Ухвала суду № 62758143, 16.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

16 листопада 2016 року м. Київ К/800/26153/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С., перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року в справі за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: управління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві Київської області, відділ державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції Донецької області про заміну сторони виконавчого провадження,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 подала до суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, яка ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 07.10.2016р., з врахуванням приписів ст.ст.213,214 КАС України, залишалась без руху з наданням позивачці можливості протягом тридцяти днів з моменту отримання копії ухвали усунути недоліки скарги, зокрема, сплатити судовий збір.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копію ухвали суду отримано 13.10.2016р.

Проте, у встановлений судом строк позивачка недолік касаційної скарги не усунула, судовий збір не сплатила; разом з тим, надіслала клопотання про звільнення від сплати судового збору, посилаючись на скрутний майновий стан.

Згідно з частиною 1 статті 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Аналогічне правило закріплене й в ст.8 Закону України "Про судовий збір".

Положення наведених правових норм покликані забезпечити безперешкодний доступ особи до правосуддя незважаючи на її майновий стан, а також гарантувати право на судовий захист усіх осіб, які такого потребують, але через певні фінансові (матеріальні) фактори, складнощі постійного або тимчасового характеру не можуть оплатити судові витрати повністю або частково у строк та в обсязі, встановлених законодавством.

Разом з тим, названі правові норми Закону України "Про судовий збір" і Кодексу адміністративного судочинства України не мають безумовного, абсолютного характеру і встановлюють певні умови, за наявності яких особа, яка звертається до суду з відповідною заявою чи скаргою, може скористатись пільгами, встановленими цими статтями щодо сплати судового збору.

При цьому, підставою для звільнення сторони у справі від сплати судового збору є відсутність у неї доходу або його наявність у розмірі, що не перевищує мінімальні соціальні стандарти, встановлені законодавством для відповідної категорії громадян, а також за інших обставин, які не дають можливості здійснити оплату судових витрат.

Натомість, розмір ставки судового збору може бути зменшений судом або розстрочений таким чином, щоб не допустити ситуації, в якій особа може залишитись без засобів для існування, проте в усіх випадках з урахуванням мінімальних соціальних гарантій у розмірах, встановлених для відповідних категорій громадян Законом України "Про державний бюджет України" на відповідний рік.

Також, особі, яка звертається з клопотанням в порядку вищевказаних правових норм Закону України "Про судовий збір" і Кодексу адміністративного судочинства України необхідно врахувати і те, що воно має бути вмотивованим, а наведені в ньому доводи - підтверджені відповідними доказами.

Проте, в поданому клопотанні про звільнення від сплати судового збору позивач вказувала, що вона є особою, що переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (в підтвердження чого надала відповідні довідки), однак, така обставина сама по собі не може бути розцінена як беззаперечна причина неможливості сплати судового збору в розумінні наведених приписів ст.8 Закону України "Про судовий збір" і ст.88 Кодексу адміністративного судочинства України й не підтверджує скрутного майнового стану позивача.

Відповідно до частини 3 статті 108 КАС України у разі невиконання ухвали суду про залишення скарги без руху у встановлений строк, скарга повертається особі, яка її подала.

За змістом частини 6 статті 214 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається у суді касаційної інстанції.

При цьому, повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ч.3 ст.108, ч.3 та ч.6 ст.214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и л а :

Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року в справі за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: управління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві Київської області, відділ державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції Донецької області про заміну сторони виконавчого провадження разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого

адміністративного суду України С.С.Пасічник