Ухвала суду № 62722341, 15.11.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2016 р. Справа № 815/3441/16

Категорія: 12.2 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Жук С.І.при секретаріПавлюк К.І.

за участю сторін: ПозивачОСОБА_5 (паспорт)Представник ВідповідачаПашаєв Г.В. (довіреність)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Прокуратури Одеської області на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Прокуратури Одеської області про визнання протиправним та скасування наказу заступника Генерального прокурора України - прокурора Одеської області Сакварелідзе Д.Г. від 21.03.2016 року №515к "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" в частині, якою ОСОБА_5 оголошено догану за неналежне виконання службових обов'язків при організації нагляду за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва у кримінальному провадженні №12015160500001896, з виключенням з його описової частині у абзацах 14 та 17 формулювання про те, що причинами порушень є відсутність контролю за діями процесуального керівника зі сторони начальника відділу ОСОБА_5, -

встановиЛА:

Позивач, звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Прокуратури Одеської області про визнання протиправним та скасування наказу заступника Генерального прокурора України - прокурора Одеської області Сакварелідзе Д.Г. від 21.03.2016 року №515к "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" в частині, якою ОСОБА_5 оголошено догану за неналежне виконання службових обов'язків при організації нагляду за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва у кримінальному провадженні №12015160500001896, з виключенням з його описової частині у абзацах 14 та 17 формулювання про те, що причинами порушень є відсутність контролю за діями процесуального керівника зі сторони начальника відділу ОСОБА_5

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ заступника Генерального прокурора України - прокурора Одеської області Сакварелідзе Д.Г. №515к від 21.03.2016 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" в частині, якою ОСОБА_5 оголошено догану за неналежне виконання службових обов'язків при організації нагляду за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва у кримінальному провадженні №12015160500001896, з виключенням з його описової частині у абзацах 14 та 17 формулювання про те, що причинами порушень є відсутність контролю за діями процесуального керівника з боку начальника відділу ОСОБА_5

Прокуратура Одеської області не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції від 05 вересня 2016 року по справі № 815/3441/16 та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, відповідач зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з наказом прокурора області від 19.02.2016 року № 106 за листом слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси Крикливого О.М. від 17.02.2016р. було проведено службову перевірку стосовно недодержання прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури області Мінаєвим М.М. вимог ч. 1 ст. 199 КПК України при направленні до суду клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8

Під час службового розслідування вивчено матеріали кримінального провадження №12015160500001896, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.03.2015, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, за фактом вбивства працівника прокуратури Малиновського району м. Одеси ОСОБА_9

Виконувачем обов'язки прокурора Одеської області у кримінальному провадженні 14.03.2015 року визначено підслідність за слідчими другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Одеської області та 17.03.2015 призначено групу прокурорів у складі: прокурорів відділу Мінаєва М.М., ОСОБА_10, ОСОБА_11 У подальшому, 10.11.2015 року до складу групи прокурорів включено першого заступника прокурора області ОСОБА_12, якого наділено повноваженнями старшого групи.

Відповідно до вимог ст.ст.40,104,131,132,208-211,213 КПК України ОСОБА_8 14.03.2015 року затримано та повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, а слідчим суддею Приморського районного суду м.Одеси йому 16.03.2015 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на тридцять днів з моменту затримання. У подальшому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 продовжувався судом. Заступником Генерального прокурора України продовжено строк досудового розслідування до 9 місяців, тобто до 14.12.2015 року.

За результатами розслідування, старшим групи прокурорів процесуальних керівників заступником прокурора області ОСОБА_12, затверджено обвинувальний акт стосовно підозрюваного ОСОБА_8 за ознаками складу злочину, передбаченого ч 1 ст.115 КК України та 02.12.2015 року його направлено до Приморського районного суду м. Одеси для розгляду по суті, згідно з вимогами ст.283 КПК України.

У підготовчому судовому засіданні 08.12.2015 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси, у порядку п.3 ч.3 ст.314 КПК України обвинувальний акт повернуто прокурору у зв'язку з його невідповідністю вимогам Кримінального процесуального кодексу України (обвинувальний акт не містить конкретного формулювання обвинувачення та не скріплений печаткою).

Одночасно з цим строк тримання під вартою ОСОБА_8 продовжено на 60 днів, тобто до 05.02.2016 року.

На вказане судове рішення прокурором - процесуальним керівником заступником прокурора області ОСОБА_12 подано апеляційну скаргу.

У подальшому, під час підготовки до апеляційного розгляду скарги 04.02.2016 року суддею апеляційного суду Одеської області за результатами розгляду клопотання прокурора відділу Мінаєва М.М. про продовження строків тримання під вартою ОСОБА_8 винесено ухвалу, якою зазначене клопотання задоволено та продовжено строк тримання ОСОБА_8 під вартою до 18.02.2016 року.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11.02.2016 року ухвалу Приморського районного суду м. Одеси залишено без змін, обвинувальний акт повернуто прокурору.

У зв'язку з ненадходженням прокурору повернутого обвинувального акту та закінченням строку тримання підозрюваного під вартою, прокурором відділу Мінаєвим М.М. у порядку вимог ст. 199 КПК України 12.02.2016 року підготовлено клопотання про продовження строків тримання під вартою ОСОБА_8 та 15.02.2016 року його подано до Приморського районного суду м. Одеси.

Розгляд клопотання слідчим суддею Крикливим О.М. призначено 17.02.2016 року, який відкладено за клопотанням прокурора Мінаєва М.М. на 18.02.2016 року.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси Крикливого О.М. у задоволенні клопотання прокурора Мінаєва М.М. щодо продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 відмовлено, оскільки згідно зі ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжено слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, передбаченому КПК України, та відповідне клопотання прокурор має право подати не пізніше, ніж за п'ять днів до закінчення строку тримання під вартою.

Крім цього, обвинувальний акт стосовно підозрюваного ОСОБА_8 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, 17.02.2016 року отримано Приморським районним судом м. Одеси та питання про продовження дії запобіжного заходу вирішується судом у підготовчому судовому засіданні.

У підготовче судове засідання 18.02.2016 року обвинуваченого ОСОБА_8 не доставлено, у зв'язку з чим судове засідання відкладено.

24.02.2016 року Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури області Мінаєва М.М., дозволено затримання обвинуваченого ОСОБА_8 з метою його приводу в судове засідання для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

04.03.2016 року Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси обвинуваченого ОСОБА_8 оголошено у розшук, судове провадження зупинено до встановлення місця перебування ОСОБА_8

21.03.2016 року у висновку службового розслідування за цим фактом (а.с.97-105) зазначено, що достеменно встановлений факт порушення вимог ст.ст. 197,199, 283 КПК України внаслідок неналежного виконання процесуальним керівником - прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури області Мінаєвим М.М. службових обов'язків при здійсненні нагляду за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 12015160500001896.

Також, причинами порушень визнано неналежне виконання службових обов'язків при організації нагляду за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва у кримінальному провадженні №12015160500001896 начальником відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури області ОСОБА_5, який усунувся від виконання обов'язків, передбачених ст. 36 КПК України.

21.03.2016 року Наказом заступника Генерального прокурора України - прокурора Одеської області № 515к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» (а.с.115-117) за неналежне виконання службових обов'язків при організації нагляду за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва у кримінальному проваджені № 1205160500001896 начальнику відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури області ОСОБА_5 оголошено догану.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року визнано протиправним та скасовано означений вище наказ заступника Генерального прокурора України - прокурора Одеської області Сакварелідзе Д.Г. №515к від 21.03.2016 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності". Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.48 Закону України «Про прокуратуру» та ст.3 Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого постановою Верховної ради України від 06.11.1991 року до дисциплінарної відповідальності можуть бути притягнуті прокурорсько-слідчі працівники, що мають класні чини.

Відповідно до ст.8 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення застосовується за невиконання або неналежне виконання службових обов'язків, або за проступок, який порочить працівника прокуратури.

Дисциплінарним проступком визнається протиправне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність), тобто невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків при здійсненні повноважень, передбачених Конституцією України та Законами України, статутом, наказами керівника (установи) та іншими організаційно - розпорядчими документами, перевищення наданих повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також вчинок, що суперечить вимогам Кодексу професійної етики та поведінки прокурорсько-слідчого працівника.

Підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов'язків, закріплених нормами трудового права: Кодексом законів про працю України (КЗпП України), правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.

Особливе значення при визначенні діяння працівника як дисциплінарного проступку має наявність у вчиненні цього діяння вини працівника, під якою розуміється певне психічне ставлення особи до своїх протиправних дій і їх шкідливих наслідків. Вина може виступати як умисел чи необережність. Характерні ознаки умислу: усвідомлення працівником суспільної шкідливості своєї поведінки; передбачення негативних наслідків такої поведінки; бажання настання шкідливих наслідків у результаті своєї поведінки або свідоме допущення їх. Залежно від характеру вольового ставлення особи до суспільно-шкідливих наслідків свого діяння визначають два види умислу: прямий - коли працівник, передбачаючи суспільно шкідливі наслідки своєї дії чи бездіяльності, бажає їх настання; побічний - коли працівник, передбачаючи суспільно шкідливі наслідки своєї дії чи бездіяльності, прямо не бажає їх, але свідомо допускає їх настання. Необережність характеризується тим, що працівник, який вчинив дисциплінарний проступок, передбачав можливість настання шкідливих наслідків своєї поведінки, але легковажно розраховував на їх відвернення або не передбачав можливість таких наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити. У трудовому праві, необережність виявляється зазвичай як недбалість.

Отже, незалежно від форми вини обов'язковим її елементом є усвідомлення особою протиправності свого діяння. Форма вини впливає на ступінь тяжкості вчиненого проступку. Тобто дисциплінарний проступок, вчинений з необережності, вважається менш тяжким, ніж вчинений умисно. А від цього, своєю чергою, має залежати й вид дисциплінарного стягнення.

Дисциплінарним проступком визнаються діяння, що пов'язуються з невиконанням чи неналежним виконанням працівником своїх обов'язків без поважних причин. Тобто наявність поважних причин у такому разі свідчить про відсутність вини працівника.

У трудовому праві діє принцип презумпції невинуватості. Тобто не можна працівника притягнути до дисциплінарної відповідальності, доки не доведена роботодавцем його вина, і працівник не зобов'язаний сам доводити свою невинуватість. Принцип презумпції невинуватості в трудовому праві випливає із змісту статті 138 КЗпП, яка передбачає обов'язок роботодавця доводити наявність умов, серед них і вини працівника, для притягнення такого працівника до відповідальності.

Дисциплінарним проступком визнається невиконання саме трудових обов'язків. Працівника не можна притягнути до дисциплінарної відповідальності, якщо він не порушив своїх трудових обов'язків.

Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту прокуратури України передбачено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку.

Як вже зазначалося раніше, нагляд за досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва до 17.03.2015 року здійснювався прокурорами управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Одеської області Мінаєвим М.М., Одабашяном С.С., Добровольським Д.М., Рубцовою С.В. та Останіною І.В.

З 10.11.2015 року старшим групи прокурорів визначено першого заступника прокурора Одеської області Жученка О.Д., якому доручено керувати діями інших процесуальних керівників у цьому кримінальному провадженні.

У відповідності до вимог ст.2 КПК України, завданням кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування злочину.

Згідно положень ч.2 ст.9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження.

Частиною 1 ст.36 КПК України визначено, що прокурор є самостійним у своїй процесуальній діяльності.

Відповідно до положень ст.37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури. Відповідно до ч.1 ст.36 КПК України, прокурор (процесуальний керівник), здійснюючи свої повноваження є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Відповідно до положення про управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, затвердженого наказом прокурора області №490 від 17.10.2014 року та положення про відділ процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Одеської області, затвердженого наказом прокурора області № 412 від 08.09.2015 року позивач забезпечує загальне керівництво та організацію роботи відділу.

Тобто, згідно даних норм законодавства та відповідно до службових обов'язків, Позивач не може відповідати за дії, які вчиняються в межах досудового розслідування кримінального провадження, так як не є прокурором у ньому.

При здійсненні службових повноважень, прокурори керуються положеннями Конституції України, КПК України та іншими нормативно-правовими актами України, статутами, наказами Генерального прокурора, а також іншими організаційно - розпорядчими документами.

В оскаржуваному наказі чітко визначено безпосередньо осіб, які відповідно до ст.ст. 36, 37, 199 та 315 КПК України, уповноважені вносити клопотання про продовження строку дії (обрання, зміни чи скасування) запобіжного заходу, як на стадії досудового розслідування так і підготовчому провадженні суду.

Зокрема до їх кола належать процесуальні керівники (ст.ст. 36, 37 КПК України).

