Ухвала суду № 62754554, 31.10.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У х в а л а

31 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Охрімчук Л.І.,

Гуменюка В.І.,

Сімоненко В.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 4 листопада 2015 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 червня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання майна предметом іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и л а :

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області рішенням від 4 вересня 2015 року в задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») відмовив.

Апеляційний суд Тернопільської області 4 листопада 2015 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк» задовольнив:

- визнав предметом іпотеки приміщення промтоварного магазину АДРЕСА_1, загальною площею 134,5 кв. м, що належить на праві спільної часткової власності в рівних частках по Ѕ частині ОСОБА_4 та ОСОБА_5;

- визнав предметом іпотеки приміщення промтоварного магазину АДРЕСА_2 загальною площею 86,4 кв. м, що належить на праві спільної часткової власності в рівних частках по Ѕ частині ОСОБА_4 та ОСОБА_5;

- звернув стягнення на предмет іпотеки - приміщення промтоварного магазину НОМЕР_1 шляхом продажу його на прилюдних торгах за початковою ціною продажу 1 млн 920 тис. 330 грн на погашення 2 млн 77 тис. 663 грн 59 коп. заборгованості перед ПАТ «Універсал Банк» за кредитним договором від 29 лютого 2008 року, яка складається із: 1 млн 936 тис. 168 грн 92 коп. заборгованості за кредитом; 997 грн 56 коп. простроченої заборгованості за кредитом; 140 тис. 497 грн заборгованості за відсотками;

- звернув стягнення на предмет іпотеки - приміщення промтоварного магазину НОМЕР_2 шляхом продажу його на прилюдних торгах за початковою ціною продажу 1 млн 233 тис. 580 грн на погашення 1 млн 525 тис. 122 грн 80 коп. заборгованості перед ПАТ «Універсал Банк», яка складається із: 788 тис. 564 грн 98 коп. заборгованості за кредитом; 1 тис. 1 грн 95 коп. простроченої заборгованості за кредитом; 152 тис. 371 грн 6 коп. заборгованості за відсотками (за кредитним договором від 22 вересня 2008 року), а також 471 тис. 896 грн 99 коп. заборгованості за кредитом; 1 тис. 35 грн 91 коп. простроченої заборгованості за кредитом; 110 тис. 251 грн 94 коп. заборгованості за відсотками (за договором від 22 вересня 2008 року);

- стягнув із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Універсал Банк» 5 тис. 992 грн 60 коп. судових витрат - по 2 тис. 996 грн 30 коп. з кожного.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 1 червня 2016 року касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відхилила, рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 4 листопада 2015 року залишила без змін.

10 серпня 2016 року ОСОБА_4, за дорученням якого діє ОСОБА_6, звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 4 листопада 2015 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 червня 2016 року з передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав: неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме статей 256 - 258, 261, 266, 267 Цивільного кодексу України, статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку»; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постановах Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Обґрунтовуючи підставу перегляду вказаних судових рішень, передбачену пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, заявник посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 лютого 2012 року, 15 жовтня 2014 року, 10 і 24 лютого, 6 квітня 2016 року, в яких, на його думку, по-іншому, ніж в оскаржуваних судових рішеннях, застосовано зазначені норми матеріального права.

На підтвердження підстави перегляду вищевказаних судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України, заявник посилається на постанови Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року, 23 грудня 2015 року, 27 січня і 29 червня 2016 року.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

За положеннями пунктів 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є: неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Постановляючи ухвалу від 1 червня 2016 року, про перегляд якої порушує питання заявник, касаційний суд, залишивши без змін рішення суду апеляційної інстанції, погодився з його висновком про наявність правових підстав для визнання майна предметом іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки з огляду на те, що у зв'язку з проведенням реконструкції без згоди іпотекодержателя іпотека на спірні приміщення не припинилась, оскільки внаслідок цієї реконструкції спірне майно переведено із житлового фонду в нежитловий; отже, відсутній факт знищення іпотечного майна або створення нового майна.

Крім того, суди дійшли висновку про те, що перехід права власності на Ѕ частину об'єктів іпотеки від іпотекодавця до його дружини (відповідачки ОСОБА_5.) не припиняє іпотеку на частину майна, переданого їй на підставі рішення суду про поділ майна подружжя. При цьому відповідачка ОСОБА_5 набула статусу іпотекодавця з усіма правами й обов'язками за іпотечними договорами у тому ж обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття нею права власності на об'єкти іпотеки.

Касаційний суд також погодився з висновком апеляційного суду про визначення початкової вартості іпотечного майна на підставі наданих відповідачами висновків про вартість спірних приміщень як нежитлових.

При цьому суди дійшли також висновку про те, що на час розгляду справи заборгованість за кредитним договором стягнута на підставі судових рішень, які боржник не виконав; разом з тим позовна давність не пропущена, оскільки банк заявив вимогу про стягнення коштів, розмір яких визначено судовими рішеннями в лютому та червні 2013 року, й саме з цих дат слід відраховувати встановлений законодавством трирічний строк.

Разом з тим в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданих заявником для порівняння, містяться такі висновки:

- в ухвалах від 29 лютого 2012 року, 10 і 24 лютого, 6 квітня 2016 року касаційний суд, направивши справи на новий розгляд, указав на порушення судами норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справ;

- в ухвалі від 15 жовтня 2014 року касаційний суд, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, погодився з його висновком про відсутність правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки банк звернувся до суду з пропуском позовної давності, про застосування наслідків якої наполягав відповідач.

Порівняння наведених судових рішень із судовим рішенням суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим застосуванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшов протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Крім того, відсутні й підстави для перегляду ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 червня 2016 року у зв'язку з її невідповідністю висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року, 23 грудня 2015 року, 27 січня і 29 червня 2016 року, оскільки ухвала суду касаційної інстанції, про перегляд якої подано заяву, не суперечить цим висновкам.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.

Керуючись частиною другою статті 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання майна предметом іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки за заявою ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 4 листопада 2015 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 червня 2016 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді : Л.І. Охрімчук

В.І. Гуменюк

В.М. Сімоненко