Постанова № 62757629, 10.11.2016, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2016 р.м. ХерсонСправа № 821/1333/16 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кузьменко Н.А.

при секретарі Рябчич А.М.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представник відповідача не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Одеського державного університету внутрішніх справ про стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні, -

встановив:

19 вересня 2016 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 (далі позивач, ОСОБА_2В.) до Одеського державного університету внутрішніх справ (далі відповідач, ОДУВС) з позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні, а саме:

- стягнути з Одеського державного університету внутрішніх справ на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні в сумі 5730,24 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом ОДУВС від 06.11.2015 року №162 о/с згідно з пунктом 9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ його було звільнено у запас Збройних Сил України за пунктом 64 «з» (у звязку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації)). На день звільнення позивачу було присвоєно спеціальне звання майор міліції, проходив службу в Херсонському факультеті ОДУВС на посаді старшого чергового коменданта комендатури. В день звільнення 06 листопада 2015 року остаточного розрахунку з позивачем проведено не було, натомість такий розрахунок проведено лише 25 грудня 2015 року. З посиланням на норми Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (затверджена наказом МВС від 31.12.2007 року №499), КЗпП України, Порядку обчислення середньої заробітної плати (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100) обґрунтовує протиправність дій відповідача. З наведеного позивач робить висновок про наявність підстав для постановлення судового рішення про стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені в адміністративному позові.

Представник відповідача 10 листопада 2016 року подав до суду додаткові пояснення по справі в яких він зазначив наступне. Враховуючи той факт, що 06 листопада 2015 року у звязку із набранням чинності Законом України «Про Національну поліцію» та організаційно-штатними змінами в ОДУВС, 07 листопада 2015 року між позивачем та відповідачем було укладено трудовий договір на підставі власноруч написаної заяви позивача про прийняття його на посаду старшого чергового з режиму відділення організації служби Херсонського факультету ОДУВС. При детальному розгляді та вивченні функціональних обовязків за першою та останньою посадою позивача, які він займав в ОДУВС представник відповідача робить висновок про їх тотожність, тобто про виконання тих самих функцій та завдань, в тій самій установі, при тих самих умовах. Отже, на думку представника відповідача, враховуючи викладене зауваження ОСОБА_2 про факт його звільнення та несвоєчасної виплати грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні не мають під собою правового підґрунтя для твердження про порушення його прав, оскільки відбулось переведення особи в одній і тій самій установі. Стосовно питання виплати грошового забезпечення осіб постійного складу Університету (до яких до 06 листопада 2015 року відносилась посада позивача) то платіжним дорученням №1258 від 05 листопада 2015 року на загальну суму 696846,15 грн Університет перерахував на розрахункові рахунки ПАТ «Ощадбанк» суму коштів для виплати грошового забезпечення співробітників Університету. Відповідно до Інструкції №499 виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу здійснюється щомісяця з 20 по 25 числа за поточний місяць. Враховуючи викладене на підставі платіжних доручень №1389 від 30 листопада 2015 року на суму 1556412,66 грн та №1388 від 30 листопада 2015 року на суму 344742,58 грн ОДУВС перерахував на розрахункові рахунки ПАТ «Ощадбанк» та ПАТ «Укрсоцбанк» відповідно, грошове забезпечення та заробітну плату для співробітників. 25 грудня 2015 року ОСОБА_2В . було виплачено компенсацію за невикористану відпустку.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується власноручним підписом представника відповідач в листі-повідомленні від 01 листопада 2016 року.

Розглянувши надані сторонами документи, заслухавши представника позивача, зваживши доводи позивача викладені в адміністративному позові, дослідивши надані представником відповідача пояснення, дослідивши надані сторонами матеріали, зясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Судом встановлено, що наказом ОДУВС «По особовому складу» № 162 о/с від 06 листопада 2015 року згідно пункту 9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил України за пунктом 64 «з» (у звязку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації)) майора міліції ОСОБА_2 (М-054222), старшого чергового коменданта комендатури Херсонського факультету, з виплатою компенсації за 34 доби невикористаної чергової відпустки за фактично відпрацьований час у 2015 році; вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні для виплати надбавки за вислугу років та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні складає 15 років 09 місяців 13 днів; виплатити йому щомісячну премію у розмірі 75% за листопад 2015 року.

Таким чином, припущення представника відповідача про відсутність звільнення позивача з ОДУВС є помилковими та спростовуються наказом №162 о/с від 06 листопада 2015 року, яким звільнено позивача.

Згідно з особовим рахунком ОСОБА_2 за 01.09.2015 року по 31.12.2015 року (а.с.10) в листопаді 2015 року позивачу нараховано до сплати 4127,12 грн, в грудні позивач отримав компенсацію невикористаної відпустки в розмірі 4056,67 грн.

