Постанова № 62714333, 14.11.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 листопада 2016 року № 826/5355/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мазур А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Національної поліції у м. Києві Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві Апеляційної атестаційної комісії північного регіонупровизнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві, Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві, Апеляційної атестаційної комісії північного регіону, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Атестаційної комісії відносно ОСОБА_1;

- визнати протиправним та скасувати рішення апеляційної атестаційної комісії північного регіону відносно ОСОБА_1;

- визнати протиправним та скасувати наказ №194 о/с від 01.03.2016 Головного управління Національної поліції у м. Києві про звільнення ОСОБА_1;

- поновити на посаді поліцейського відділу поліції на станції Київ Пасажирський Соломянського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_1 зі спеціальним званням «старшого сержанта поліції»;

- стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції у м. Києві внести відповідні відомості в трудову книжку ОСОБА_1

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що підстави для атестування ОСОБА_1, за результатами якого прийнято оскаржуваний наказ №194 о/с від 01.03.2016, згідно з приписами ч. 2 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію», відсутні. При цьому, за твердженнями позивача, єдиною підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугував атестаційний лист, інших доказів при прийнятті останнього Головним управлінням Національної поліції у м. Києві не досліджувалось. Також, позивачем зазначено, що останній не був своєчасно повідомлений про проведення оскаржуваного атестування, як і не мав змоги ознайомитись зі списком членів.

Представник відповідача - Головного управління Національної поліції у м. Києві - проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваного наказу №194 о/с від 01.03.2016, прийнятого у межах та на підставі наявних в останнього повноважень, з огляду на висновки атестаційної комісії.

Позивач та решта відповідачів у судове засідання не з'явились, з огляду на що розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України. Від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління Міністерства внутрішнього справи України в місті Києві від 07.11.2015 №46 о/с «Щодо особового складу» прапорщика міліції ОСОБА_1, інспектора патрульної служби взводу патрульної служби лінійного відділу на станції Київ-Пасажирський Солом'янського районного управління 06.11.2015 звільнено у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік за п. 63 «к» (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації)), згідно з п. 9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим начальницьким складом внутрішніх справ.

Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 07.11.2015 №8 о/с «Щодо особового складу» ОСОБА_1, який мав спеціальне звання прапорщик міліції, відповідно до п.п 9 та 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію», призначено у порядку переатестування з 07.11.2015 поліцейським відділу поліції на станції Київ-Пасажирський Солом'янського управління поліції, присвоївши йому спеціальне звання старший сержант поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 01.03.2016 №194 о/с «Щодо особового складу» старшого сержанта поліції ОСОБА_1, поліцейського відділу поліції станції Київ-Пасажирський Соломянського управління поліції звільнено зі служби в поліції, відповідно до п. 5 (через службову невідповідність) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». В якості підстави для прийняття вказаного наказу зазначено атестаційний лист ОСОБА_1 з висновком атестаційної комісії від 12.02.2016. При цьому, протоколом Апеляційної атестаційної комісії північного регіону від 19.02.2016 скаргу ОСОБА_1 на даний висновок атестаційної комісії залишено без розгляду.

Вважаючи вказані висновки (рішення) атестаційної комісії та апеляційної атестаційної комісії північного регіону, наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 01.03.2016 №194 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, є Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (надалі - Закон №580-VIII).

За змістом ч. 1 ст. 57 Закону №580-VIII атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Частиною 2 ст. 57 Закону №580-VIII визначений вичерпний перелік підстав для проведення атестування поліцейських, до яких належить призначення на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Прийняття рішення про проведення атестування поліцейських з інших підстав, ніж зазначені у ч. 2 ст. 57 Закону №580-VIII, не передбачено, а, відтак, вказаний перелік є вичерпним. Аналогічна правова позиція викладена у п. 2 висновків Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судову практику оскарження рішень атестаційних комісій органів (закладів, установ) Національної поліції України про звільнення працівників поліції внаслідок непроходження ними атестації» від 29.09.2016 №11.