Відповідно до Розподілу обов'язків між працівниками відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Одеської області, затвердженого першим заступником прокурора області від 15.01.2016 року та Положення про вказаний відділ, затвердженого наказом прокурора області від 25.12.2015 року № 619 до основних повноважень прокурорів відділу належить організація та забезпечення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування слідчими слідчого управління прокуратури області у формі процесуального керівництва відповідно до вимог ст. 36 КПК України, забезпечення прав та свобод людини.

Начальник відділу згідно з п. 1 Розподілу обов'язків, здійснює загальне керівництво відділом з урахуванням планів роботи Генеральної прокуратури України та прокуратури області; організовує та несе відповідальність за своєчасне виконання підлеглими наказів, розпоряджень і вказівок Генерального прокурора України, прокурора області та їх заступників; у межах компетенції організовує розгляд, а також особисто розглядає, візує і підписує службові документи; здійснює особовий прийом громадян та несе персональну відповідальність проектів відповідей їм; доповідає керівництву результати аналізів (узагальнень, вивчень); проводить оперативні наради з підлеглими працівниками, тощо.

Отже, до компетенції начальника відділу не належать повноваження, які є у прокурорів, що здійснюють процесуальне керівництво у кримінальних провадженнях, оскільки ст. 36 КПК України, визначено лише компетенцію процесуальних керівників та керівник органу прокуратури, які мають право надавати вказівки слідчим, ініціювати їх відсторонення, у разі не ефективного досудового розслідування, повідомляти про підозру винним особам, приймати інші процесуальні рішення, а також скасовувати їх.

Вказана норма Закону не підлягає розширеному тлумаченню, оскільки містить вичерпний перелік уповноважених осіб та не наділяє керівників структурних підрозділів апаратів регіональних прокуратур повноваженнями з прийняття процесуальних рішень у кримінальних провадженнях.

Ці обставини, повністю підтверджуються витягом про рух кримінального провадження з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015160500001896 від 14.03.2015 року постановою про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12015160500001896 від 18.02.2016 року у яких прізвище позивача та посада взагалі не зазначаються, оскільки він не належить до жодних з категорій уповноважених на проведення та прийняття процесуальних рішень осіб.

Крім того, наданий позивачу електронний ключ доступу до ЄРДР, має програмні налаштування лише для аналітичного дослідження електронних відомостей про кримінальні правопорушення та не надає мені можливостей для внесення записів в реєстр про прийняті у кримінальних провадженнях рішення, що є додатковим доказом відсутності процесуальних повноважень у кримінальних провадженнях, яких станом на 01.02.2016 року у працівників відділу залишилось у нагляді 385 одиниць, а також про те, що позивач не повинен відповідати за дії, які вчиняються в межах досудового розслідування кримінального провадження.

Отже, під визначенням поняття організація здійснення прокурорами відділу роботи у формі процесуального керівництва та контроль за їх виконанням слід розуміти підготовку з складання та підписання проектів постанов про склад групи прокурорів, аналітичну роботу з відомостями про кримінальні правопорушення за різними критеріями, надання рекомендацій керівництву про призначення прокурорів відділу процесуальними керівниками у різних за складністю кримінальних провадженнях в залежності від їх фаху, досвідну та навиків, у тому числі забезпечення своєчасного розгляду звернень учасників кримінального провадження, тобто будь-яку роботу не пов'язану з можливістю прийняття процесуальних рішень у кримінальних провадженнях, у тому числі безпосередньо слідчими та процесуальними керівниками.

Підтвердженням цього є положення п.1 Розподілу обов'язків між працівниками відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Одеської області від 15.01.2016 року (а.с.88), згідно якого начальник відділу ОСОБА_5 організовує здійснення прокурорами очолюваного відділу нагляду у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням також відповідно до положень ст.36 КПК України.

Невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, можливе виключно внаслідок порушення вимог вказаних актів.

Отже колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про хибність висновків щодо наявності у діях Позивача будь-яких порушень, у формі неналежного або несвоєчасного контролю, полягає у безпідставному застосуванні спеціальних норм, якими визначено вичерпний перелік відповідальних осіб за підготовку та внесення процесуальних документів, тобто прокурорів, уповноважених на здійснення процесуального керівництва.

Окрім того, при визначенні наявності провини в діях позивача прокурором Одеської області не були враховані наступні обставини.

