Ухвала суду № 62749693, 15.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/111/16 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

15 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Желтобрюх І.Л., Марчура Я.С.,

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представника відповідачів Пальцун С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАПОЛІС» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАПОЛІС» до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, про визнання незаконними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (відповідач 1), Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області (відповідач 2), Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (відповідач 3), у якому просив:

визнати незаконним і скасувати рішення (листа) ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 07.05.2015 № 5961/10/10-13-11-02-10;

визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління ДФС України у Київській області від 13.07.2015 № 1900/10/10-36-15-01 про результати розгляду скарги;

визнати незаконним і скасувати рішення ДФС України від 02.10.2015 № 20975/6/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарги;

зобов'язати ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області включити відомості з поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2015 року у паперовому вигляді, а також з доповнень та додатків до цієї декларації до облікових даних позивача у інформаційних базах даних ДФС України.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

На вказане рішення суду позивачем подано апеляційну скаргу, у якій скаржник просить зазначену постанову скасувати і постановити нове судове рішення про задоволення адміністративного позову повністю.

У судовому засіданні представник відповідачів заперечувала проти задоволення апеляційної скарги позивача та просила залишити оскаржуване рішення без змін.

Представник позивача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача та представника відповідачів, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із таких фактичних обставин.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 07.05.2015 позивачем було подано до ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області податкову декларацію з ПДВ за квітень 2015 року, до якої було долучено додатки та доповнення.

Податкова декларація з ПДВ за квітень 2015 року була зареєстрована контролюючим органом 07.05.2015 за №1500026341.

Поряд із цим, 07.05.2015 ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області прийнято рішення «Про відмову у прийнятті податкової звітності», оформлене Листом від 07.05.2015 № 596/10/10-13-11-02-10 (т. 1 а.с. 115), у якому вказано, що податкова декларація з ПДВ ТОВ «ВІТАПОЛІС» за квітень 2015 року від 07.05.2015 з реєстраційним номером 1500026341 вважається не визнаною як податкова звітність у зв'язку з тим, що вона подана з порушенням вимог п. 49.4 ст. 49 Податкового кодексу України та запропоновано надати податкову декларацію з ПДВ за звітний період у спосіб передбачений законодавством.

Позивач оскаржив рішення про відмову у прийнятті податкової звітності у порядку, визначеному статтями 55, 56 Податкового кодексу України до Головного управління ДФС у Київській області.

Рішенням Головного управління ДФС України у Київській області від 13.07.2015 № 1900/10/10-36-15-01 скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 07.05.2015 № 596/10/10-13-11-02-10 залишено без змін.

23.08.2015 позивач направив скарги про перегляд і скасування рішення контролюючого органу до ДФС України та Міністерства фінансів України.

Мінфін листом від 03.09.2015 № 31-1120-09-10/27843 направив скаргу позивача за належністю до ДФС України.

Рішенням ДФС України від 02.10.2015 № 20975/6/99-99-11-02-02-15 скаргу ТОВ «ВІТАПОЛІС» залишено без задоволення, а рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 07.05.2015 № 596/10/10-13-11-02-10 та рішення Головного управління ДФС України у Київській області від 13.07.2015 № 1900/10/10-36-15-01 залишено без змін.

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржуване рішення (лист) ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області № 596/10/10-13-11-02-10 є правомірним, обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню. Водночас, суд дійшов висновку про те, що рішення Головного управління ДФС України у Київській області від 13.07.2015 № 1900/10/10-36-15-01 та ДФС України від 02.10.2015 № 20975/6/99-99-11-02-02-15 прийняті відповідачами у строки, визначені ПК України, та в межах їх повноважень.

Перевіривши правову оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних відносин) у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання; у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

За правилами статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Податкова декларація подається за вибором платника податків в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Із прийняттям Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності з 01.01.2015, було запроваджено систему електронного адміністрування податку на додану вартість та передбачено подання податкової звітності з податку на додану вартість в електронній формі.

