Рішення № 62715993, 07.11.2016, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/1593/16-ц

Провадження № 2/487/1249/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2016 року Заводський районний суд м. Миколаєва

у складі: головуючого судді Агєєвої Л.І.

за участю секретаря - Ткаченко І.В.,

адвокатів ОСОБА_1В, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

29.03.2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики у сумі 391050,00 грн., мотивуючи тим, що між ним та відповідачкою ОСОБА_4 було укладено договір позики, відповідно до якого позивач надав останній в борг 15000,00 дол. США строком до 05.01.2014 року. На даний час відповідачкою грошові кошти не повернуто, у звязку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, уточнив та остаточно просив стягнути з відповідачки 383400,00 грн. заборгованості за договором позики, що на даний час за курсом НБУ складає 15000,00 дол. США, а також 3910,50 грн. сплаченого судового збору

Відповідачка ОСОБА_4 та її представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, суду пояснили, що в червні 2012 року відповідачка взяла в борг у позивача 14000,00 дол. США, протягом року виплачувала по 420 дол. США щомісячно у якості процентів. В червні 2013 року взяла в борг у позивача ще 1000,00 дол. США. та переписала розписку, після чого, сплачувала по 450 дол. США до грудня 2014 року, а в період з січня 2015 року по січень 2016 року сплачувала щомісячно по 5200 грн., виходячи з курсу 15 грн. за 1 дол. США. Враховуючи, що в загальній сумі відповідачка виплатила позивачу 13140,00 дол. США і 67600,00 грн. (4506,00 дол. США), в якості сплати боргу, просять відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Надати письмові докази, що до повернення коштів позивачу не змогли, пояснюючи їх відсутністю.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного:

Судом встановлено, що 10.06.2013 року між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір позики. Позика була надана відповідачці у сумі 15000,00 дол. США строком до 05.01.2014 року, що підтверджується розпискою від 10.06.2013 року.

У визначений строк до 05.01.2014 року відповідачка зобовязалася повернути позику, але своїх зобовязань не виконала, внаслідок чого сума заборгованості на даний час складає 15000,00 дол. США, що еквівалентно 383400,00 грн. за курсом 25,56 грн. за 1 дол. США.

Згідно зі ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобовязання має виконуватися відповідачем належним чином відповідно до умов договору, а одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі у строк та в порядку, що встановлені договором, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідачки заборгованості за договором позики в сумі 383400,00 грн. підлягають задоволенню.

Що стосується доводів відповідачки стосовно повернення нею позивачу грошових коштів в рахунок заборгованості за договором позики та відсутності заборгованості станом на теперішній час.

Відповідно до положень ст. 218 ЦК України факт передачі відповідачкою грошових коштів позивачу повинно доводитися письмовими доказами, а не її особистими поясненнями.

Частиною 1 ст. 64 ЦПК України передбачено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

В судовому засіданні відповідачка пояснила, що в неї відсутні будь-які письмові докази, що підтверджують повернення нею грошових коштів позивачу, а тому, суд вважає, що в ході судового розгляду вказані обставини не знайшли свого підтвердження.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідачки на користь позивача належить стягнути 3834,00 грн. сплаченого судового збору, тому заявлені позивачем вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 13, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики в розмірі 383400,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 3834,00 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення набуває законної сили протягом 10 днів.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через місцевий суд в порядку ст. 294 ЦПК України.

Суддя: Л.І. Агєєва