Постанова № 62750193, 08.11.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1683/16

Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

08 листопада 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Смілянця Е. С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Приватна друкарня" до Державної податкової інспекції у м.Хмельницький, Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Приватна друкарня" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м.Хмельницький, Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині задоволення позову, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного зясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Сторони у справі повноважних представників у судове засідання не направили, хоча повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову, з наступних підстав.

Встановлено, що посадовими особами ДПІ у м. Хмельницькому проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій декларації з податку на додану вартість ПП "Приватна друкарня" за листопад 2015 року.

За результатами перевірки складений акт №148/15-1/31733903 від 19.01.2016 року.

В ході перевірки виявлені та зафіксовані в акті порушення позивачем вимог п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України шляхом завищення податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за листопад 2015 року за рахунок податкової накладної №16 від 30.11.2015 року на суму ПДВ 1 633 333, 33 грн., в якій не було зазначено код товару по УКТ ЗЕД. Також встановлене завищення від'ємного значення між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту (р.19 Декларації) за листопад 2015 року на 1 005 740 грн., а також заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету (р. 25, 25.1 Декларації) за листопад 2015 року на суму 627 593 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.02.2016 року №0000321501/122 та №0000331501/123.

Не погодившись із викладеними у акті перевірки висновками та податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся зі скаргою до Головного управління ДФС у Хмельницькій області.

Рішенням Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 01.03.2016р. №2501/10/22-01-10-03-14 скарга позивача була залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення без змін.

Позивач вважає, що вказане рішення відповідача про результати розгляду його первинної скарги є необґрунтованим, а тому звернувся до суду.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення податкового органу загалом прямо не суперечить нормам або змісту Закону, оскільки не виходить за межі повноважень відповідача, прийняте на підставі та у спосіб, визначений Законом, своєчасно направлене платнику податків, відтак відсутні безпосередні підстави для його скасування чи визнання протиправним. Зважаючи на це, позов не може бути задоволений у повному обсязі.

Водночас, суд першої інстанції вважає, що оскаржуване рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області не повною мірою відповідає вимогам обґрунтованості, оскільки не містить аналізу та спростування усіх доводів платника, які зазначені у скарзі. Податковим органом жодним чином не спростовуються аргументи підприємства, які наведені у скарзі, та стосуються можливості застосування щодо правовідносин, які виникли, рівнозначних норм ПКУ, які можуть тягнути за собою різні правові наслідки для платника податків.

З метою повного захисту законних прав платника податків на отримання законного та обґрунтованого рішення, а також з метою виконання основного завдання та призначення адміністративного судочинства - захисту прав та інтересів особи у сфері публічно - правових відносин, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та зобов'язав відповідача розглянути та надати належну оцінку усім тим доводам та запереченням ПП "Приватна друкарня", викладеним у скарзі від 11.02.2016 року №30, які не були належним чином розглянуті та спростовані податковим органом. До того ж, у випадку обґрунтованості таких доводів зобов'язав відповідача прийняти передбачене законом рішення або вчинити дії у межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, з метою поновлення законних прав та інтересів платника податків ПП "Приватна друкарня".

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суд першої інстанції про відсутність підстав для скасування рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 01.03.2016р. №2501/10/22-01-10-03-14.

Вказане рішення прийняте в порядку та у спосіб, визначені законом, без перевищення наданих відповідачу повноважень. До того ж, позивач згідно розрахунку коригування кількісних і вартісних показників податкової накладної №16 від 30.11.2015 року (а.с.13) виправив допущену технічну помилку та в графі 4 податкової накладної №16 від 30.11.2015 року зазначив код товару згідно з УКТ ЗЕД. Тобто, позивач визнав наявність підстав для прийняті податкових повідомлень-рішень від 05.02.2016 року №0000321501/122 та №0000331501/123.

Крім того, вказаний висновок суду першої інстанції не оспорюються апелянтом, а в силу ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Водночас, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо необхідності виходу за межі позовних вимог та обрання вказаного способу захисту порушеного права позивача, з огляду на викладене нижче.

Згідно із п.56.1-56.2 ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Відповідно до ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 частини 1 статті 17 встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Разом з тим, рішення контролюючого органу, прийняте в процедурі апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання, в разі, якщо ним не змінюється податкове повідомлення-рішення, яким визначена сума податкового зобов'язання, не має юридичного значення для платника податків, оскільки не створює для нього юридичного наслідку (не звужує коло прав, не збільшує коло обов'язків). Дотримання контролюючим органом вимог актів законодавства щодо порядку та способу проведення перевірки, розгляду скарг на податкові повідомлення-рішення входить до предмету доказування при розгляді спору про правомірність такого податкового-повідомлення рішення. У разі встановлення судом факту перевищення контролюючим органом встановлених законом повноважень чи вчинення дій у спосіб, який не передбачений законом, таке може бути самостійною підставою для скасування податкового-повідомлення рішення як протиправного.

Колегія суддів вважає, що оцінка судом першої інстанції рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 01.03.2016р. №2501/10/22-01-10-03-14 щодо його відповідності ознакам рішення суб'єкта владних повноважень, зроблена без з'ясування правових наслідків прийняття цього рішення з точки зору обсягу прав та обов`язків позивача, адже на права та обов'язки позивача впливають виключно податкові повідомлення-рішення від 05.02.2016 року №0000321501/122 та №0000331501/123.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади (в т.ч. і суд) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

«На підставі» означає, що орган державної влади повинен бути утвореним у порядку визначеному Конституцією і законами України та зобов'язаний діяти на виконання вимог закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що орган державної влади (суб'єкт владних повноважень) повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що орган державної влади (суб'єкт владних повноважень) зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії та повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії є вимогами для органу державної влади, який приймає рішення або вчиняє дії, недотримання яких несе встановлену законом відповідальність.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень по межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективного державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням суд повинен розуміти таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, що визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Діючим законодавством встановлена процедура прийняття податковими органами відповідних рішень за результатами розгляду первинної скарги платників податків, і суд не може підміняти цю процедуру та адміністративного суб'єкта, до компетенції якого віднесено прийняття відповідних рішень.

Суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.

Колегія суддів вважає, що втілення обраного судом першої інстанції способу захисту прав позивача призведе до втручання у виключну компетенцію відповідача, адже суд першої інстанції фактично надав відповідачу обов'язкові до виконання вказівки, які безпосередньо пов'язані із виключними повноваженнями контролюючих податкових органів щодо перегляду податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку.

У відповідності із ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, постанову суду першої інстанції належить скасувати і прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області задовольнити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Приватна друкарня" до Державної податкової інспекції у м.Хмельницький, Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3