Рішення № 62715925, 07.11.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2016Справа №910/14708/16

За позовом: товариства з додатковою відповідальністю "УКРЛІФТСЕРВІС"

до: державного підприємства "УКРЖИТЛОСЕРВІС"

про: стягнення 1.718.758,68 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача ОСОБА_1 за довіреністю від 11.07.2016 № 134;

відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю від 29.09.2014 № б/н.

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з додатковою відповідальністю "УКРЛІФТСЕРВІС" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до державного підприємства "УКРЖИТЛОСЕРВІС" про стягнення 1.531.458,08 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобовязання за укладеним між сторонами спору договору про надання послуг з технічного обслуговування і ремонту ліфтів від 02.01.2014 № 243-14, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в розмірі 1.531.458,08 грн., з яких: 1.172.625,08 грн. основна заборгованість, 41.649,30 грн. 3 % річних та 317.183,70 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.08.2016 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/14708/16.

Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив повністю з урахуванням того, що відповідач є планово збитковим підприємством у звязку із суттєвою різницею між фактичними витратами підприємства з надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та доходами від цих послуг. Також відповідач надав до суду контр розрахунок суми заявлених вимог, вказує на наявність відкритих щодо останнього виконавчих проваджень, наявну в господарському суді м. Києва заяву публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО" про порушення справи про банкрутство відносно відповідача. Крім того, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій та розстрочити виконання рішення на один рік.

Представник позивача звернувся до суду із заявою, в якій виклав заперечення на заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду, з урахуванням того, що позивачем не подано до суду доказів, в підтвердження фінансового стану, який перешкоджає виконанню рішення суду.

До господарського суду надійшла заява представника позивача про збільшення позовних вимог. Згідно вказаної заяви позивача, останній збільшив свої вимоги до 1.642.515,41 грн., з яких: 1.278.707,66 грн. основна заборгованість, 46.624,05 грн. 3 % річних та 317.183,70 грн. інфляційних втрат.

Вказана заява позивача прийнята судом, тому, спір розглядається з урахуванням збільшення позовних вимог.

До господарського суду надійшла заява представника позивача про збільшення позовних вимог. Згідно вказаної заяви позивача, останній збільшив свої вимоги до 1.718.758,68 грн., з яких: 1.331.901,63 грн. основна заборгованість, 48.908,88 грн. 3 % річних та 337.948,17 грн. інфляційних втрат.

Вказана заява позивача прийнята судом, тому, спір розглядається з урахуванням збільшення позовних вимог.

В судовому засіданні 07.11.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважних представників сторін по суті даного спору та дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з додатковою відповідальністю "УКРЛІФТСЕРВІС", як виконавцем, (далі позивач) та державним підприємством "УКРЖИТЛОСЕРВІС", як замовником, (далі відповідач) укладено договір про надання послуг з технічного обслуговування і ремонту ліфтів від 02.01.2014 № 243-14 (далі Договір) відповідно до предмету якого позивач зобовязується надати послуги з технічного обслуговування і ремонту ліфтів, а відповідач зобовязується прийняти і оплатити такі послуги. Найменування видів послуг, що надаються позивачем за умовами цього Договору, одиниці їх виміру, їх вартість визначені у додатку № 1 "відомість обсягів робіт на щомісячне технічне обслуговування ліфтів", що є невідємною частиною Договору (п. 1.1, 1.2 Договору).

Пунктами 4.1, 4.2 Договору визначено, що щомісячно позивач передає відповідачу акти виконаних робіт (послуг) із зазначенням вартості. Акти складаються у двох примірниках. Оформлення акту виконаних робіт (послуг) відповідач здійснює до 25 числа поточного місяця, а всі зупинки ліфтів з вини позивача за період з 26 числа до кінця поточного місяця враховуються при оформленні акту у наступному місяці. Відповідач підписує акти, засвідчує підпис печаткою і у триденний строк повертає один примірник акту позивачу.

Положеннями п. 4.3 Договору передбачено, що оплата послуг відповідачем здійснюється шляхом безготівкових розрахунків за реквізитами позивача визначеними в Договорі, протягом десяти робочих днів з дати прийняття відповідачем послуг за актом виконаних робіт (послуг). При надходженні коштів, які перевищили вартість виконаних робіт за поточний місяць, різниця оплати зараховується відповідачу як погашення заборгованості попередніх періодів, а при відсутності заборгованості як авансування майбутніх платежів.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з надання послуг, тому, права і обовязки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Так, позивачем, на виконання своїх зобовязань за Договором та на його умовах, надані відповідачу послуги за Договором в період з січня по вересень 2016. Наведена фактична обставина підтверджується актами приймання виконаних робіт з технічного обслуговування ліфтів, які підписані сторонами, скріплені відбитками їх печаток та наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення з боку відповідача його зобовязання за Договором, відповідач оплату замовлених послуг на користь позивача здійснив частково. Наведена обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в період з січня по вересень 2016 в сумі 1.331.901,63 грн.

Крім того, враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобовязання за Договором, позивачем заявлені вимоги про застосування до відповідача відповідальності на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України шляхом стягнення 48.908,88 грн. 3 % річних та 337.948,17 грн. інфляційних втрат.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого.

Приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, а відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 1.331.901,63 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Заперечення відповідача щодо розрахунку заборгованоісті 3 % та інфляції надані в контррозрахунку судом не приймаються, оскільки відповідачем при здійсненні вказаного контррозрахунку був врахований акт приймання виконаних робіт з технічного обслуговування ліфтів № 00000003681, в який відповідачем внесено виправлення в односторонньому порядку без погодження з позивачем.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

А тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими.

Надані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, а тому вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 337.948,17 грн. та 3 % річних у розмірі 48.908,88 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Твердження відповідача про те, що останні є планово збитковим підприємством у звязку із суттєвою різницею між фактичними витратами підприємства з надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та доходами від цих послуг судом відхилені з тих підстав, що відповідно до ч. 1 ст. 42 та ч. 2 ст. 218 господарського кодексу України, підприємництвом визнається самостійна, ініціативна та на власний ризик господарська діяльність, а відсутність у боржника необхідних коштів не може бути обставиною, що звільняє від господарсько-правової відповідальності за невиконання господарських зобов'язань.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Відповідно до п. 4.1 постанови пленуму вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того, про компенсаційний характер нарахувань, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України неодноразово вказував Верховний Суд України, який зазначив, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника (постанова від 06.06.2012 у справі № 6-49цс12).

Відтак, заява відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій судом відхилена.

Крім того, в поданого до суду відзиву на представник відповідача просить суд розстрочити виконання рішення на один рік.

З метою запобігання можливого зупинення надання відповідачем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, суд вирішив частково задовольнити заяву представника відповідача про розстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2016 у справі № 910/14708/16 та розстрочити виконання вказаного судового акту на 3 місяці.

Обовязок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, статтями 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з державного підприємства "УКРЖИТЛОСЕРВІС" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 24-А; ідентифікаційний код 32207896, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з додатковою відповідальністю "УКРЛІФТСЕРВІС" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 24-А; ідентифікаційний код 05472637, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) основну заборгованість в сумі 1.331.901 (один мільйон триста тридцять одна тисяча девятсот одна) грн. 63 коп.; 3 % річних в сумі 48.908 (сорок вісім тисяч девятсот вісім) грн. 88 коп.; інфляційні втрати в розмірі 337.948 (триста тридцять сім тисяч девятсот сорок вісім) грн. 17 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 25.781 (двадцять пять тисяч сімсот вісімдесят одна) грн. 38 коп.

3. Розстрочити виконання рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2016 у справі № 910/14708/16 виходячи з наступного графіку:

№Гранична дата сплати платежуСума платежу1.07.12.2016572.919,562.07.01.2017572.919,563.07.02.2017572.919,56 Всього1.718.758,68

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14 листопада 2016 року

Суддя С.В. Балац