Постанова № 62749399, 10.11.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2016 р. Справа № 920/1294/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Євтушенко Є.В.,

за участю представників:

від апелянта - Курченко О.О. - за довіреністю від 08.07.2016р.,

ліквідатор - не з'явився,

від боржника - Білик С.І. - за довіреністю від 12.01.2016р.

від кредитора ПП "Деол Трейд" - Борисов С.І. - за довіреністю від 27.01.2016р. №2016/2,

від кредитора ФОП ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - за довіреністю від 24.03.2016р.,

від кредитора ПФ "Ордекс" - Короза ДС. - за довіреністю від 01.04.2016р.,

від інших кредиторів - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (вх.№2523 С/2) на ухвалу господарського суду Сумської області від 11.04.2016р. у справі № 920/1294/15,

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Славяни" (40034, м. Суми, вул. Черепіна, б.29; ЄДРПОУ 36437907)

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 11.04.2016р. у справі №920/1294/15 (суддя Соп'яненко О.Ю.) заяву ПФ "Ордекс" про визнання кредиторських вимог на суму 26433382,52 грн. (а.с. 143 Том 4) - задоволено частково. Визнано Приватну фірму "Ордекс" кредитором у справі №920/1294/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Славяни" з вимогами в сумі 13926031,36 грн., які включено до четвертої черги реєстру вимог кредиторів; 2436,00 грн. судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог - до першої черги.

Не погодившись з ухвалою господарського суду Сумської області, Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на необґрунтованість оскаржуваної ухвали, просить скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 11.04.2016р. в частині визнання кредиторських вимог ПФ "Ордекс" до ТОВ "Славяни" та включення їх до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Славяни" та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ПФ "Ордекс" про визнання кредиторських вимог в повному обсязі.

В обґрунтування підстав, з якими пов'язане подання апеляційної скарги, ПФ "Ордекс" посилається про наступні обставини справи:

- господарським судом Сумської області не встановлено об'єктивної можливості надання фізичною особою грошової позики у розмірі 35000000 гривень,

- відсутність проведення господарської операції з надання ОСОБА_7 підприємству ТОВ "Славяни" готівкових коштів у розмірі 35000000,00 гривень в день підписання договору безвідсоткової позики від 20.12.2013р. підтверджується відсутністю дотримання вимог постанови НБУ від 06.06.2013р. № 210 "Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою" та листа Національного Банку України від 16.08.2013р. № 11-116/2874/10064 "Про застосування вимог постанови Правління НБУ від 06.06.2013р. № 210" щодо проведення розрахунків за участю фізичних осіб;

- в матеріалах справи відсутній видатковий/прибутковий касовий ордер від 20.12.2013р. щодо видачі ОСОБА_7 на користь ТОВ "Славяни" готівкових коштів в розмірі 35000000,00 гривень та квитанція до прибуткового касового ордеру;

- грошові кошти, надані ОСОБА_7 ТОВ "Славяни" у встановлений договором безвідсоткової позики строк повернуті не були, разом з тим, судом не встановлено, на які цілі були видані зазначені готівкові кошти з каси підприємства-банкрута;

- на підставі поданих документів не можливо встановити, за яким договором громадянка ОСОБА_7 відступила право вимоги ПФ "Ордекс" на підставі договору про відступлення права вимоги від 27.02.2015р.,

- матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати ціни договору відступлення права вимоги від 27.02.2015р., встановленої в п. 2.1 договору.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2016р. апеляційну скаргу ПАТ "ОТП Банк" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів віл 23.09.2016р. у зв'язку з відрядженням судді Крестьянінова О.О. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Лакізи В.В., судді Здоровко Л.М., судді Шутенко І.А.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

ПАТ "ОТП Банк" подано клопотання про витребування доказів в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України (вх.№ 9685 від 26.09.2016р.), в якому просило витребувати від ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області фінансову звітність ТОВ "Славяни" за період з січня 2011 року до жовтня 2015 року; витребувати від Головного управління статистики в Сумській області фінансову звітність ТОВ "Славяни" за період з січня 2011 року по жовтень 2015 року.

Розглянувши викладені в обґрунтування заявленого клопотання (вх.№9685 від 26.09.2016р.) доводи, судова колегія зазначає про необґрунтованість твердження ПАТ "ОТП Банк" щодо можливості підтвердження обставин, на які посилається заявник апеляційної скарги, тими доказами, які він просить витребувати у відповідних державних органів, з огляду на надані сторонами первинні документи на підтвердження заявлених ПФ "Ордекс" кредиторських вимог до ТОВ "Славяни", у зв'язку з чим ухвалою суду від 26.09.2016р. відмовила в його задоволенні.