Названим Законом, який набрав чинності з 01.01.2015, було змінено в тому числі визначений статтею 49 ПК України порядок подання податкової декларації до контролюючих органів.

Так, в силу імперативних приписів абзацу другого пункту 49.4 статті 49 ПК України податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Виключення з цього правила міститься в абзаці третьому цього пункту. Так, у разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податків, договір з яким розірвано, має право до укладення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті.

Отже, на думку колегії суддів, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що з 01.01.2015 усі платники зобов'язані подавати податкову звітність з податку на додану вартість до контролюючого органу виключно в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством, за умови що відповідний договір з платником податків не розривався.

Для документів податкової звітності, сформованих в електронній формі, згідно з приписами статті 49 Податкового кодексу України, обов'язковим реквізитом є наявність електронного цифрового підпису.

Відповідно до положень пункту 49.41 статті 49 ПК України, акредитований центр сертифікації ключів центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, безоплатно надає особам, які мають намір подавати податкову декларацію в електронній формі, послуги у сфері електронного цифрового підпису.

Відсутність електронного цифрового підпису на електронному документі податкової звітності за своїми наслідками є тотожним відсутності підпису платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, засвідченого печаткою платника податку (за наявності), на паперовій податковій декларації.

Положеннями пункту 49.8 статті 49 ПК України передбачено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу.

Як установлено судом попередньої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, 07.05.2015 позивачем до ДПІ була подана податкова декларація з ПДВ за квітень 2015 року, складена у паперовій формі, із додатками.

При цьому, станом на час її подання, був чинним укладений між ТОВ «ВІТАПОЛІС» та ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області договір № 1 про визнання електронних документів.

За наведених правових норм та обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що податкова декларація з ПДВ за квітень 2015 року за формою не відповідає встановленому формату (стандарту) податкового документа в електронному вигляді, не містить обов'язкового реквізиту - електронного цифрового підпису, за відсутності якого цей документ втрачає передбачений статтею 48 ПК України статус податкової декларації.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що жодних обставин, які б свідчили про наявність перешкод для подання податкової звітності з податку на додану вартість засобами електронного зв'язку позивачем не наведено і не доведено.

З приводу тверджень позивача про те, що обов'язок подачі декларації з ПДВ в електронній формі позбавляє платника податків можливості приєднати доповнення до такої декларації, в порядку визначеному статтею 46.4 Податкового кодексу України, та права враховувати від'ємне значення ПДВ у наступних податкових періодах, колегія суддів звертає увагу на таке.

Згідно з пунктом 46.4 статті 46 ПК України якщо платник податків вважає, що форма податкової декларації, визначена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, збільшує або зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам цього Кодексу з такого податку чи збору, він має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці у податковій декларації.

У разі необхідності платник податків може подати разом з такою податковою декларацією доповнення до такої декларації, які складені за довільною формою, що вважатиметься невід'ємною частиною податкової декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання. Платник податків, для якого цим Кодексом встановлено обов'язок подання звітності в електронній формі, подає таке доповнення в електронній формі.

Згідно із формою податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року № 966, у редакції, що діяла на дату подання позивачем контролюючому органу документів, вбачається наявність відмітки про одночасне подання до декларації, зокрема, і доповнення (за довільною формою) відповідно до пункту 46.4 статті 46 розділу II Кодексу.

Отже, електрона форма декларації з ПДВ містить спеціально відведене місце, яке забезпечує можливість платника податку на додану вартість надавати доповнення до поданої декларації.

