Постанова № 62726083, 16.11.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року справа № 805/2605/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Донецької митниці ДФС на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року у справі № 805/2605/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Ресурс» до Донецької митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 700080000/2016/000040/2 від 16 травня 2016 року, визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 700080000/2016/00045 від 16 травня 2016 року, -

ВСТАНОВИВ:

15 серпня 2016 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Ресурс», звернулось до суду із позовом про визнання протиправним та скасування рішення митниці про коригування митної вартості товарів № 700080000/2016/000040/2 від 16 травня 2016 року, визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 700080000/2016/00045 від 16 травня 2016 року (а.с. 4-11).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року у справі № 805/2605/16-а адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №700080000/2016/000040/2 від 16 травня 2016 року. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №700080000/2016/00045 від 16 травня 2016 року (а.с. 96-100).

Не погодившись із судовим рішенням, Донецька митниця ДФС подала апеляційну скаргу, в обґрунтування якої зазначено, що висновку суду першої інстанції є передчасними та таким, що зроблені на основі неповного та поверхового дослідження обставин справи, з порушенням правил оцінки доказів, визначених ст. 70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, а рішення суду таким, що прийнято з порушенням ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апелянтом зазначено, що під час митного оформлення у посадової особи митниці виникли сумніви у достовірності декларування даних для цілей визначення митної вартості, а саме: спрацювання профілю ризику в системі у звязку з тим, що можливе заниження митної вартості товару; заявлений рівень митної вартості імпортованого товару значно нижчий в порівнянні з цінами на ідентичні товари, митне оформлення яких вже здійснено.

При цьому апелянтом зазначено що судом першої інстанції проігноровано приписи ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, відповідно до якої митниця з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визначення заявленої митної вартості.

Апелянт посилається на положення Генеральної угоди по тарифам та торгівлі 1944 року, як на підставу витребування додаткових документів при встановленні митної вартості товару.

На запит митного органу позивачем не надано документів, які би підтверджували або спростовували сумніви відповідача, щодо заявленої митної вартості.

Відтак, за результатами перевірки повноти та достовірності задекларованих даних щодо митної вартості, посадовою особою виявлено факт можливого заниження позивачем митної вартості.

Вважає, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок, що в рішенні про коригування митної вартості митницею не наведено належних та допустимих доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми та викликають сумнів у достовірності наданої інформації, оскільки саме службова особа органу доходів і зборів визнає достатність наданих документів та в разі їх недостатності має встановлене законодавством право на коригування заявленої митної вартості.

Крім того, апелянтом зазначено, що для цілей визначення митної вартості порівняння оцінюваного товару може здійснюватись виключно з ідентичними та/або подібними товарами, при тому, що відповідно до положень ст. 61 Митного кодексу України товари не вважаються ідентичними або подібними, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари, які оцінюються.

Зазначив, що при визначенні митної вартості товару відповідач не вийшов за межі зазначеного у листі ДП «Укрпромзовнішекпертиза», незважаючи на те, що в ньому відсутні відомості, що порівнювані товари вироблені в одній і тій самій країні.

За результатами ретельного вивчення усіх поданих позивачем документів, аналізу й оцінки потенційних ризиків, апелянт вважає, що проведений Товариством розрахунок митної вартості товару за ціною контракту документально не підтвердився, його не можливо вважати достовірним і правильним, тому митним органом правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості та картку відмову в прийнятті митної декларації (а.с. 106-112).

Представник відповідача/апелянта у судове засідання не зявився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представником відповідача/апелянта при поданні апеляційної скарги заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності представника митниці (а.с. 112).

16 листопада 2016 року представник позивача надала до канцелярії суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне постанову суду першої інстанції змінити, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Ресурс» (код ЄДРПОУ 24819472), зареєстроване як юридична особа 23 червня 1997 року, місцезнаходження: 87510, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Ширшова, буд. 6А, кімната 10 (а.с. 13-15).

11 квітня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Ресурс» (покупець) та АТ Лебединський ГЗК (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 86/16/161133 (а.с. 16-22), за умовами якого до позивача поставлявся товар - гарячебрикетоване залізо (брикети залізної руди) (ГБЗ) за ціною та на умовах, зазначених в додатках до договору (а.с. 23).

11 квітня 2016 року між сторонами укладено Додаток № 1 до Контракту, згідно якого покупець зобовязувався оплатити та прийняти, а постачальник поставити у квітні 2016 року гарячебрикетоване залізо (брикети залізної руди) вищого сорту, виробництва АТ Лебединський ГЗК (РФ), код ТН ЗЕД 7203 10 00 00, ТУ-0726-003-00186803-2009 зі змінами № 1 від 01 січня 2011 року, № 2 від 24 жовтня 2011 року, № 3 від 10 грудня 2013 року, в кількості 2 890 тон (+/- 5% в опціоні). Умови поставки: DAP станція Соловей (439701)/Тополі (431801) кордон РФ/Україна. Вартість за 1 тону 164,20 доларів США, загальна вартість 498 264,90 доларів США (з урахуванням опціону) (а.с. 23).

Митне оформлення імпортованого позивачем товару проводилась позивачем через свого представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шіппінг».

У травні 2016 року на умовах вказаного контракту та доданої до нього специфікації, додаткової угоди на митну територію України ввезена партія гарячебрикетованого заліза (брикети залізної руди) за узгодженою сторонами ціною, у зв'язку з чим 16 травня 2016 року позивачем надано відповідачу для здійснення митного оформлення ввезеного товару митну декларацію № 700080000/2016/002332 (а.с. 87-89) по ціні товару, визначеній на умовах контракту та доданих до нього Додатків.

До митної декларації позивачем надані наступні документи: Контракт № 86/16/161133 від 11 квітня 2016 року, з додатком № 1 від 11 квітня 2016 року; рахунок-фактуру (інвойс) № 161133-1-1 від 25 квітня 2016 року, рахунок-фактуру (інвойс) № 161133-1-2 від 25 квітня 2016 року (а.с. 30, 31, 61), митну декларацію країни експортера №10101050/210416/0000408 від 21 квітня 2016 року (а.с. 33-34), платіжне доручення № 6 від 20 квітня 2016 року про перерахування 482748,00 доларів США ( п.7.1 Контракту- 100% переплата за товар)(а.с. 44).

16 травня 2016 року на адресу позивача від відповідача надійшли електронні повідомлення згідно яких, документи, що були подані для митного оформлення не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідно до основного ( за ціною договору) методу визначення митної вартості( а.с.91).

На підставі ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України відповідач вказував на необхідність додаткового надання йому протягом 10 календарних днів наступних документів: каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товару. Крім того, декларанта повідомлено про наявність в органі доходів і зборів інформації щодо оформлення ідентичних товарів із використанням основного методу визначення митної вартості 172,00 доларів США за тонну( МД від 04.05.2016 року №110120001/2016/405714).

В повідомленні відповідачем зазначалось про право декларанта надати додаткові документи за власним бажанням для підтвердження митної вартості товару відповідно до ч.6 ст.53 Митного кодексу України (а.с. 32, 91).

16 травня 2016 року позивач повідомив відповідача про неможливість надати додатково вказані документи на протязі 10 календарних днів( а.с.91)

За наслідками розгляду митним органом поданих документів прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 700080000/2016/000040/2 від 16 травня 2016 року (а.с. 26-27) та складено картку відмови № 700080000/2016/00045 (а.с. 28-29).

Згідно спірного рішення та картки відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, основний метод визначення митної вартості не може бути застосований, для визначення митної вартості товару відповідачем застосовано другорядний метод 2а за ціною ідентичних товарів на підставі ст.ст. 53, 55, 57, 59 Митного Кодексу України, у звязку із неподанням декларантом додаткових документів, а саме: каталогів, специфікацій, прейскурантів (прас-листів) виробника товару та висновків про якісні та вартісні характеристиками товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

16 травня 2016 року, відповідно до ст. 55 Митного кодексу України товар випущено у вільний обіг за МД № 700080000/2016/002461 зі сплатою митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, із забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою відповідно до митної вартості товарів, визначеної митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Кодексу (а.с. 24-25).

Позивачем листом № 178/2016-ОД від 19 липня 2016 року (а.с. 35-36) надано відповідачу додаткові документи для підтвердження митної вартості товару за ціною договору (контракту), а саме: лист ООО УК Металлоинвест, Росія № 40-2430 від 19 квітня 2016 року про формування цін на гарячебрикетоване залізо (а.с. 40); лист ООО УК Металлоинвест, Росія № 40-4033 від 28 червня 2016 року щодо прайс-листів на ГБЗ (а.с. 41); бухгалтерська інформація про оприбуткування товару (а.с. 42); лист ДП Укрпромзовнішекспертиза № 2485 від 29 червня 2016 року (а.с. 43).

Відповідач направив позивачу лист № 3424/10/05-70-66 від 22 липня 2016 року, яким відмовив у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, у звязку із ненаданням позивачем додаткових документів для підтвердження митної вартості товару (а.с. 37-39).

Спірним питанням у справі, є правомірність прийняття митним органом картки відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів та рішення про коригування митної вартості.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відтак, відсутність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей робить безпідставним витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості з боку митного органу, а прийняті спірне рішення та карта відмови є такими, що підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як передбачено ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч.4 ст.53 Митного кодексу).

Відповідно до ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).

Як встановлено ч.1 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

На підтвердження митної вартості товару позивачем надано митному органу первинні та інші документи, передбачені відповідними положеннями Митного кодексу України.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обовязковою, оскільки з цією обставиною закон повязує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсно митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не довільні документи, з перелічених у статті 58 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідачем не наведено, яким чином витребувані ним у позивача документи можуть усунути сумніви у правильності визначення митної вартості, повязані з цифровим значенням статистичної вартості митної декларації країни - експортеру.

Як зазначалось раніше, позивачем листом № 178/2016-ОД від 19 липня 2016 року надано відповідачу додаткові документи для підтвердження митної вартості товару за ціною договору (контракту) (а.с. 35-36).

Відповідач листом № 3424/10-05-70-66 від 22 липня 2016 року відмовив у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів (а.с. 37-39).

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 5, 6, 11 статті 264 Митного кодексу України, з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам митний орган здійснює перевірку митної декларації. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту п. 1 ст. 337 Митного кодексу України вбачається, що перевірка документів та відомостей, які подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється, зокрема, із застосуванням інформаційних технологій, які включають в себе контроль співставлення та контроль із застосуванням системи управління ризиками.

Згідно пункту 3 даної статті, контроль співставлення - це автоматизоване порівняння даних, які містяться в митних деклараціях або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення, з даними, які містяться в електронних копіях митних декларацій та інших документах, що надходять з митних та правоохоронних органів суміжних держав; в уніфікованих електронних дозвільних документах, що надходять з інших державних органів, інших електронних документах, пов'язаних з перевіркою достовірності даних, що перевіряються.

Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Як встановлено під час судового розгляду справи та вірно зазначено судом першої інстанції, з рішення митниці про визначення митної вартості товару за другорядним методом не вбачається, в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом, на підставі документів поданих позивачем.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Подані документи належним чином ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

При цьому митним органом не було спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митною кодексу України.

Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи. Водночас, митниця може витребувати, а декларант зобов'язаний надати лише ті документи, які здатні такі сумніви усунути. При цьому законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні наведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є не підтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Суд не погоджується з доводами апелянта щодо причин відмови, оскільки під час митного оформлення товару позивачем були надані усі документи, що обовязкові для визначення митної вартості за ціною договору (контракт, додатки до нього, рахунок-фактура) та, крім того, позивачем були надані додаткові документи, що свідчили про обґрунтованість визначення суми митної вартості товару на рівні 164,20 дол. США/тонну.

Як вбачається з рішення про коригування митної вартості, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості, митниця посилалась на неповні відомості про митну вартість товару, однак не вказує які саме відомості відсутні то чи пов'язані вони з числовими показниками митної вартості або ціни товару, та яким чином впливають на ці показники.

Оскільки в рішенні про корегування митної вартості не зазначено які складові митної вартості викликають сумніви та , які стали підставою для витребування додаткових документів, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача щодо відсутності підстав для витребування додаткових документів, оскільки їх запит не стосується підтвердження або спростування складових митної вартості та її ціни, зазначених в наданих до митного органу документах.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару ,з урахування 100% передплати за товар на підставі рахунку постачальника, -є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таким чином сумніви, що виникли з обставин, які вказані митницею у оскаржуваному рішенні, є необґрунтованими.

Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та в якій частині.

Щодо посилання апелянта на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості ідентичних товарів, то самі по собі відомості згаданої системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.

Таким чином, у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Окрім того, посилання відповідача на іншу вантажно-митну декларацію іншого покупця, судом апеляційної інстанції також до уваги не приймаються, оскільки не відомо за яким контрактом та на яких умовах поставлявся ідентичний товар (а.с. 89).

Відповідно до листа ООО УК Металлоинвест, Росія № 40-4033 від 28 червня 2016 року щодо прайс-листів на ГБЗ вбачається, що ціна гарячебрикитоване залізо формувалась в договірному порядку з урахуванням знижок та кон'юктури світового ринку, а прайс- листи встановлені тільки для покупців малих обсягів до 200т. (а.с. 41).

Щодо доводів апелянта відносно висновку ДП «Укрпромзовнішекспертизи» № 2485 від 29 червня 2016 року, в якому експертом наведений рівень цін на гарячебрикитоване залізо вищого ґатунку, що імпортується позивачем та який знаходиться в інтервалі між рівнем ціни на переробний чавун та брухт, що на думку апелянта визначена без умов постачання товару, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Інформація ДП Укрпромзовнішекспертиза є консультативним документом, що не має обовязкового значення для визначення митної вартості товару. Відповідно до п. 2 Національного стандарту оцінки «подібне майно - майно, що за своїми характеристиками та (або) властивостями подібне до об'єкта оцінки і має таку саму інвестиційну привабливість» ГБЗ як металобрухт та чавун передільним є взаємозамінною залізовмісною сировиною для металургійної промисловості.

У листі ООО УК МЕТАЛЛОИНВЕСТ, що є керуючою компанією постачальника за контрактом, АО Лебединский ГОК є єдиним підприємством у СНД, що виробляє ГБЗ, тобто ГБЗ в Україні не виробляється (а.с. 40).

Таким чином, зроблене ДП Укрпромзовнішекспертиза визначення ціни ГБЗ шляхом порівняння з ціною металобрухту та чавуну передільного є правильним, а її діапазон (133-225 долларів США за тонну) відповідає заявленій позивачем митної вартості товару, на що також посилається апелянт в апеляційній скарзі,зазначивши, що лист ДП Укрпромзовнішекспертиза був прийнятий митним органом до уваги як довідкове джерело інформації, за межі діапазону якого вони не вийшли( а.с.43,110).

Виходячи з вищенаведеного, твердження апелянта про те, що висновки ДП Укрпромзовнішекспертиза не відповідають дійсному стану цін на сировину для металургійного виробництва в Україні є помилковими.

Згідно ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 i 60 Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

В матеріалах справи дійсно представником позивача зроблена запис в інформаційному повідомленні відповідача від 16.05.2016 року про відсутність інформації про застосування інших другорядних методів визначення митної вартості, що на погляд апеляційної інстанції може прийматись як проведення консультацій( а.с.32).

Посилання апелянта на положення Генеральної угоди по тарифам та торгівлі 1994 року, як на підставу для витребування додаткових документів для встановлення митної вартості товару, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованою, оскільки зазначеною угодою та Митним кодексом України передбачені всі підстави та повноваження покладені на апелянта, як на субєкта владних повноважень, при здійсненні власних функцій.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає недоцільними доводи апелянта щодо ігнорування судом першої інстанції положень ч.5 ст. 54 Митного кодексу, оскільки судом першої інстанції всебічно проаналізовано законодавство регулююче спірні правовідносини, крім того, вказана норма права не носить обовязковий характер для її застосування, а тільки надає право митному органу на проведення певних дій.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що митним органом не надано жодної оцінки та не проаналізовані надані позивачем докази в обґрунтування митної вартості товару. В даному випадку, у наявності у відповідача були всі необхідні документи, які підтверджували митну вартість товару, кількісні і якісні його характеристики, а відтак відповідач не мав права застосовувати інший, окрім першого, метод для визначення митної вартості товару.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне рішенні про коригування митної вартості та карта відмови в прийнятті митної декларації, прийняті відповідачем, є неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

Згідно ч. 7 ст. 54 Митного кодексу України, у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповнi та/або недостовiрнi вiдомостi про митну вартiсть товарiв, у тому числi невiрно визначено митну вартiсть товарiв, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартiсть вважається визнаною автоматично.

Щодо розподілу судових витрат при вирішенні справи судом першої інстанції, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 4 Законом України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» з 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата встановлена у місячному розмірі 1 378,00 грн.

Як вбачається зі змісту позовних вимог позивачем у позовній заяві заявлені вимоги немайнового характеру.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано субєктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем встановлюється ставка судового збору 1 розмір мінімальної заробітної плати (п.п. 1.2).

Відтак, при поданні адміністративного позову немайнового характеру сплаті підлягає ставка судового збору у розмірі 1 розміру мінімальної заробітної плати, а саме 1 378,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачено 3 624,97 грн., а судом першої інстанції, при вирішенні справи по суті та задовольняючи позовні вимоги товариства стягнуто з відповідача всю суму сплаченого судового збору позивачем.

Суд апеляційної інстанції вважає помилковим рішення суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача суми судового збору у розмірі 3 624,97 грн., оскільки на відповідача не можуть бути покладені необґрунтовані витрати, повязані з поверненням судового збору при невірному його обчисленні позивачем.

Відтак, суд вважає за необхідне змінити постанову суду першої інстанції в частині зайво стягнутих судових витрат з Донецької митниці ДФС , оскільки стягненню підлягала лише сума у розмірі 1 378,00 грн.

Відповідно до приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для зміни постанови суду першої інстанції згідно ст. 201 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції по суті правильно вирішив справу, однак, із помилковим застосуванням норм процесуального права, а тому постанова суду першої інстанції підлягає зміні.

На підставі наведеного, керуючись статтями 197, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Донецької митниці ДФС - задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного від 21 вересня 2016 року у справі № 805/2605/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Ресурс» до Донецької митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 700080000/2016/000040/2 від 16 травня 2016 року, визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 700080000/2016/00045 від 16 травня 2016 року - змінити.

З абзаці четвертому резолютивної частини постанови Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року у справі № 805/2605/16-а замість суми стягнення судових витрат «3 624,97 грн.» вказати суму «1 378,00 грн.(одну тисячу триста сімдесят вісім гривень)00 коп. ».

В решті постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року у справі № 805/2605/16-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Судді Т.Г.Арабей

ОСОБА_2

ОСОБА_3