Ухвала суду № 62754517, 08.11.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

О К Р Е М А ДУМКА

08 листопада 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/1241/16

Судовою колегією Одеського апеляційного адміністративного суду розглянута адміністративна справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2016 року за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ІМЕКСБАНК" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дій.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, а постанова Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2016 року залишена без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, судова колегія виходила з того, що спірний договір був укладений під час дії заборони укладати депозитні договори з фізичними особами з підстав віднесення банку до проблемних Постановою Правління НБУ №16/БТ від 15 січня 2015 року, яка була обов'язкова до виконання.

Судова колегія також прийшла до висновку про нікчемність даного правочину, у зв'язку з чим висновки суду першої інстанції про визнання протиправними дій уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації AT "ІМЕКСБАНК" щодо застосування наслідків нікчемності укладеного договору вважала правильними.

Не погоджуюся з мотивами, які стали підставою для залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а постанови Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2016 року без змін, виходячи з наступного.

Згідно ст. 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" рішення НБУ про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.

НБУ має право заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від проблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.

Проблемний банк у строк до 180 днів зобов'язаний привести свою діяльність у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України. Банк зобов'язаний у строк до семи днів повідомити Національний банк України про заходи, які він вживатиме з метою приведення своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, та на вимогу Національного банку України повідомляти його про хід виконання цих заходів.

Отже, Закон встановлює для банку конкретне обмеження виключно у вигляді заборони проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.

Згідно ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам та не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

У разі необґрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунка, клієнт має право на захист відповідно до цього Кодексу.

Отже, ст. 1067 ЦК України містить імперативну вказівку про те, що банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах та не має права відмовити у відкритті рахунка, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

Окрім того, Постанова Правління НБУ №16/БТ від 15 січня 2015 року стосується встановлення вимог та обмежень щодо діяльності самого банку, а не його клієнтів, а також не містить прямих заборон, право накладання яких визначені ст. 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" для НБУ. Більш того, дана постанова не забороняє здійснювати залучення коштів від фізичних осіб.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивача не включено до переліку вкладників у зв'язку із тим, що обставини вчинення правочинів по поточному рахунку позивача свідчать про штучність та фіктивність створення правових підстав для отримання клієнтами банку сум гарантованого відшкодування з коштів Фонду.

Так, зокрема кошти на рахунки, відкриті на ім'я позивача надійшли шляхом безготівкового переказу коштів від ОСОБА_2

Таким чином, на думку відповідача вказані операції призвели до того, що власник великого вкладу, залучивши кошти в сумі, що не перевищує граничного розміру відшкодування коштів за вкладами на рахунок позивача, фактично розділив суму власного вкладу на частини з метою отримання відшкодування коштів за власним вкладом в сумі, що перевищує розмір граничного відшкодування.

Варто зазначити, що відповідачем в якості підстави нікчемності правочину зазначено п.7 ч.1 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" згідно якого правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

При цьому відповідачем не доведено, що банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Також звертаю увагу, що зарахування на депозитний рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи, як підстава визнання нікчемними вкладів, не відповідає вимогам законодавства України. Такі дії, з огляду на невиплату коштів (невключення до переліку вкладників банку) як позивачу, так і іншій особі, з рахунку якої їй перераховано кошти, порушують їх право на власність.

Право громадянина на власність як важливий атрибут правової держави і демократичного суспільства закріплено в Конституції України, у якій установлено форми власності, закріплено рівність усіх суб'єктів права власності, гарантії права власності та обов'язки власників. Так, стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17 липня 1997 року) : "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.".

Захист прав і законних інтересів вкладників банків є метою Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, статтею 26 цього Закону встановлено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом.

З огляду на вищевикладене, вважаю, що у суду апеляційної інстанції не було підстав для задоволення апеляційної скарги та прийняття постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Суддя Бітов А.І.