ПАТ "ОТП Банк" подано доповнення до апеляційної скарги від 06.09.2016р. №06-09-16/196 (вх.№ 9688 від 26.09.2016р.).

Кредитор до раніше викладених доводів апеляційної скарги додатково зазначає, що місцевим господарським судом при винесення оскаржуваної ухвали суду не досліджено положень договору про відступлення права вимоги від 27.02.2015р., за умовами якого відбулось фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останній грошової вимоги цієї особи до третьої особи (боржника), не з'ясував правової природи цього правочину та відповідності його умов вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для включення вимог ПФ "Ордекс" до реєстру кредиторських вимог ТОВ "Славяни".

Крім того, апелянт вказує, що оскаржувану ухвалу було винесено на підставі договору безвідсоткової позики від 01.04.2011р., укладеного між громадянкою ОСОБА_7 та ТОВ "Славяни", а також додаткової угоди до договору про відступлення права вимоги від 27.02.2015р., укладеної 02.03.2015р., які не були предметом розгляду господарського суду першої інстанції.

ПАТ "ОТП Банк" подано додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги (вх.№ 11233 від 07.11.2016р.), в яких кредитор додатково зазначає, що ПФ "Ордекс" в порушення ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України не доведено поважності причин неподання господарському суд першої інстанції договору безвідсоткової позики від 01.04.2011р., доповнення від 30.12.2011р. № 1, доповнення від 27.12.2012р. № 2 та додаткову угоду до договору про відступлення права вимоги від 27.02.2015р., у зв'язку з чим вказані документи не можуть бути прийняті та розглянуті як докази кредиторської заборгованості ТОВ "Славяни" перед ПФ "Ордекс".

Крім того, ПАТ "ОТП Банк" зазначає, що надане ПФ "Ордекс" доповнення від 27.12.2012р. № 2 не має відношення до договору безвідсоткової позики від 01.04.2011р., у зв'язку з чим строк дії останнього скінчився 27.12.2012р. Таким чином, на думку апелянта, у зв'язку зі спливом строку позовної давності за договором безвідсоткової позики від 01.04.2011р. грошові вимоги, які виникли на підставі цього договору, не можуть бути визнані, як кредиторські, та внесені до реєстру вимог ТОВ "Славяни".

В судовому засіданні представник ПАТ "ОТП Банк", ПП "Деол Трейд" підтримали вимоги апеляційної скарги, просили оскаржувану ухвалу суду в частині визнання кредиторських вимог ПФ "Ордекс" до ТОВ "Славяни" та включення їх до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Славяни" скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ПФ "Ордекс" про визнання кредиторських вимог в повному обсязі.

Представники боржника, ФОП ОСОБА_4, ПФ "Ордекс" заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили суд ухвалу господарського суду Сумської області від11.04.2016р. у справі №920/1294/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів дійшла висновку за можливе розглянути справу за відсутності ліквідатора, представників інших кредиторів за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

19.01.2013р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011р., яким Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" викладено в новій редакції.

Згідно п. 1.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній з 19.01.2013р.) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Нормами ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено право на апеляційне оскарження судового рішення, що не набрало законної сили стороною у справі.

Нормами ч. 6 ст. 106 цього ж кодексу встановлено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, передбачені цим Кодексом та Законом про банкрутство.

Учасниками провадження у справі про банкрутство, згідно зі ст. 1 Закону про банкрутство, є сторони (конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут)), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Між тим, стаття 1 Закону про банкрутство передбачає, що кредитор - це юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Боржник в запереченні на подану апеляційну скаргу вказує на відсутність у ПАТ "ОТП Банк" права на оскарження ухали суду у справі про банкрутство, яке є предметом даного апеляційного перегляду, з огляду на те, що банк є забезпеченим кредитором ТОВ "Славяни" та визнані вимоги забезпечені майном банкрута в повному обсязі, на що не звернув уваги місцевий господарський суд, допустивши описку в ухвалі від 11.04.2016р., якою визнані кредиторські вимоги зазначеного учасника провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, на думку боржника, оскаржуваною ухвалою суду не порушені права та законні інтереси ПАТ "ОТП Банк", що позбавляє останнього права на оскарження відповідного процесуального документу.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Сумської області від 11.04.2016р. заяву ПАТ "ОТП Банк" про визнання кредиторських вимог - задоволено частково; визнано Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" кредитором у справі №920/1294/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Славяни" з вимогами в сумі 8360098,89 грн., з яких 5755263,20 грн. вносяться окремо до реєстру вимог кредиторів, як вимоги кредитора забезпечені заставою майна боржника, вимоги в сумі 1898152,36 грн. вносяться до реєстру вимог кредиторів, як вимоги кредитора четвертої черги (не забезпечені заставою майна боржника), вимоги в сумі 706683,33 грн. (пеня - штрафні санкції) вносяться до реєстру вимог кредиторів, як вимоги кредитора шостої черги; вимоги в сумі 2436,00 грн. судового збору вносяться до реєстру вимог кредиторів, як вимоги першої черги.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Законом.

