Ухвала суду № 62758081, 08.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2016 року м. Київ К/800/16185/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Загороднього А.Ф.,

Мойсюка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Чернігівського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановила:

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Чернігівського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України, в якому просив визнати протиправною відмову Департаменту фінансів Міністерства оборони України подати пропозиції Міністру оборони України щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби в країнах де велись бойові дії, зобов'язати Чернігівський обласний військовий комісаріат направити до Міністерства оборони України документи щодо оформлення ОСОБА_2 грошової допомоги в зв'язку з настанням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, зобов'язати Міністерство оборони України призначити, нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії та надіслати вищевказане рішення до Чернігівського обласного військового комісаріату для видання наказу про виплату одноразової грошової допомоги.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2016 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо нерозгляду заяви ОСОБА_2 про виплату йому одноразової грошової допомоги з доданими до неї документами.

Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_2 про виплату йому одноразової грошової допомоги з доданими до неї документами.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, Міністерство оборони України подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з 5 серпня 1986 року по 11 травня 1988 року проходив військову службу у військовій частині пп 63743 (в Демократичній Республіці Афганістан) на посаді водія, мав військове звання - рядовий.

Згідно Висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського бюро судово-медичної експертизи від 22 травня 2012 року № 532/ж у 1987 році, в період бойових дій на території Демократичної Республіки Афганістан, в результаті вибуху снаряду, позивач отримав осколкові поранення голови, руки, спини, ніг.

З довідки Чернігівської обласної медико-соціальної експертної комісії Сер. МСЕ-ЧНВ № 046603 від 3 жовтня 2012 року вбачається, що вперше, позивачу ІІІ група інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії була встановлена 3 жовтня 2012 року.

Безстроково III групу інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії позивачу встановлено 28 жовтня 2014 року.

1 грудня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Корюківського районного військового комісаріату із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням позивачем обов'язків військової служби, з пакетом відповідних документів.

Вказані документи 1 грудня 2015 року були надіслані до Чернігівського міського військового комісаріату.

Листом від 3 грудня 2015 року № 6158 Чернігівський обласний військовий комісаріат заяву позивача з доданими до неї документами надіслав до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

Департамент фінансів Міністерства оборони України листом від 22 січня 2016 року повідомив Чернігівський обласний військовий комісаріат про те, що оскільки інвалідність заявника була встановлена до 1 січня 2014 року, то дія постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 № 975 Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975) та нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» на позивача не поширюється, а тому документи повертаються як такі, що не відповідають вимогам Порядку № 975.

Не погоджуючись з такими діями відповідачів та вважаючи їх протиправними, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 41 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІІ) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 16 Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011- XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Частинами 6, 8, 9 статті 16-3 вказаного Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначено Порядком № 975.

Згідно пункту 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або, у разі відмови, для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу (пункт 14 Порядку № 975).

Наказом Міністра оборони України № 168 від 12 квітня 2007 року «Про організацію роботи та призначення комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби» призначено постійно діючу комісію з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби. До повноважень голови вказаної Комісії, зокрема, віднесено підготовку пропозицій та подання їх Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення грошової допомоги та її розміру.

Тобто, зазначеним наказом Міністра оборони України створено відповідну комісію, яка має здійснювати підготовку пропозицій та подавати їх Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення грошової допомоги та її розміру.

Судами встановлено, що заява ОСОБА_2 від 1 грудня 2015 року щодо вирішення питання про надання йому одноразової грошової допомоги Комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби не розглядалась, пропозиції Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення грошової допомоги та визначення її розміру не надавались.

Таким чином, оскільки заява позивача від 1 грудня 2015 року Міністерством оборони України не розглянута по суті і не було прийнято уповноваженою особою відповідного рішення, то суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано, зазначивши про передчасність заявлених позовних вимог про зобов'язання здійснити перерахунок та призначення грошової допомоги, зобов'язали Міністерство оборони України розглянути вказану вище заяву позивача та прийняти відповідне рішення.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2016 року необхідно залишити без змін, оскільки вони є законними і обґрунтованими та ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Чернігівського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя Заїка М.М.

судді: Загородній А.Ф.

Мойсюк М.І.