Відповідно до ч. 4 ст. 57 Закону №580-VIII, рішення про проведення атестування, приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

Вказане положення у взаємозв'язку з положенням ч. 2 ст. 57 Закону №580-VIII необхідно розуміти таким чином, що у відповідному наказі керівника органу поліції щодо заходів із підготовки та проведення атестування повинно бути зазначено: ім'я поліцейського (перелік імен поліцейських), які підлягають атестуванню; необхідність та підстава атестування щодо кожного поліцейського, який включений до списку поліцейських, які підлягають атестуванню (п. 2 висновків Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судову практику оскарження рішень атестаційних комісій органів (закладів, установ) Національної поліції України про звільнення працівників поліції внаслідок непроходження ними атестації» від 29.09.2016 №11).

Натомість, на підтвердження вказаного відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду доказів прийняття керівником органу поліції наказу про проведення атестування позивача із зазначенням причин його проведення у відповідності до переліку, визначеного приписами ч. 2 ст. 57 Закону №580-VIII.

У той же час, у письмових запереченнях проти позову відповідачем наголошено, що з метою оцінки ділових якостей, професійних, особистих якостей та рівня підготовленості поліцейських Головного управління Національної поліції у м. Києві були утворені атестаційні комісії та затверджені їх персональні склади.

Водночас, з урахуванням викладеного, суд зазначає, що вказана підстава не відповідає приписам ч. 2 ст. 57 Закону №580-VIII.

Порядок призначення на посади поліцейських працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, визначений у п. 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII, відповідно до якого працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Вимоги до кандидатів на службу в поліції визначені у ст. ст. 49, 61 Закону №580-VIII. До таких вимог належать, зокрема, досягнення 18 років, наявність повної загальної середньої освіти, відповідність рівня фізичної підготовки вимогам, що затверджені Міністерством внутрішніх справ України.

Докази такої невідповідності позивача у матеріалах справи відсутні, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано.

Згідно зі ст. 58 Закону №580-VIII, призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

Доказів того, що позивач був призначений на одну з посад, передбачених ч. 2 ст. 58 Закону №580-VIII, відповідачі не надали.

Відтак, суд виходить з того, що позивач не був прийнятий на службу на тимчасовій основі. Іншого з матеріалів справи не вбачається, а відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, не доведено.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що проведення атестування відносно позивача не відповідає вимогам Закону №580-VIII.

Крім того, на виконання вимог ч. 5 ст. 57 Закону №580-VIII наказом Міністра внутрішніх справ України від 17.11.2015 №1465 була затверджена Інструкція про порядок проведення атестування поліцейських (надалі - Інструкція №1465).

Приписами п. 5 розділу І Інструкції №1465 передбачено, що атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Атестаційні комісії органів поліції, персональний склад яких затверджується наказом керівника відповідного органу за погодженням із Національною поліцією України (підпункт 2 пункту 2 розділу ІІ Інструкції №1465).

Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 15.12.2015 №11 «Про створення атестаційних комісій Головного управління Національної поліції у м. Києві» створено атестаційні комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві та затверджено їх персональний склад.

Водночас, як вбачається зі змісту вказаних наказів, останні не погоджені з Національною поліцією України, що є підставою для визнання такого складу комісії неповноважним. Аналогічна правова позиція викладена у п. 5 висновків Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судову практику оскарження рішень атестаційних комісій органів (закладів, установ) Національної поліції України про звільнення працівників поліції внаслідок непроходження ними атестації» від 29.09.2016 №11.

Таким чином, висновки атестаційної комісії від 12.02.2016., які стали підставою для прийняття оскаржуваного наказу, не можуть бути взяті судом до уваги як належні докази невідповідності позивача займані посаді, виходячи з неповноважності її складу, про що вказано вище.

У свою чергу, відповідно до п. 8 розділу IV Інструкції №1465, на поліцейського, який атестується, складається атестаційний лист, у якому зазначаються такі відомості: 1) результати службової діяльності згідно з функціональними обов'язками; 2) дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення; 3) прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою; 4) володіння іноземними мовами; 5) культура в службі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівнів; 6) стан здоров'я та фізична підготовленість, уміння володіти табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби; 7) основні найбільш характерні та істотні недоліки в службовій діяльності та особистій поведінці; 8) інші дані, які, на думку керівника, заслуговують на увагу для більш повної характеристики підлеглого; 9) результати проходження підвищення кваліфікації.

Згідно з п.п. 10-13 розділу IV Інструкції №1465, з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

Атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.

Поліцейські, які проходять атестування, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі.

Згідно з п. 15 розділу IV Інструкції №1465, атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Відповідно до п. 16 розділу IV Інструкції №1465, атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); показники службової діяльності; рівень теоретичних знань та професійних якостей; оцінки з професійної і фізичної підготовки; наявність заохочень; наявність дисциплінарних стягнень; результати тестування; результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Згідно з ч. 1 ст. 57 Закону України №580-VIII, під час проведення атестування підлягають оцінці не тільки критерії, зазначені у п. 16 розділу IV Інструкції, а також ділові та особисті якості поліцейського.

Усі рішення атестаційної комісії, згідно з п. 20 розділу IV Інструкції №1465, оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення.

З наявної у матеріалах справи копії протоколу засідання атестаційної комісії №2 Головного управління Національної поліції у м. Києві від 12.02.2016 ОП №15.00003252.0019552 вбачається, що під час проведення атестування позивача було досліджено атестаційний лист та інші матеріали, які було зібрано на поліцейського, перелічених у самій формі бланку, а саме: декларацію про доходи, послужний список (форма1), інформаційну довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади» та інформацію з відкритих джерел, за результатами розгляду яких вказано, що позивач займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Жодних інших документів (заяви чи скарги на дії позивача, акти службових розслідувань, відомості про притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо) атестаційна комісія не досліджувала.

Жодних відомостей про те, яким саме вимогам, що пред'являються до особи, яка перебуває на посаді, яку обіймав позивач, він не відповідає, у чому саме проявляється така невідповідність протокол засідання атестаційної комісії та висновок (рішення) комісії не містять.

З огляду на викладене вбачається, що під час атестування позивача не досліджувалась можливість або неможливість переведення позивача за його згодою на іншу посаду чи роботу, що відповідає його професійному рівню, або направлення його на навчання з подальшою (не пізніше ніж через рік) повторною атестацією, з урахуванням того, що результатами тестування не є єдиним джерелом інформації, яким повинна керуватися атестаційна комісія при складенні висновків.

Під час судового розгляду відповідачі також не пояснили суду, які ж саме причини чи мотиви стали підставою для висновків про невідповідність позивача займаній посаді.

Відтак, виходячи з такого, що вказані висновки виступили єдиною підставою для прийняття наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві від 01.03.2016 №194 о/с «Щодо особового складу», яким старшого сержанта поліції ОСОБА_1, поліцейського відділу поліції станції Київ-Пасажирський Солом'янського управління поліції звільнено зі служби в поліції, відповідно до п. 5 (через службову невідповідність) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», а також враховуючи не підтвердження відповідачем наявності законодавчо обґрунтованих підстав для проведення атестації позивача та не підтвердження належними доказами результатів такого атестування, проведеного неповноважним складом комісії, суд дійшов до висновку про визнання протиправним та скасування даного наказу. Крім того. З метою належного захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача суд вказує також про обґрунтованість позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Національної поліції у м. Києві внести відповідні відомості в трудову книжку ОСОБА_1, як наслідок скасування наказу про звільнення позивача.

Також, слід зазначити, що оскільки рішення (висновок) атестаційної комісії впливає на права атестованого, тому може бути предметом оскарження до суду (п. 3 висновків Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судову практику оскарження рішень атестаційних комісій органів (закладів, установ) Національної поліції України про звільнення працівників поліції внаслідок непроходження ними атестації» від 29.09.2016 №11), а безпосередньо сам висновок є необґрунтованим та складеним неповноважним складом комісії, про що вказано вище, а тому висновок (рішення) атестаційної комісії №2 Головного управління Національної поліції у м. Києві від 12.02.2016 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

У той же час, суд зазначає про необґрунтованість заявленого Головним управлінням Національної поліції у м. Києві клопотання про залишення без розгляду позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Атестаційної комісії відносно ОСОБА_1, у зв'язку з пропуском строку звернення з вказаною вимогою до суду, оскільки дане рішення (висновок) атестаційної комісії має свою форму вираження у наказі Головного управління Національної поліції у м. Києві від 01.03.2016 №194 о/с, відтак, враховуючи похідний характер такого рішення (висновку) від наказу про звільнення позивача з займаної ним посади та відсутність самостійного юридичного значення у такого висновку (рішення) атестаційної комісії (без наказу), суд дійшов до висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною вимогою, враховуючи те, що оскаржуваний наказ, як завершальна стадія атестування ОСОБА_1 датований 01.03.2016, а із заявленими позовними вимогами останній звернувся до суду 30.03.2016, тобто з дотриманням місячного строку, встановленого положеннями ч. 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення апеляційної атестаційної комісії північного регіону відносно ОСОБА_1 суд зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Приписами п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

З огляду на викладене вище, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Відповідно до пункту 12 розділу VI Інструкції №1465, апеляційна атестаційна комісія приймає рішення про відхилення скарги поліцейського або скасовує висновок відповідної атестаційної комісії та приймає новий висновок. Із наведеного положення випливає, що рішення апеляційної атестаційної комісії про відхилення скарги не містить приписів та вказівок, виконання яких вимагає вчинення певних дій керівником органу поліції. Рішенням атестаційної комісії, яке зобов'язує керівника звільнити позивача зі служби, є саме висновок атестаційної комісії. Відповідно оскарження позивачем та скасування судом рішення апеляційної атестаційної комісії про відхилення скарги не призведе до захисту позивача від незаконного звільнення. Отже, від позивача не вимагається подавати позовну вимогу про скасування рішення апеляційної атестаційної комісії про відхилення скарги; наказ про звільнення зі служби в поліції може бути скасований незалежно від того, чи залишається чинним згадане рішення апеляційної атестаційної комісії.

Вказана позиція викладена у п. 6 висновків Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судову практику оскарження рішень атестаційних комісій органів (закладів, установ) Національної поліції України про звільнення працівників поліції внаслідок непроходження ними атестації» від 29.09.2016 №11.

Таким чином, з урахуванням того, що висновок (рішення) апеляційної атестаційної комісії північного регіону відносно ОСОБА_1 не містить приписів та вказівок, виконання яких вимагає вчинення певних дій керівником органу поліції, а, відтак, не є юридично значимим, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Пунктом 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зазначено, що задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.

При визначенні розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд виходить з того, що при обчисленні належної до виплати суми застосовуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (надалі - Порядок №100).

Так, згідно з вимогами п. 2 Порядку №100, обчислення середньомісячної заробітної плати здійснюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 5 Порядку №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

З урахуванням викладеного, на користь позивача підлягає стягненню сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, починаючи з 02.03.2016 (наступний день за днем звільнення) по 14.11.2016 (день ухвалення судового рішення), кількість днів вимушеного прогулу станом на 14.11.2016 становить 258 календарних днів.

З довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції у м. Києві від 30.06.2016 №2615 вбачається, що за останні два повних календарних місяці роботи перед звільненням, грошове забезпечення позивача склало: 3 780,00 грн. за січень 2016 року та 3 780,00 грн. за лютий 2016 року.

Таким чином, середньоденне грошове забезпечення складає 126,00 грн. обраховане як (3 780,00 грн. грошове забезпечення за січень 2016 року + 3 780,00 грн. грошове забезпечення за лютий 2016 року)/ 60 кількість календарних днів = 126,00 грн.

Отже, сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, яку належить стягнути на користь позивача, становить: 126,00 грн. х 258 календарних днів = 32 508,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд виходить з того, що за змістом п.п. 1.5 та 1.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 №499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби.

Враховуючи, що позивач проходив службу у Головному управлінні Національної поліції у м. Києві суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу слід стягнути саме з останнього.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати висновок (рішення) атестаційної комісії №2 Головного управління Національної поліції у м. Києві від 12.02.2016 щодо невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді та його звільнення зі служби в поліції.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 01.03.2016 №194 о/с «Щодо особового складу» щодо звільнення старшого сержанта поліції ОСОБА_1, поліцейського відділу поліції станції Київ-Пасажирський Солом'янського управління поліції зі служби в поліції.

4. Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого сержанта поліції, поліцейського відділу поліції станції Київ-Пасажирський Солом'янського управління поліції.

5. Стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 середньомісячне грошове утримання за час вимушеного прогулу за період з 02.03.2016 по 14.11.2016 у розмірі 32 508,00 грн.

6. Зобов'язати Головне управління Національної поліції у м. Києві внести відомості у трудову книжку ОСОБА_1, з урахуванням висновків даної постанови.

7. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службу та в частині стягнення з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць 3 780,00 грн. підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання її копії повного тексту.

Суддя А.С. Мазур