Рішення № 62727194, 15.11.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/10584/13-ц Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.

Категорія 27 Доповідач Якухно О. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Якухно О.М.

суддів Коломієць О.С., Жигановської О.С.

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, треті особи : ОСОБА_3, Служба у справах дітей Житомирської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4 на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 01 серпня 2016 року,

встановила:

У липні 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося з вказаним позовом, в якому просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № МК 312-07 від 09.11.2007 року в розмірі 791242,15 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки : квартиру АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» від свого імені з наданням відповідних прав, та виселити відповідача і інших осіб, що проживають у квартирі із зняттям з реєстраційного обліку.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 09.11.2007 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено кредитний договір на суму 384906 грн. з терміном погашення до 08.11.2012 року. В цей же день, між банком та відповідачем укладено договір іпотеки вказаної квартири з метою забезпечення основного зобовязання. Боржник умови договору не виконує і утворилася заборгованість, а тому банк має право звернути стягнення на іпотечне майно.

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 01 серпня 2016 року позов задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № МК 312-07 від 09.11.2007 року в розмірі 791242,15 грн., яка складається з 303791,12 грн. заборгованості за кредитом, 346751,53 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 140699,5 грн. пені за несвоєчасне виконання зобовязання за договором, звернуто стягнення на квартиру загальною площею 65,4 кв.м., яка розташована за адресою : АДРЕСА_2, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, за початковою ціною в розмірі 30474 грн., але на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки проведеної субєктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна в час проведення виконавчих дій з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, які зареєстровані та проживають у квартирі (предмет іпотеки), розташованій за адресою : АДРЕСА_2, зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судові витрати в сумі 3555,7 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом не враховано вказівки касаційного суду щодо визначення ціни продажу майна, якою не є заставна вартість майна, а також висновки Верховного Суду України про неможливість виселення без надання іншого житлового приміщення з іпотечного майна, яке придбано не за кредитні кошти. Не враховано судом і зменшення суми заборгованості внаслідок продажу іншого заставного майна.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача заперечує у задоволенні скарги.

Розглянувши справу в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із наявності кредитної заборгованості та підстав для звернення стягнення на іпотечне майно з виселенням його мешканців згідно вимог ст.39 Закону України «Про іпотеки».

Колегія суддів частково погоджується із таким висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 09 листопада 2007 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», яке в подальшому перейменовано у ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № МК 312-07, за умовами якого позичальник отримав кредит в сумі 384906 грн. під 20% річних і строком до 08.11.2012 року.

В цей же день, між банком та ОСОБА_2 як іпотекодавцем підписано договір іпотеки нерухомого майна : квартири АДРЕСА_1, загальною площею 65,4 кв.м.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.10.2012 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за вказаним договором станом на 18.02.2010 року на загальну суму 385051,89 грн., з яких 318042,90 грн. заборгованості за кредитом, 60708,61 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом та 6300,38 грн. пені за несвоєчасне виконання зобовязання.

Згідно розрахунку позивача станом на 08.02.2013 року заборгованість по кредитному договору становила 791242,15 грн., з яких : 303791,12 грн. по тілу кредиту, 346751,53 грн. по процентам за користування кредитом, 140699,5 грн. пені за несвоєчасне виконання зобовязання.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про іпотеку» (далі Закон) у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Встановивши наявність заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про продаж іпотечного майна на підставі ст.ст.38, 39 Закону.

У відповідності до вимог ч.1 ст.39 Закону звернення стягнення у судовому порядку можливий шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону, яка надає право іпотекодержателю здійснити продаж майна від свого імені.

При цьому, ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Положеннями частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, прийняв рішення, зокрема, про звернення стягнення на предмети іпотеки шляхом його продажу від імені іпотекодавця за початковою ціною в розмірі 30474 грн., що є заставною вартістю, але не нижче вартості визначеної субєктом оціночної діяльності під час виконавчого провадження.

Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» судова палата у цивільних справах Верховного Суду України приходять до правового висновку, що у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону (правова позиція Верховного Суду України по справі № 6-1239цс16).

Таким, чином суд першої інстанції помилково встановив початкову ціну продажу у розмірі заставної вартості квартири та вказав, що у будь-якому разі вона не може бути нижчою за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на час продажу.

