Ухвала суду № 62749907, 15.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 р. Справа № 876/7326/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Кузьмича С.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.08.2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказ Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № 37-о від 05.04.16р. «Про звільнення ОСОБА_1», поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного ревізора-інспектора сектору доходів і зборів з фізичних осіб Сколівського відділення Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області з 06.04.16р., стягнення з Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час її перебування у вимушеному прогулі.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що Наказом Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № 37-о від 05.04.16р. позивача було звільнено з займаної посади за п.1 ст.40 КЗпП України (у зв'язку із скороченням штатів). ОСОБА_1 вказує, що всупереч ст.49-2 КЗпП відповідачем не було запропоновано їй жодної посади. Відповідачем порушено вимоги ст. 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі позивача, оскільки в неї наявний стаж в органах ДФС у Львівській області близько 22 років, на утриманні перебуває двоє дітей, які навчаються у вищих навчальних закладах, позивачу присвоєно 13 ранг державного службовця, спеціальне звання - Інспектора податкової та митної справи I рангу, вона немає діючих дисциплінарних стягнень, їй неодноразово оголошувались подяки та надавались премії за проявлену ініціативу та професіоналізм. З урахуванням викладеного, вважає, що вона має переважне право на залишення на роботі. Просив позов задоволити.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.08.2016 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № 37-о від 05.04.16р. «Про звільнення ОСОБА_1». Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного ревізора-інспектора сектору доходів і зборів з фізичних осіб Сколівського відділення Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області з 06.04.16р. Стягнено з Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на користь ОСОБА_1 7185 (сім тисяч сто вісімдесят п'ять) гривень 39 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Стрийська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зарахована в порядку переводу на посаду державного податкового інспектора відділу обліку та обробки даних 15.06.94р., що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці позивача. 16.06.94р прийняла присягу державного службовця. 14.10.94р. позивачу присвоєно звання інспектора податкової служби II рангу. 06.02.15р. ОСОБА_2 призначена на посаду головного державного ревізора-інспектора сектору доходів і зборів з фізичних осіб Сколівського відділення в порядку переведення. На вказаній посаді позивач перебувала на час звільнення.

На виконання постанови КМУ від 21.10.15р. №840 «Про внесення змін у додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2015 року №85» щодо затвердження граничної чисельності працівників територіальних органів ДФС та згідно з наказом ДФС України від 25.12.15р. № 996 "Про затвердження чисельності працівників податкових органів ДФС», наказу ДФС України від 11.01.16р. № 17 «Про введення в дію структур територіальних органів ДФС та затвердження методичних рекомендацій щодо їх побудови», наказу Стрийської ОДПІ від 29.01.16р. №26 "Про введення в дію структури Стрийської ОДПІ» та наказу № 42 від 10.02.16р. «Про введення в дію штатного розпису на 2016р.», в Стрийській ОДПІ відбулися зміни організаційної структури та скорочення штатної чисельності працівників.

05.02.16р. ОСОБА_1 була попереджена про наступне вивільнення згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України. Як вказує відповідач, у зв'язку з відсутністю вакантних посад пропозиція посад позивачу не надавалась.

Наказом Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № 37-о від 05.04.16р. ОСОБА_1 була звільнена з займаної посади за п.1 ст.40 КЗпП України.

Пунктом 1 ст.40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Верховний Суд України в п.19 Постанови Пленуму № 9 від 06.11.92 р. "Про практику розгляду судами трудових спорів" вказує, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Так, судова колегія апеляційного суду звертає увагу, що якщо хоч одна з цих умов не була дотримана при звільненні працівника, то таке звільнення не можна вважати законним.

Відповідно до ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Таким чином, у першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов'язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.

Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом складення довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Тобто, ці обставини повинен з'ясовувати сам суб'єкт владних повноважень, приймаючи відповідне рішення.

Відповідно до штатного розпису на 2016 рік кількість працівників у реорганізованому секторі податків і зборів фізичних осіб становить 4 штатні одиниці. В тому числі 1 штатна одиниця - завідувач і 3 штатні одиниці головних державних ревізорів-інспекторів.

Відповідно до переліку змін №5 до штатного розпису на 2015 рік, попередньо у штатному розписі відповідача в секторі доходів і зборів кількість штатних одиниць становила 7 осіб. З яких 1 штатна одиниця - завідувач і 6 штатних одиниць головних державних ревізорів-інспекторів.

Відтак, в підрозділі, в якому працювала позивач, фактично відбулось скорочення штату.

Судовою колегією апеляційного суду встановлено, що у зв'язку із скороченням штатів переважне право на залишенні на роботі у секторі доходів і зборів з фізичних осіб Сколівського відділення Стрийської ОДПІ надано ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

На час попередження працівників про наступне вивільнення у зв'язку з скороченням штату ОСОБА_5 перебувала у відпустці без збереження заробітної плати для домашнього догляду за дитиною до досягнення нею чотирьохрічного віку з 16.02.16р. до 26.02.17р. Наказом від 16.02.16р. №6-0 головного державного ревізора-інспектора сектору доходів і зборів з фізичних осіб Сколівського відділення ОСОБА_5 переведено на посаду головного державного ревізора-інспектора сектору податків і зборів з фізичних осіб Сколівського відділення. Підставою винесення такого наказу стала заява ОСОБА_5

З 16.02.16р. ОСОБА_5 надано відпустку без збереження заробітної плати для домашнього догляду за дитиною до досягнення нею чотирьохрічного віку з 16.02.16р. до 26.02.17р.

Наказом від 16.02.16р. №6-0 головного державного ревізора-інспектора сектору доходів і зборів з фізичних осіб Сколівського відділення ОСОБА_4 переведено на посаду головного державного ревізора-інспектора сектору податків і зборів з фізичних осіб Сколівського відділення на час відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_5 Підставою винесення такого наказу стала пропозиція посади від 16.02.16р. та заява ОСОБА_4

Тим самим наказом відповідача № 6-О було переведено з 16.02.16р. головного державного ревізора-інспектора сектору доходів і зборів з фізичних осіб Сколівського відділення ОСОБА_3 на посаду головного державного ревізора-інспектора Сколівського відділення. Підставою для переведення були пропозиція вакантної посади від 16.02.16р. та заява ОСОБА_3

За таких обставин, вказані обставини свідчать про те, що на час скорочення штату працівників відповідного сектору, у відповідача були наявні вакантні посади, однак позивачу такі не були запропоновані.

Стрийською ОДПІ представлено зведену інформацію працівників сектору доходів і зборів, згідно з якою у позивача наявний більший трудовий стаж роботи, в тому числі стаж роботи в органах державної служби, ніж у ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Зокрема, у позивача загальний стаж роботи 24 роки 7 місяців, в тому числі стаж роботи в органах державної податкової служби 21 рік 9 місяців, тоді як у ОСОБА_5 загальний стаж роботи 7 років 2 місяці, в тому числі стаж роботи в органах державної служби 5 років 5 місяців, ОСОБА_3 загальний стаж роботи 15 років 4 місяців, в тому числі стаж роботи в органах державної служби 11 років 5 місяців, ОСОБА_4 загальний стаж роботи 39 років 7 місяців, в тому числі стаж роботи в органах державної служби 20 років 10 місяців.

Таким чином, судова колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що звільнивши позивача на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, відповідач не вжив заходів з метою працевлаштування позивача на відповідній посаді у новоутвореному підрозділі, що свідчить про порушення встановленого порядку її звільнення.

Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України висловленою у постанові від 01.04.15р. та із висновком Вищого адміністративного суду України який міститься в ухвалі від 20.11.14р. у справі № К/800/23885/13.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.08.2016 року у справі №813/1513/16 - без змін.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

С. Кузьмич