Ухвала суду № 62732281, 10.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Піхур О.В.

№ 22-ц/796/12880/2016 Доповідач - Борисова О.В.

справа № 761/7767/16-ц

м. Київ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Соколової В.В.

при секретарі: Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 серпня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом в якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання двох синів ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно починаючи з дати подання позовної заяви до повноліття дітей, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11.08.2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання синів ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини заробітку (доходів) щомісячно починаючи з 26.02.2016 року до повноліття дітей, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду в межах платежу на один місяць.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Вказував на те, що суд не взяв до уваги той факт, що позивач не проживає разом з дітьми за її адресою реєстрації місця проживання, а з лютого 2013 року остання зникла в невідомому напрямку разом з дітьми, про що саме відповідач зазначав в своїх запереченнях на позовну заяву, що також підтверджується листами Шевченківського РУГУ МВС України у відповідь на звернення ОСОБА_1 про розшук дітей, зверненням в поліцію служби у справах дітей Шевченківського району м. Києва та органу опіки та піклування Шевченківського району м. Києва.

Посилався на те, що задовольняючи позовні вимоги суд прийшов до помилкового висновку про те, що діти проживають разом з позивачем та знаходяться на її утриманні, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження вказаних обставин.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити з підстав наведених в ній.

Позивач в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, а тому колегія суддів вважає можливим розглядати справу у її відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи аліменти на утримання синів ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини заробітку (доходів) щомісячно починаючи з 26.02.2016 року до повноліття дітей, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд першої інстанції виходив з обов'язку батьків утримувати дітей.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Судом встановлено, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах (без реєстрації шлюбу) мають двох синів ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2.

Діти проживають разом з позивачем та знаходяться на її утриманні.

Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 СК України.

Суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч.1 ст.184 СК України).

Статтею 191 СК України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 червня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо стягнення аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність у останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Колегія суддів погоджується з аргументованим висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача аліментів на утримання синів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини заробітку (доходів) щомісячно до повноліття дітей, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки визначений розмір аліментів є об'єктивним з огляду на вимоги закону щодо прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та обов'язку обох батьків утримувати дітей.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що позивач з дітьми не проживає за адресою її реєстрації та місце знаходження дітей не відоме колегія суддів відхиляє, оскільки вказані обставини не звільняють відповідача від обов'язку сплачувати аліменти на утримання дітей.

Посилання апелянта на те, що є велика вірогідність того, що діти з матір'ю не проживають колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідачем згідно ст.ст.10, 60 ЦПК України не було надано безспірних доказів на підтвердження вказаних обставин.

В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відсутні в апеляційних скаргах доводи, які б давали підстави до скасування рішення суду, оскільки при розгляді справи у апеляційному суді апелянти не надали будь - яких переконливих доказів на спростування висновків суду першої інстанції.

Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: