Ухвала суду № 62722468, 15.11.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/356/16

Категорія: 3.7 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Танасогло Т.М.,

суддів Бойка А.В.,

ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом Державної служби України з безпеки на транспорті до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" про стягнення коштів. -,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2016 року Державна служба України з безпеки на транспорті звернулася до суду з позовом до СТОВ «Відродження» про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 88 864,21 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16 грудня 2015 року на а/д М12 «Стрий - Кіровоград-Тернопіль-Знамянка 405км» його працівниками під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) шляхом проведення габаритно-вагового контролю виявлений факт порушення товариством норм діючого законодавства, а саме перевищення вагових параметрів належного відповідачу транспортного засобу.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 червня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, Державна служба України з безпеки на транспорті звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Державної служби України з безпеки на транспорті, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

16 грудня 2015 року на а/д М12 «Стрий - Кіровоград-Тернопіль-Знамянка 405км» працівниками Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області старшим державним інспектором Заболотним В.І. та головним спеціалістом ОСОБА_2 проведена рейдова перевірка (перевірка на дорозі), під час якої було зупинено та направлено на габаритно-ваговий контроль транспортний засіб СТОВ «Відродження» марки DAF ХF105.460 д/нВЕ6738ВМ напівпричіп BODEX KIS 3B д/нВК4352ХT.

За результатами габаритно-вагового контролю в рамках перевірки працівниками позивача складено Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 16 грудня 2015 року, ОСОБА_2 №003199 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 16 грудня 2015 року, на підставі яких проведено Розрахунок №199 від 16 грудня 2015 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд в розмірі 3447,96 євро.

Результати перевірки оформлені ОСОБА_2 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

В результаті відмови від добровільної сплати нарахованих товариству коштів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом для примусового стягнення плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявність у нього повноважень для проведення рейдової перевірки в пункті габаритно-вагового контролю транспортного засобу на момент проведення даної перевірки. Крім того, позивачем не доведено наявність у нього права на примусове стягнення плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування з перевищенням вагових параметрів у випадку несплати їх в добровільному порядку.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правильним та таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», Закону України «Про автомобільні дороги», Закону України «Про автомобільний транспорт» та Положення про Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті, затвердженого постановою КМУ №299 від 17 липня 2014 року.

В апеляційній скарзі вказується на те, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що в управління Укртрансінспекції відсутні повноваження щодо здійснення перевірки та стягнення коштів за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування з перевищенням вагових параметрів

Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта з огляду на наступне.

Щодо повноважень управління Укртрансінспекції у Вінницькій області на проведення рейдової перевірки в пункті габаритно-вагового контролю транспортного засобу на момент проведення даної перевірки колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.3 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п.п.1,2 «Положення про Державну інспекція України з безпеки на наземному транспорті», затвердженого постановою КМУ №299 від 17 липня 2014 року, Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.

Пунктом 7 Положення встановлено, що Укртрансінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою КМУ №153 від 29 лютого 2012 року «Про утворення територіальних органів Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті» утворено Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області.

Постановою КМУ від 26 червня 2015 року за №592 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» (п.1. та п.2) ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті за переліком згідно з додатком 1, в т.ч. Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області та установлено що правонаступником майна, прав та обов'язків територіальних органів Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті, що ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є Державна служба з безпеки на транспорті.

Частиною 7 ст.5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», абз.2 п.12 «Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади», затвердженого Постановою КМУ від 20 жовтня 2011 року за №1074, визначено, що орган виконавчої влади, щодо якого набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про його припинення, продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції з формування і реалізації державної політики у визначеній Кабінетом Міністрів України сфері до набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади його повноважень та виконання функцій.

16 грудня 2015 року Кабінетом міністрів України видано розпорядження №1378-р від 16 грудня 2015 року «Питання Державної служби з безпеки на транспорті» (далі - Розпорядження), яким визначено можливість забезпечення здійснення Державною службою з безпеки на транспорті функцій і повноважень Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті.

Згідно ч.2 ст. 52 Закону України «Про Кабінет міністрів України», розпорядження Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо цими розпорядженнями не встановлено пізніший термін набрання ними чинності.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно тексту вищевказаного розпорядження не визначено пізніший термін набрання ним чинності, таким чином відповідно до ч.2 ст. 52 Закону України «Про Кабінет міністрів України» офіційно воно набрало чинності 16 грудня 2015 року, тобто в день проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу відповідача.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що управління Укртрансінспекції у Вінницькій області мало повноваження щодо проведення контрольних заходів на автомобільних дорогах у вигляді рейдових перевірок тільки до 16 грудня 2015 року, в т.ч. в пунктах габаритно-вагового контролю шляхом перевірки наявності у перевізника документів передбачених ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», в т.ч. дозволу на рух великовагового транспортного засобу або документу про внесення плати за проїзд та проведення зважування на пунктах габаритно-вагового контролю із правом визначення плати за проїзд великовагового транспортного засобу.

Статтею 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Аналізуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що позивач не довів суду належними засобами доказування наявність у нього повноважень на проведення рейдової перевірки в пункті габаритно-вагового контролю транспортного засобу на момент проведення даної перевірки.

Щодо наявність у позивача права на примусове стягнення плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування з перевищенням вагових параметрів у випадку несплати їх в добровільному порядку колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом (окрім зазначених у ч.2 даної статті) є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до п.16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994 перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Згідно п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Відповідно до п.15 «Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні» затвердженого постановою КМУ №879 від 27 червня 2007 року (в редакції від 08 жовтня 2014 року) (далі - Порядок 879), контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють відповідні підрозділи МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та територіальні органи Укртрансінспекції, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Згідно з п.14 та п.15 «Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті», затвердженого Постановою КМУ №1567 від 08 листопада 2006 року (далі - Порядок 1567), рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами.

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до п.21 Порядку №1567, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Пунктом 25 Порядку №1567 визначено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до п. 27 Порядку №1567 за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Порядком №879 визначено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 20 Порядку №879 встановлено, що за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансінспекції або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Відповідно до п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує фактичну - масу 40 тон, здійснюється за спеціальними правилами.

Пунктом 21 Порядку №879 зазначає, що разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування.

Відповідно з пунктом 28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

При цьому, згідно підпункту 5) пункту 4 Порядку взаємодії, посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю (ГВК):

1) визначають місця проведення габаритно-вагового контролю за погодженням з відповідним підрозділом МВС відповідно до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю (ГВК):

2) розробляють та погоджують з відповідними підрозділами МВС, службами автомобільних доріг графіки роботи пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення, робіт зі зважування транспортних засобів;

3) здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року №422;.

4) видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1);

5) складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плата за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 31(1) Порядку здійснення габаритно-вагового контролю (ГВК);

6) у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансінспекції щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС;

7) у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю (додаток 2);

8) реєструють транспортні засоби, щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у .журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів (додаток 3);

9) при здійсненні габаритно-вагового контролю перевіряють у водіїв великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів наявність дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформлених та виданих в установленому законодавством порядку;

10) у разі відсутності документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", застосовують до автомобільних перевізників адміністративно- господарські штрафи, визначені статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт"».

Тобто діючим законодавством визначені повноваження органів Укртрансінспекції (Укртрансбезпеки) щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю. Повноваження Укртрансінспекції (Укртрансбезпеки), що стосуються плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати.

Так згідно п.26 Порядку ГВК кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до Державного бюджету. Тобто визначено лише хто є отримувачем коштів - держава та державний бюджет України.

Отже, аналізуючи вищевикладене та враховуючи той факт, що серед наявних в п.5 Положення відсутні повноваження щодо стягнення в судовому порядку на користь держави плати за проїзд великовагових транспортних засобів, а також той факт, що такі повноваження не визначені жодним іншим правовим актом, колегія суддів дійшла до висновку про те, що Укртрансбезпека не є належним позивачем у вказаній справі.

Аналогічної правової позиції дійшов Вищий адміністративний суд України в рішенні від 24 листопада 2014 року по справі №К/800/59737/14.

До того ж на думку колегії суддів суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги посилання відповідача на абз. 1 п. 3 Прикінцевих положень Закону № 71 -VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», як на правову підставу неможливості проведення рейдової перевірки позивачем без дозволу Кабінету Міністрів України, оскільки відповідачем не надано доказів того, що обсяг доходу підприємства за 2014 рік склав суму менше ніж 20 мільйонів гривень.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направленні її копій сторонам та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий: Т.М.Танасогло

Суддя: А.В.Бойко

Суддя: О.В.Яковлєв