Відповідно до виписки ПАТ «Ощадбанк» по картковому рахунку ОСОБА_2 (а.с. 11) 30 листопада 2015 року на рахунок позивача надійшли кошти в розмірі 3957,90 грн, 25 грудня 2015 року на рахунок позивача надійшли кошти в сумі 9074,25 грн.

07 листопада 2015 року між ОДУВС в особі ректора ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено трудовий договір, за яким працівник на підставі письмової заяви приймається на роботу до структурного підрозділу університету Херсонський факультет ОДУВС за професією (посадою) старший черговий з режиму ВОС.

В матеріалах справи знаходиться копія трудової книжки ОСОБА_2 АС№298505, в якій 06 листопада 2015 року вчинено запис №7 «Звільнений з органів внутрішніх справ», а 07 листопада 2015 року вчинено запис №8 «Прийнятий на посаду старшого чергового з режиму відділення організації служби Херсонського факультету за строковим трудовим договором».

Сторонами не заперечується, що повний розрахунок при звільненні позивача 06 листопада 2015 року не проведено, а представник відповідача в письмових поясненнях зазначає про сплату відповідних сум двома платіжними дорученнями 30 листопада 2015 року та 25 грудня 2015 року.

Позивач вважає період з 07 листопада 2015 року по 24 грудня 2015 року періодом затримки повного розрахунку при звільнення, який складає 48 днів та, з урахуванням середньоденного грошового забезпечення в розмірі 119,38 грн, просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні в розмірі 5730,24 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Цією ж статтею передбачено, що право особи на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Статтею 12 вказаної Конвенції встановлено, що коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли немає такого законодавства, угоди чи рішення - в розумний термін з урахуванням умов контракту.

ОСОБА_4 законів про працю України регулюють трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Водночас питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненням із неї, права і обов'язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ "Про міліцію" (далі - Закон № 565-ХІІ), який був чинним на момент звільнення позивача 06 листопада 2015 року.

Статтею 18 Закону № 565-ХІІ передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Разом із цим, частиною 1 ст. 19 Закону № 565-ХІІ передбачено, що форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 " Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ".

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі, на що вказано і в Постанові Верховного суду України від 17.02.2015 року по справі №21-8а15.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього ОСОБА_4, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В даному випадку між сторонами відсутній спор про розмір належних позивачу виплат, доказів протилежного сторони суду не надали.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку - які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ", що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. Спеціальним законодавством, також не передбачено виплату грошового забезпечення при звільненні працівника міліції (поліції) в інші строки, ніж це передбачено КЗпП України.

Позивача було звільнено 06 листопада 2015 року (про що міститься запис в трудовій книжці), а належні йому суми сплачено двома платежами 30 листопада 2015 року та 25 грудня 2015 року відповідно, що не заперечується відповідачем, натомість представник відповідача стверджує про відсутність правових наслідків звільнення ОСОБА_2, оскільки його 07 листопада 2015 року знову було прийнято на роботу за трудовим договором.

На підставі викладеного, суд вважає, що відповідач при звільненні позивача повинен був сплатити всі належні йому суми в день звільнення та в зв'язку з несвоєчасною сплатою зазначених сум необхідно застосувати вимоги ст. ст. 116, 117 КЗпП України.

Так, середній заробіток працівника згідно з частиною 1статті 27 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Із пункту 5 вказаного Порядку вбачається, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Таким чином, сума грошового забезпечення, що підлягає стягненню на користь позивача з відповідача за час затримки розрахунку при звільненні з 07.11.2015 року по 24.12.2015 року (відповідно до довідки про середню заробітну плату (доходи) ОДУВС), розрахована з середньоденної заробітної плати позивача складає 5730,72 грн. (119,39 грн середньоденного заробітку * 48 календарних днів періоду між 07 листопада 2015 року по 24 грудня 2015 року).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлена позовна вимога про стягнення з ОДУВС середнього заробітку за весь час затримки належних до виплати при звільненні коштів є обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог, натомість наявні в матеріалах справи докази дають суду підстави для висновку про неправомірність дій відповідача.

На підставі вимог частини 3 статті 160 КАС України, в судовому засіданні 10 листопада 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 11, 14, 71, 86, 94, 158 163 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Одеського державного університету внутрішніх справ про стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні задовольнити.

Стягнути з Одеського державного університету внутрішніх справ (65014, м.Одеса, вул. Успенська, 1, код ЄДРПОУ 08571570) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) середній заробіток за весь час затримки належних до виплати при звільненні коштів в сумі 5730,72 грн. (пять тисяч сімсот тридцять гривень сімдесят дві копійки).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Херсонський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 15 листопада 2016 року.

Суддя Кузьменко Н.А.

кат. 12.3.