Ухвала суду № 62754449, 16.11.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/4695/16

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Романішина В.Л.,

суддів Запорожана Д.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, третя особа ОСОБА_1, про скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

15.09.2016р. ТОВ «Кей-Колект» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до першого Приморського відділу ДВС Одеського МУЮ про скасування постанов АВ №972728 від 14.09.2011р. та АА №213535 від 22.04.2010р. в частині накладення арешту на майно: квартиру АДРЕСА_1.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 16.09.2016р. відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ТОВ «Кей-Колект» на підставі п.1 ч.1 ст.109 КАС України.

Приймаючи вказану ухвалу суддя першої інстанції дійшов висновку, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки предметом позову є спір з іншими кредиторами про захист наявного у ТОВ «Кей-Колект» переважного права на звернення стягнення на майно, що знаходиться в іпотеці, у звязку з чим такий спір, на підставі ст.15 Цивільного процесуального кодексу України, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ТОВ «Кей-Колект» подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу від 16.09.2016р. скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що спір є публічно-правовим, так як перший Приморський відділ ДВС Одеського МУЮ, здійснюючи свої дії у визначених законом рамках як представник держави, який забезпечує виконання судових рішень, здатний впливати на права інших осіб в рамках реалізації визначених державою завдань. Оскаржуваними постановами відповідача накладено арешт на майно, який перешкоджає ТОВ «Кей-Колект», як іпотекодержателю, задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду сторони в судове засідання не прибули, а тому на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд встановив, що 21.08.2006р. між ОСОБА_1, як Позичальником, та АКІБ «УкрСиббанк», як Кредитором, укладено кредитний договір №11030400000, в забезпечення виконання якого того ж дня між сторонами договору укладено іпотечний договір, предметом якого є належне Позичальнику нерухоме майно квартира АДРЕСА_1.

Постановами першого Приморського відділу ДВС Одеського МУЮ АВ №972728 від 14.09.2011р. та АА №213535 від 22.04.2010р. на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за іпотечним договором від 21.08.2006р., накладено арешти.

Апеляційний суд, також, встановив, що 12.12.2011р. АКІБ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кей-Колект» відповідно до договору факторингу №1 свої права та вимоги за зобовязаннями ОСОБА_1 по кредитному договору. Обтяження згідно іпотечного договору від 21.08.2006р. відступлено ТОВ «Кей-Колект» та зареєстровано в державному реєстрі іпотек.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі за позовом ТОВ «Кей-Колект» про скасування постанов АВ №972728 від 14.09.2011р. та АА №213535 від 22.04.2010р. в частині накладення арешту на майно: квартиру АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені в позові вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судді Одеського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Згідно п.1 ч.1 ст.3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору. Наявність у суб'єкта владних управлінських функцій означає, що він наділений адміністративною правосуб'єктністю, яка реалізується через певний обсяг конкретних прав і обов'язків (повноважень), необхідних для здійснення управлінської діяльності в тій чи іншій сфері публічної влади.

Таким чином, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Частиною 1 статті 181 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутись до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно п.19 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» №3 від 13.12.2010р., судами при розгляді справ з приводу оскарження дій державного виконавця стосовно арешту майна боржника потрібно враховувати, що в межах статті 181 КАС України розглядаються вимоги щодо арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Таке ж право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства з позовом про зняття арешту з майна передбачено ч.2 ст.114 та ст.152 ЦПК України.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, даний адміністративний позов про визнання протиправними та скасування постанов першого Приморського відділу ДВС Одеського МУЮ АВ №972728 від 14.09.2011р. та АА №213535 від 22.04.2010р. в частині накладення арешту на майно: квартиру АДРЕСА_1, заявлено у звязку з наявністю у позивача пріоритетного права звернення стягнення за рахунок Предмету іпотеки перед іншими кредиторами.

Тобто, предметом спору в даній справі фактично є спір з іншими кредиторами боржника ОСОБА_1 про захист наявного у ТОВ «Кей-Колект» переважного права звернення стягнення за рахунок Предмету іпотеки як іпотекодержателя. Під час вирішення такого спору з'ясуванню підлягають обставини щодо підстав набуття права власності на спірне майно, у зв'язку з чим зазначені вимоги є приватноправовими.

Публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб'єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов'язані з визнанням права власності на арештоване майно.

З адміністративного позову вбачається, що позивач вибрав для себе такий спосіб захисту, який за змістом унеможливлює визначити та захистити, можливе, його порушене право у даному колі правовідносин.

Аналізуючи наведені вище норми чинного законодавства, апеляційний суд доходить висновку, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а відтак рішення судді першої інстанції про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі є правильним. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Враховуючи, що суддею Одеського окружного адміністративного суду ухвалено судове рішення з додержанням норм процесуального права, суд апеляційної інстанції, на підставі ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену ухвалу від 16.09.2016р. - без змін.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 199 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 ч.5 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2016 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Запорожан Д.В.

ОСОБА_2