Постанова № 62725844, 25.10.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 жовтня 2016 рокусправа № 804/3022/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Дурасової Ю.В.

суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання:Комар Н.В.

представник відповідача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ПГС-05

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2016 року

у справі за позовом Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська до Товариства з обмеженою відповідальністю ПГС-05 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 податкова інспекція у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська звернувся 26.05.2016 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ПГС-05 про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач має податковий борг з податку на додану вартість в сумі 66821,98 грн., який утворився в результаті несплати самостійно нарахованих податкових зобовязань визначених деклараціями від 21.12.2015 року №9257383805, від 20.04.2016 року № НОМЕР_1 та пені. Сума боргу не сплачується відповідачем добровільно, а тому підлягає примусовому стягненню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю ПГС-05 на користь державного бюджету податковий борг по податку на додану вартість в сумі 66821 (шістдесят шість тисяч вісімсот двадцять одну) грн. 98 коп.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована посиланням на п. 20.1.34 ст. 20 ПКУ, згідно якого податковий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг; та на ст. 57 ПКУ, згідно якої платник податків зобовязаний самостійно сплатити т суму податкового зобовязання, зазначену ним у податковій декларації.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем (Товариством з обмеженою відповідальністю ПГС-05) подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що суд першої інстанції не в повному обсязі зясував обставини справи. Зокрема, не витребував декларації на які посилається податковий орган, та які відсутня в матеріалах справи. Зазначає, що податковим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства ПГС-05. За результати перевірки винесене податкове повідомлення-рішення на суму 67227грн., яку скасовано в судовому порядку. Саме на зазначену суму позивач вважає, що товариство ПГС-05 має податковий борг. Рішення, про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення були долучені до матеріалів справи. Отже, відсутній податковий борг та відсутні підстави для задоволення позову про стягнення податкового боргу.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову відмовити. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Інші учасники процесу у судове засідання не зявились. Про час, дату та місце судового засідання повідомленні належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю ПГС-05 є платником податків, зборів (обов'язкових платежів) і перебуває на податковому обліку в ОСОБА_2 податковій інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська. На виконання вимог статті 49 Податкового кодексу України відповідачем самостійно нараховані зобовязання, що підлягають сплаті до бюджету згідно декларацій по податку на додану вартість за листопад 2015 року в сумі 41132 грн. та за березень 2016 року в сумі 61443 грн.

Однак, з висновком суду першої інстанції про можливість задоволення позову, колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що задовольняючи адміністративний позов про стягнення податкового боргу, суд першої інстанції вказав, що Товариство «ПГС-05» має податковий борг по податку на додану вартість в сумі 66 821,98 гри., який утворився в результаті несплати самостійно нарахованих податкових зобовязань, визначених деклараціями від 21.12.2015 року № НОМЕР_2, від 20.04.2016 року № НОМЕР_1».

Матеріали справи містять копії декларацій від 21.12.2015 та від 20.04.2016 року (а.с. 19-20, 22-23).

Натомість, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суду першої інстанції не в повному обсязі зясував обставини у справі.

Так, судом апеляційної інстанції зясовано, що ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірки ТОВ «ПГС-05» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Денекс Груп» за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року. За результатами перевірки складено акт від 05.12.2014 року № 3451/04-61-22-4/33339962 (а.с. 8-10).

На підставі висновків акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 12.01.2015 року (а.с. 13).

Зазначеним податковим повідомленням-рішенням Товариству «ПГС-05» збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ на суму у розмірі 67 227грн. (основний платіж 44818грн., штрафні санкції 22409грн.).

Слід зазначити, що матеріали справи містять копію Постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2016 року (а.с. 36-38) у справі № 804/2171/15, якою позовні вимоги ТОВ «ПГС-05» задоволено у повному обсязі: визнано: протиправним та скасовано ППР № НОМЕР_3 від 12.01.2015 року. (Ухвалою ВАСУ від 15.06.2016 року у справі № 804/2171/15 податковому органу (ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська) відмовлено у відкритті касаційного провадження (а.с. 39-41).

Отже, питання щодо наявності податкових зобовязань Товариства «ПГС-05», визначених податковим повідомленням-рішення № НОМЕР_3 від 12.01.2015 року вже вирішені в судовому порядку, а саме це податкове повідомлення-рішення скасоване.

Натомість, податковий орган, ґрунтуючись на скасованому податковому повідомленні-рішенні (а.с. 13), звертається до суду для стягнення податкового боргу. Однак дана вимога не може бути задоволена, оскільки не є обґрунтованою.

Колегія суддів апеляційної інстанції також бере до уваги, що матеріали справи містять лист податкового органу, направлений на адресу Товариства «ПГС-05», в якому зазначено, що станом на 18.07.2016 року у підприємства ТОВ «ПГС-05» немає заборгованості з податку на додану вартість (а.с. 90).

Також колегія суду апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи містять заяву позивача (а.с. 92), згідно якої податковий орган зазначає, що станом на 13.09.2016 року податковий борг у відповідача відсутній, що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника податку на додану вартість. Просить закрити провадження у справі, посилаючись на ч. 2 ст. 203 КАС України та зазначаючи, що якщо судом першої інстанції ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним та закриває провадження у справі. На думку колегії суддів апеляційної інстанції дана заява не підлягає задоволенню, оскільки, судом першої інстанції ухвалено рішення без зясування обставин, які мають значення для справи.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податку зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Порядок подання податкової декларації з податку на додану вартість та строки розрахунків з бюджетом передбачені статтею 203 Податкового кодексу України відповідно до якої, сума податкового зобовязання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації..

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 ПК України п. 57.3. п. 57.4 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов'язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу.

Згідно пп. 60.1,5 п. 60.1, п. 60.4 ст. 60 ПК України податкове повідомлення - рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо, рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі. У випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Виходячи з викладеного, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню.

Керуючись п. 3 ч. 1 статті 198, статтями 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ПГС-05 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2016 року скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий:Ю.В. Дурасова

Суддя:Н.П. Баранник

Суддя:А.А. Щербак