Рішення № 62715933, 24.10.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2016Справа №910/16362/16Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт"

до військової частини А1978

про стягнення 21 651,59 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю № 78/16 від 14.12.2015 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 представник за довіреністю № 620 від 25.12.20.15р.

від Міністерства оборони України: ОСОБА_3 представник за довіреністю № 220/227/д від 11.04.2016 р.

встановив :

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт" до Міністерства оборони України про стягнення 21 651,59 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.12.2013 р. між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія "Український страховий стандарт" та ОСОБА_4 укладено договір страхування № 0114-0802-0283, відповідно до якого застраховано автомобіль НОМЕР_1.

25.08.2014 р. у м. Запоріжжі на вул. Чарівна сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, автомобіля марки ЗІЛ, 3337Н5, під керуванням водія ОСОБА_5.

Постановою Новгородківського районного суду Кіровоградської області № 393/857/14-п від 24.02.2015 р. встановлено, що ОСОБА_5 є солдатом та визнано його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно звіту № 39/14 від 18.09.2014 року вартість відновлювального ремонтну складає 22 894,26 грн.

На виконання вимог договору позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 21 651,59 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 18686 від 11.12.2014 року.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ЗІЛ, 3337Н5 не застрахована.

Так, до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт" у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди.

На адресу Міністерства оборони України позивач направив вимогу вих. № 0492 від 15.03.2016 р., відповідно до якої просив сплати страхове відшкодування в розмірі 21 651, 59 грн.

Вимогу Міністерство оборони України не виконало, тому позивач звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.09.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.09.2016 р.

У судовому засіданні 19.09.2016 р. оголошено перерву до 03.10.2016 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.10.2016 р. замінено неналежного відповідача - Міністерство оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) на належного - військову частину А1978 (69068, м. Запоріжжя, вул. Стефанова, 1, код ЄДРПОУ 08160298), розгляд справи відкладено на 24.10.2016 р.

У судовому засіданні 24.10.2016 р. представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представника відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

03.12.2013 р. між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія "Український страховий стандарт" та ОСОБА_4 укладено договір страхування № 0114-0802-0283, відповідно до якого застраховано автомобіль НОМЕР_1.

Згідно з ч.1 статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

З довідки № 9428633 про дорожньо-транспортну пригоду видно, 25.08.2014 р. у м. Запоріжжі на вул. Чарівна сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, автомобіля марки ЗІЛ, 3337Н5, що належить ВЧ1978, під керуванням водія ОСОБА_5.

З довідки ГСОМ ДТП дізнання та розшуку АМТ ВДАІ України вбачається, 25.08.2014 р. в результаті ДТП автомобіль НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження (задня частина: кришка багажника, бампер та правий ліхтар задній).

Постановою Новгородківського районного суду Кіровоградської області № 393/857/14-п від 24.02.2015 р. встановлено, що ОСОБА_5 є солдатом та перебуває на військовій службі за мобілізацією. Визнано його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Справу провадженням закрито в звязку із закінченням на момент її розгляду строків передбачених ч. 2 ст. 38 КУпАП.

Відповідно до звіту ТОВ «АВТОГАЗПРОМСЕРВІС»№ 39/14 від 18.09.2014 року вартість відновлювального ремонтну складає 22 894,26 грн.

З рахунку-фактури № Н8200011012 від 18.09.2014 р. видно, що вартість запчастин та ремонт становить в розмірі 23 210,59 грн.

Страховик 10.12.2014 р. склав страховий акт № 4020, відповідно до якого розмір страхового відшкодування становить 21 651,59 грн.

На виконання вимог договору позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 21 651,59 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 18686 від 11.12.2014 року.

Згідно статті 20 Закону України «Про страхування», страховик зобовязаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Пункт 38.1.1. статті 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Транспортний засіб марки ЗІЛ, 3337Н5, яким скоєно ДТП, що спричинило нанесення шкоди автомобілю НОМЕР_1, належить військовій частині А1978. Цивільно-правова відповідальність власника даного автомобіля не застрахована.

На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідач у відзиві вих. № 3672 від 21.10.2016 р. зазначає, що заперечує проти позовних вимог, оскільки на підставі мобілізаційного розпорядження ОК «Південь» № 035 (таємно) від 06.08.2014 р. «Про проведення додаткових організаційних заходів у 2015 році» сформовано військову частину пп В1330.

Наказом командира військової частини пп В1330 № 4 від 16.08.2014 р. ОСОБА_5 зараховано до списку особового складу військової частини пп В 1330, тобто не перебував у трудових відносинах військовою частиною А1978.

Військовою частиною не надано будь-яких доказів наявності відкритого кримінального провадження чи звернення до правоохоронних органів щодо факту викрадення автомобіля марки ЗІЛ, 3337Н5.

ОСОБА_5 на момент вчинення ДТП як військовослужбовець, якого було мобілізовано до лав Збройних Сил України, керував транспортним засобом у звязку із виконанням своїх повноважень, а саме у звязку із несенням військової служби.

Згідно ст. 326 Цивільного кодексу України управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Частинами 1 та 2 статті 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» визначено, що військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті).

Статтею 137 Господарського кодексу України, визначено що правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

Тобто, з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням, а на Міністерство оборони України, покладаються функції контролю за використанням майна переданого в оперативне управління.

З довідки № 9428633 про дорожньо-транспортну пригоду видно, що транспортний запсіб марки ЗІЛ, 3337Н5, що належить ВЧ1978.

Крім того, відповідачем у судовому засіданні не заперечувався факт того, що даний автомобіль закріплений за військовою частиною А1978.

У матеріалах справи наявна довідка № 154/12 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій , відповідно до якої Військова частина А1978 (ідентифікаційний код 08160298) є юридичною особою.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 № 6, під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обовязкове страхування Цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якпіо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Оскільки, відповідач не довели факт того, що шкоду транспортному засобу GEELY, д.н. НОМЕР_2, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно до ч. 5 статті 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з військової частини А1978 (69068, м. Запоріжжя, вул. Стефанова, 1, код ЄДРПОУ 08160298) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт" (04073, м. Київ, провул. Балтійський, 20, код ЄДРПОУ 22229921) страхове відшкодування в розмірі 21 651 (двадцять одна тисяча шістсот пятдесят одна) грн. 59 коп., судовий збір в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення 15.11.2016 року.

Суддя С.М.Мудрий