Ухвала суду № 62719200, 14.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа 357/11490/16-а

У Х В А Л А

14 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі судді Степанюка А.Г., перевіривши матеріали апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про скасування постанови про накладення штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області (далі - Позивач, УПФ України у м. Білій Церкві) звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - Відповідач, ВПВР УДВС ГТУЮ у Київській області) про скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 19.09.2016 року про накладення штрафу у розмірі 1 360,00 грн. за невиконання виконавчого листа у справі №357/3285/15-а у межах виконавчого провадження №51272948 щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.10.2016 року відмовлено у задоволенні клопотання УПФ України у м. Білій Церкві про звільнення від сплати судового збору та залишено позовну заяву без руху.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Крім того, УПФ України у м. Білій Церкві заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв'язку з відсутністю коштів призначених на цю мету.

Перевіривши апеляційну скаргу, суд вважає, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам статей 186, 187, 189 КАС України.

При поданні апеляційної скарги Апелянтом не було дотримано вимог ч. 3 ст. 186, п. 3 ч. 2, ч. 3, ч. 6 ст. 187 КАС України, а саме: пропущено п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції; не зазначено вимоги особи, яка подає скаргу, до суду апеляційної інстанції; до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору; в апеляційній скарзі не зазначено про бажання або небажання взяти участь у судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 186 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана ухвала була постановлена судом першої інстанції 19.10.2016 року, а її копія згідно даних супровідного листа №357/11490/16-а/29996/2016 направлена Позивачу 20.10.2016 року (а.с. 22). Проте апеляційну скаргу подано до канцелярії суду першої інстанції лише 02.11.2016 року, при цьому доказів дати отримання копії оскаржуваного рішення або інших доказів поважності пропуску процесуального строку подання апеляційної скарги Управлінням суду не надано. Крім того, Апелянтом не порушується питання про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Твердження Управління про те, що копія оскаржуваної ухвали надійшла на адресу Апелянта 31.10.2016 року судом оцінюється критично, оскільки ні матеріалами справи, ні доданими до апеляційної скарги документами дані обставини не підтверджуються.

Приписами ч. 4 ст. 189 КАС України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 187 КАС України в апеляційній скарзі зазначаються вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, до суду апеляційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, у пункті 2 прохальної частини апеляційної скарги Позивач просить скасувати ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.10.2016 року у справі №357/11490/16-а, однак зі змісту апеляційної скарги вбачається, що предметом оскарження є ухвала суду від 19.10.2016 року.

Таким чином, зі змісту апеляційної скарги УПФ у м. Білій Церкві неможливо встановити, яке саме рішення суду першої інстанції оскаржується. При цьому судом враховується, що згідно матеріалів справи 26.10.2016 року ухвала суду у справі №357/11490/16-а не постановлялася.

Поряд з цим, згідно ч. 3 ст. 187 КАС України в апеляційній скарзі зазначається, чи бажає особа взяти участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, чи просить суд розглянути справу за її відсутності.

Зі змісту апеляційної інстанції вбачається, що Позивачем даної вимоги ч. 3 ст. 187 КАС України виконано не було.

Крім іншого, приписами ч. 6 ст. 187 КАС України визначено, що до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон).

Відповідно до положень ст. ст. 3 та 4 вказаного Закону судовий збір справляється за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції в розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

Приписами ч. 1 ст. 4 Закону закріплено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року.

Станом на 01 січня 2016 року приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 року № 928-VIII встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1 378,00 грн.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідно до положень ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, розмір судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції становить 1 378,00 грн.

Однак, всупереч вимог КАС України, Апелянтом до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.

Оцінюючи клопотання Позивача про звільнення від сплати судового збору у зв'язку з відсутністю коштів, призначених на цю мету, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

З наведеного випливає, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.

Тобто, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Зазначена позиція підтримується Вищим адміністративним судом України у постанові Пленуму від 23.01.2015 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

Крім того, відповідно пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України від 22.05.2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Таким чином, оскільки заявлене клопотання про звільнення від сплати судового збору не містить доказів скрутного майнового стану особи та неможливості УПФ у м. Білій Церкві забезпечити сплату судового збору у встановленому Законом розмірі, суд вважає за необхідне у його задоволенні відмовити.

Аналогічний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, в ухвалах від 08.09.2015 року у справі №21-5496а15, від 29.02.2016 року у справі №810/1495/15, від 01.03.2016 року у справі № 810/1674/15.

При цьому, судом враховується, що Європейський суд з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» зазначив, що вимога сплати зборів судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відтак посилання Апелянта на те, що відсутність на момент подання апеляційної скарги в УПФ у м. Білій Церкві коштів на сплату судового збору є перешкодою для доступу у правосудді, є помилковим, оскільки, як вже було зазначено вище, обмежене фінансування суб'єкта владних повноважень не є підставою для звільнення від сплати судового збору.

Згідно ч. 3 ст. 189 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 Кодексу, застосовуються правила статті 108 Кодексу.

Крім того, приписами ч. 4 ст. 189 КАС України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

Відповідно до ч. 1 ст. 108 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Враховуючи, що Апелянтом пропущено встановлений ч. 3 ст. 186 КАС України процесуальний строк оскарження ухвали суду першої інстанції, а заяву про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції подано не було, не зазначено вимоги особи до суду апеляційної інстанції, не вказано про бажання або небажання особи взяти участь у судовому розгляді справи, не додано до апеляційної скарги документ про сплату судового збору, а заявлене клопотання про звільнення від сплати судового збору визнано необґрунтованим, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без руху та надання Позивачу строку для усунення визначених у вказаній ухвалі недоліків шляхом: подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, зазначення вимог апеляційної скарги у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 187 КАС України; зазначення про бажання або небажання взяти участь у судовому засіданні; надання документу про сплату судового збору або клопотання про зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення.

Керуючись ст.ст. 108, 187, 189, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про скасування постанови про накладення штрафу - залишити без руху.

Одночасно повідомляю, що Апелянт має право протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, а також не будуть усунуті інші недоліки, викладені в ухвалі, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку у відповідності до ст.ст. 211, 212 КАС України.

Суддя А.Г. Степанюк