Таким чином, форма податкової декларації передбачає відображення показників платника податків, що формуються на підставі вимог пункту 200.4. статті 200 ПК України, а тому доводи позивача про неможливість приєднати доповнення до такої декларації у порядку, визначеному статтею 46.4 ПК України, та права враховувати від'ємне значення ПДВ у наступних податкових періодах, є безпідставними.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення (лист) ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області № 596/10/10-13-11-02-10 про відмову у прийнятті податкової звітності є правомірним, обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог про визнання незаконними та скасування: рішення Головного управління ДФС України у Київській області від 13.07.2015 № 1900/10/10-36-15-01 про результати розгляду скарги; рішення ДФС України від 02.10.2015 № 20975/6/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарги, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до п.56.1 ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п.56.2 ст. 56 ПК України).

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується (п.56.3 ст. 56 ПК України).

Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Відповідно до п. 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Згідно з п. 55.2 ст. 55 ПК України контролюючими органами вищого рівня є: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, - для контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць; контролюючі органи в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональні територіальні органи - для державних податкових інспекцій, які їм підпорядковуються.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 р. № 236 (далі - Положення № 236), Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Згідно з п.1 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. N 375 (в редакції, чинній на момент винесення спірних рішень ) (далі - Положення № 375) Міністерство фінансів України (Мінфін) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, державну політику у сфері організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності, державну політику у сфері державного пробірного контролю, бухгалтерського обліку, випуску і проведення лотерей, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю, казначейського обслуговування бюджетних коштів, запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та забезпечує формування та реалізацію єдиної державної податкової, митної політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, їх обігу та обліку.

Одним з основних завдань Мінфіну України, згідно з п. 3 Положення №375, є забезпечення формування та реалізації єдиної державної податкової і митної політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, державної фінансової політики у сфері співробітництва з іноземними державами, банками і міжнародними фінансовими організаціями, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, їх обігу та обліку.

Мінфін України забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, у той час як відповідно до п. 3 Положення №236 одним з основних завдань ДФС України є, зокрема, внесення на розгляд Міністра фінансів України пропозицій щодо забезпечення формування державної податкової політики та державної політики у сфері державної митної справи.

Як вбачається з матеріалів та не оскаржується сторонами, рішенням відповідача 2 від 13.07.2015 № 1900/10/10-36-15-01 залишено без задоволення скаргу позивача від 22.06.2015 №45/15 про перегляд і скасування рішення відповідача 3 (зареєстровано ГУ ДФС у Київській області за № 4104/10/10-36 від 24.06.2015).

Рішенням ДФС України від 02.10.2015 № 20975/6/99-99-11-02-02-15 (з урахуванням рішення від 04.09.2015 про продовження розгляду скарги позивача) скаргу ТОВ «ВІТАПОЛІС» від 23.08.2015 вих.№ 85/15 (зареєстровано ДФС України за вх. № 1568/4 від 04.09.2015) залишено без задоволення, а рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 07.05.2015 № 596/10/10-13-11-02-10 та рішення Головного управління ДФС України у Київській області від 13.07.2015 № 1900/10/10-36-15-01 залишено без змін.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що відповідачами 1, 2 рішення № 20975/6/99-99-11-02-02-15 та № 1900/10/10-36-15-01 були прийняті у строки, визначені ПК України, та в межах їх повноважень.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи те, що в ході судового розгляду справи було встановлено правомірність рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області № 596/10/10-13-11-02-10, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання незаконними та скасування рішення Головного управління ДФС України у Київській області від 13.07.2015 № 1900/10/10-36-15-01 про результати розгляду скарги, а також рішення ДФС України від 02.10.2015 № 20975/6/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарги.

Поряд із цим, оскільки позовна вимога про зобов'язання ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області включити відомості з поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2015 року у паперовому вигляді, а також з доповнень та додатків до цієї декларації до облікових даних позивача у інформаційних базах даних ДФС України, є похідною від попередніх, то підстави для її задоволення також відсутні.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та дотриманні норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАПОЛІС» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАПОЛІС» до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, про визнання незаконними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська (з окремою думкою)СуддяІ.Л.Желтобрюх СуддяЯ.С. Мамчур

Повний текст ухвали виготовлено 15 листопада 2016 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Мамчур Я.С

Желтобрюх І.Л.