Постанова № 62749885, 09.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року № 876/6327/16Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів:Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів,

встановив:

У липні 2016 року позивач ОСОБА_2 ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області звернулась в суд із адміністративним позовом до відповідача ФОП ОСОБА_1, в якому просила стягнути з відповідача до бюджету податковий борг в сумі 23344, 51 грн..

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.07.2016 року в порядку скороченого провадження позов задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до бюджету податковий борг в сумі 23344 грн. 51 коп..

З постановою суду першої інстанції від 25.07.2016 року не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом порушено норми матеріального і процесуального права, а тому оскаржена постанова підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що дана справа розглядалась судом першої інстанції в порядку скороченого провадження без встановлених законом підстав та з порушенням вимог процесуального права, адже предметом спору в даній справі є стягнення до бюджету податкового боргу, який не ґрунтується на рішенні субєкта владних повноважень. В ухвалі про відкриття скороченого провадження від 08.07.2016 р. суд запропонував відповідачу у десятиденний строк з дня одержання ухвали подати заперечення проти позову та відповідні докази через канцелярію суду або поштою. Відповідач протягом вказаного строку, а саме 22.07.2016 р., скористався наданим йому правом та поштою надіслав заперечення проти позову, однак суд першої інстанції передчасно 25.07.2016 р., без врахування надісланих заперечень та відповідних доказів виніс оскаржену постанову. В запереченні на позов відповідач повідомив суд, що станом на 20.07.2016 р. у нього відсутня заборгованість по декларації від 16.04.2014 р. в заявленому позивачем розмірі, оскільки така була сплачена ОСОБА_1 20.07.2016 р.. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не досліджено жодного належного доказу на підтвердження заявленої позивачем суми податкового боргу, а саме розрахунку суми не сплаченої заборгованості та суми пені. Також відповідач звертає увагу на те, що ФОП ОСОБА_1 не несе обовязку зі сплати податку на доходи фізичних осіб, оскільки дохід отримано ОСОБА_1 не субєктом підприємницької діяльності.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену постанову суду від 25.07.2016 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні даного адміністративного позову повністю.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та зявились в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави та межі апеляційної скарги, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити частково.

Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач ФОП ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: 79066, м. Львів, вул. Сихівська, Б. 26/48 (а.с. 7-8).

У звязку з не сплатою відповідачем податкових зобов'язань в повному обсязі у встановлені строки, контролюючим органом надіслано відповідачу податкову вимогу форми "Ф" № 3523-25 від 22.08.2014 року на суму 139868,14 грн.. Відповідно до повідомлення про вручення цінного листа, наявного в матеріалах справи, вказану вимогу відповідач отримав 04.09.2014 р. (а.с. 9). В матеріалах справи відсутні докази оскарження даної податкової вимоги.

Заборгованість позивача виникла у зв'язку з неповною сплатою до бюджету податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування. Вказаний борг виник з декларації позивача про майновий стан і доходи за 2013 рік від 30.04.2014 р. (а.с. 11-12).

Згідно довідки ОСОБА_2 ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, ФОП ОСОБА_1 станом на 22.06.2016 року має заборгованість з податку на доходи фізичних осіб в сумі 23344,51 грн., в тому числі основний платіж 1818,14 грн. та пеня 21526,37 грн. (а.с. 6).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач станом на 22.06.2016 року має податкову заборгованість по платежах до бюджету в сумі 23344,51 грн.. На час прийняття рішення судом ця сума є узгодженою та у встановлені законом строки до бюджету не сплаченою, тобто визнається сумою податкового боргу, а, відтак, підлягає стягненню в примусовому порядку.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти та нерезиденти України), юридичні особи (резиденти та нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування і на яких покладено обов'язок зі сплати податків і зборів (ст. 15 ПК України).

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 ПК України).

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.1 ст. 59 ПК України).

У разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги (п. 59.5 ст.59 ПК України).

Пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (п.п. 14.1.162 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня (п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України).

Податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п. 1 ст. 109 ПК України).

Податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи (п. 41.1 ст. 41 ПК України).

Орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (п. 95.1 ст. 95 ПК України).

Джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів (п. 87.1 ст. 87 ПК України).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачу було належно скеровано податкову вимогу форми "Ф" № 3523-15 від 22.08.2014 року. Зазначена податкова вимога ні в адміністративному, ні в судовому порядку у встановлений чинним законодавством спосіб не оскаржена.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що зазначена у цій податковій вимозі сума 139868,14 грн. є більшою від самостійно задекларованої відповідачем суми 139828,14 грн. у звязку із наявністю на той час у відповідача іншої податкової заборгованості в розмірі 40 грн..

Згідно довідки ОСОБА_2 ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, відповідач станом на 22.06.2016 року має податкову заборгованість по платежах до бюджету в сумі 23344,51 грн., що включає основний платіж по податку на доходи фізичних осіб 1818,14 грн. та пеня 21526,37 грн..

Вказане також підтверджується обліковою карткою, службовим дописом № 255 від 08.11.2016 р., розрахунком розміру пені, що надані позивачем суду апеляційної інстанції.

Таким чином, матеріалами справи повністю підтверджено наявність у відповідача податкової заборгованості по платежах до бюджету.

При цьому, надані апелянтом додаткові квитанції про сплату боргу стосуються фактів оплати після 22.06.2016 року, тобто ці суми не могли бути включені до розрахунку заборгованості на час предявлення до суду даного адміністративного позову.

Однак, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги в частині щодо неможливість розгляду судом першої інстанції даної справи в порядку скороченого провадження.

Так, за змістом пункту 4 частини першої статті 183-2 КАС України, скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.

Суд першої інстанції необґрунтовано надав розширювального тлумачення наведеній процесуальній нормі, поширивши її дію на даний спір про стягнення податкового боргу, який не ґрунтується на рішенні суб'єкта владних повноважень.

За своїм процесуальним змістом скорочене провадження являє собою вид провадження в адміністративних судах, що полягає у спрощеній процедурі вирішення адміністративного спору, який ґрунтується на безспірних документах, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

У пункті 41 рішення від 23.11.2006 р. «Юссила проти Фінляндії» (заява № 73053/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що обов'язок здійснювати усне провадження у справі не є абсолютним. При розгляді деяких справ здійснення усного провадження може й не вимагатися, як-от у випадках, коли не йдеться про достовірність або розбіжність обставин справи, які зумовлюють необхідність усного провадження; у такій ситуації суди можуть вирішувати справу на справедливих та розумних засадах, керуючись документами, наданими сторонами, та іншими письмовими матеріалами.

У даній справі відповідні обставини (якими є підстави, наведені у частині першій статті 183-2 КАС) відсутні. Відтак вирішення цього спору у порядку скороченого провадження позбавило відповідача права на особисту участь у відкритому судовому засіданні, що є обов'язковим елементом справедливості судового процесу та кваліфікується як порушення статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Крім того, судом першої інстанції не враховано заперечення відповідача на адміністративний позов.

Наведене виключає можливість залишення в силі рішення суду першої інстанції у даній справі.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність скасування постанови суду від 25.07.2016 р. та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_2 об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області задоволити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до бюджету податковий борг в сумі 23344 (двадцять три тисячі триста сорок чотири) гривні 51 коп..

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді:Р.Й. Коваль

ОСОБА_3

Повний текст постанови виготовлено 14.11.2016 року.