Ухвала господарського суду Сумської області від 11.04.2016р., якою визнано кредиторські вимоги ПАТ "ОТП Банк", зокрема, не забезпечені майном боржника, ніким не оскаржена та на час подання даної апеляційної скарги є чинною.

При цьому, господарський суд апеляційної інстанції позбавлений повноважень щодо аналізу процесуальних документів іншої судової інстанції поза межами апеляційного перегляду на предмет допущення технічних описок судом при складанні повного тексу.

Разом з тим, зважаючи на викладені обставини та аналіз норм законодавства щодо порядку визначення та визнання кредитором у справі про банкрутство, передбачений ст.ст. 1, 15, 16, 23, 95 Закону про банкрутство, апеляційна інстанція вважає, що Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" на момент винесення оскаржуваної ухвали місцевого суду набув процесуального статусу кредитора - сторони та учасника провадження у справі про банкрутство боржника, та, відповідно, має право на апеляційне оскарження прийнятих у даній справі процесуальних документі, а тому банк мав право подавати апеляційну скаргу на вказану ухвалу суду першої інстанції від 11.04.2016р. в порядку, передбаченому положеннями ст. 91 та частини 6 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Сумської області від 21.08.2015р. прийнято заяву ТОВ "Славяни" про порушення справи про банкрутство до розгляду.

Постановою господарського суду Сумської області від 22.10.2015р. боржника у даній справі визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Мальованого О.П.

28.10.2015р. на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено повідомлення про визнання боржника у даній справі банкрутом (вх.№24382).

У листопаді 2015 року до господарського суду Сумської області подано заяву ПФ "Ордекс" про визнання кредиторських вимог на суму 26433382,52грн. (т.4, а.с. 143).

В обґрунтування заявленого розміру кредиторських вимог до боржника ПФ "Ордекс" посилався на укладення 20.12.2013р. між громадянкою України ОСОБА_7 та ТОВ "Славяни" договору безвідсоткової позики.

Як зазначало ПФ "Ордекс", на виконання даного договору ОСОБА_7 надала ТОВ "Славяни" безвідсоткову позику в сумі 30224116,39 грн. ТОВ "Славяни" виконало свої зобов'язання перед ОСОБА_7 частково на суму 81735,62 грн., у зв'язку з чим заборгованість ТОВ "Славяни" перед ОСОБА_7 станом на 24.02.2015р. склала 30142380,77 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 27.02.2015р.

В подальшому, 27.02.2015р. між громадянкою України ОСОБА_7 та Приватною фірмою "Ордекс" відповідно до ст.ст. 512, 513 Цивільного кодексу України було укладено договір відступлення права вимоги, за яким ОСОБА_7 (первісний кредитор) відступила ПФ "Ордекс" (новий кредитор) право вимоги виконання зобов'язань боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Славяни" по поверненню безвідсоткової позики на суму 28249362,10 грн.

На виконання вимог ч. 2 ст. 516 Цивільного кодексу України ПФ "Ордекс" письмово повідомило ТОВ "Славяни" про укладення відступлення права вимоги від 27.02.2015р., та перехід до ПФ "Ордекс" права вимоги 28249362,10 грн.

Боржник визнав вимоги ПФ "Ордекс" на суму 28249362,10 грн., в зв'язку з чим було складено акт звірки взаємних розрахунків від 27.02.2015р.

Відповідно до зазначеного акту звірки, в зв'язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог в силу ст. 601 Цивільного кодексу України заборгованість ТОВ "Славяни" перед ПФ "Ордекс" склала 26433382,52 грн.

Оскільки ТОВ "Славяни" в порушення умов договору безвідсоткової позики від 20.02.2013р. та з урахуванням договору відступлення права вимоги від 27.02.2015р. не виконало своїх зобов'язань Приватна фірма "Ордекс" звернулося до господарського суду Сумської області з вимогами щодо визнання кредиторської заборгованості боржника на суму 26433382,52 грн.

Особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником, передбачені статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції №4212-VІ від 22.12.2011 року) .

За визначенням ст. 1 Закону про банкрутство кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Відповідно до ч.3 ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі не конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Таким чином, кредитори зобов'язані протягом строку, встановленого ч.3 ст.95 вказаного Закону подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Відповідно до п.п. 36.7 п. 36 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013р. N 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI)" заяви кредиторів про грошові вимоги до боржника, що ліквідується власником, подаються безпосередньо до господарського суду та оплачуються судовим збором. Розгляд грошових вимог кредиторів в ліквідаційній процедурі здійснюється господарським судом в тому ж порядку, що і грошових вимог, заявлених на підставі статті 23 Закону. За результатами розгляду грошових вимог кредиторів господарським судом затверджується реєстр вимог кредиторів.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону про банкрутство заява кредитора має містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; ім'я або найменування боржника, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); ім'я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, які підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування; відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог; перелік документів, які додаються до заяви.

До заяви в обов'язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Письмові докази подаються суду в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, ПФ "Ордекс" на підтвердження заявлених у справі кредиторських вимог до боржника надано договір про відступлення права вимоги від 27.02.2015р. та договір безвідсоткової позики від 20.12.2013р. (т.4, а.с. 146,147).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які виникли на підставі вказаних договорів, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, відступлення права вимоги є двостороннім правочином, в якому сторонами є первісний кредитор і новий кредитор, і зміна кредитора у зобов'язанні, не змінює обсяг прав та обов'язків боржника.

Відповідно до п. 1.1 договору про відступлення права вимоги від 27.02.2015р., укладеного між ОСОБА_7 та Приватною фірмою "Ордекс" первісний кредитор (фізична особа ОСОБА_7) передає, а новий кредитор (Приватна фірма "Ордекс") приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором від 20.12.2013р., укладеним між первісним кредитором та ТОВ "Славяни".

За цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором (п. 1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору визначено, що згідно з відступленням права вимоги за цим договором новий кредитор сплачує первісному кредитору винагороду у розмірі 28249362,10 грн. шляхом безготівкового перерахування, або будь-яким іншим шляхом, що не заперечує законодавству України, в т.ч. заліком зустрічних вимог.

Згідно з .п. 3.2 договору первісний кредитор зобов'язаний сповістити боржника про поступку права вимоги за цим договором в термін до 03 березня 2015 р. шляхом поштового надсилання з повідомленням про вручення боржнику копії цього договору.

Відповідно до п. 5.1 договору договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Судова колегія зазначає, що ПФ "Ордекс" на підтвердження заборгованості перед боржником до господарського суду разом з договором про відступлення права вимоги від 27.02.2015р. надано договір безвідсоткової позики від 20.12.2013р., укладеного між ОСОБА_7 та ТОВ "Славяни" як документ, яким підтверджується права, що передаються, та визначений умовами п. 1.1 зазначеного договору, що не спростовано ПАТ "ОТП Банк".

Повноваження щодо розгляду заявлених кредиторами грошових вимог до боржника покладено саме на місцевий господарський суд, визначення черги задоволення визнаних кредиторських вимог залежить від строку подання відповідної заяви з документами в обґрунтування їх розміру.

Ухвалою господарського суду Сумської області 24.03.2016р. зобов'язано ПФ "Ордекс" надати суду первинні документи, на підставі яких виникли вимоги в заявленій сумі, зокрема, передбачені п. 3.1 договору про відступлення права вимоги від 27.02.2015р., укладеного між ОСОБА_7 (первісний кредитор) та ПФ "Ордекс" (новий кредитор) та п. 3.2 договору безвідсоткової позики від 20.12.2013р. (т.5, а.с. 163-162).

Як вбачається з протоколу судового засідання від 11.04.2016р. у справі №920/1294/15 представником заявника надано усні пояснення в підтримку поданої заяви, зокрема, в судовому засіданні було оглянуто оригінали платіжних документів, датованих з 01.06.2012 року. Ліквідатор надав копії прибуткових касових ордерів, які підтверджують отримання від громадянки ОСОБА_7 коштів на виконання договору безвідсоткової позики (т.5, а.с. 205-207).

Письмові зауваження з приводу допущених у вказаному протоколі неправильностей або його неповноти в установлений ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України строк учасниками судового процесу заявлено не було.

Крім того, відповідно до оскаржуваної ухвали суду від 11.04.2016р. в судовому засіданні було оглянуто оригінали первинної бухгалтерської документації, зокрема, касові книги, прибуткові касові ордери, відповідно до якої заявником подано до суду первинну бухгалтерську документацію за період з 01.06.2012р. по 24.02.2015р., на підставі якої місцевий господарський суд дійшов висновку про підтвердженість заборгованості ТОВ "Славяни" перед ОСОБА_7 на загальну суму 13926031,36 грн. (т.5, а.с. 227-229).

Згідно з п. п. 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

При винесенні оскаржуваної ухвали суду, якою було розглянуто заявлені кредиторські вимоги ПФ "Ордекс" в розмірі 26433382,52 грн., місцевим господарським судом було оглянуто та прийнято в якості належних доказів первинні документи (прибуткові касові ордери), датовані з 01.06.2012р., без належного з'ясування обставин відступленні права вимоги ОСОБА_7 за ними до нового кредитора - ПФ "Ордекс" на підставі договору про відступлення права вимоги від 27.02.2015р., зокрема, в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Під час розгляду даної справи господарським судом апеляційної інстанції ПФ "Ордекс" в заперечення на заявлені апеляційні вимоги ПАТ "ОТП Банк" були надані оригінали додаткової угоди до договору про відступлення права вимоги від 27.02.2015р., укладену 02.03.2015р. між фізичною особою ОСОБА_7 та ПФ "Ордекс", договору безвідсоткової позики від 01.04.2011р. та доповнення від 30.12.2011р. № 1 до договору безвідсоткової позики від 01.04.2011р.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 12.10.2004р. у справі за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області до Одеської залізниці про стягнення грошових коштів, апеляційний господарський суд не має права відмовляти у позові лише з тієї підстави, що зібрані та оцінені судом першої інстанції докази є недостатніми для прийняття рішення про задоволення позову, а наведені в апеляційній скарзі посилання не дають можливості суду надати правову оцінку наявності чи відсутності порушень чинного законодавства відповідачем, оскільки ці посилання суперечать повноваженням суду апеляційної інстанції.

Враховуючи, що на підтвердження наявності кредиторських вимоги ПФ "Ордекс" до місцевого господарського суду було подано первинні документи за період з 01.06.2012р. по 24.02.2015р., судова колегія дійшла висновку, що подані до суду апеляційної інстанції договори не свідчать про зміну заявником обсягу заявлених кредиторських вимоги, а лише обґрунтовується підстави існуючого розміру грошових зобов'язань боржника перед ПФ "Ордекс", заявлених в межах поданої заяви з кредиторськими вимогами (вх.№2636 від 25.11.2015р.), який вже був предметом розгляду господарського суду першої інстанції.

Керуючись повноваженнями, наданими ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає за необхідне з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи залучити надані договори та доповнення в якості належних доказів у справі на підтвердження грошових вимог ПФ "Ордекс" до боржника (т.4, а.с. 143, 144).

Згідно з умовами п. 1 додаткової угоди від 02.03.2015р. до договору про відступлення права вимоги від 27.02.2015р., укладеної між фізичною особою ОСОБА_7 та ПФ "Ордекс", п. 1.1 договору про відступлення права вимоги викладено в наступній редакції: "1.1 Первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором № б/н від 20.12.2013р.; за договором № б/н від 01.04.2011р., доповненням № 1 від 30.12.2011р. та доповненням № 2 від 27.12.2012р. до договору безвідсоткової позики № б/н від 01.04.2011р. (далі- основні договори), укладеними між первісним кредитором та ТОВ "Славяни" (далі- боржник).".

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що фізична особа ОСОБА_7 набула право вимоги до боржника за договором безвідсоткової позики від 20.12.2013р. та від 01.04.2011р. та в подальшому на підставі договору про відступлення права вимоги від 27.02.2015р. та додаткової угоди до нього від 02.03.2015р. відступила відповідне право вимоги новому кредитору - ПФ "Ордекс" в такому ж самому обсязі.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог ПАТ "ОТП Банк" посилається на те, що за умовами укладеного між ОСОБА_7 та Приватною фірмою "Ордекс" договору від 27.02.2015р., фактично відбулось фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останній грошової вимоги до третьої особи (боржника), що характеризує його, як договір факторингу. При цьому, за умови, що ПФ "Ордекс" не є банком або іншою фінансовою установою, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, вказаний договір від 27.02.2015р. укладений з порушенням вимог ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання його недійсним.

З цього приводу судова колегія зазначає, що відповідно до положень частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Судова колегія зазначає, що включення господарським судом до реєстру вимог кредиторів штучно створених вимог на підставі договору, який не відповідає вимогам закону, прямо порушує цивільні права та майнові інтереси кредиторів у справі про банкрутство на задоволення їх вимог за результатами проведення судових процедур банкрутства боржника, у зв'язку з чим кредитором може бути заявлено позовну вимогу про визнання такого правочину недійсним.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 22.04.2014р. у справі № 912/856/12 та від 28.08.2014р. у справі №925/19/14.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 20.05.2015р. у справі №5016/12384/2012 (5/45) викладено правовий висновок, що включення до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство підлягають лише дійсні вимоги кредиторів, що відповідають чинному законодавству. Посилання на нікчемність правочинів, на підставі яких кредитор здійснив відступлення права вимоги, мають бути предметом розгляду в окремому позовному провадженні. Тільки на підставі такого рішення господарський суд у справі про банкрутство може зробити висновок щодо дійсності (недійсності) відповідного зобов'язання боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, договір про відступлення права вимоги від 27.02.2015р. в судовому порядку не був визнаний недійсним, у зв'язку з чим саме лише посилання на вказану обставину при обґрунтуванні ПАТ "ОТП Банк" відсутності переходу права вимоги за умовами даного договору до нового кредитора є безпідставним.

Крім того, відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов'язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги.

В такому випадку на відносини цесії розповсюджують положення про договір купівлі-продажу, оскільки ст. 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

В свою чергу, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором (ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

У цьому випадку права грошової вимоги до боржника переходять до фактора з метою забезпечення виконання зобов'язань клієнта перед фактором (забезпечувальне відступлення).

Загальні умови та порядок здійснення факторингових операцій визначаються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законодавчими актами.

За наведеним визначенням договору факторингу цей договір спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10.07.2007р. у справі №26/347-06-6531.

Таким чином, у випадку правової конструкції договору факторингу має місце двостороннє зобов'язання сторін (з однієї сторони - надання грошових коштів у розпорядження, а з другої сторони - відступлення права грошової вимоги та здійснення оплати).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Таким чином, предметом договору факторингу може бути тільки грошова вимога.

Згідно з частиною 3 статті 1079 Цивільного кодексу України, фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Отже, відповідно до вимог статей 1077, 1079 Цивільного кодексу України та статей 4, 5, 7 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фактор, на момент укладення договору факторингу, повинен мати статус фінансової установи та отримати дозвіл на надання фінансової послуги факторингу.

Важливою відмінністю цих двох договорів є те, що при відступленні права вимоги первісний кредитор передає новому кредитору боргові зобов'язання боржника і більше взаємовідносин не має, а ні з боржником, а ні з новим кредитором щодо перерахування коштів первісному кредитору, тож по суті відбувається купівля-продаж права вимоги боргових зобов'язань. А в договорі факторингу фактор може отримувати кошти і від клієнта, і від боржника, вони розраховуються із фактором, це передбачено ст.1084 ЦК України.

Зважаючи на умови укладеного договору про відступлення права вимоги від 27.02.2015р. та додаткової угоди до нього від 02.03.2015р., відповідно до яких первісним кредитором відступлено право вимоги новому кредиторові (ПФ "Ордекс") в значно більшому розмірі, ніж визначена п. 2.1 винагорода, розрахунок нового кредитора з первісним кредитором за уступку права вимоги має здійснюватися без будь-якої оплати за стягнення з боржника грошових зобов'язань, господарський суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що спірний договір за своєю правовою природою є саме договором відступлення права вимоги, метою якого є передання прав кредитора іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а не договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

У зв'язку з чим посилання апелянта на те, що ПФ "Ордекс" не є банком або іншою фінансовою установою, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, як підстави для визнання договору недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України є безпідставним.

При цьому, у відповідності до умов укладеного договору від 27.02.2015р. обставина переходу права вимоги від ОСОБА_7 до ПФ "Ордекс" не ставиться у залежність від проведення оплати новим кредитором у відповідності до положень п.2.1, 2.2 договору.

Щодо розміру заявленої заборгованості ТОВ "Славяни" перед ПФ "Ордекс", який підлягає задоволенню, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1047 Цивільного кодексу України визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2013р. між ОСОБА_7 (іменована - позикодавець) та ТОВ "Славяни" (іменоване - позичальник) укладено договір безвідсоткової позики, відповідно до п. 1.1 якого позикодавець надає позичальнику безвідсоткову позику, а останній зобов'язується повернути позику в визначений даним договором строк.

Згідно з п. 1.2 договору на суму позики відсотки не нараховуються.

Розмір позики згідно з даним договором складає 350000000,00 (тридцять п'ять мільйонів гривень 00 коп.) грн. (п. 2.1 договору).

Пунктом 3.1 договору визначено, що позикодавець надає позику в день підписання сторонами даного договору.

Строк позики визначений з моменту набрання чинності даного договору та діє до строку 19.12.2014р. Строк, визначений в п. 4.1 даного договору може бути продовжений за згодою сторін (п.п. 4.1, 4.2 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору сторони домовились, що повернення позики здійснюється в повній сумі за узгодженням сторін шляхом внесення до каси позикодавця або частинами.

Даний договір набирає чинності з моменту передання коштів в сумі, визначеній в п. 2.1 даного договору, позичальнику та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п.7.1 договору).

Згідно з п.п. 7.2, 7.3 договору зміни до даного договору можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, оформленому додатковою угодою до даного договору. Всі правовідносини, які виникають у зв'язку з виконанням умов даного договору та не врегульовані ним, регламентуються нормами діючого в Україні законодавства.

Також, 01.04.2011р. між ОСОБА_7 (іменована - позикодавець) та ТОВ "Славяни" (іменоване - позичальник) укладено договір безвідсоткової позики, відповідно до п. 1.1якого в порядку та на умовах, визначених даним договором, позикодавець надає позичальнику безвідсоткову позику, а останній зобов'язується повернути позику в визначений даним договором строк.

Згідно з п. 1.2 договору на суму позики відсотки не нараховуються.

Розмір позики згідно з даним договором складає 300000000,00 (тридцять мільйонів гривень 00 коп.) грн. (п. 2.1 договору).

Пунктом 3.1 договору визначено, що позикодавець надає позику в день підписання сторонами даного договору.

Строк позики визначений з моменту набрання чинності даного договору та діє до строку 30.12.2011р. Строк, визначений в п. 4.1 даного договору може бути продовжений за згодою сторін (п.п. 4.1, 4.2 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору сторони домовились, що повернення позики здійснюється в повній сумі за узгодженням сторін шляхом внесення до каси позикодавця або частинами.

Даний договір набирає чинності з моменту передання коштів в сумі, визначеній в п. 2.1 даного договору, позичальнику та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п.7.1 договору).

Згідно з п.п. 7.2, 7.3 договору зміни до даного договору можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, оформленому додатковою угодою до даного договору. Всі правовідносини, які виникають у зв'язку з виконанням умов даного договору та не врегульовані ним, регламентуються нормами діючого в Україні законодавства.

В подальшому, 30.12.2011р. між ОСОБА_7 та ТОВ "Славяни" було укладено додаток № 1 до договору безвідсоткового займу від 01.04.2011р., відповідно до п. 1 якого п. 4.1 (основного договору) викладено в наступній редакції: "строк займу визначається з моменту набрання сили даного додатку № 1 до договору та діє до строку 27.12.2012р. (включно)".

Крім того, ПФ "Ордекс" господарському суду апеляційної інстанції було надано доповнення № 2 до договору безвідсоткової позики від 01.11.2011р., який не є правовою підставою щодо виникнення заборгованості боржника перед ПФ "Ордекс", визначеної в поданій заяві (вх.№ 2636 від 25.11.2016р.), у зв'язку з чим не може бути прийнятий судом в якості належного доказу у справі у даному спорі.

Разом з тим, вказана обставина не свідчить про сплив строку позовної давності за договором безвідсоткової позики від 01.04.2011р., про що зазначає апелянт, оскільки частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що стороною у спорі щодо наявності заборгованості за вказаним договором до моменту винесення оскаржуваної ухвали суду не було подано заяву про застосування строку позовною давності (ліквідатором, який є законним представником банкрута на стадії ліквідаційної процедури, визнано існування заборгованості за укладеними з ОСОБА_7 договорами).