Апеляційним судом сторонам розяснено наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, а також право на проведення оцінки іпотечного майна, і ПАТ КБ «Приватбанк» надано висновок про вартість обєкта оцінки на суму 670759 грн., що не заперечується іншою стороною.

Також, судом першої інстанції не враховано, що на час ухвалення рішення по справі розмір боргу, який визначений станом на 08.02.2013 року, зменшений на суму 193802,8 грн., які надійшли 28.08.2015 року від реалізації заставного майна на виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.10.2012 року і зараховані на погашення процентів (а.с.84, 88 т.2).

Враховуючи наведене, резолютивна частина рішення суду підлягає зміні шляхом виключення словосполучення «за початковою ціною в розмірі 30474 грн., але на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки проведеної субєктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна в час проведення виконавчих дій» та його заміни на словосполучення «за початковою ціною в розмірі 670759 грн.», а також зменшення розміру загальної заборгованості з 791242,15 грн. до 597439,35 грн. і заборгованості по процентам за користування кредитом з 346751,53 грн. до 152948,73 грн.

Крім того, судом першої інстанції не враховано висновки Верховного Суду України, викладені у постановах по справах №№ 6-2947цс15, 6-477цс15, в яких зазначено, що за змістом статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК Української РСР особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у звязку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло у тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина 2 статті 109 ЖК Української РСР). У такому випадку виселення здійснюється відповідно до частини четвертої статті 109 та статті 1322 ЖК УРСР.

При виселенні з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла в судовому порядку, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

Виселення громадян з іпотечного майна, придбаного за рахунок кредитних коштів, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання (частина четверта статті 109 ЖК УРСР).

Згідно кредитного договору кошти надано на споживчі цілі (п.1.4 Договору кредиту).

За змістом договору іпотеки квартира АДРЕСА_1 належить іпотекодавцю на підставі договору дарування від 02.10.2007 року (п.7 Договору іпотеки).

Оскільки у справі, що розглядається, квартира, яка є предметом договору іпотеки, придбана відповідачем не за рахунок отриманого кредиту, суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» про виселення осіб без надання їм іншого постійного жилого приміщення, а також вирішив питання про права та обовязки ОСОБА_3, який не є відповідачем у справі.

Доводи представника позивача про наявність підстав для виселення малолітньої дитини у звязку із порушення іпотекодавцем умов іпотечного договору, а саме її реєстрації без згоди іпотекодержателя, колегія суддів не приймає до уваги оскільки згідно ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Право на її проживання у спірному житловому приміщенні є похідним від права батьків, а тому, при відсутності підстав для їх виселення, є неможливим і виселення дитини.

Враховуючи порушення норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин справи, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині вирішення вимог про виселення з ухваленням нового про відмову у задоволенні зазначеного позову.

У відповідності до вимог ст.ст.79, 88 ЦПК України слід зменшити розмір судових витрат стягнутих з відповідача пропорційно задоволеним вимогам з 3555,7 грн. до 2597,96 грн. (по майновій вимозі - 75,5 % від 3441 грн., відмова у задоволенні вимоги немайнового характеру) та стягнути витрати на проведення оцінки в розмірі 800 грн., а також стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати пропорційно до вимог, у задоволенні яких відмовлено 1179,69 грн. (по майновій вимозі 24,5% від 4077,42 грн., по вимозі немайнового характеру 252,34 грн.).

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4 задовольнити частково.

Скасувати рішення Богунського районного суду м.Житомира від 01 серпня 2016 року в частині вирішення вимог про виселення та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про виселення.

Змінити рішення Богунського районного суду м.Житомира від 01 серпня 2016 року зменшивши розмір загальної заборгованості з 791242,15 грн. до 597439,35 грн. і заборгованості по процентам за користування кредитом з 346751,53 грн. до 152948,73 грн. та виключити із абзацу другого резолютивної частини рішення словосполучення «за початковою ціною в розмірі 30474 грн., але на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки проведеної субєктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна в час проведення виконавчих дій», замінивши його на словосполучення «за початковою ціною в розмірі 670759 грн.»

Зменшити розмір стягнутого з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судового збору з 3555,7 грн. до 2597,96 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 1179,69 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати в сумі 800 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді