Вирок № 62750647, 15.11.2016, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/5155/16-к

Провадження № 1-кп/645/435/16

В И Р О К

Іменем України

15 листопада 2016 р. м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Федорової О.В.

секретаря судового засідання - Сєркової О.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дрезден, Німеччина, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше засудженого:

-04.12.2001 року Київським районним судом м. Харкова за ч. 2, ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, в силу ст. 75 КК України, звільненого від відбування покарання з випробуванням на 2 роки;

-06.10.2003 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 309, ст. 71 КК України, до 3 років 2 місяців позбавлення волі;

-30.08.2013 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 307, ст. 69 КК України до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, -

та Угоду про примирення, укладену між потерпілим ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_1 24 жовтня 2016 року,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Пономаренка А.О.,

потерпілого - ОСОБА_2,

захисника обвинуваченого - адвоката Сметаніна Д.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_4,

в с т а н о в и в:

Обвинувачений ОСОБА_1 01.09.2016 року приблизно о 21:30 год. знаходячись біля станції метро «Армійська» по пр. Московському в м. Харкові, підійшов до раніше незнайомого йому ОСОБА_2 та почав спілкуватись. Маючи умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, шляхом обману, із корисливих спонукань, під приводом тимчасового користування, попросив у ОСОБА_2 мобільний телефон «Nokia 105» чорного кольору для того, щоб здійснити дзвінок, не маючи наміру в подальшому повертати зазначене майно.

ОСОБА_2, введений в оману запевненнями ОСОБА_1 щодо тимчасового користування його телефоном, виходячи з помилкової впевненості в добросовісності його дій, передав йому свій мобільний телефон «Nokia 105», чорного кольору, вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 4912 від 23 вересня 2016 року - 366,00 гривень. Після цього ОСОБА_1 з місця скоєння злочину зник, розпорядившись майном на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 366,00 грн.

Такі дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), що вчинено повторно.

24 жовтня 2016 року між потерпілим ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_1 укладена угода про примирення, за змістом якої сторони погодились, що ОСОБА_1 беззастережно визнає свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та погодились, що ОСОБА_1 повинен нести покарання за ч. 2 ст. 190 КК України у виді штрафу у розмірі 75 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В угоді зазначено наслідки її укладення та затвердження, передбачені ст. ст. 473, 474 КПК України, а також наслідки невиконання угоди.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, суд виходить з вимог п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, якою передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному проваджені може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним (обвинуваченим).

Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, та у кримінальному провадження у формі приватного обвинувачення.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1, відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 себе винуватим у вчиненні злочину визнав, щиро розкаявся, підтвердив, що угоду про примирення він укладав добровільно і наслідки укладання та затвердження зазначеної угоди для нього є зрозумілими. Просив затвердити зазначену угоду.

Потерпілий ОСОБА_2 зі свого боку також підтвердив суду, що претензій будь-якого характеру до обвинуваченого не має, викрадене було повернено, зазначену угоду з боку потерпілого укладено добровільно, наслідки укладання та затвердження зазначеної угоди для нього є зрозумілими. Просив суд затвердити зазначену угоду про примирення.

Прокурор та захисник обвинуваченого в судовому засіданні просили затвердити угоду про примирення між потерпілим та підозрюваним, оскільки вона не суперечить вимогам кримінального процесуального законодавства України.

Судом встановлено, що дана угода про примирення за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст.ст. 468-470, 471 КПК України, а також відповідає положенням КК України щодо правової кваліфікація злочину та узгодженої міри покарання, яка передбачена санкцією ч. 2 ст. 190 КК України.

Суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто згідно з ч. 6 ст. 474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Міра покарання, яка узгоджена сторонами, є достатньою для виправлення обвинуваченого і відповідає загальним засадам призначення покарання.

Таким чином, за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні під час підготовчого судового провадження, суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, приходить до висновку про наявність правових підстав для прийняття рішення про затвердження угоди про примирення між сторонами кримінального провадження і призначення ОСОБА_1 узгодженої сторонами міри покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України у виді штрафу у розмірі 75 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений.

Судові витрати у кримінальному провадженні суд покладає на обвинуваченого.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, обраний відносно ОСОБА_1, залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Керуючись ст.ст. 314, 368, 370, 474, 475 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

Угоду про примирення між потерпілим ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_1 укладену 24 жовтня 2016 року - затвердити.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 75 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 1275,00 (одна тисяча двісті сімдесят п'ять) гривень.

Речовий доказ - мобільний телефон марки «Nokia 105», в корпусі чорного кольору, який знаходиться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_2, вважати повернутим власникові після набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1, судові витрати за проведення товарознавчої експертизи № 4912 від 23.09.2016 року в сумі 351,84 грн. на користь держави в особі НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС в Комінтернівському районі м. Харкова).

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, обраний відносно ОСОБА_1, залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Вирок на підставі угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим (підозрюваним) може бути оскаржений в апеляційний суд Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п'ятою - сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;

2) потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; не роз'яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу;

3) прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

У разі невиконання угоди про примирення потерпілий має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого законом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.

Суддя О. В. Федорова