Ухвала суду № 62741969, 10.11.2016, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

м. Вінниця

10 листопада 2016 р. Справа № 802/1662/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Слободонюка М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука М.В.

представника відповідача: Сінгаєвської О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_2

до: відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області

про: визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови

В СТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_2 до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови.

У судове засідання 10.11.2016 року позивач ОСОБА_2 як і її представник за довіреністю - ОСОБА_3, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення судового розгляду, до суду не прибули. Водночас, 09.11.2016 року через відділ прийому суду представником позивача було подано повторну заяву про відвід усьому складу Вінницького окружного адміністративного суду (вх. №24407). Обґрунтовуючи дану заяву ОСОБА_3, посилаючись на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17.08.2016 року, якою скасовані попередні рішення суду першої та апеляційної інстанції у даній справі з підстав порушення вимог процесуального законодавства, вказує на своє небажання приймати участь у такому суді, де, на його думку, аргументи позивача не беруться до уваги, а тому просить передати справу на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Розглянувши подану заяву про відвід суд, керуючись положеннями ч. 3 ст. 30 КАС України, ухвалою постановленою без виходу до нарадчої кімнати залишив її без розгляду, оскільки питання щодо відводу із цих самих підстав уже було розглянуте та вирішене судом ухвалою від 29.09.2016 року.

Поряд із цим, при вирішенні питання щодо подальшого розгляду даної справи присутній у судовому засіданні представник відповідача вказав на необхідність залишення адміністративного позову без розгляду, мотивуючи це систематичною (повторною) неявкою позивача до суду без поважних на те причин.

Суд, заслухавши доводи представника відповідача та вивчивши матеріали справи приходить до наступного.

Так, згідно статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тобто судовий захист порушених прав фізичних чи юридичних осіб реалізовується в адміністративному судочинстві шляхом розгляду адміністративної справи з урахування основних принципів, визначених статтею 7 КАС України, таких як верховенство права, законність, змагальність сторін, рівність перед законом і судом, офіційне з'ясування всіх обставин справи тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Будучи ініціатором судового розгляду справи позивач в першу чергу має активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права, тобто здійснювати їх з метою, з якою такі права були надані. При цьому процесуальними обов'язками позивача є в тому числі і забезпечення представництва власних інтересів при розгляді адміністративної справи, повідомлення суд про неможливість прибуття в судове засідання, дотримання процесуальних строків.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, судовий розгляд адміністративної справи здійснюється в судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі, а відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 128 КАС України неприбуття в судове засідання позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності є підставою для відкладення розгляду справу. А вже повторне неприбуття позивача за таких же підстав є наслідком залишення позовної заяви без розгляду (ч. 3 ст. 128 КАС України).

Аналогічні за змістом положення відображенні у пункті 4 частини 1 статті 155 КАС України, у якому визначено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у судове засідання без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Як вбачається із матеріалів справи, дана позовна заява подана ОСОБА_3, який на підставі довіреності представляє інтереси позивача ОСОБА_2.

Порядок здійснення судового виклику до суду осіб визначено у главі 3 "Судові виклики і повідомлення" КАС України.

Так, відповідно до частини 3 ст. 33 КАС України судовий виклик осіб, які беруть участь у справі, здійснюється рекомендованою кореспонденцією за адресами, вказаними цими особами. В силу положень частини 10 ст. 35 КАС України, вручення повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається також врученням повістки і цій особі. А згідно частини 11 ст. 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

З метою належного повідомлення позивача та її представника, судова кореспонденція та судові повістки у справі направлялась на зазначену у позовній заяві адресу позивача ОСОБА_2 (АДРЕСА_2), так і на адресу представника позивача за довіреністю - ОСОБА_3 (АДРЕСА_1).

Натомість, як видно із матеріалів справи, ухвалою від 01.09.2016 року дана справа прийнята до провадження судом після повернення її на новий судовий розгляд та призначена до розгляду на 09.09.2016 року.

09.09.2016 року у зв'язку з неприбуттям у судове засідання позивача чи його представника, суд відклав розгляд справи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 128 КАС України на 19.09.2016 року.

19.09.2016 року у судове засідання ні позивач ОСОБА_2 ні її представник ОСОБА_3 не з'явилися, хоча про дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення ОСОБА_2 судової повістки та поштовим конвертом з вмістом поштового відправлення, адресованого ОСОБА_3 та неврученого засобами поштового зв'язку з причин "за закінченням терміну зберігання".

Наведені обставини слугували підставою для відкладення розгляду справу згідно п. 2 ч. 1 ст. 128 КАС України на 29.09.2016 року.

29.09.2016 року ні позивач ні представник позивача повторно до суду не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи ОСОБА_2 була повідомлена належним чином, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (судової повістки на 29.09.16). А доказом, який свідчить про повідомлення представника позивача - ОСОБА_3 про судовий розгляд справи є знову ж таки поштовий конверт із судовою повісткою, який повернутий засобами поштового зв'язку у зв'язку з неврученням адресату з незалежних від суду причин (ч. 11 ст. 35 КАС України). Окрім того доказом, який підтверджує обізнаність представника позивача про призначення судового засідання у справі на 29.09.2016 року є його заява про відвід, подана суду 28.09.2016 року.

29.09.2016 року за наслідками вирішення заяви представника позивача про відвід та постановлення ухвали про відмову у її задоволенні, суд не мав змоги далі продовжувати розгляд справи у зв'язку з відсутністю позивача чи його представника та відсутністю у матеріалах справи заяв про розгляд справи у їх відсутність, а тому визнав за необхідне в черговий раз відкласти розгляд справи згідно п. 2 ч. 1 ст. 128 КАС України на 11.10.2016 року.

11.10.2016 року ситуація з явкою позивача та його представника повторилася. Останні до суду вкотре не з'явилися, хоча про дату та час судового розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином. Доказом повідомлення позивача ОСОБА_2 є наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення судової повістки 30.09.2016р., а доказом повідомлення представника позивача слугує повернутий до суду поштовий конверт з судовою повісткою, адресованою ОСОБА_3, з зазначенням причин повернення "за закінчення терміну зберігання".

Оскільки одним із аспектів гарантії справедливого судочинства, які містить стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), є доступ до суду, та враховуючи висновки Європейського Суду з прав людини у справі Bellet v. Frаnсе, згідно яких рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві, суд сприяючи позивачу у реалізації його процесуальних прав, в черговий раз вирішив відкласти розгляд справи на іншу дату - 25.10.2016 року та надати можливість позивачу та його представнику бути присутнім у судовому засіданні чи заявити клопотання про розгляд справи у його відсутність, що надавало б можливість суду здійснювати розгляд справи за наявними у ній матеріалами без позивача.

25.10.2016 року справа була знята з розгляду у зв'язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному та перепризначена на іншу дату, а саме на 10.11.2016 року.

Доказом повідомлення позивача ОСОБА_2 про розгляд справи на 10.11.2016 року є поштовий конверт з судовою повісткою, який повернувся до суду відділенням поштового зв'язку з зазначенням причин повернення "за незапитом". А про належне повідомлення представника позивача - ОСОБА_3 свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (судової повістки на 10.11.16), яке міститься в матеріалах справи.

Проте, 10.11.2016 року ні позивач ні її представник до суду повторно не з'явилися, жодних поважних причин неявки в судове засідання не вказали, як і клопотань про розгляд справи у їх відсутність не заявляли. При цьому обставини, на які посилався представник позивача у заявлених заявах про відвід від 28.09.2016р. та від 09.11.2016 року щодо розгляду заяв у його відсутність, стосуються саме розгляду питань про відвід, а не справи в цілому, що випливає зі змісту поданих звернень, в яких заявник звертає увагу на недовіру усім суддям Вінницького окружного адміністративного суду, небажанням прибувати на розгляд даної справи та необхідність її передачі на розгляд до іншого суду.

Вищевикладені обставини свідчать про те, що позивач та її представник з моменту прийняття даної справи до провадження після повернення її із Вищого адміністративного суду України, тобто з 01.09.2016 року жодного разу до суду не з'явилися, при цьому їх неявка в судові засідання 19.09.2016 року, 29.09.2016 року, 11.10.2016 року та 10.11.2016 року за наявності в матеріалах справи належних доказів повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, є не лише повторною, а й набула систематичного характеру. Доказів, які б підтверджували дійсні поважні причини неприбуття до суду останніми надано не було, а ті обставини, які викладені у заявах представника позивача про відвід щодо небажання приймати участь у розгляді цієї справи, та які не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, власне і вказують на суб'єктивне ставлення заявника, як ініціатора позову, до виконання ним своїх процесуальних обов'язків та його поведінку, яка перешкоджає суду своєчасно розглянути справу та належним чином захистити права, свободи та інтереси осіб.

Тобто, на даний час виникла ситуація, за якої суд позбавлений можливості здійснювати розгляд справи і, відповідно, виконати ті завдання адміністративного судочинства, які визначені у статті 2 КАС України, саме через неявку позивача (її представника). При цьому як позивач так і її представник зі свого боку готовності брати участь у розгляді справи не демонструють, хоча це є їхнім обов'язком у світлі судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Окрім того, зазначаючи про гарантоване ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право позивача на доступ до суду, суд не може оминути поза увагою і іншу складову такого права, як розумний строк розгляду справи, який пов'язаний не лише із правовою та фактичною складністю справи, але й поведінкою заявника.

Відповідно до рішень Європейського Суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України", суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Неявка позивача та його представника у чотири підряд судові засідання, неповідомлення суд про поважність причин їх неприбуття, невжиття будь-яких інших активних дій пов'язаних із належним використанням власних процесуальних прав, в контексті норм національного законодавства позбавляють суд можливості здійснювати розгляд справи в тому числі і виконати обов'язкові для суду першої інстанції вказівки Вищого адміністративного суду України, викладені в ухвалі від 17.08.2016 року, та призводять до порушення розумних строків вирішення цієї справи.

З огляду на викладене та враховуючи, що позивач (представник позивача) повторно не з'явились у судове засідання без поважних причин, суд доходить висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 155 КАС України.

Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 155, ст. ст. 165, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови залишити без розгляду.

Роз'яснити позивачу, що особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Слободонюк Михайло Васильович