доларів США; заборгованості за відсотками - 177085,76 доларів США; заборгованості по сплаті комісії - 15472,49 доларів США; пені - 417660 грн. 92 коп., штрафу за порушення умов кредитного договору - 436226 грн. 36 коп. шляхом його продажу Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_2 банк «Надра» з застосуванням процедури продажу, передбаченоїст.38 Закону України «Про іпотеку», з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу нерухомого майна із будь-якою особою-покупцем за ціною, визначеною на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, на умовах та в порядку, викладеному вст.38 Закону України «Про іпотеку», з наданням Публічному акціонерному товариству «ОСОБА_2 банк «Надра» всіх повноважень продавця предмету іпотеки, в тому числі, але не виключно: отримувати дублікати правовстановлюючих документів на вказаний предмет іпотеки в органах БТІ, органах нотаріату та інших органах державної влади, місцевого самоврядування та у будь-яких установах незалежно від форм власності; отримувати всі необхідні документи та довідки, які потрібні для продажу вище зазначеного предмета іпотеки в Державній реєстраційній службі України, в Головному управлінні Держземагенства у Київській області та всіх підпорядкованих структурних підрозділах або у інших органах, які будуть здійснювати функції з реєстрації речових прав на нерухоме майно; здійснювати будь-які платежі у якості продавця в процесі укладення договору купівлі- продажу предмету іпотеки; звертатися до суб'єктів оціночної діяльності із заявою про проведення експертної оцінки предмета іпотеки, а також ставити підпис від свого імені за одержання експертної оцінки; отримувати довідки та документи, які необхідні для укладення та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу; отримувати в органах місцевого самоврядування за місцезнаходженням предмета іпотеки довідки про склад сім'ї іпотекодавця та копії будинкових книг.

Також слід стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ ОСОБА_2 Надра судовий збір в розмірі 3654 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 Надра задовольнити.

РішенняКиєво-Святошинського районного суду Київської області від 11 березня 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 Надра до ОСОБА_3 задовольнити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 13 березня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованим в реєстрі за №344д, а саме, на нерухоме майно: - земельну ділянку загальною площею - 0,151 га, кадастровий номер 3222480601:01:021:0008, яка розташована за адресою: Київська область, Києво - Святошинський район, село Бобриця, вулиця Шевченка, №7 з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, та належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 07.12.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Києво- Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за №1482; - житловий будинок не завершений будівництвом, готовність 71% з належними до нього будівлями і спорудами, зареєстрований Києво-Святошинським бюро технічної інвентаризації від 07.02.2007 року за №321 в книзі №2 та колодязь №1, які розташовані за адресою: Київська область, Києво - Святошинський район, село Бобриця, вулиця Шевченка, №7, з метою погашення заборгованості відповідача за кредитним договором №34/П/27/2007-840 від 13.03.2007 в сумі - 423 814 доларів США 08 центів та 853887 грн. 28 коп., яка складається із заборгованості за кредитом - 231255,83 доларів США; заборгованості за відсотками - 177085,76 доларів США; заборгованості по сплаті комісії - 15472,49 доларів США; пені - 417660 грн. 92 коп., штрафу за порушення умов кредитного договору - 436226 грн. 36 коп. шляхом його продажу Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_2 банк «Надра» з застосуванням процедури продажу, передбаченоїст.38 Закону України «Про іпотеку», з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу нерухомого майна із будь-якою особою-покупцем за ціною, визначеною на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, на умовах та в порядку, викладеному вст.38 Закону України «Про іпотеку», з наданням Публічному акціонерному товариству «ОСОБА_2 банк «Надра» всіх повноважень продавця предмету іпотеки, в тому числі, але не виключно: отримувати дублікати правовстановлюючих документів на вказаний предмет іпотеки в органах БТІ, органах нотаріату та інших органах державної влади, місцевого самоврядування та у будь-яких установах незалежно від форм власності; отримувати всі необхідні документи та довідки, які потрібні для продажу вище зазначеного предмета іпотеки в Державній реєстраційній службі України, в Головному управлінні Держземагенства у Київській області та всіх підпорядкованих структурних підрозділах або у інших органах, які будуть здійснювати функції з реєстрації речових прав на нерухоме майно; здійснювати будь-які платежі у якості продавця в процесі укладення договору купівлі- продажу предмету іпотеки; звертатися до суб'єктів оціночної діяльності із заявою про проведення експертної оцінки предмета іпотеки, а також ставити підпис від свого імені за одержання експертної оцінки; отримувати довідки та документи, які необхідні для укладення та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу; отримувати в органах місцевого самоврядування за місцезнаходженням предмета іпотеки довідки про склад сім'ї іпотекодавця та копії будинкових книг.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 Надра судовий збір в розмірі 3654 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: