Ухвала суду № 62725978, 15.11.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Троянова О.В.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року справа №805/1566/16-а

зал судового засідання № 1 у приміщенні суду за адресою: м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Василенко Л.А.

Гайдара А.В.

при секретарі

судового засідання Куленка О.Д.

за участю представників:

від позивача: Лебедєва В.В. за довіреністю від 01.09.2016 р.

від відповідача: Борисевича Д.В. за довіреністю від 05.07.2016 р. № 44

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 25 серпня 2016 року

по адміністративній справі № 805/1566/16-а (суддя Троянова О.В.)

за позовом Приватного підприємства «ІНСТАЛЛ»

до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 травня 2016 року № 0000331200, № 0000321200,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ІНСТАЛЛ» (далі - позивач у справі, товариство) у червні 2016 року звернулось до суду з адміністративним позовом до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 травня 2016 року № 0000331200, №0000321200 (т. 1, а. с. 4-9).

Ухвалою суду першої інстанції від 30 червня 2016 року замінено відповідача Жовтневу об'єднану державну податкову інспекцію м. Маріуполя Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - відповідач у справі, податковий орган) (том 1, а. с. 56).

Постановою суду першої інстанції від 25 серпня 2016 року адміністративний позов задоволено, визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції у м. Маріуполі ГУ ДФС у Донецькій області форми «Р» №0000331200 від 17.05.2016 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6948,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3474,00 грн.; визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції у м. Маріуполі ГУ ДФС у Донецькій області форми «В1» №0000321200 від 17.05.2016 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 928391,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 232097,75 грн. (том 2, а. с. 181-191).

Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, податковий орган подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог (том 2 а. с. 195-197).

Представник відповідача, заявника апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 КАС України.

За правилами частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Приватне підприємство «ІНСТАЛЛ» зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 22 квітня 1999 року, реєстраційний запис 1 274 105 0003 000274, включене до ЄДРПОУ за номером 30364521 (том 1 а. с. 10).

Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №08743136 серії НБ№397975 та знаходиться на обліку платників податків в Маріупольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (том 1, а. с. 12,13).

Жовтневою об'єднаною державною податковою інспекцією м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області в період з 05 квітня 2016 року по 25 квітня 2016 року на підставі направлень на проведення позапланової невиїзної перевірки та наказу про призначення позапланової перевірки відповідно до вимог п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1.8 п.78.1, п.78.2 ст.78, ст.79, п.200.11 ст.200 ПК України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку правомірності нарахування Приватним підприємством «ІНСТАЛЛ» бюджетного відшкодування податку на додану вартість у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу з податку на прибуток за січень 2016 року. За наслідками перевірки складено акт від 29.04.2016 р. № 661/05-84-12-39/30364521(том 1 а.с.173-206, надалі - акт перевірки).

Перевіркою встановлені порушення законодавства підприємством позивача, які викладені у висновках акту перевірки (том 1, а. с. 205), а саме:

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 194.1 ст. 194, п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податкових зобов'язань ПП «ІНСТАЛЛ» у грудні 2015 року у сумі 6948грн.;

- п. 200.4 «б» ст. 200 ПК України, в результаті чого встановлено завищення суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню по декларації за січень 2016 року у сумі 928 391 грн.;

- п. 200.4 «в» ст. 200 ПК України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) періоду у розмірі 556643 грн.

На підставі акту перевірки від 29.04.2016 р. № 661/05-84-12-39/30364521 Жовтневою об'єднаною державною податковою інспекцією м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 17.05.2016 року форми «Р» № 0000331200, яким приватному підприємству «ІНСТАЛЛ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6948,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3474,00 грн.; (том 2, а. с. 138);

- від 17.05.2016 року форми «В1» № 0000321200, яким приватному підприємству «ІНСТАЛЛ» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 928391,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 232097,75 грн. (том 2, а. с. 139).

З матеріалів справи вбачається, що заниження податкових зобов'язань позивача у серпні 2015 року у сумі 378 695,94 грн. за твердженням відповідача мало місце внаслідок порушення п. 187.1 ст. 187, п. 194.1 ст. 194 ПК України.

Відповідно до першого з перелічених пунктів датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За приписами ж п. 194.1 ст. 194 ПК України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.

Відповідачем у акті перевірки відображено (т.1 а. с. 202), що протягом 10-18 серпня 2015 року відбувалося відвантаження позивачем товарів на митній території України, у зв'язку з чим у останнього виникали податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 378 695,94 грн.

Так, за контрактом від 31.07.2015 №210 з покупцем NORD TRADE COMPANY LTD позивач прийняв на себе зобов'язання з постачання цукру-піску на умовах СРТ м. Ростов-на-Дону (Росія), вантажоодержувач - ТОВ «Галактика - 21 век».

Протягом серпня 2015 року за вказаним вище контрактом позивачем здійснене митне оформлення в режимі експорту товару «Цукор білий кристалічний з цукрових буряків врожаю 2014 року» загальною вагою 200 тон митною вартістю 1 893 478,7 грн. Транспортні засоби з вказаним вантажем перетнули кордон 07-08 серпня 2015 року через пункт «Просяне - Бугайовка», що розташований в зоні діяльності Луганської митниці ДФС України.

Цей факт сторонами не оспорюється, підтверджується наявними у матеріалах справи роздруківками вантажних митних декларацій та листом Донецької митниці ДФС України №1835/7/05-70-26 від 11.04.2016.

Відповідач з вказаного листа Донецької митниці одержав інформацію про те, що товариством з обмеженою відповідальністю «Галактика - 21 век» (вантажоодержувач цукру за контрактом з NORD TRADE COMPANY LTD) протягом 2015 року здійснено відправлення товару «Цукор білий кристалічний з цукрових буряків врожаю 2014 року» в режимі експорту та реекспорту на адресу отримувачів, які знаходяться на тимчасово непідконтрольній українській владі території - м. Донецьк, м. Красний Луч. Ввезення товару на митні територію України відбулося 10-18 серпня 2015 року через пункти пропуску «Матвєєв курган - Успенка», «Новошахтинськ - Довжанський», рух у яких припинений згідно з протокольним дорученням КМ України.

Відповідач вважає, що з урахуванням вказаної інформації можливо стверджувати про здійснення постачання позивачем на митній території України.

При цьому відповідач посилається на положення п. 185.1. ст. 185 ПК України, згідно з яким об'єктом оподаткування є зокрема операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 186.1. ст. 186 ПК України місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

З урахуванням того, що товар фактично був поставлений особам, які знаходяться у містах Донецьку та Красний Луч, відповідач дійшов висновку, що постачання цукру позивачем відбувалося на митній території України. Відтак у позивача виникали відповідні податкові зобов'язання з ПДВ.

Суд першої інстанції не погодив такий висновок та задовольнив позовні вимоги у цій частині. Суд апеляційної інстанції вважає правомірною таку позицію суду першої інстанції.

Так, з положень п. 185.1. ст. 185, п. 186.1. ст. 186 ПК України слідує, що податкові зобов'язання з ПДВ виникають у разі здійснення операцій з постачання товарів на митній території України.

Відповідно до п. п. 14.1.191. п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

З матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні господарські відносини щодо постачання цукру з NORD TRADE COMPANY LTD. Саме цій особі переходять права власника за умовами контракту. Наявності господарських операцій між позивачем та особами, які знаходяться на непідконтрольній українській владі території міст Донецьк та Красний Луч, відповідачем під час перевірки не встановлено.

Згідно з Міжнародними правилами Інкотермс в редакції 2010 року за умовами постачання СРТ продавець виконує свій обов'язок з поставки, коли передає товар перевізнику або іншій особі в узгодженому місці.

За умовами додаткової угоди №1 від 31.07.2015 до контракту № 210 від 31.07.2015 (т.1 а. с. 34) умови постачання товару NORD TRADE COMPANY LTD є СРТ м. Ростов-на-Дону, вантажоодержувач - ТОВ «ГАЛАКТИКА 21-ВЕК» м. Ростов-на-Дону, вул. Нанесена, 148, Російська Федерація.

Таким чином, передача прав власника, тобто постачання товару за вказаним вище контрактом відбулося у м. Ростов-на-Дону, поза межами митної території України, що спростовує протилежні висновки відповідача.

Наявні у матеріалах справи копії вантажних митних декларацій, міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) підтверджують факт вивезення позивачем товарів за межі митної території України, їх передачу уповноваженій особі. Відповідачем такі факти не ставляться під сумнів.

Крім того, передача товару визначеній у контракті особі відбулася не 10-18 серпня 2015 року, як це зазначено у Акті перевірки як дата виникнення податкових зобов'язань.

Колегія суддів вважає не прийнятним посилання відповідача на інформацію про розміщення у віснику міста NEW Brunswik, Canada "The Royal Gazette" №172 від 31.12.2014 відомостей про те, що NORD TRADE COMPANY LTD підлягає ануляції. наведення у акті перевірки цієї інформації не має наслідком жодного висновку про порушення податкового законодавства з боку позивача. Зміст встановленого відповідачем порушення у частині заниження податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 378 695,94 грн. не пов'язаний зі статусом NORD TRADE COMPANY LTD. Угоди з ним не вважаються відповідачем нікчемними чи оспорюваними. Колегія суддів зазначає, що суд не вправі підміняти владні повноваження податкового органу, та на свій розсуд визначати інший зміст встановленого податкового правопорушення, ніж відображений у акті перевірки.

З огляду на наведене висновок податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 378695 грн. 94 коп.

Крім того, актом перевірки встановлено завищення суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню по декларації за січень 2016 року на суму 325 521,67 грн. (т.1 а. с. 203).

За позицією податкового органу, в порушення п. 200.4 ст. 200 ПК України замість наявності у складі податкового кредиту суми податку, фактично сплаченої отримувачем товарів постачальникам, має місце зменшення суми податкового зобов'язання з ПДВ.

Судом першої інстанції встановлено, що за господарськими операціями з постачання пшениці ТОВ «Азовконтракт» позивачем згідно з випискою ОТП-банку за 16.11.2015 року були сплачені грошові кошти у розмірі 1300000,00 грн.; випискою ОТП-банку за 24.11.2015 року - у розмірі 615000,00 грн.; виписки Сбербанку за 28.12.2015 року - у розмірі 164840,00 грн.(том 2 а.с.27-28).

Постачальник - ТОВ «Азовконтракт» склав та зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні: №39 від 16.11.2015 року ПДВ у розмірі 216666,67 грн.; №55 від 23.11.2015 року ПДВ у розмірі 21634,33 грн.; №64 від 24.11.2015 року ПДВ у розмірі 80865,67 грн.; №78 від 27.11.2015 року ПДВ у розмірі 6355,00 грн. усього на суму ПДВ - 325521,67 грн.( том 2 а.с.41-47).

Дані суми податку включені позивачем до податкового кредиту у листопаді 2015 року, зазначені обставини не є спірними між сторонами.

Відповідно до п. п. «б» п. 198.5. ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу).

У зв'язку з тим, що операції з постачання пшениці на митній території України відповідно до п. 197.21 ст. 197 ПК України були звільнені від оподаткування, 30.11.2016 року позивачем складено зведену податкову накладну №17 від 30.11.2015 року на суму нарахованого податкового зобов'язання у розмірі 395782,31 грн. і зареєстровано її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У подальшому, на підставі Закону № 909-VIII від 24.12.2015 року внесені зміни до Податкового кодексу України, згідно з якими у 2016 році дія пункту 197.21 статті 197 цього кодексу припинена. Внаслідок зміни податкового законодавства, пшениця, закуплена у ТОВ «Азовконтракт», була позбавлена «статусу» звільненої від оподаткування ПДВ у подальших операціях з нею, що призвело до відповідного корегування позивачем раніш складеної податкову накладну №17 від 30.11.2015 року (розрахунок коригування №4 від 31.01.2016). Колегія суддів визнає вчинені позивачем дії такими, що узгоджуються з положеннями податкового законодавства та правилами податкового обліку.

З акту перевірки вбачається, що відповідачем не встановлено порушення податкового законодавства при включенні позивачем виданих у листопаді 2015 року ТОВ «Азовконтракт» до складу податкового кредиту у сумі 325521,67 грн. Так само, не встановлено порушень при нарахуванні податкових зобов'язань відповідно до п. п. «б» п. 198.5. ст. 198 ПК України та їх подальшого коригування.

У якості норми податкового законодавства, яка на думку відповідача порушена позивачем, актом перевірки зазначений п. 200.4 ст. 200 ПК України. Згідно з ним при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Дана норма не містить положень, які б стосувалися наслідків здійсненого позивачем коригування податкових зобов'язань. З наявних у матеріалах справи копій виписок руху коштів по банківському рахунку позивача вбачається, що у листопаді 2015 року на користь ТОВ «Азовконтракт» були виплачені грошові кошти, які містили у своєму складі ПДВ. Отже, позивач, як отримувач товару, сплатив податок постачальникові такого товару, у зв'язку з чим здобув право на включення такого податку до сум, що підлягають відшкодуванню відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України.

Протилежні висновки відповідача не ґрунтуються на положеннях законодавства, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції погоджується із задоволенням судом першої інстанції позовних вимог у цій частині.

Також, відповідачем у акті перевірки відображене порушення позивачем п. 200.4 ст. 200 ПК України, внаслідок чого завищена сума ПДВ, що підлягає відшкодуванню за січень 2016 року у розмірі 138 570,03 грн. (т.1 а. с. 203).

Зокрема, відповідачем встановлена відсутність отримання у січні 2016 року товарів та послуг позивачем від ТОВ «Володарський сортонасінницькій завод», ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Тітан»», ТОВ «Готельний комплекс «Русь»», суми ПДВ за передплатами яким були включені до складу податкового кредиту січня 2016 року.

Як вже зазначалося, відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Більш детально зміст податкового порушення у акті перевірки не відображений. У запереченнях на позов від 06.07.2016 року (т.1 а.с. 145) та у апеляційній скарзі на постанову суду у даній справі (т.2 а.с. 196) відповідач акцентує увагу на словосполученні «отримувачем товарів/послуг». З цього можливо зробити висновок, що на думку відповідача відсутність отримання товарів/послуг позбавляє особу права на формування бюджетного відшкодування суми ПДВ за першою з подій - передплатою постачальникам товарів/послуг. Тобто, за логікою відповідача, до отримання товарів/послуг особа не вважається отримувачем товарів/послуг.

З таким не можна погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Як вже зазначалося, відповідно до абз. «б» п. 200.4 ст.200 ПК України підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника сума податку, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Зі змісту наведених норм не слідує, що право на бюджетне відшкодування ПДВ поставлено у залежність від отримання платником податку товарів/послуг. Застосування словосполучення «отримувач товарів/послуг» не свідчить про обов'язок платника податку отримати товари/послуги до включення сум ПДВ до бюджетного відшкодування. Навіть у разі здійснення передплати, особа вважається отримувачем товарів/послуг, незважаючи на дату фактичного виконання зобов'язань її контрагентами. Протилежне твердження відповідача не ґрунтується на нормах податкового законодавства.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про безпідставність висновків податкового органу про завищення суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у зв'язку з відсутністю факту отримання товарів/послуг позивачем у сумі 138570 грн. 03 коп.

Сутність четвертої спірної господарської операції полягає у встановлені податковим органом факту завищення суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у зв'язку з відсутністю факту сплати товарів/послуг у попередніх та звітному податковому періодах постачальникам таких товарів /послуг у сумі 92551 грн. 75 коп.

Відповідач вважає, що судом першої інстанції порушено норму матеріального права, а саме п. 200.4 «б» ст. 200 ПК України, відповідно до якої бюджетному відшкодуванню підлягає податок у сумі, фактично сплаченої отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.

Відповідач у додатку №1 до акту перевірки здійснив звірку наявності фактичної плати постачальникам відповідно до результатів якої позивач має фактично сплачений податок у розмірі 3531045 грн. 18 коп.

Обставини щодо наявності від'ємного значення розрахованого згідно з пунктом 200.1 ПК України не є спірними між сторонами, підтверджуються первинними документами, даними бухгалтерського обліку дослідженими та викладеними у акті перевірки.

Формування позивачем податкового кредиту виключно на підставі податкових накладних зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних та факт сплати сум які визначені додатком до декларації та додатком до акту перевірки доводить протиправність висновку податкового органу (відповідача у справі) про завищення суми яка підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 92551 грн. 75 коп.

З огляду на аналіз всіх спірних господарських операцій колегія суддів погоджує висновок податкового органу про те, що відповідач протиправно зменшив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 928391 грн. та збільшив грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 6948 грн., і як наслідок цього безпідставно застосував штрафні (фінансові) санкції.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив постанову із дотриманням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст. 24, ст. 41, ст. 167, ст. 184, ч.1 ст. 195, ст. 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року по справі № 805/1566/16-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року по справі № 805/1566/16-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 15 листопада 2016 року. Повний текст ухвали складений та підписаний у нарадчій кімнаті 15 листопада 2016 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя : Р.Ф. Ханова

Судді: Л.А. Василенко

А.В. Гайдар