Під час подання заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Славяни" в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" боржникам було визнано вимоги ПФ "Ордекс" на суму 26433382,52 грн. заборгованості за договором відступлення права вимоги від 27.02.2015р., як такі, що відповідають даним бухгалтерського обліку товариства та підтверджені відповідними документами, у зв'язку з чим їх було включено до проміжного ліквідаційного балансу в порядку ст. 111 Цивільного кодексу України (т.1, а.с. 5).

Наданими до матеріалів справи копіями балансу ТОВ "Славяни" станом на 31.12.2014р. та 30.06.2015р. з відміткою про отримання вказаних документів в електронному вигляді Держстатом України підтверджується наявність загальної кредиторської заборгованості підприємства в розмірі 35719 тис. гривень.

Правомірність та обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника визначає господарський суд незалежно від того, чи визнані ці вимоги боржником (ліквідатором боржника) чи ні. При цьому, обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом належними та достатніми доказами, оскільки відповідно до статті 23 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори одночасно зі заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 Цивільного кодексу України).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1994р., визначено, що господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення; первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, від імені якого складено документ, назва документа, дата та місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, підписи та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та складання первинного документу; первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік.

Відповідно до п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за № 40/10320, оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Згідно з п.п. 3.1 п. 3 Положення касові операції оформлюються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосування електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Відповідно до п.п. 3.3 п.3 Положення приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Судова колегія зазначає, що господарський суд не зв'язаний висновками боржника і розпорядника майна за результатами розгляду кредиторських вимог і перевіряє законність та обґрунтованість заявлених до боржника вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду ПФ "Ордекс" було зобов'язано надати суду первинні документи, на підставі яких визначено наявну заборгованість ТОВ "Славяни" перед кредитором.

На виконання вимог ухвал суду було надано оригінали прибуткових касових ордерів ТОВ "Славяни" за період з 01.06.2012р. по 24.02.2015р., на підставі яких останньому ОСОБА_7 було надано позику.

Як встановлено судовою колегією надані оригінали прибуткових касових ордерів місять ознаки первинних документів, а саме: назву проведеної господарської операцією, її вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, посади та підписи уповноважених осіб позичальника (підпис головного бухгалтера ТОВ "Славяни" та печатку підприємства, що відповідає вимогам Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за № 40/10320), особи, якою передані грошові кошти до каси підприємства, у зв'язку з чим є належними доказами, якими підтверджувався факт отримання боржником позики від виконавця, на виконання договорів фінансової допомоги (безвідсоткової позики) від 01.04.2011р. та від 20.12.2013р.

Перевіривши розрахунок грошового зобов'язання, яке підтверджується наданими оригіналами прибуткових касових ордерів, судова колегія зазначає про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про часткове задовлення заявлених ПФ "Ордекс" кредиторських вимог на загальну суму 13926031,36 грн.

Судова колегія вважає за необхідне також зазначити, що, здійснюючи господарську діяльність, юридична особа повинна самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов'язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.

З урахуванням вищезазначеного, відображення факту проведення господарської операції у податковій та/або фінансовій звітностях боржника - ТОВ "Славяни" залежали від дотримання останнім відповідної дисципліни, недотримання якої не може бути беззаперечним доказом на підтвердження відсутності проведення господарської операції між сторонами.

Таким чином, посилання апелянта на недотримання боржником положень постанови НБУ від 06.06.2013р. № 210 "Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою" та листа Національного Банку України від 16.08.2013р. № 11-116/2874/10064 "Про застосування вимог постанови Правління НБУ від 06.06.2013р. № 210", щодо проведення розрахунків за участю фізичних осіб, як підстави для відмови у визнанні заявленої кредиторської заборгованості банкрута перед ПФ "Ордекс", є необґрунтованим.

Беручи до уваги викладене, господарський суд апеляційної інстанції, виходячи з положень статей 32, 33 ГПК України, дійшов висновку щодо наявності правових підстав для задоволення заявлених ПФ "Ордекс" вимог в розмірі 13926031,36 грн., як такі, що підтверджені належними та допустимими доказами на час подання заяви про визнання кредиторських вимог.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувану ухвалу прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки місцевого господарського суду, у зв'язку з чим апеляційна скарга ПАТ "ОТП Банк" не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувана ухвала господарського суду Сумської області від 11.04.2016р. у справі №920/1294/15 підлягає залишенню без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 99, 101, п.1 ч.1 ст. 103, ст. 105, ст.106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 11.04.2016р. у справі №920/1294/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 15.11.2016р.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Шутенко І.А.