Ухвала суду № 62758109, 08.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" листопада 2016 р. м. Київ К/800/42571/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Загороднього А.Ф.,

Мойсюка М.І.,

та секретаря Музички Н.В., за участю представника Міністерства юстиції України Дудник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Комісії з ліквідації Державної виконавчої служби України, Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними, скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Комісії з ліквідації Державної виконавчої служби України, Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними, скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, позивач просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а за справою постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, а у разі необхідності дослідження нових фактів - направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказом Державної виконавчої служби України №127/к від 05 березня 2014 року ОСОБА_3 призначено на посаду начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області.

Наказом Головного управління юстиції у Харківській області від 12 січня 2015 року №4/3 відповідно до статті 22 Закону України «Про державну службу» та Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року №950, на підставі службової записки начальника управління реєстрації нормативно-правових актів, правової роботи та правоосвітньої діяльності Головного управління юстиції у Харківської області від 29 грудня 2014 року, вирішено провести службове розслідування стосовно начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3 у зв'язку з виявленням фактів недодержання ним законодавства про державну службу, бюджетного законодавства та перевищенням ним своїх повноважень.

Актом службового розслідування від 20 лютого 2015 року встановлено: організація роботи та керівництво діяльністю відділу, а також забезпечення виконання у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області норм чинного законодавства України входить до посадових обов'язків начальника відділу ОСОБА_3; допущена ОСОБА_3 як начальником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області закупівля послуг із оцінки майна у суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Альянс» без наявності договорів, укладених у письмовій формі, та без врахування законодавчих вимог до порядку визначення вартості робіт з оцінки майна, є порушенням статей 10, 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»; допущена ОСОБА_3 як начальником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області закупівля послуг із оцінки майна у суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Альянс» на суму, яка перевищує 100 тисяч гривень, без застосування визначених законодавством процедур закупівлі, є порушенням вимог статей 2, 12 та 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель»; допущене ОСОБА_3 як начальником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області одержання від суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Альянс» послуг із оцінки майна на безоплатній основі представляє собою порушення заборони, встановленої статтею 17 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»; допущена ОСОБА_3 як начальником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області закупівля послуг із оцінки майна у суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Альянс» без наявності договорів, укладених у письмовій формі, з перебиранням на себе повноважень розпорядника бюджетних коштів та без застосування визначених законодавством процедур закупівлі, має наслідком спричинення порушення бюджетного законодавства, зокрема, положень пункту 2.2 глави 2 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України.

На підставі наказу Державної виконавчої служби від 05 березня 2015 року №106/к припинено державну службу ОСОБА_3 та звільнено його із займаної посади за порушення Присяги державного службовця на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу».

Відмовляючи позивачу у задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що враховуючи характер правопорушення та обставини, за яких його вчинено, відповідачами правомірно було застосовано до ОСОБА_3 дисциплінарне стягнення у вигляді припинення перебування на державній службі відповідно до пункту 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу» за порушення Присяги державних службовців.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Статтею 30 Закону України «Про державну службу» передбачено, що підставами припинення державної служби є ті, що визначені у Кодексі законів про працю. Окрім цих підстав, державна служба також може бути припинена у разі: порушення умов реалізації права на державну службу; недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 Закону України «Про державну службу»; досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби; відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії; виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі; відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 Закону України «Про державну службу»; неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів, передбачених статтею 13 Закону України «Про державну службу».

При цьому в пункті 6 частини першої статті 30 України «Про державну службу» визначено не окремий вид відповідальності державних службовців за порушення Присяги, а спеціальну підставу для припинення державної служби, що відбувається у формі звільнення.

У частині другій статті 14 Закону України «Про державну службу» законодавець визначив іще два додаткові заходи дисциплінарного впливу для державних службовців, вказавши, що крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України (стаття 147 Кодексу законів про працю), можуть застосовуватися попередження про неповну службову відповідність і затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Таким чином, законодавець навів вичерпний перелік дисциплінарних стягнень, які можуть бути застосовані до державних службовців, а також підстави припинення державної служби.

Разом з тим, порядок застосування таких заходів впливу у Законі України «Про державну службу» не передбачено. Натомість порядок застосування дисциплінарних стягнень, у тому числі звільнення, врегульовано у Кодексі законів про працю (стаття 149).

Частиною третьою статті 149 Кодексу законів про працю України передбачено, що при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

У частині другій статті 17 Закону України «Про державну службу» наведено текст присяги державного службовця такого змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки».

З тексту Присяги вбачається, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Отже, і порушення Присяги, і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби. Таким чином, припинення державної служби у зв'язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність державних службовців можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень. Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Тобто звільнення за порушення присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.

Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, в постанові від 01 жовтня 2013 року в справі № 21-259а13.

В свою ж чергу, приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що оскаржуваний наказ Державної виконавчої служби від 05 березня 2015 року №106/к не конкретизує вчинення позивачем порушення, яке можна кваліфікувати як порушення ним Присяги.

Враховуючи те, що в оскаржуваному наказі вказано, що позивач порушив Присягу державного службовця, що стало можливим внаслідок недодержання ним законодавства про державну службу, бюджетного законодавства та перевищення ним службових повноважень, колегія суддів вважає, що припинення державної служби за цих обставин не передбачено законодавством, яке було застосовано відповідачами.

Разом з тим, застосувавши за вчинення дій положення пункту 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу» (порушення Присяги), які кваліфіковані як неналежне (несумлінне) виконання ОСОБА_3 своїх посадових обов'язків, тобто є порушенням службової дисципліни відповідно до визначення Кодексу законів про працю України та статті 14 Закону України «Про державну службу», відповідачі тим самим позбавили позивача права на належний захист своїх законних прав та інтересів відповідно до положень законодавства про працю України.

При цьому неможливість застосування щодо позивача положень Кодексу законів про працю України та статті 14 Закону України «Про державну службу» відповідачами не мотивовано.

Вказані порушення норм матеріального та процесуального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з урахуванням положень статті 220 Кодексу адміністративного судочинства щодо відсутності можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судових рішеннях, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, що відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Комісії з ліквідації Державної виконавчої служби України, Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними, скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_3 до Комісії з ліквідації Державної виконавчої служби України, Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними, скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя М.М. Заїка

судді: А.Ф. Загородній

М.І. Мойсюк