Ухвала суду № 62725900, 10.11.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 листопада 2016 рокусправа № П/811/91/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Чепурнова Д.В. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року по справі № П/811/91/16 за позовом приватного підприємства «Теплоенергоефект» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Теплоенергоефект» звернулося до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001292202 від 22.09.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 77 750,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків податкового органу щодо нереальності господарських операцій за укладеними між позивачем та ТОВ «Буд-Ін-Венст» і ТОВ «Приватна охорона «Тріумф» договорами, оскільки реальність їх здійснення підтверджена належним чином оформленою первинною документацією. Таким чином, у контролюючого органу відсутні законні підстави для зменшення суми податкового кредиту.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області № 0001292202 від 22 вересня 2015 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, в період з 21.08.2015 р. по 28.08.2015 р. службовими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Теплоенергоефект» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Буд-Ін-Вест» та ТОВ «Приватна охорона «Тріумф» по ланцюгу формування ПДВ через транзитні підприємства до підприємств категорії «податкова яма», та з питань законності формування податкового кредиту та витрат за 2015 рік.

За результатами перевірки складено акт від 04.09.2015 №110/11-23-22-02/34895058.

Згідно висновків акту, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством було занижено податок на додану вартість всього у сумі 118 500 грн., в т.ч. за: січень 2015р. у сумі 20000 грн., лютий 2015р. у сумі 26 500 грн., квітень 2015р. у сумі 72 000 грн..

На підставі вищевказаних висновків відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 22 вересня 2015 р. №0001292202 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 177 750 грн., у т.ч. 118 500 грн. основного платежу та 59 250 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків контролюючого органу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 ПК України).

Згідно з п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати наступні обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондується і з нормами Податкового кодексу України.

У відповідності до п.2 ст.3 вказаного Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що 01.12.2014 р. між ПП «Теплоенергоефект» (замовник) та ТОВ «Буд-Ін-Вест» (підрядник) укладено договір субпідряду №139, згідно до якого ТОВ «Буд-Ін-Вест» було виконано роботи із реконструкції комерційних вузлів природного газу, технічного обслуговування вузлів обліку, повірки засобів вимірювальної техніки.

Факт виконання субпідрядних робіт підтверджено: актами приймання-надання послуг; актами здачі-приймання робіт (надання послуг), податковими накладними. Факт оплати виконаних робіт підтверджено платіжними дорученнями.

Крім того, 01.04.2015 р. між ПП «Теплоенергоефект» (замовник) та ТОВ «Приватна охорона «Тріумф» (виконавець) укладено договір про надання послуг №П-01-04, згідно якого ТОВ «Приватна охорона «Тріумф» надано позивачу послуги з експонування рекламного матеріалу, що підтверджується актами прийняття-надання послуг, податковими накладними, випискою з банківського рахунку.

02.04.2015 р. між ПП «Теплоенергоефект» та ТОВ «Приватна охорона «Тріумф» укладено договір №Т-02-04, відповідно до якого ТОВ «Приватна охорона «Тріумф» було надано позивачу транспортно-експедиційні послуги, що підтверджується актом прийняття-надання послуг, податковою накладною та платіжним дорученням.

Отримані позивачем від ТОВ «Буд-Ін-Вест» та ТОВ «Приватна охорона «Тріумф» послуги були включені до складу податкового кредиту у січні 2015 р. в сумі 20 000 грн., у лютому 2015 р. в сумі 26 500 грн. та у квітні 2015 р. в сумі 39 600 грн.

Виходячи із змісту вказаних вище документів в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними, та підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з виконання робіт, а саме: фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту, складені підприємствами-контрагентами у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що укладені позивачем з ТОВ «Буд-Ін-Вест» та ТОВ «Приватна охорона «Тріумф» договори відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину.

На момент укладення та реалізації договорів контрагенти позивача ТОВ «Буд-Ін-Вест» та ТОВ «Приватна охорона «Тріумф» мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Наявність вищенаведених первинних документів в їх сукупності свідчить про рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій з ТОВ «Буд-Ін-Вест» та ТОВ «Приватна охорона «Тріумф», тобто про те, що мали місце реальні зміни майнового стану платника податків, які є обов'язковою ознакою господарської операції.

З приводу посилання відповідача на отриману податкову інформацію стосовно контрагентів позивача, згідно якої має місце формування ПДВ по ланцюгу через транзитні підприємства до підприємств категорії «податкова яма», колегія суддів вважає, що встановлені податковим органом обставини щодо контрагентів позивача не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права на податковий кредит.

Згідно з п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 №984, зареєстрованого в Мін'юсті України 12.01.2011 за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідач, зробивши висновок в акті перевірки про нереальність господарських операцій, не міг керуватися лише доводами щодо їх сумнівного характеру та ознаки нереальності за ланцюгом постачання, оскільки, здійснюючи владні функції контролю, повинен довести належними доказами свою позицію.

Разом з тим акт перевірки не містить посилань на відсутність документів бухгалтерського обліку та порушення саме позивачем будь-яких норм чинного податкового законодавства України.

Також чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Таким чином, зазначені відповідачем обставини щодо контрагентів позивача не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права на витрати та податковий кредит з операцій поставки товару, надання послуг.

Позиція податкового органу, яка базується на виявлених податковим органом порушеннях, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентами позивача, суперечить вимогам чинного законодавства.

Із змісту вищенаведених правових норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування витрат та податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку до бюджету.

Крім того, ст. 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено суду наявності законних підстав для збільшення податковим органом суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, дав їм правильну юридичну оцінку, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 15 листопада 2016 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова