Рішення № 62758628, 08.11.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.11.2016р. Справа № 905/2629/16

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючий - суддя Харакоз К.С.,

при секретарі судового засідання Чорман О.О.,

розглянувши матеріали

позовної заяви Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь, Донецька область

до відповідача Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк

про стягнення збитків в сумі 10 480,25 грн.

За участю:

представник позивача: не з'явився;

представник відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь, Донецька область звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк, про стягнення збитків в сумі 10 480,25грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у виконання зобов'язань за договором №УПр14/28/162 від 30.12.2013р., який укладений між ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» та ТОВ «ДТЕК ТРЕЙДИНГ» на адресу позивача за накладною № 52756186 від 16.03.2016р. було відправлено вантаж – антрацит (у вологому стані), у вагоні № 55298400, однак, на станції Маріуполь-Сортувальний залізницею виявлено недостачу вантажу у зазначеному вагоні про що був складений комерційний акт AQ 654553/26/247.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.09.2016р. порушено провадження по справі.

Представник позивача у судове засідання 08.11.2016р. не з'явився. В клопотанні від 28.09.2016р. та 25.10.2016р. просив суд проводити судові засіданні без участі представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання 08.11.2016р., як і в попередні судові засідання, не з'явився. Відповідач своїм правом на участь в судових засіданнях не скористався, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Розгляд справи відкладався у зв’язку з неявкою відповідача.

Враховуючи, що наявних в матеріалах справи документів та пояснень достатньо для прийняття рішення, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними в ній матеріалами справи в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (покупець) та ТОВ «ДТЕК ТРЕЙДІНГ» (постачальник) був укладений договір поставки №УПр14/28/162 від 30.12.2013р., на підставі якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар (вантаж), а покупець зобов’язаний прийняти і оплатити його вартість.

Кількість, номенклатура товару вказуються в Специфікаціях до Договору, що є його невід’ємною частиною. Якість, пакування, та маркування товару мають відповідати нормам, встановленим сертифікатом виробника, діючими стандартами для даного виду товару, а також спеціальним технічним вимогам, якщо такі встановлені угодою сторін, відображеним в Специфікаціях (пункти 2.1.,2.2. Договору).

Поставка товару здійснюється за ціною, яка визначена у відповідності з умовами поставки, вказана в Специфікаціях та включає до себе всі податки, збори та інші обов’язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування та інших витрат постачальника, пов’язані з поставкою товару (пункти 4.1. Договору).

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного Кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

16.03.2016р. за накладною № 52756186 ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» (вантажовідправник) зі станції відправлення Довжанська Донецької залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці відвантажив на адресу ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (вантажоотримувач) у вагоні № 55298400 вантаж – антрацит (у вологому стані).

При оформленні вказаної залізничної накладної відправником вказано масу вантажу у вагоні № 55298400, нетто: 70 000 грн.

Під час прибуття вагонів на станцію призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці, на підставі ст.24 Статуту залізниць України, була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній.

Так, на вказаній станції було здійснено комісійне переважування спірного вагону, за результатами якого складено комерційний акт AQ 654553/26/247 від 28.03.2016р., відповідно до якого за наслідками комісійної перевіски вагону № 55298400, виявилось: брутто – 87 700 кг, тара с бруса 23800 кг, нетто – 63 900 кг, що менше документа на 6 100 кг.

У комерційному акті також відображено, що навантаження у вагоні на рівні бортів, вантаж не маркований, однак в документі зазначено маркування вапняком. З півдня над 1-2-3 люками заглиблення довжиною 4-5 см, на всю ширину вагону, заглиблення від 50 см до 1м. З півдня над 1-2-3 люками заглиблення довжиною 2,5 см, шириною 1-2,5 см, заглиблення 70 см. Течі вантажу немає, вагон бездвірний, розвантажувальні люки закриті на запірний механізм, технічно справний.

Наразі, переваження вантажу здійснювалось на 150 т вагонних вагах станції Маріуполь-Сортувальний при повній зупинці вагону. При повторному переваженні недостача вказаного вагону підтвердилась.

Комерційний акт AQ 654553/26/247 від 28.03.2016р. був складений у додаток до акту ГУ-23 № 30809 від 28.03.2016р. станції Волноваха, в якому зафіксовані такі саме показники за результатами перевіски.

Також, в розділі Є комерційного акту AQ 654553/26/247 від 28.03.2016р. зазначено, що при видачі вантажу різниці проти даного акту не виявлено.

Комерційний акт підписаний належними особами згідно п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002р.

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), за договором перевезення перевізник зобов’язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України (далі ГК України), підтверджується складанням транспортної накладної.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.2 ст.924 ЦК України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК України закріплено, що у разі порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про залізничний транспорт», залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Згідно ч.1 ст.23 вищевказаного Закону, перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.

Стаття 110 Статуту залізниць України (далі - Статут) передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст.113 Статуту, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до ч.1 ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом а) ч. 2 ст. 129 Статуту встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Пунктами 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених наказом Мінтрансу України № 542 від 20.08.2001р. встановлено, що у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із «шапкою»). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Згідно з ч.1 ст.31 Статуту, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Відповідно до ч.3 ст.32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Згідно з абз.4 п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України №644 від 21.11.2000р. встановлено що, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до накладної № 52756186 від 16.03.2016р. вантаж завантажено у власний вагон відправником (власник ТОВ «Металургтранс»). На станції відправлення залізницею будь-яких зауважень до стану вантажу та вагонів не було, що свідчить про те, що відправником були виконані вищезазначені вимоги Правил перевезення вантажів.

Проте, за заявкою відправника зазначено навантаження конвеєром зі скосами до бортів вагону, вантаж ущільнений та маркований вапняком.

Досліджені у судовому засіданні письмові докази свідчать про те, що нестача виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагонів, вантажу, його маркування та кріплення у вагонах, залізницею, на станції відправлення, вантаж був прийнятий без зауважень, просипання вантажу не було виявлено, про наявність заглиблень у вагонах залізницею зазначено не було, не зазначалось і про порушення маркування, що в свою чергу, свідчить про відсутність вини вантажовідправника у нестачі вантажу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що недостача вантажу сталась внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування. Залізниця не довела, що нестача вантажу виникла з незалежних від неї причин.

Відповідно до частини 3 статті 314 ГК України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Частиною 1 статті 115 Статуту передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, відповідно до ч.2 ст.114 Статуту, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Розрахунок фактичної недостачі вантажу здійснюється наступним чином:

у вагоні № 55298400 маса нетто при відправленні 70 000 кг;

норма недостачі 70 000 х 2% = 1 400 кг;

недостача 70 000 кг – 63 900 кг = 6 100 кг;

вартість 1 тони з ПДВ (згідно рахунку №222 від 16.03.2016р.) становить 2 229,84 грн.;

сума недостачі з урахуванням природних втрат: 6 100 кг (сума недостачі) – 1 400 кг (норма недостачі) = 4 700 кг.

Відтак, вартість нестачі вантажу становить 10 480,25 грн. (4,700 х 2 229,84 грн.), у зв'язку із чим, заявлена до стягнення сума збитків визнається судом обґрунтованою.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 22, 42, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь, Донецька область, до відповідача Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк, до відповідача Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк, про стягнення збитків в сумі 10 480,25 грн. – задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (83062, м.Донецьк, вул.Артема, б.68; код ЄДРПОУ 01074957) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, вул.Левченко, б.1; код ЄДРПОУ 00191129) 10 480,25 грн., а також витрати на оплату судового збору в розмірі 1 378,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14.11.2016р.

Суддя К.С. Харакоз