Рішення № 62731124, 10.11.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5979/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Таварткіладзе О.М.

суддів: Цюри Т.В., Короткова В.Д.,

при секретарі: Ярахмедові Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 16 червня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ПАТ „УСК „Гарант-Авто про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернулася до Малиновського районного суду м.Одеси з позовом, який вподальшому уточнила, до ОСОБА_2, ПАТ „УСК „Гарант-Авто про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позивач мотивує свої вимоги тим, що 13 серпня 2013 року об 10 год. 35 хв. на навпроти будинку № 65-а по вул. Маршала Жукова, у м.Одесі відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Volkswagen Caddy», держномер ВН 9284 СХ під керуванням ОСОБА_2 та автомобілем «Mitsubishi Lancer», держномер ВН 4934 ЕК під керуванням ОСОБА_4 Водій ОСОБА_2, не врахувавши дорожні обставини та не вибравши безпечної дистанції, допустив зіткнення з зупинившимся попереду автомобілем НОМЕР_1, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху. Постановою Малиновського районного суду м.Одеси від 03.09.2013 року (справа №521/13901/13) ОСОБА_2 був визнаний винним у скоєнні даного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП з накладанням адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Згідно з висновком № 6436 експертного товарознавчого дослідження з встановлення суми матеріальних збитків, завданих власнику автомобіля НОМЕР_1, пошкодженого при ДТП від 13.08.2013 року, сума збитків складає 9857,97 грн. Вартість робіт з оцінки розміру матеріальної шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу складає 587,52 грн. На момент ДТП Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Volkswagen Caddy» була застрахована в ПАТ «УСК «Гарант Авто» (поліс серії АЕ № 1147792). Страхове відшкодування здійснено не було, у звязку з чим позивач змушена звернутися з вказаним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

На підставі наведеного, позивач просила стягнути з ПАТ «УСК «Гарант-Авто» на її користь матеріальну шкоду у розмірі 10 445,49 гривень, з ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 5 000,00 гривень, та стягнути в рівних частках з ПАТ «УСК «Гарант-Авто» та ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 243,60 гривень.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 16.06.2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 - задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «УСК «Гарант-Авто» на користь ОСОБА_3 завдану матеріальну шкоду у розмірі 10 445,49 гривень 49 копійок. Стягнуто з ОСОБА_2, на користь ОСОБА_3 завдану моральну шкоду у розмірі 5 000,00 гривень. Стягнуто в рівних частках з ПАТ «УСК «Гарант-Авто» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму сплаченого судового збору у розмірі 243,60 гривень.

Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 22.06.2016 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 16.06.2015 року.

Не погоджуючись із заочним рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 16.06.2015 року, ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду Одеської області з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення суду та ухвалити нове, яким відмовии позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції при ухваленні заочного рішення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Рішення суду в частині стягнення ПАТ «УСК «Гарант-Авто» на користь ОСОБА_3 майнової шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, в сумі 10445 гривень 49 копійок не оскаржується та апеляційним судом в цій частині не переглядається.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

У повній мірі рішення суду зазначеним вимогам не відповідає.

Задовольняючи вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та стягуючи у відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 5000 грн., суд першої інстанції виходив з того, що позивач та її родина на тривалий час залишилися без засобу пересування, у звязку з пошкодженням автомобілю та його подальшим ремонтом, чим був порушений звичайний склад життя та побуту. Позивач була змушена постійно вести переговори з представниками страхувальника та перебувати у постійній нервовій напрузі через розуміння того, що порушуються її права. Знаходження у стресовому стані передавалося її близьким, в тому числі малолітній дитині. При цьому суд вважав, що заявлена до стягнення сума у відшкодування моральної шкоди 5000 грн. відповідає вимогам розумності і справедливості.

Проте повністю погодитися з усіма такими висновками районного суду в частині заявленого розміру моральної шкоди, що стягнутий судом , не можна.

Судом встановлено, що:

13 серпня 2013 року об 10-35 г. на навпроти будинку № 65-а по вул. Маршала Жукова, у м.Одесі відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Volkswagen Caddy», держномер ВН 9284 СХ під керуванням ОСОБА_2 та автомобілем «Mitsubishi Lancer», держномер ВН 4934 ЕК під керуванням ОСОБА_4В, автомобіль позивача отримав механічні пошкодження.

