Постанова № 62719411, 15.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 712/7329/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Бужак Н.П., Ганечко О.М.,

за участю секретаря Канівець К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві (без фіксування технічними засобами) апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Черкасах Черкаської області на постанову Соснівського районного суду міста Черкаси від 12 липня 2016 року за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Черкасах Черкаської області про визнання протиправним рішення, зобов"язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до Соснівського районного суду м.Черкаси з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Черкасах Черкаської області (далі - Відповідач), в якому просив суд визнати протиправною відмову Відповідача у здійсненні перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури та зобов'язати провести перерахунок пенсії на підставі довідки прокуратури Черкаської області №18/120 вих.16 від 13.05.2016 відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90% від суми заробітку з 01 січня 2016 року з урахуванням раніше проведених виплат.

Постановою Соснівського районного суду м.Черкаси від 12 липня 2016 року позовні вимоги задоволено частково:

визнано протиправними дії Відповідача стосовно відмови Позивача у перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.10.1995 № 358/95 у редакції Закону України від 12.07.2001 та постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2015 № 1013 «Про впорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» на підставі довідки прокуратури Черкаської області від 13.05.2016 № 18/120 про заробітну плату з розрахунку 90% від суми місячного заробітку;

зобов'язано Відповідача провести Позивачу перерахунок пенсії за вислугу років згідно з довідкою прокуратури Черкаської області № 18/120 від 13.05.2016 про заробітну плату, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (зі змінами, внесеними згідно із законом України від 05.10.1995 №358/95-ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001 № 2663-111) та постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2015 № 1013 «Про впорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» з розрахунку 90% місячного заробітку без обмеження суми пенсійної виплати із 01.01.2016.

зобов'язано Відповідача виплатити Позивачу різницю між фактично отриманою та належною до сплати суму пенсії за період з 01.01.2016 до моменту здійснення перерахунку пенсії, переказавши її на його особистий рахунок та стягнути з Відповідача на користь Позивача сплачену суму судового збору в розмірі 551,20 грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається, на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Відповідно ч.6 ст.12 КАС України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, однак в судове засідання не з»явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не визнана обов»язковою, колегія суддів відповідно ч.4 ст.196 КАС України вважає можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справ та встановлено судом першої інстанції, Позивач звільнений 31.08.1995 з прокуратури Черкаської області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» N 1789-XII від 5 листопада 1991 року, в редакції чинній на момент призначення пенсії, в розмірі 90% від суми заробітної плати.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативних актів» з 01 січня 2016 року підвищено посадові оклади працівникам органів прокуратури, у зв'язку з чим Позивач 23.05.2016 звернувся з заявою про проведення перерахунку пенсії та надав довідку про заробітну плату від 13.05. 2016 № 18/120 вих.16, в якій зазначено, що Позивач дійсно працював у прокуратурі Черкаської області на посаді старшого помічника прокурора Черкаської області та заробіток на цій посаді з 01 грудня 2015 року становить 16571,00 грн.(а.с.15).

У позовній заяві Позивач зазначає, що листом від 26.05.2016, вих. № 7931/02 Відповідачем роз'яснено, що відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213 у разі неприйняття до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів Україні «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Згідно із частиною 13 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», держава взяла на себе обов'язок забезпечити не лише нарахування, але й перерахунок пенсії працівникам прокуратури виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за перерахунком.

Частиною 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховувалися у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадився з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадився з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 внесено зміни до ч.18 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» та викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

15.07.2015 набув чинності Закон України «Про прокуратуру» згідно Розділу ХІІ Прикінцевих положень, якого визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цього Закону положення, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46 2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50- 1, частини третьої статті 51 2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.

Отже, на час звернення Позивача із заявою (26.05.2016) про перерахунок пенсії відповідно до ч.13 та ч.18 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», які визначали право на перерахунок пенсій працівникам прокуратури, втратили чинність.

Згідно ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено і відповідний нормативно-правовий акт не прийнято.

За таких обставин, враховуючи вищевказані норми, колегія суддів дійшла висновку, що з 15 липня 2015 року законодавчо встановлені підстави для перерахунку пенсій працівникам прокуратури відсутні, у зв'язку з чим немає підстав для такого перерахунку.

Норми законодавства, якими скасовано право на перерахунок призначених прокурорам пенсій на час розгляду даної адміністративної справи є чинними і не визнані неконституційними.

З урахуванням норм діючого законодавства та обставин справи колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції стосовно того, що при перерахунку пенсії Відповідач повинен був керуватися ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, що діяла на час призначення пенсії).

Оскільки, чинним законодавством України не встановлено право на перерахунок призначених пенсій прокурорів у зв'язку з підвищенням окладів з 15 липня 2015 року, а Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок проведення такого перерахунку, жодних підстав для визнання протиправними дій (бездіяльності) управління Пенсійного фонду, суд не вбачає.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відмова Відповідача у перерахунку пенсії Позивачу не призвела до зменшення розміру пенсії працівника прокуратури, яку особа отримувала до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих нею прав та/або позбавленням її права на соціальний захист.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

При розв'язанні спірних правовідносин судовою колегією також враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 року, в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Конституційний Суд України у п.2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011 зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У п.2.2. вказаного рішення зазначено, що Кабінет Міністрів України уповноважений вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116) ( 254к/96-ВР ). У Рішенні від 2 березня 1999 року N 2-рп/99 ( v002p710-99 ) у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України ( 254к/96-ВР ), здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України ( 384/2011 ) бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України. Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Посилання Позивача на обов'язковість застосування правових позицій Верховного Суду України, викладених, зокрема в постанові Верховного Суду України справа №127/11720/14-а при розв'язання вказаного спору, колегія суддів не бере до уваги, оскільки у вказаному рішенні правовий висновок стосується того, що внесені Законом N 3668-VI (Закон N 3668-VI) зміни до статті 501 Закону N 1789-XII щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є частини тринадцята, вісімнадцята статті 501 Закону N 1789-XII, які змін у зв'язку із прийняттям Закону N 3668-VI (Закон N 3668-VI) не зазнали.

Позивач вже отримує пенсію, виходячи з певного розміру відсотку від суми заробітної плати і визначення такого відсотку не є предметом спору у справі.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

З огляду на вищенаведене, у спірних правовідносинах орган Пенсійного фонду здійснював свої повноваження в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати постанову суду та прийняти нову постанову.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 41, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Черкасах Черкаської області задовольнити.

Постанову Соснівського районного суду міста Черкаси від 12 липня 2016 року скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Черкасах Черкаської області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Бужак Н.П.

Ганечко О.М.

Постанова складена в повному обсязі 15 листопада 2016 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Ганечко О.М.