Ухвала суду № 62716114, 14.11.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

14.11.2016 р. Справа№ 914/1661/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі судового засідання Дубенюк Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги: Приватного підприємства Компанія Перспектива Плюс, с. Черляни Городоцького району Львівської області

про визнання постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 20.09.2016р. ВП №52020661 про стягнення виконавчого збору недійсною.

у справі №914/1661/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Інтернешнл, м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства Компанія Перспектива Плюс, с. Черляни Городоцького району Львівської області

про стягнення заборгованості

Субєкт оскарження Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

За участю представників:

від скаржника (відповідача у справі): ОСОБА_2 директор;

від стягувача (позивача у справі): не зявився;

від субєкта оскарження (ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області): ОСОБА_3 представник

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області поступила скарга №2016-51 від 19.10.2016р. (вх.№5021/16 від 21.10.2016р.) Приватного підприємства Компанія Перспектива Плюс про визнання постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 20.09.2016р. ВП №52020661про стягнення виконавчого збору недійсною.

Ухвалою суду від 24.10.2016р. відновлено пропущений строк на оскарження, прийнято скаргу до розгляду, розгляд скарги призначено в судовому засіданні на 14.11.2016р. В судовому засіданні 14.11.2016р. оголошувались перерви до 12год. 30хв. та 14год. 15хв.

В судове засідання 14.11.2016р. представник скаржника (відповідача у справі) явку забезпечив, вимоги скарги підтримав з підстав викладених у скарзі №2016-51 від 19.10.2016р. (вх.№5021/16 від 21.10.2016р.), і просить суд постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 20.09.2016р. ВП №52020661 про стягнення виконавчого збору визнати недійсною.

11.11.2016р. через канцелярію суду (вх.№45283/16) представником позивача подано пояснення, в яких позивач зазначив, що станом на 02.09.2016р. у відповідача не існувало перед позивачем жодних грошових зобовязань, в тому числі таких, які б підлягали виконанню у добровільному чи примусовому порядку.

В судове засідання 14.11.2016р. стягувач (позивач у справі) явки повноважного представника не забезпечив.

В судове засідання 14.11.2016р. представник ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області (субєкт оскарження) явку забезпечив, який проти скарги заперечив, письмового заперечення не подав, вимоги ухвали суду від 24.10.2016р. виконано частково.

Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, сукупно оцінивши докази, які мають значення для розгляду по суті скарги, господарський суд Львівської області,

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Львівської області від 19.07.2016р. у справі №914/1661/16 позов Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Інтернешнл задоволено частково, вирішено стягнути з Приватного підприємства Компанія Перспектива Плюс на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Інтернешнл 3895532грн. 40коп. основного боргу, 11700грн. 00коп. інфляційних втрат, 14961грн. 98коп. 3% річних, 207342грн. 03коп. пені та 61943грн. 04коп. судового збору.

02.08.2016р. на виконання даного рішення видано відповідний наказ про примусове його виконання.

20.09.2016р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області винесено постанову ВП №52020661 про стягнення з боржника виконавчого збору.

Як вбачається з постанови від 20.09.2016р. ВП №52020661 старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, в якій зокрема зазначено, що постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 26.08.2016р. відкрито виконавче провадження з виконання вищевказаного виконавчого документу, запропоновано боржнику виконати його самостійно до 02.09.2016р.

В постанові від 20.09.2016р. ВП №52020661 зазначено, що згідно штампу вхідної кореспонденції 06.09.2016р. на адресу відділу надійшов лист від стягувача про повернення виконавчого документа, проте такий лист надійшов вже після спливу строку на самостійне виконання рішення суду боржником, а відтак з посиланням на ст.28 ЗУ «Про виконавче провадження» постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 419147,94грн.

Скаржник у поданій скарзі зазначає, що станом на 02.09.2016р. вся сума грошового зобовязання, яка була визначена рішенням господарського суду Львівської області від 19.07.2016р. у справі №914/1661/16 була погашена, в тому числі грошовими коштами (шляхом сплати 1935000,00грн. на рахунок стягувача) та угодою від 01.09.2016р. про припинення зобовязання (шляхом звільнення кредитором (стягувачем) боржника (скаржника) від його обовязку зі сплати решти суми боргу, в порядку ст.605ЦК України (прощення боргу)). Тобто, як стверджує скаржник станом на 02.09.2016р. рішення суду від 19.07.2016р. у справі №914/1661/16 про стягнення зі скаржника на користь стягувача 4191479,45грн. було добровільно виконане у повному обсязі, і вказаного боргу скаржника перед стягувачем, на цю дату вже не існувало. На підтвердження даних обставин скаржником до поданої скарги долучено платіжні доручення №1250 від 02.08.2016р. на суму 750000,00грн., №1284 від 12.08.2016р. на суму 300000,00грн., №1316 від 26.08.2016р. на суму 100000,00грн., №1331 від 01.09.2016р. на суму 200000,00грн., №1331 від 01.09.2016р. на суму 200000,00грн., №1331 від 01.09.2016р. на суму 185000,00грн., №1331 від 01.09.2016р. на суму 200000,00грн., а також угоду від 01.09.2016р. про припинення зобовязання укладену між стягувачем та скаржником (боржником). Зокрема, пунктом 5 угоди від 01.09.2016р. про припинення зобовязання сторони засвідчили, що з врахуванням сплати стороною-1 стороні-2 частини боргу (1935000,00грн.) грошовими коштами та з моменту підписання даної угоди щодо прощення решти суми боргу, вся сума грошового зобовязання (4191479,45грн.), яка була визначена рішенням господарського суду Львівської області від 19.07.2016р. у справі №914/1661/16, станом на 01.09.2016р. вважається погашеною.

Відповідно до ст.121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Пунктом 9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів» від 17.10.2012р. №9 розяснено, що за змістом статті 1212 ГПК скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об'єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо). Оскільки прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 1212 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів.Згідно зі ст.124 Конституції України та ст.115 Господарського процесуального кодексу України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч.1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Відповідно до ст.1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності із ст.2 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України Про державну виконавчу службу.

Згідно ст.6 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Частинами першою та третьою статті 27 Закону передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з приписами статті 32 Закону заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 11 Закону державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Судом встановлено, що виконавець не розпочав примусове виконання на наступний день і не вчиняв виконавчі дії після спливу строку наданого боржнику на добровільне виконання рішення суду.

Згідно ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 28.01.2015 у справі № 924/205/13-г).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач рішення суду від 19.07.2016р. у справі №914/1661/16 у встановлений державним виконавцем строк до 02.09.2016р. виконав самостійно, про що свідчать платіжні доручення №1250 від 02.08.2016р., №1284 від 12.08.2016р., №1316 від 26.08.2016р., №1331 від 01.09.2016р. та угода від 01.09.2016р. про припинення зобовязання.

З урахуванням дати винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання вищезазначеного судового наказу - 26.08.2016р., визначений законом семиденний строк для добровільного виконання судового рішення закінчився 02.09.2016р., а 01.09.2016р. відповідачем - боржником були перераховані усі кошти, а також укладено угоду щодо прощення решти суми боргу, тобто судове рішення було виконане повністю, добровільно і у встановлений строк, та враховуючи що дії, спрямовані на примусове виконання рішення суду, державним виконавцем не вчинялися, тому у державного виконавця були відсутні підстави для винесення у порядку ст. 28 цього Закону постанови про стягнення виконавчого збору. (аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 21.05.2015р. у справі №904/484/14; від 12 січня 2016 року у справі № 20/49).

У п.9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів» від 17.10.2012р. №9 розяснено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

З огляду на викладене, вимога скаржника щодо визнання постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 20.09.2016р. ВП №52020661 про стягнення виконавчого збору недійсною є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Виходячи із вищенаведеного та керуючись ст.ст. 75, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Скаргу Приватного підприємства Компанія Перспектива Плюс №2016-51 від 19.10.2016р. (вх.№5021/16 від 21.10.2016р.) задоволити.

Визнати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 20.09.2016р. ВП №52020661 про стягнення виконавчого збору недійсною.

Суддя Іванчук С.В.