Ухвала суду № 62725903, 24.10.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 жовтня 2016 рокусправа № П/811/3528/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Щербака А.А. Баранник Н.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Агрофірма ім. Чкалова" до Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 05.10.2015 року №000146200 та №0001482200.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що в наявності є всі первинні бухгалтерські документи, а також податкові накладні, які підтверджують здійснення господарських операцій і вони відповідають вимогам діючого законодавства, крім того в наявності є придбаний в межах таких операцій товар.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем (Маловисківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області) подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Справа була призначена до розгляду в режимі відеоконфереції на 24 жовтня 2016 року відповідно до ст. 122-1 КАС України. Натомість, 24 жовтня 2016 року виникли технічні проблеми, що унеможливили участь осіб у судовому засіданні в режимі відеоконфереції. Таким чином судове засіданні відбулося без участі сторін згідно ч. 8 ст. 122-1 КАС України.

Учасники процесу в судове засіданні не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином. В силу ч.1 ст. 41 КАС України судове засідання не фіксувалося технічними засобами.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Агрофірма ім. Чкалова" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 року по 30.06.2015 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 30.06.2015 року. За результатами перевірки складено акт від 21.09.2015 року №10/11-13-22-00/05737146 (т.1, а.с.12-40); прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.10.2015 року

- №0001462200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, на суму - 105 496,00 грн. і 52 748,00 грн. штрафної (фінансової) санкції;

- №0001482200 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість, на суму - 3 291,00 грн. (т.1, а.с.41-42)

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно матеріалів справи, ТОВ "Агрофірма ім.Чкалова" володіє рядом нежитлових будівель у місті Новомиргороді по вул. Сінельникова та нежитловим комплексом будівель у місті Новомиргороді по вул. Жовтневій 14/40-Б, що підтверджується копіями свідоцтв про право власності та технічних паспортів (т.1, а.с.225 - 243).

Щодо взаємовідносин позивача з ПП "Каррера" матеріали справи підтверджують, що згідно договору підряду № 1/6 від 30 травня 2013 року Позивач (ТОВ "Агрофірма ім.Чкалова" (замовник)) доручає, а ПП "Каррера" (підрядник) зобов'язується виконати наступні роботи: асфальтування складського приміщення, площею - 1 315 кв.м, що належить ТОВ "Агрофірма ім. Чкалова" та знаходиться за адресою: Кіровоградська область, м. Новомиргород, вул. Сінельникова, 50-М. Загальна ціна договору (робіт, матеріалів), складає - 328 750,00 грн. (т.1,а.с.60-65).

Виконання вищевказаного договору підтверджується копіями документів долучених до матеріалів справи, а саме: актом приймання виконаних будівельних робіт, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, паспортом на асфальтобетон, протоколом визначення складу асфальтобетонної суміші або асфальтобетону №169 (т.1, а.с.69-76). Оплату вартості послуг позивачем здійснено в повному обсязі безготівковим шляхом, що підтверджується випискою по рахунку (т.1,а.с.78-79,81-82). ПП "Каррера" виписало ТОВ "Агрофірма ім. Чкалова" податкові накладні (т.1,а.с.77, 80).

У червні 2013 року позивачем до складу податкового кредиту віднесено податок на додану вартість по операціям, проведеним з ПП "Каррера" відповідно з податковою накладною № 1 від 07.06.2013 року, на загальну суму - 164 375,00 грн., в т.ч.: ПДВ - 27 395,83 грн. та податковою накладною №2 від 25.06.2013 року, на загальну суму - 98 625,00 грн., в т.ч. ПДВ - 16 437,50 грн. (т.2, а.с.113-122).

Щодо взаємовідносин позивача з ПП "Арзаміт" матеріали справи підтверджують, що згідно договору №46 від 17 січня 2013 року Позивач (ТОВ "Агрофірма ім.Чкалова" (покупець)) придбав у ПП "Арзаміт" (продавець) електрообладнання (т.1, а.с.83). Отримання товару по цьому договору підтверджується копіями видаткових накладних (т.1, а.с.84, 87, 91, 95, 98, 101, 105, 110, 113). Оплату вартості товару позивачем здійснено в повному обсязі безготівковим шляхом, що підтверджується копією банківської виписки (т.1,а.с.86, 89-90, 93-94, 97, 100, 103-104, 107-109, 112, 115-116). Перевезення придбаного у ПП "Арзаміт" товару підтверджується долученими до матеріалів справи копіями подорожніх листів службового легкового автомобіля (т.1, а.с.216-224). ПП "Арзаміт" виписало ТОВ "Агрофірма ім. Чкалова" податкові накладні (т.1, а.с.85, 88, 92, 96, 99, 102, 106, 111, 114).

Позивачем у вересні, грудні 2012 року та у березні - квітні, червні - липні 2013 року до складу податкового кредиту віднесено податок на додану вартість по операціям, проведеним з ПП "Арзаміт" відповідно до вищевказаних податкових накладних (т.2, а.с.21-28, 53-61, 78-100, 113-132). В подальшому придбаний у ПП "Арзаміт" товар використаний позивачем в процесі власної господарської діяльності, що підтверджується актами на списання (т.1, а.с.244-249).

На думку фіскального органу всі операції купівлі - продажу ПП "Арзаміт" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача". Відповідач дійшов такого висновку дослідивши висновки акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства "Арзаміт" з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість від 19.09.2013 року №27/11-23-22-05/31562841, в якому зафіксовано обмеженість матеріальних та трудових ресурсів ПП "Арзаміт" та порушення контрагентом позивача Цивільного та Господарського кодексів України.

З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що підприємство не несе відповідальності за діяльність своїх контрагентів, які не виконали свого обов'язку щодо сплати податків до бюджету, відповідальність за такі негативні наслідки несе саме ця особа-контрагент; зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Отже, позивач не може нести відповідальність за діяльність контрагентів своїх контрагентів, оскільки з вказаними третіми особами жодних правовідносин у нього не було та діючим законодавством України не передбачено прав та/або обов'язків щодо контролю однієї сторони господарських взаємовідносин за дотриманням законодавства іншою стороною, а тим паче контрагентами такої сторони.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що фіскальним органом, не доведено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Також не обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави. В акті перевірки лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

Крім того, посилання на частини 1, 5 статті 203, частини 1,2 статті 215, ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 21 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що зазначені в акті перевірки контрагенти на момент здійснення господарської операції перебували в Єдиному державному реєстрі та були зареєстровані як суб'єкти господарської діяльності мали діючі свідоцтво платників податку на додану вартість.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Також Європейський Суд з прав людини в пунктах 70, 71 рішення від 22.01.2009 у справі "Булвес проти Болгарії" зазначив: якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаному із сплатою ПДВ, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карають одержувача, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстежування і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту прав власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків з подання звітності по ПДВ, неможливість для неї забезпечити дотримання постачальником обов'язків подавати звітність по ПДВ і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи ПДВ, про який компанія-заявник знала або могла знати, здійснено не було, компанія-заявник не повинна нести наслідки невиконання постачальником обов'язків своєчасного подання звітності по ПДВ і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пені.

Відповідно до статті 32 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Відповідно до пункту 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного та того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу витрат та податкового кредиту при обчисленні податку на прибуток та податку на додану вартість.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Новомиргородський цукор" та ТОВ "Капітанівське зернозберігальне підприємство" матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Агрофірма ім. Чкалова" до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, віднесено ПДВ по операціям з придбання у ТОВ "Новомиргородський цукор" паперу оббивочного в кількості - 3,39 тонн, на загальну суму - 44 971,74 грн., в т.ч.: ПДВ - 7 495,29 грн. Використання паперу оббивочного підтверджується актом на списання № ЧК-0001206 від 31.10. 2014 року в кількості - 3,39 тонн на загальну суму - 37 476,45 грн. без ПДВ для ремонту приміщення гуртожитку і адмінприміщеннь (т.1, .а.с.126).

В серпні 2014 року до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, віднесено ПДВ по операціям з придбання у ТОВ "Капітанівське зернозберігальне підприємство" будівельних матеріалів (цегла, плити гранітні, бордюр) на загальну суму - 59 732,58 грн., в тому числі: ПДВ - 9 955,43грн.

Використання придбаних будівельних матеріалів підтверджується актом списання №0001073 від 30.09.2014 року для ремонту їдальні та прибудови до неї, на суму - 49777,15грн. (т.1, а.с.124).

Матеріали справи підтверджують, що ТОВ "Агрофірма ім.Чкалова" придбавало у ТОВ "Новомиргородський цукор" вугілля марки АО, а саме:

- серпень 2014 року - вугілля, в кількості - 15,2 тонн, на загальну суму - 21 085,44 грн., в тому числі: ПДВ - 3 514,24 грн.;

- жовтень 2014 року - вугілля, в кількості - 26 тонн, на загальну суму - 33 418,94 грн., в тому числі: ПДВ - 5 569,82 грн. та вугілля, в кількості - 20 тонн та газ зріджений, в кількості - 150 кг, на загальну суму - 28 955,88 грн., в тому числі: ПДВ - 4 825,98 грн.;

- листопад 2014 року - вугілля, в кількості - 11,8 тонни, на загальну суму - 25 141,08 грн., в тому числі: ПДВ - 4 190,18 грн.;

- грудень 2014 року - вугілля, в кількості - 7,6 тонн, на загальну суму - 10 165,76 грн., в тому числі ПДВ - 1 694,29 грн.;

- січень 2015 року - вугілля, в кількості - 6,5 тонн, на загальну суму - 8 694,40 грн., в т.ч.: ПДВ - 1 449,07 грн.

Вказаний вище товар використано для приготування обідів та опалення їдальні та підтверджується актами на списання: № ЧК 0001149 від 31 жовтня 2014 року, № ЧК 0001151 від 31 жовтня 2014 року, № ЧК 0001254 від 30 листопада 2014 року, № ЧК 0001515 від 01 грудня 2014 року, № ЧК 0000038 від 28 лютого 2015 року, № ЧК 0000885 від 31 травня 2015 року (т.1, а.с.129-134).

Відповідно до акту перевірки, виявлені порушення п. 198.5 ст. 198, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, ТОВ "Агрофірма ім. Чкалова", а саме, не включено до складу податкового зобов'язання, податок на додану вартість по операціях з використання придбаних матеріальних цінностей, при використанні в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів в загальній сумі 38 152,80 грн. В результаті чого занижено податкові зобов'язання в зв'язку з відсутністю на балансі підприємства будівлі гуртожитку та їдальні.

Слід зазначити, що відповідно до пп. 14.1.2 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, в податковому законодавстві поняття "активи" вживається згідно визначення, наведеного в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до п. 1 ст. 1 ПК України, активи - це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Поряд із цим визначення поняття "Необоротних активів" в діючому податковому законодавстві не міститься, але воно міститься в Національному положенні (Стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року № 73.

Відповідно до п. 3 зазначеного положення (стандарту), під необоротними активами, слід розуміти всі активи, що не є оборотними.

Цим же пунктом надано визначення оборотних активів, згідно якого до оборотних активів відносяться гроші та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Тобто, як слідує з даних визначень, під необоротними активами слід розуміти ресурси підприємства термін використання яких більше року або протягом операційного циклу, якщо цим активам більше року.

При цьому під невиробничим використанням, логічно розуміти використання оборотних та необоротних активів в негосподарській діяльності, тобто використання активів підприємства поза межами звичайної діяльності підприємства.

Поряд із цим, відповідно до п. 3 зазначеного вище положення, звичайна діяльність - будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення.

Товариство "Агрофірма ім.Чкалова" володіє рядом нежитлових будівель у місті Новомиргороді по вул. Сінельникова та нежитловим комплексом будівель у місті Новомиргороді по вул. Жовтневій 14/40-Б, серед яких є адмінбудівля та їдальня, що підтверджується копіями свідоцтв про право власності та технічних паспортів (т.1, а.с.225 - 243).

Отже, висновки відповідача про порушення п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України в частині використання придбаних матеріальних цінностей, в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів, є безпідставним та необґрунтованим, так як такі товари не підпадають під визначення необоротних активів, при цьому такі товари використані за цільовим призначенням в межах звичайної діяльності платника податків - ТОВ "Агрофірма ім.Чкалова".

Щодо посилання податкового органу на нецільове використання Товариством "Агрофірма ім. Чкалова" сум ПДВ в розмірі 18878,00 грн., слід зазначити, що матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Агрофірма ім. Чкалова" протягом перевіряємого періоду були перераховані кошти, в сумі - 18 878,0 грн. не платникам податку на додану вартість, а саме:

- ФОП ОСОБА_3 - перераховано кошти за запчастини до тракторів згідно рахунку № 221 від 19.12.2012 року, на суму - 1 445,00 грн. без ПДВ, по платіжному дорученню № 93 від 21.12.2012 року (т.1, а.с.145);

- ФОП ОСОБА_4 - перераховано кошти за запчастини до тракторів згідно рахунку № 204 від 11.12.2012 року, на суму - 2 308,00 грн. без ПДВ, по платіжному дорученню № 92 від 21.12.2012 року (т.1, а.с.145);

- ФОП ОСОБА_5- перераховано кошти за ремонт тракторів згідно рахунку № 29 від 13.03.2014 року, на суму - 1 930,00 грн. без ПДВ, по платіжному дорученню № 150 від 20.03.2014 року (т.1, а.с.141);

- ПП ОСОБА_6 - перераховано кошти за ремонт трактора згідно акту приймання робіт від 11.03.2014 року на суму 8700,0 грн. без ПДВ, по платіжному дорученню № 140 від 14.03.2014 року (т.1, а.с.146);

- ФОП ОСОБА_5- перераховано кошти за запчастини до тракторів згідно рахунку №44 від 07.04.2014 року на суму 850,0 грн. без ПДВ, по платіжному дорученню № 170 від 08.04.2014 року (т.1, а.с.141);

- ПП ОСОБА_7 - перераховано кошти за ремонт трактора згідно рахунку № 1 від 31.03.2014 року на суму 870 грн. без ПДВ, по платіжному дорученню № 171 від 08.04.2014 року (т.1, а.с.137);

- ФОП ОСОБА_8 - перераховано кошти за ремонт тракторів згідно рахунку № 52 від 27.03.2014 року на суму 2775,0 грн. без ПДВ, по платіжному дорученню №165 від 01.04.2014 року (т.1, а.с.139).

Відповідно до п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

До виробничих факторів згідно із пп.209.15.1 п.209.15 ст.209 ПКУ належать, зокрема товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

У перевіряємий період ТОВ "Агрофірма ім. Чкалова" було суб'єктом спеціального режиму оподаткування, основним видом економічної діяльності є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (т.1, а.с.49-50).

Виходячи з вищевикладеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ТОВ "Агрофірма ім. Чкалова" придбавало запасні частини до с/г техніки та послуги по ремонту такої техніки, тобто дані товари/послуги є виробничими факторами, які безпосередньо пов'язані із виробництвом с/г продукції. Оплату таких товарів/послуг проведено за рахунок коштів, що акумульовані на спеціальному рахунку, що не забороняється нормами Податкового кодексу України.

Крім того, до матеріалів справи долучено копію листа Державної фіскальної служби України про розгляд звернення ТОВ "Агрофірма ім. Чкалова" в якому у якості податкової консультації зазначено, що спрямування коштів зі спеціального рахунку на придбання виробничих факторів, постачальники яких не є платником ПДВ, не буде вважатись нецільовим використанням акумульованих коштів.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Н.П. Баранник