З постанови Малиновського районного суду м.Одеси від 03.09.2013 року (справа №521/13901/13) вбачається, що Водій ОСОБА_2, не врахувавши дорожні обставини та не вибравши безпечної дистанції, допустив зіткнення з зупинившимся попереду автомобілем «Mitsubishi Lancer», держномер ВН 4934 ЕК, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. чим порушив вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306. ОСОБА_2 був визнаний винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП з накладанням адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно з висновком № 6436 експертного товарознавчого дослідження з встановлення суми матеріальних збитків, завданих власнику автомобіля НОМЕР_1, пошкодженого при ДТП від 13.08.2013 року, сума збитків складає 9857,97 грн.

Цивільна відповідальність водія автомобіля НОМЕР_2 - ОСОБА_2 застрахована в ПАТ «УСК «Гарант-Авто» (поліс серії АЕ № 1147792), ДТП, скоєне з вини водія ОСОБА_2 визнано страховим випадком.

В розумінні п. 3 ч.2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно з ч. ч. 3, 4 цієж статті моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 3 Поста нови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику з справ про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема в моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У якості обґрунтування заявлених до ОСОБА_2 вимог про стягнення моральної шкоди, завданої ДТП, позивач вказує, що через дорожньо-транспортну пригоду, позивач та її родина на тривалий час залишилися без засобу пересування, у звязку з пошкодженням автомобілю та його подальшим ремонтом, чим був порушений звичайний склад життя та побуту. Позивач була змушена постійно вести переговори з представниками страхувальника та перебувати у постійній нервовій напрузі через розуміння того, що порушуються її права. Знаходження у стресовому стані передавалося її близьким, в тому числі малолітній дитині.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 було вручено первісну редакцію позову, де позивач ставила питання про солідарну відповідальність завдавача шкоди та страховика. Виходячи з цього ОСОБА_2 були подані заперечення проти позову.

В подальшому позивач уточнила позовні вимоги і просила стягнути суму майнової шкоди зі страховика, а суму моральної шкоди з особи, яка є винною у скоєнні ДТП, тобто з ОСОБА_2

Проте позовна заява з уточненими вимогами ОСОБА_2 вручена не була, про дату, час і місце судового розгляду справи ОСОБА_2 належним чином не повідомлявся.

При таких обставинах, у відповідача ОСОБА_2 не було можливості подати заперечення проти уточненого позову та довести їх поданням відповідних доказів.

У свою чергу позивач будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, доказів на підтвердження всіх наведених обґрунтувань щодо моральної шкоди районному суду не представила та подала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності і згодою на заочний розгляд справи. З урахуванням такої заяви позивача, суд ухвалив заочне рішення на підстави наявних у справі доказів.

Стягуючи з ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 5000 грн. тобто у повному обсязі відповідно до заявлених вимог і таким чином погоджуючись з усіма обґрунтуваннями моральної шкоди, що наведені позивачем, зокрема про те, що позивач та її родина на тривалий час залишилися без засобу пересування, у звязку з пошкодженням автомобілю та його подальшим ремонтом, чим був порушений звичайний склад життя та побуту, районний суд не врахував, що у висновку № 6436 від 03.01.2014 року експертного товарознавчого дослідження з встановлення суми матеріальних збитків, завданих власнику автомобіля НОМЕР_1, пошкодженого при ДТП від 13.08.2013 року, вказано, що вказаний автомобіль отримав механічні пошкодження, що відображені в акті огляду транспортного засобу від 29.11.2013 року. Сам автомобіль укомплектований, в пошкодженому стані, на ходу після ДТП.

Будь-яких посилань про час, місце, найменування організації, що проводила ремонтні роботи автомобілю, тривалість ремонту автомобіля, обсяг робіт та суму оплати за проведений ремонт, ОСОБА_3 у позові не наведено, належних документальних доказів не представлено. Тобто не доведено про неможливість використання автомобіля за призначенням і про те, що автомобіль не використовувався з часу ДТП 13.08.2013 року до часу звернення до суду або до часу проведення відновлювального ремонту за власний кошт.