Відповідно до ч.1 ст.49 Закону України «Про прокуратуру», на прокурора можуть бути накладені дисциплінарні стягнення у вигляді догани, заборони на строк на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури та звільнення з посади в органах прокуратури.

Відповідно до ст.9 Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України 06.11.1991 року №1796-ХІІ, дисциплінарними стягненнями є: догана, пониження у класному чині, пониження в посаді, позбавлення нагрудного знаку «Почесний працівник прокуратури України», звільнення та звільнення з позбавленням класного чину.

В органах прокуратури України позивач працює з 11.08.1999 року. На цей час має класний чин старший радник юстиції. Жодних дисциплінарних стягнень протягом майже 17 років на нього не накладалось. Навпаки, за сумлінне виконання службових обов'язків за поданням керівництва прокуратури області позивача неодноразово заохочували. Так, 04.10.2011 року головою Одеської обласної державної адміністрації Позивача нагороджено почесною грамотою та 11.11.2011 року Генеральним прокурором України останнього нагороджено нагрудним знаком «Подяка за сумлінну службу в органах прокуратури».

В період часу з 25.01.2016 року по 29.01.2016 року позивач перебував у щорічній відпустці під час якої займався лікуванням. Через різке загострення хвороби очей з 01.02.2016 року по 10.02.2016 року включно перебував на стаціонарному лікуванні у Інституті очних хвороб та тканинної терапії ім. В.П. Філатова та не мав можливості здійснювати контроль за діяльністю відділу дистанційно.

Тобто, при встановлені наявності підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не були враховані: відсутність у нього повноважень щодо реального процесуального впливу на прокурора відділу Мінаєва М.М. під час вчинення ним процесуальних дій в рамках вказаного кримінального провадження, відсутності реальної можливості здійснення контрольних функцій через перебування позивача тривалий час на стаціонарному лікуванні та не врахування при обранні виду дисциплінарного стягнення попередньої позитивної роботи позивача, що є безумовними підставами для визнання оскаржуваного наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності протиправним.

Апелянта у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що Позивач був ознайомлений з оскарженим наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності 07.04.2016 року, тоді як до суду позивач звернувся лише 15.07.2016 року з пропущенням встановленого ч.3 ст.99 КАС України місячного строку. З цього приводу колегія суддів зазнає наступне.

Частиною 3 ст.99 КАС України встановлений місячний строк звернення до суду по спорах з питань проходження публічної служби.

Згідно положень ч.2 ст.99 КАС України цей строк повинен обраховуватись з дати коли особа дізналась, або повинна була дізнатись про порушення свого права чи охоронюваного законом інтересу.

Позивачем 15.07.2016 року разом із позовною заявою була подана заява про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, в якій зазначено, що в період строку звернення до суду, а саме з 27.04.2016 року він перебував на стаціонарному лікуванні в період до 27.05.2016 року, а з 30.05.2016 року проходить лікування, що позбавило його можливості своєчасно звернутись з цим позовом до суду.

В підтвердження зазначених обставин позивачем надані листки тимчасової непрацездатності серія АГЗ №150000, Серія АГШ №338031, Серія АВІ №027781, Серія АГШ №088132 (а.с.43-46).

Відповідно до положень ст.100 КАС України, суд може за результатами розгляду заяви та матеріалів справи встановити поважність причин пропуску строку звернення до суду.

Крім того, відповідно до ст. 6 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" від 04.11.1950 року, - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Про недопущення порушення права на доступ до суду неодноразово вказував Вищій адміністративний суд в своїх інформаційних листах від 11.05.2012 р. № 1234/12/13-12 "Про виконання рішень Європейського суду з прав людини" та від 10.04.2012 р. № 1024/11/13-12.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування наказу заступника Генерального прокурора України - прокурора Одеської області Сакварелідзе Д.Г. від 21.03.2016 року №515к "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" в частині, якою ОСОБА_5 оголошено догану за неналежне виконання службових обов'язків при організації нагляду за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва у кримінальному провадженні №12015160500001896, з виключенням з його описової частині у абзацах 14 та 17 формулювання про те, що причинами порушень є відсутність контролю за діями процесуального керівника зі сторони начальника відділу ОСОБА_5 належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Прокуратури Одеської області, - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року по справі № 815/3441/16, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвалу складено у повному обсязі - 16 листопада 2016 року.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя С.І. Жук