Ухвала суду № 62757292, 16.11.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Провадження № 22ц/790/7104/16 Головуючий 1 інст. - Попрас В.О.

Справа № 640/7698/16-ц

Категорія : договірні Доповідач - Черкасов В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Кокоші В.В., Міненкової Н.О.,

за участю секретаря - Лашаковій Д.І.

заслухавши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «С-Инвест» про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, блічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «С-Инвест», третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Надія Юліївна про визнання недійсними договорів за договором кредиту за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 24 жовтня 2016 року,-

в с т а н о в и л а:

У травні 2016 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ТОВ «С-Инвест» про стягнення заборгованості за договором кредиту у розмірі 12 513 374,93 грн.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова від 26 травня 2016 року відкрито провадження у справі за первісним позовом.

21 жовтня 2016 року ПАТ «Укрсоцбанк» була подана заява про забезпечення позову в обгрунтування якої ПАТ «Укрсоцбанк» вказував, що наразі у власності ОСОБА_1 є майнові права на незакінчену будівництвом трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на підставі договору іпотеки з урахуванням додаткових угод, укладених з ТОВ «С-Инвест», а також документа, який підтверджує фінансування іпотекодавцем будівництва за рахунок власних коштів. Банк зазначає, що предметом заявленого позову є стягнення заборгованості за кредитним договором у значній сумі, виконання рішення буде здійснюватися як за рахунок коштів відповідачів, так і за рахунок їх майна.

Тому, ПАТ «Укрсоцбанк» просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 в сумі грошової вимоги заявленої в позові у розмірі 463 209,45 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 23 лютого 2016 року складає 12 513 374,93 грн. А також, накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 в сумі грошової вимоги заявленої в позові у розмірі 463 209,45 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 23 лютого 2016 року складає 12 513 374,93 грн.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 24 жовтня 2016 року заяву ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено. Накладено арешт на будь-яке рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 в сумі грошової вимоги заявленої в позові у розмірі 463 209,45 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 23 лютого 2016 року складає 12 513 374,93 грн. Накладено арешт на будь-яке рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 в сумі грошової вимоги заявленої в позові у розмірі 463 209,45 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 23 лютого 2016 року складає 12 513 374,93 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції з постановленням нової ухвали, якою у задоволенні заяви Банку про забезпечення позову відмовити.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, вказує, що заява Банку про забезпечення позову є недоведеною, ним не підтверджено належності на праві власності відповідачам відповідного майна, а тому застосування заходів забезпечення позову є недоцільним та неспіврозмірним.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить із наступного.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року за №9 „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з позовною заявою, позовним вимогам.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що предметом спірних правовідносин є стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 12 513 374, 93 грн.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства.

Судова колегія, перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, визнає , що ухвала судом першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, що відповідно до ст. 312 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги

Керуючись ст.ст. 303,304, п.1 ч.2 ст.307, ст.ст. 313, п.1 ч.1 ст.312, ст. 315, 317, 319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 24 жовтня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно, є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий - В.В. Черкасов

Судді: В.В. Кокоша

Н.О. Міненкова