Районний суд вказані обставини не з`ясував, правової оцінки їм не надав і задовольнив вимоги про стягнення моральної шкоди, засновуючи висновок на припущеннях, без належного доведення позивачем своїх вимог.

Крім того одним з обґрунтувань заявлених вимог про стягнення моральної шкоди позивачем наведено, що страховик, визнавши ДТП страховим випадком, тривалий не здійснює оплату страхового відшкодування, що порушує її права і спричинило їй душевні страждання, викликало нервову напругу, яка передалася її рідним та близьким, зокрема малолітній дитині.

Відповідно до ст. 36. 2 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вiд 01.07.2004року страховик зобов`язаний не пізніше, як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування у разі визнання вимоги заявника обгрунтованими прийняти рішення про страхове відшкодування та виплатити його.

У разі прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика статею 36.5 вказаного Закону передбачено відповідальність страховика у вигляді стягнення пені з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня за кожний день прострочення.

Таким чином у разі прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика законодавець з метою захисту інтересів особи, яка має право на виплату, встановив відповідальність страховика у вигляді пені.

Проте з такими вимогами до страховика позивач до суду не зверталася, однак обґрунтовувала простроченням страховика розмір моральної шкоди заявленої до ОСОБА_2

Зі змісту відповіді повіреного ПАТ «УСК «Гарант-Авто» - ТОВ «Євроасістанс» (договір доручення № 277/14/+2300 від 01.11.2011 року) вбачається, що подана ОСОБА_3 заява про виплату страхового відшкодування розглянута. Розмір страхового відшкодування переглянуто відповідно до Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і сума виплати становить 8538,02 (метріальний збиток) 4605,67 (попередня виплата)=3932,35 грн. (а. с. 35).

Будь-яких належних доказів на обґрунтування існування заборгованості страховика позивач не представила, проте у позові обгрунтувала моральну шкоду заявлену до ОСОБА_2, в тому числі тим, що страховик не виплатив їй страхове відшкодування.

Суд не мотивував яким чином відповідальність за моральну шкоду заявлену, яка полягала у душевних стражданнях у зв`язку з несвоєчасною виплатою страхового відшкодування, може нести ОСОБА_2, який безпосередньо не причетний до прострочення страховиком виплати страхового відшкодування.

Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що внаслідок винних дій ОСОБА_2, який допустив порушення Правил дорожнього руху України та скоїв ДТП було пошкоджено майно позивача автомобіль НОМЕР_3., що підтверджено належними доказами і не заперечується сторонами.

Сам факт пошкодження майна людини внаслідок не умисних, але все ж таки винних дій іншої особи, не може не викликати і в даному випадку викликав негативні емоції, душевні хвилювання та страждання позивача.

Оцінюючи всі обставини справи у їх сукупності, апеляційний суд вважає, висновок районного суду про наявність підстав для стягнення моральної шкоди правильним. Однак набувши правильного висновку, районний суд не перевірив всі обставини, які наведені позивачем в обґрунтування розміру моральної шкоди, заявленої до стягнення, не надав оцінки наявності або відсутності належних доказів, що підтверджують обґрунтування моральної шкоди, завданої позивачу і не визначився з справедливим розміром сатисфакції.

Приймаючи до уваги наведене з урахуванням вимог розумності і справедливості, судова колегія вважає за справедливе зменшити розмір стягнення моральної шкоди з 5000 грн. до 1000 грн.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні в мотивувальній частині щодо обгрунтування моральної шкоди простроченням страховика, до якого не заявлялися вимоги про стягнення пені та про тривалу неможливість експлуатації автомобіля. Крім того підлягає зміні також і резолютивна частина рішення через зменшення суми стягнення моральної шкоди з 5000 грн. до 1000 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 317 ЦПК України, судова колегія

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 червня 2015 року в мотивувальній та резолютивній частині - змінити.

Виключити з мотивувальної частини заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 червня 2015 року посилання на прострочення страховика ПАТ «УСК «Гарант-Авто» та про тривалу неможливість експлуатації позивачем автомобіля.

Викласти резолютивну частину заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 червня 2015 року наступним чином:

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди, завданої ДТП, грошові кошти в сумі 1000 грн.

В іншій частині заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 червня 2015 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили рішенням суду.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: Т.В. Цюра

ОСОБА_5